Рішення № 36803890, 24.12.2013, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/19438/13-ц

Провадження № 2-о/752/264/13

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

24 грудня 2013 року Голосіївський районний суд міста Києва у складі: головуючого судді Мирошниченко О.В.

при секретарі Бурлака Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за заявою ОСОБА_1, заінтересовані особи: Реєстраційна служба Бучанського міського управління юстиції Київської області, Комунальне підприємство «Бучанське бюро технічної інвентаризації», про встановлення факту, що має юридичне значення, -

в с т а н о в и в:

У листопаді 2013 року заявник звернулась до суду із заявою, в якій просить встановити факт належності останній свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 12 лютого 1986 року Ірпінською державою нотаріальною конторою Київської області. В обґрунтування вимог, викладених у заяві, зазначила про те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 року померла мати заявника ОСОБА_2, після смерті якої заявник в порядку спадкування за законом успадкувала 3/8 частини житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. 12 лютого 1986 року державним нотаріусом Ірпінської державної нотаріальної контори Київської області ОСОБА_3 видано заявнику свідоцтво про право на спадщину за законом на вказане вище нерухоме майно, яке викладено російською мовою. Однак нотаріусом при складенні вказаного вище свідоцтва допущено помилку в прізвищі заявника замість «ОСОБА_1», вказано «ОСОБА_1», внаслідок чого прізвище заявника, вказане у свідоцтві про право на спадщину за законом від 12 лютого 1986 року, не збігається з прізвищем заявника, вказаним у паспорті.

У судовому засіданні заявник та представник заявника підтримали вимоги, у заяві, просили їх задовольнити. Зазначили, що іншим способом довести своє право заявник не має можливості, оскільки матеріали спадкової справи зберігаються в Київському обласному державному нотаріальному архіві, а нотаріус ОСОБА_3, яким видано вказане вище свідоцтво, не працює у Ірпінській міській державній нотаріальній конторі. Крім того, заявник пояснила, що встановлення факту належності правовстановлюючого документа необхідно для проведення технічної інвентаризації вказаного вище нерухомого майна та здійснення державної реєстрації права власності на вказане нерухоме майно у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Заінтересовані особи - Реєстраційна служба Бучанського міського управління юстиції Київської області та Комунальне підприємство «Бучанське бюро технічної інвентаризації» - не забезпечили явку своїх представників у судове засідання, надали до суду заяву про розгляд справи у їх відсутність.

Заслухавши пояснення заявника, його представника, дослідивши матеріали цивільної справи, суд надходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року народилась ОСОБА_1, її батьками були ОСОБА_5 та ОСОБА_2, що підтверджується даними свідоцтва про народження серія НОМЕР_1, виданого 18 квітня 1952 року районним РАЦС Києво-Святошинського району Київської області (а.с. 8).

18 червня 1956 року між ОСОБА_6 (на російській мові «ОСОБА_6») та ОСОБА_1 укладено шлюб, зареєстрований 28 червня 1956 року РАЦС м. Києва. Після реєстрації шлюбу присвоєно прізвище дружинні - ОСОБА_1 (на російській мові «ОСОБА_1») (а.с. 9).

12 лютого 1986 року державним нотаріусом Ірпінської державної нотаріальної контори Київської області ОСОБА_3 видано свідоцтво про право на спадщину за законом на 3/8 частини будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, на ім'я «ОСОБА_1» після смерті матері ОСОБА_2, померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 року (а.с. 7).

Неправильно вказане на російській мові у свідоцтві про право на спадщину за законом від 12 лютого 1986 року прізвище ОСОБА_1, а саме - «ОСОБА_1», замість «ОСОБА_1» - не співпадає з офіційними документами, виданими державними установами ОСОБА_1, зокрема, з даними паспорта ОСОБА_1, на другій сторінці якого зазначено прізвище останньої на російській мові «ОСОБА_1» (а.с. 6), свідоцтва про одруження, виданого 28 червня 1956 року (а.с. 9).

З матеріалів справи вбачається, що заявник зверталась до Київського обласного державного нотаріального архіву з проханням виправити помилку, допущену в свідоцтві про право на спадщину за законом в частині прізвища заявника, однак, листом від 27 вересня 2009 року ОСОБА_1 відмовлено у виправленні допущеної помилки (а.с. 11).

Відповідно до положень ст. 234 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності або відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з вимогами п. 6 ч. 1 ст. 256 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту, зокрема, належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові якої, що зазначені в документі, не збігаються з ім'ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.

Суд вважає, що доводи заявника про наявність помилки у свідоцтві про право на спадщину за законом, видано 12 лютого 1986 року державним нотаріусом Ірпінської державної нотаріальної контори ОСОБА_3, знайшли своє підтвердження в судовому засіданні.

Згідно даних паспорта серія НОМЕР_2, виданого Голосіївським РУ ГУМВС України в м. Києві 14 травня 2002 року, прізвище заявника на російській мові - ОСОБА_1, а не ОСОБА_1 (а.с. 6).

Крім того, згідно даних свідоцтва про одруження серії НОМЕР_3 виданого 28 червня 1956 року, після реєстрації шлюбу дружині присвоєно прізвище - ОСОБА_1 (на російській мові «ОСОБА_1») (а.с. 9).

Встановлення зазначеного юридичного факту, через відсутність спору про право, породжує для заявника правові наслідки, зокрема, можливість реалізувати право на здійснення державної реєстрації належного останній нерухомого майна у Реєстраційній службі Бучанського міського управління юстиції Київської області, однак у зв'язку із наявністю помилки у прізвищі заявника, допущеної у правовстановлюючому документі на майно, остання позбавлена можливості реалізувати таке право.

Як вбачається з листа Ірпінської міської державної нотаріальної контори Київської області № 2084/01-16 від 12 грудня 2013 року державний нотаріус ОСОБА_3 в Ірпінській державній нотаріальній конторі Київської області не працює.

Крім того, зі змісту листа начальника Головного управління юстиції у Київській області № 6971-14-25 від 20 грудня 2013 року також вбачається, що діяльність приватного нотаріуса Ірпінського міського нотаріального округу ОСОБА_3 припинено у зв'язку із його смертю.

За наведених вище обставин, суд вважає обґрунтованими твердження заявника про те, що усунення допущеної нотаріусом ОСОБА_3 помилки в частині прізвища заявника іншим способом не вбачається можливим.

Оцінюючи вказані вище обставини, суд надходить до висновку про те, що заява ОСОБА_1 підлягає задоволенню, як обґрунтована.

Керуючись ст.ст. 3, 4, 10, 11, 57-60, 209, 212, 213, 214, 215, 218, 223, 234, 256-259 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в:

Заяву ОСОБА_1, заінтересовані особи: Реєстраційна служба Бучанського міського управління юстиції Київської області, Комунальне підприємство «Бучанське бюро технічної інвентаризації», про встановлення факту, що має юридичне значення, -задовольнити.

Встановити факт належності ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, свідоцтва про право на спадщину за законом на 3/8 частин житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, виданого 12 лютого 1986 року державним нотаріусом державним нотаріусом Ірпінської державної нотаріальної контори ОСОБА_3 за реєстровим номером 648 на ім'я «ОСОБА_1».

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя