Рішення № 3680053, 30.03.2009, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.03.09 Справа № 22/84/09

Скиданова Ю.О.

Позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю “Мережа сервісних станцій “ТІДІСІ –ДАЛЬНОБОЙ” (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Богунська, 26 В; 02089, м. Київ, вул. Радистів, 73 А)

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю “ЮТТК” (72318, Запорізька обл., м. Мелітополь, вул. Чкалова, 31)

про стягнення 3911,66 грн.

суддя Скиданова Ю.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Мульченко Є.В., довіреність б/н від 16.02.2009;

від відповідача: не з’явився

СУТНІСТЬ СПОРУ

Заявлені позовні вимоги про стягнення 4411 грн. 66 коп. за договором поставки № 1326/2007П від 01.08.2008 р., які складаються з: 2937 грн.–основний борг, 881 грн. 10 коп. штраф, 82 грн. 57 коп. 3% річних, 510 грн. 99 коп. втрат від інфляції.

Ухвалою суду від 30.12.2008 р. порушено провадження у справі № 22/84/09, судове засідання призначено на 23.02.2009 р.

У судове засідання 23.02.2009 р. представник позивача не з’явився, сторони не надали суду документи, витребувані ухвалою від 30.12.2008 р., необхідні для розгляду справи.

Ухвалою в.о голови господарського суду Запорізької області Проскурякова К.В. від 23.02.2009р. у справі № 22/84/09, на підставі заяви судді Скиданової Ю.О., згідно ч. 3 ст.69 ГПК України, продовжено процесуальний строк розгляду справи на один місяць.

Ухвалою суду від 23.02.2009 р. судове засідання на підставі ст. 77 ГПК України відкладено на 30.03.2009 р.

У судовому засіданні 30.03.2009 позивачем подана заява № 26-02/2009 від 26.03.2009 про зменшення розмірі позовних вимог в частині стягнення основного боргу до суми 2437 грн. основного боргу, у зв'язку із частковою сплатою відповідачем 29.12.2008 основного боргу у розмірі 500 грн. в іншій частині позовні вимоги залишились незмінними.

Враховуючи відповідність заяви № 26-02/2009 від 26.03.2009 вимогам закону, у судовому засіданні вона розглянута та задоволена, суд прийняв зменшення позовних вимог.

За клопотанням представників позивача та відповідача судовий розгляд справи проводився без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

У судовому засіданні 30.03.2009 розгляд справи судом закінчено, на підставі ст. 85 ГПК України суддею оголошено вступну та резолютивну частини рішення (за згодою представника позивача).

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України (2003 р.) цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав або обов’язків.

Згідно ст. 712 ГК України за договором поставки продавець (постачальник), який

здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

01.08.2007 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мережа сервісних станцій «ТІДІСІ-ДАЛЬНОБОЙ»та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮТТК»було укладено договір поставки (відстрочка) №1326/2007П (далі за текстом –“Договір”). За даним Договором, Позивач/постачальник зобов’язався поставити Відповідачеві/покупцю автомобільні товари (далі за текстом –“Товар”) згідно з асортиментом, що вказаний у специфікації до Договору, а Відповідач зобов'язувався придбати замовлений Товар і оплатити його вартість відповідно до умов Договору.

На виконання Договору Позивач здійснив поставку Товару Відповідачеві на суму 10428 грн., що підтверджується видатковою накладною № ЕДН 12030015 від 04.12.07.

Згідно з п.3.1. Договору, оплата за товар здійснюється шляхом перерахування грошової коштів Покупцем на розрахунковий рахунок Постачальника протягом 14 календарних днів з моменту проведення відвантаження.

За отриманий товар Відповідач, у визначені Договором строки, розрахувався частково, сплативши 7991 грн., що підтверджується поясненнями представника відповідача у судовому засіданні, виписками з рахунку позивача, відповіддю відповідача на претензію позивача (лист № 28 від 20.02.2008) та іншими матеріалами справи.

Станом на день судового засідання відповідач не розрахувався з позивачем, у зв’язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 2437 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обовязку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 193 ГК України, зокрема п.п. 1,7 встановлено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Аналогічний припис містить Цивільний кодекс України, ст. 526 якого передбачає, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідач зобов’язання за Договором не виконав, оплату за отриманий товар повністю не здійснив. Встановлено, що Відповідач має заборгованість перед Позивачем у сумі 2437 грн., що підтверджується матеріалами справи.

Враховуючи викладене, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача заборгованості у сумі 2437 грн. слід визнати документально підтвердженими, нормативно обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються -господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності.

Згідно з п.10.2. Договору, за неналежне або несвоєчасне виконання зобов'язань, передбачених п.3.1. Договору, Відповідач сплачує Позивачу штраф у розмірі 30 відсотків від загальної вартості невиконаною зобов'язання.

Таким чином, відповідно до п. 10.2. Договору Відповідачу правомірно нарахований штраф за прострочку виконання зобов'язань з оплати товару в сумі: 2937 грн. х 30% = 881,10 грн. (станом на 29.12.2008 року сума основного боргу складала 2937 грн. - відповідач частково погасив основний борг у розмірі 500 грн. 29.12.2008).

Також позивач просить стягнути з відповідача індекс інфляції за січень-жовтень 2008 р. в сумі 510,99 грн. та 3% річних в сумі 82,57 грн.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи встановлений факт несвоєчасного виконання грошових зобов’язань, вимоги про стягнення суми 510,99 грн. втрат від інфляції за період 01.01.2008 р. по 30.10.2008 р. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Разом з тим, позовні вимоги в частині стягнення 3% річних за період 11.12.2007-18.11.2008 у розмірі 1.71 грн. не підлягають задоволенню, оскільки зобов’язання зі сплати поставленого товару згідно з п.3.1. Договору виникло з 19.12.2007.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача у розмірі 90,40 грн. державного мита та у розмірі 104,54 грн. витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82-84 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ЮТТК” (72318, Запорізька обл., м. Мелітополь, вул. Чкалова, 31, код ЄДРПОУ 35124755, п/р № 26007134785000 в АКІБ «УкрСиббанк» м. Харків, МФО 351005) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Мережа сервісних станцій “ТІДІСІ –ДАЛЬНОБОЙ” (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Богунська, 26 «В»; поштова адреса: 02089, м. Київ, вул. Радистів, 73 А, код ЄДРПОУ 33212540, п/р № 26005030806900 в АКІБ “УкрСиббанк”, м. Харків МФО 351005) 2437 (дві тисячі чотириста тридцять сім) грн. 00 коп. основного боргу, 881 (вісімсот вісімдесят одну) грн. 10 коп. штрафу; 510 (п'ятсот десять) грн. 99 коп. втрат від інфляції; 80 (вісімдесят) грн. 86 коп. 3% річних, державне мито у розмірі 90 (дев’яносто) грн. 40 коп. та витрати на інформаційно–технічне забезпечення судового процесу у розмірі 104 (сто чотири) грн. 54 коп. Видати наказ.

В іншій частиі в позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підпису.

Рішення оформлено і підписано згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 21.04.2009 р.

Суддя Скиданова Ю.О.