Рішення № 36798892, 15.01.2014, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2014 року м. Чернівці

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернівецької області у складі:

головуючого Половінкіної Н. Ю.

суддів Савчук М.В., Бреславського О.Г.

секретаря Скрипник С.В.

з участю відповідача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про стягнення майнової шкоди за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 5 грудня 2012 року,

встановила:

Моторне (транспортне) страхове бюро України у травні 2012 року звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення майнової шкоди.

Позивач зазначав, що 17 лютого 2010 року о 12 годині 30 хвилин по вул.Головній м.Чернівці ОСОБА_1, керуючи автомобілем ГАЗ 2410 з номерним знаком НОМЕР_1, не дотримався безпечної дистанції руху і допустив зіткнення з автомобілем MITSUBISHI LANCER з номерним знаком НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3, чим заподіяв майнову шкоду в сумі 14534 грн.

Посилаючись на здійснення Моторним (транспортним) страховим бюро України виплати ОСОБА_3 страхового відшкодування в сумі 9548 грн. 60 коп., позивач просив стягнути з ОСОБА_1 майнову шкоду в сумі 9548 грн. 60 коп., інфляційні в сумі 317 грн. 15 коп., три відсотки річних в сумі 351 грн. 60 коп.

Рішенням Кіцманського районного суду Чернівецької області від 5 грудня 2012 року позов задоволено, постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України майнову шкоду в сумі 10217 грн. 35 коп.

№22ц-4 2014 рік Головуючий у 1 інстанції Усатий М.В.

Категорія: 30/34 Доповідач Половінкіна Н.Ю.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

ОСОБА_1 в апеляційній скарзі просить рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 5 грудня 2012 року скасувати та направити справу для розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Ухвалюючи судове рішення, суд першої інстанції керувався положеннями ч.1 ст.1191 ЦК України та виходив із того, що Моторне (транспортне) страхове бюро України, яке виплатило страхове відшкодування ОСОБА_3, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.

На обґрунтування таких висновків суд першої інстанції зазначив, що з вини ОСОБА_1, який керував автомобілем ГАЗ 2410 з номерним знаком НОМЕР_1, сталася дорожньо-транспортна пригода та, як наслідок, заподіяння пошкодження автомобіля MITSUBISHI LANCER з номерним знаком НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3

При цьому суд першої інстанції встановив, що цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу ОСОБА_1 не застрахована.

Проте з такими висновками суду першої інстанції погодитися не можна повністю.

На підставі ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Судом першої інстанції встановлено, що 17 лютого 2010 року о 12 годині 30 хвилин по вул.Головній м.Чернівці ОСОБА_1, керуючи автомобілем ГАЗ 2410 з номерним знаком НОМЕР_1, не дотримався безпечної дистанції руху і допустив зіткнення з автомобілем MITSUBISHI LANCER з номерним знаком НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3,

Постановою Кіцманського районного суду Чернівецької області від 1 квітня 2010 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КпАП України (а.а.2).

Як вбачається з матеріалів справи між закритим акціонерним товариством «Страхова група «ТАС» та ОСОБА_3 укладений договір обов»язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів 26 лютого 2009 року №ВС/7301728 (а.с.17).

Відповідно платіжного доручення від 10 вересня 2010 року №3722 Моторно (транспортним) страховим бюро України здійснено виплату ОСОБА_3 страхового відшкодування в сумі 9548 грн. 60 коп.(а.с.14).

У відповідності до вимог статей 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування згідно з договором майнового страхування, в межах виплаченого відшкодування переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що отримала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Згідно з п.38.2.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» Моторного (транспортного) страхового бюро України після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім осіб, визначених у пункті 13.1 ст.13 цього Закону.

Судом першої інстанції встановлено, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 на момент дорожньо-транспортної пригоди застрахована не була.

Відповідно до ч.2, 4 ст.212 ЦПК України жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

До матеріалів справи приєднано висновок автотоварознавчого дослідження експерта ОСОБА_4 від 25 лютого 2010 року №1/26/02/10, відповідно якого внаслідок пошкодження автомобіля MITSUBISHI LANCER з номерним знаком НОМЕР_2 завдано збитки в сумі 14534 грн.

Відповідно до ч.1 ст.3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» оцінка майна, майнових прав - це процес визначення їх вартості на дану оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в ст.9 цього Закону, і є результатом практичної діяльності суб»єкта оціночної діяльності.

На підставі ч.1, 2 ст.12 цього Закону звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб»єктом оціночної діяльності - суб»єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється печаткою та підписом керівника суб»єкта оціночної діяльності.

Вимоги до змісту звіту про оцінку майна, порядку його оформлення та рецензування встановлюються положеннями (національними стандартами) оцінки майна. Зміст звіту про оцінку майна повинен містити розділи, що розкривають зміст проведених процедур та використаної нормативно-правової бази з оцінки майна.

Із таким розміром збитків Моторне (транспортне) страхове бюро України не погодилось.

За змістом частин 2 та 4 ст.13 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) може виконувати оцінювач, який має не менш ніж дворічний досвід практичної діяльності з оцінки майна, експертні ради, що спеціально створені саморегулівними організаціями оцінювачів з метою контролю за якістю оцінки майна, яка проводиться оцінювачами - членами саморегулівної організації, оцінювачі, які мають не менш ніж дворічний досвід практичної діяльності з оцінки майна та працюють у Фонді державного майна України, а також інших органах, зазначених у статті 5 цього Закону.

Якщо письмовим запитом про необхідність проведення рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) встановлюється вимога щодо надання висновку про вартість майна, така вимога задовольняється шляхом проведення оцінки майна. У цьому випадку рецензент здійснює або забезпечує здійснення оцінки майна в порядку, встановленому нормативно-правовими актами з оцінки майна.

Моторним (транспортним) страховим бюро України здійснено коригуючий розрахунок розміру шкоди, який становить 11458 грн. 32 коп.

Відповідно до ч.3 ст.10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

На підставі ч.4 наведеної норми суд сприяє всебічному і повному з»ясуванню обставин справи: роз»яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов»язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Згідно висновку судової автотоварознавчої експертизи спільного підприємства «Західно-Український Експертний Консультативний Центр» від 29 листопада 2013 року №131/2, яка була призначена ухвалою апеляційного суду Чернівецької області від 14 червня 2013 року, вартість відновлювального ремонту автомобіля MITSUBISHI LANCER з номерним знаком НОМЕР_2 з урахуванням фізичного зносу становить 8427 грн. 31 коп.

Крім того, визначаючи розмір відшкодування, суд першої інстанції виходив з правил, встановлених ч.2 ст.625 ЦК України, що передбачає обов»язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов»язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.

Слід зазначити, що ст.625 ЦК України розміщена в розділі "Загальні положення про зобов'язання" книги 5 ЦК України , а тому поширює свою дію на зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Таким чином, грошовим зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана сплатити гроші на користь другої сторони (кредитора), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Отже, зважаючи на таку юридичну природу правовідносин сторін як відшкодування майнової шкоди в порядку регресу, на них не поширюється дія ч.2 ст.625 ЦК України як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання.

У такому разі судове рішення підлягає зміні з підстав порушення норм матеріального права, передбачених п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України.

Керуючись п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України, колегія суддів

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 5 грудня 2012 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України майнової шкоди в сумі 10217 грн. 35 коп. змінити.

Зазначити стягнути з ОСОБА_1 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України майнову шкоду в сумі 8427 грн. 31 коп.

В решті залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий

Судді: