Рішення № 36802175, 22.01.2014, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2014 року м. Чернівці

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернівецької області у складі:

головуючого Яремка В. В.

суддів: Перепелюк І. Б.,Чупікової В. В.

секретар Ковальчук Н.О.

за участю відповідача ОСОБА_1, його представника ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (далі - ПАТ КБ «Приватбанк») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Герцаївського районного суду Чернівецької області від 03 грудня 2013 року,

встановила:

У жовтні 2013 року ПАТ КБ «Приватбанк» звернулося до Герцаївського районного суду Чернівецької області з названим позовом.

Позивач зазначав, що 26 лютого 2006 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, за умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 1000 гривень у вигляді кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Відповідач умови кредитного договору не виконував, у зв'язку з чим станом на 31 серпня 2013 року утворилася заборгованість у сумі 23828 гривень 63 коп.

Враховуючи вказане, позивач просив стягнути з відповідача на свою користь спірну суму.

Рішенням Герцаївського районного суду Чернівецької області від 03 грудня 2013 року позов задоволено.

В апеляційній скарзі відповідач просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити.

Посилається на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Оскаржуване рішення районного суду вказаним вимог не відповідає.

Згідно з ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та у порядку, щовстановлені договором.

Статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до частин 3, 4 ст. 267 цього ж Кодексу позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» є доведеними, вони заявлені в межах позовної давності, оскільки за умовами кредитного договору його дія щорічно проголонгується.

Проте з таким висновком погодитися не можна, оскільки суд дійшов його внаслідок неповного з'ясування обставин справи, що мають значення для справи, порушення норм матеріального права, що згідно пп. 1, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК Ураїни є підставою для скасування рішення та ухвалення нового рішення, яким у позові слід відмовити.

Судом встановлено, що 26 лютого 2006 року ПАТ КБ «ПриватБанк» надав ОСОБА_1 кредит у розмірі 1000 грн. у вигляді встановленого ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки та зобов'язався виконати кредитні зобов'язання відповідно до умов кредитного договору.

Сторонами погоджено, що договір складається з заяви позичальника, Умов надання банківських послуг, Правил користування платіжною карткою і тарифів. На виконання договору позивачем на ім'я відповідача був відкритий картковий рахунок.

Згідно розрахунку заборгованості, поданої позевачем (а.с.5-7), станом на 31 серпня 2013 року за відповідачем рахується заборгованість за договором у розмірі 23828 грн. 63 коп.

Заперечуючи проти заявлених вимог, відповідач, зокрема, посилалався на те, що позов Банком подано за межами позовної давності й просив відмовити у задоволенні позовних вимог з цих підстав (а.с. 35).

Відповідно до пункту 3.1 Умов і правил надання банківських послуг (розділ І), для надання послуг Банк відкриває клієнту Картрахунки, видає клієнту Картки. Їх вид і строк дії визначений у заяві і в Пам'ятці клієнта. Датою укладення договору є дата відкриття рахунку, указаного в розділі «Відмітки банку» заяви.

Відповідно до пункту 9.12 цих же Умов, договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього строку ні одна із сторін не попередить другу сторону про припинення дії договору, він автоматично поновлюється на такий же строк.

Зазначені положення Умов і правил надання банківських послуг свідчать про те, що строк дії договору визначається не тільки цими правилами, а й положеннями, вказаними у Пам'ятці клієнта та строком дії кредитної картки.

З огляду на ці обставини суд першої інстанції мав враховувати не тільки положення пункту 9.12 Умов і правил надання банківських послуг про автоматичне продовження дії договору в разі неподання заяви про припинення, а й строк дії кредитної картки.

Відповідно до змісту заяви відповідача від 26 лютого 2006 року (а.с.4) термін дії картки встановлювався до березня 2009 року.

У справі встановлено і це визнається сторонами, що на виконання умов кредитного договору відповідачу була видана кредитна картка НОМЕР_2, яка 10 липня 2006 року була перевипущена у картку НОМЕР_1 з терміном дії до липня 2008 року (а.с.48, 75).

Інші кредитні картки відповідачу не видавалися.

Відповідно до п. 6.9 Умов та правил надання банківських послуг (роділ І) у випадку виникнення заборгованості держателя за картрахунком клієнт зобовязується погашати заборгованість впродовж 30 днів з моменту її виникнення.

Зі змісту пп. 5.3, 5. 4 розділу ІІ зазначених Умов випливає, що погашення за кредитом в повному обсязі має бути проведено не пізніше останнього дня місяця, вказаного на платіжній картці.

Враховуючи, що кредитна картка відповідачеві видана з терміном дії до липня 2008 року, останнім днем погашення боргу за кредитом є 31 липня 2008 року.

У правовій позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові від 06 листопада 2013 року в справі № 6-116цс13 зазначено, що відповідно до ст. 261 ЦК України початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов.

Перебіг позовної давності за вимогами кредитора, які випливають з порушенням боржником умов договору (графіка погашення кредиту) про погашення боргу частинами (щомісячними платежами) починається стосовно кожної окремої частини, від дня, коли відбулося це порушення.

Позовна давність у таких випадках обчислюється окремо по кожному простроченому платежу.

У разі порушення боржником строків сплати чергових платежів, передбачених договором, відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України кредитор протягому усього часу - до встановленого договором строку закінчення виконання останнього зобов'язання вправі заявити в суді вимоги про дострокове повернення тієї частини позики (разом з нарахованими процентами - ст. 1048 ЦК України ), що підлягає сплаті.

Несплачені до моменту звернення кредитора до суду платежі підлягають стягненню у межах позовної давності по кожному із платежів.

У даній справі з урахуванням умов кредитного договору, терміну дії кредитної картки у Банку як кредитора виникло право на звернення до суду з 1 серпня 2008 року.

Позов Банком подано 8 жовтня 2013 року, тобто після спливу встановленої ст. 257 ЦК України позовної давності тривалістю у три роки.

Тому, за наявності заяви відповідача про застосування позовної давності, у задоволенні позову «Приватбанк» до ОСОБА_1 слід відмовити саме за спливом позовної давності.

Указаного суд першої інстанції до уваги не взяв та безпідставно задовольнив позов.

Тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення, яким у позові слід відмовити.

Оскільки апеляційним судом ухвалюється рішення про відмову у позові з позивача на користь відповідача відповідно до правил ч. 1 ст. 88 ЦПК України слід стягнути витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 114 грн. 70 коп.

На підставі наведеного та керуючись п. 2 ч. 1 ст. 307 ЦПК України, пп.1, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, колегія суддів

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Герцаївського районного суду Чернівецької області від 03 грудня 2013 року скасувати.

У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», рахунок номер 64993919400001, МФО 305299, код одержувача ЄДРПОУ 14360570, на користь ОСОБА_1 114 (сто чотирнадцять) гривень 70 коп. - витрат зі сплати судового збору.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий Яремко В. В.

Судді Перепелюк І. Б.

Чупікова В. В.