Рішення № 3679162, 23.12.2008, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" грудня 2008 р. Справа № 61/33-08

вх. № 7837/4-61

Суддя господарського суду Рильова В.В.

при секретарі судового засідання

за участю представників сторін:

позивача - позивач – Молочко Н.Г. дов. № 1373 від 12.03.2008 р.

відповідач – Мельник Н.О. дов. б/н від 10.11.2008 р.

розглянувши справу за позовом Комунального Підприємства "Міський інформаційний центр", м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Алта", м. Харків

про стягнення 21909,29 грн. та зобов'язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

Позивач - КП "Міський інформаційний центр", м. Харків звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до ТОВ "Алта", м. Харків про стягнення 21909,29 грн., а саме:

- заборгованість за щомісячне користування місцем за Договором №5614 від 19.12.2005р. у розмірі – 2551,03 грн.;

- пеня за неповну сплату платежів за договором № 5614 від 19.12.2005р. у розмірі – 590,03 грн.;

- пеня за розміщення спеціальної конструкції без отримання дозволу на місці, що знаходиться у комунальній власності за період з 19.12.2005р. по 17.01.2006р. за Договором № 5614 від 19.12.2005р. у розмірі – 468,23 грн.;

- штраф за прострочення повернення місця за Договором № 5614 від 19.12.2005р. у розмірі – 18300,00 грн.,

та забов*язання відповідача повернути позивачеві на підставі акта прийому-передачі місце, що знаходиться у комунальній власності, для розміщення спеціальних конструкцій за адресою: м. Харків, пр. Леніна - вул. Данилевського.

Також позивач просить стягнути з відповідача на користь позивача 220 грн. 00 коп., 85 грн. 00 коп., сплаченого держмита та 118 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 28 жовтня 2008 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду, у сторін витребувано документи, необхідні для повного та всебічного розгляду справи.

В судове засідання 11 листопада 2008 р. представники сторін не з’явились витребуваних судом документів не надали, в зв’язку з чим розгляд справи було відкладено на 01.12.2008 р.

01.12.2008 р. у судовому засіданні була оголошена перерва до 23.12.2008 р. 15:00 год.

Присутній в судовому засіданні 23.12.2008 року представник позивача позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить суд позов задовольнити.

Присутній в судовому засіданні 23.12.2008 року представник відповідача проти позовних вимог заперечує частково, а саме: в частині стягнення з ТОВ "Алта" 2551,03 грн. заборгованості за щомісячне користування місцем та пені за неповну сплату платежів за договором у розмірі 590,03 грн. позовні вимоги визнає, в частині нарахованої пені за розміщення спеціальної конструкції без отримання дозволу на місці, що знаходиться у комунальній власності за період з 19.12.2005р. по 17.01.2006р. у розмірі 468,23 грн. та штрафу за прострочення повернення місця за Договором № 5614 від 19.12.2005р. у розмірі 18300,00 грн. та повернення місця за актом прийому-передачі відповідач заперечує та просить в цій частині позову відмовити.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши доводи позовної заяви, повно та всебічно дослідивши обставини справи та докази на їх підтвердження, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

19 грудня 2005 року між позивачем та відповідачем було укладено договір №5614 про надання в користування місць, які перебувають у комунальній власності, для розташування спеціальних конструкції, за яким КП „Міський інформаційний центр” надає ТОВ „Алта” в тимчасове платне користування місця, які перебувають у комунальній власності, для розташування спеціальних конструкцій (а.с. 17).

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Підпунктом 3.2.1. Договору передбачено, що позивач зобов’язується передати відповідачу місця на підставі акту прийому-передачі згідно з переліком, зазначеним у додатку № 1, про що 19 грудня 2005 р. було складено акт прийому-передачі місць, які перебувають у комунальній власності для розташування спеціальних конструкцій, за яким відповідач прийняв у позивача 1 місце, що знаходиться за адресою: м.Харків, пр-т Леніна – вул. Данилевського (арк. спр. 19).

Пунктом 2.1 договору встановлено строк дії договору з 19 грудня 2005 р. по 31 грудня 2006 р., згідно з пунктом 2.2. цей договір може бути пролонгований на тих самих умовах тільки за письмовою згодою сторін. „Користувач” має пріоритетне право на пролонгацію цього договору у випадку належного виконання всіх його умов.

Відповідно до п.п. З.4.6., 4.1. договору відповідач зобов'язався кожний місяць здійснювати оплату за користування наданими йому місцями у розмірі 483,84 грн., у т.ч. ПДВ .

Відповідно до п. 4.2. договору: „З укладання цього договору і до отримання дозволу (дозволів) на розмірішення зовнішньої реклами на спеціальних конструкціях, які встановлюються на місцях, наданих за Договором (в період дії пріоритету на місце), „Користувач" (відповідач) щомісячно вносить плату за користування всіма місцями за Договором у розмірі 25 % відсотків від суми, передбаченої п. 4.1. цього договору, що складає 120,96 грн. (з ПДВ).

Відповідно до п. 4.4. договору плата за фактичне користування місцями, зазначеними у Додатку №1, до укладення цього Договору за період з 21.11.2005 року по 18.12.2005 року здійснюється протягом трьох банківських днів з дня укладення Договору та складає 442,22 грн. (з ПДВ).

Пунктами 4.5, 4.6 договору сторонами узгоджений порядок розрахунків, який здійснюється шляхом внесення грошових коштів на поточний рахунок позивача без виставлення рахунка-фактури авансом до 25 числа місяця, що передує місяцю, за який здійснюється оплата.

Пунктом 6.1 договору передбачено, що за несплату або несвоєчасну сплату відповідач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми прострочення платежу за кожен день прострочки.

У зв’язку з порушенням відповідачем своїх зобов’язань щодо своєчасної та у повному обсязі оплати за надане у користування місце, у відповідача виникла заборгованість у сумі 2551,03 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було надіслано повідомлення № 2917 від 25.01.2007 року з вимогою погасити виниклу заборгованість у 5-ти денний строк, та повернути місце за актом прийому-передачі, яке було отримано відповідачем 30.01.2007 року, про що свідчить долучене до матеріалів справи поштове повідомлення про врученя поштового відправлення (арк.спр.25.)

Проте, як зазначає позивач, на направлене повідомлення відповідач не прореагував й, відповідно, ні яких дій щодо пред'явлених позивачем вимог не вчинив.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов’язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов’язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб’єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського суду України, одним із способів захисту права є примусове виконання обов’язку в натурі (присудження до виконання обов’язку в натурі).

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов’язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Станом на момент розгляду справи, відповідач заборгованості не сплатив та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу.

Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов’язання за договором від 19.12.2005 р. № 5614 про надання в користування місць, які перебувають у комунальній власності, для розташування спеціальних конструкцій.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 198 Господарського кодексу України, зобов’язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач не надав суду документів, які б спростовали позовні вимоги, суд визнає вимогу позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за щомісячне користуванням місцем за договором № 5614 від 19.12.2005 р., у розмірі 2551,03 грн., належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 статті 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов’язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов’язання.

Ст. 549 Цивільного кодексу України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення.

У відповідності до п. 6.3 договору сторонами встановлена відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожен день прострочення, включаючи день оплати.

У відповідності до ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Згідно з п.п. 6.6. договору „У випадках, передбачених пунктами 6.2., 6.4., 6.5. Договору, нарахування штрафних санкцій через шість місяців від дня коли зобов’язання мало бути виконано не припиняється.”

За прострочення внесення платежів по договору позивач нарахував відповідачу пеню за несвоєчасну та неповну сплату платежів у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України у сумі 590,03 грн., розрахунок якої перевірено судом з урахуванням вимог діючого законодавства, а тому суд знаходить дану позовну вимогу такою, що підлягає задоволенню.

Згідно з п. 3.4.2. відповідач зобов’язувався не розміщувати спеціальні конструкції на місцях, переданих у користування за цим договором, до отримання дозволу на розміщення зовнішньої реклами у встановленому порядку.

У відповідності до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно п.6.3 Договору Відповідач, у разі порушення зобов'язань, передбачених підпунктом 3.4.2 п.3.4 розділу 3 Договору, сплачує Позивачу пеню у розмірі плати за користування місцями, встановленої п.4.1 цього Договору, пропорційно часу розміщення спеціальних конструкцій з порушенням зобов'язань.

Як свідчить акт встановлення спеціальної конструкції для розміщення зовнішньої реклами від 13 грудня 2005 року відповідачем встановлено спеціальну конструкцію на місці, переданому в користування 21.11.2005 року.

У період з 13.12.2005 року на три місяці відповідачу було встановлено пріорітет на розміщення спеціальної конструкції (арк. спр. 21). Дозвіл на розміщення зовнішньої реклами отримав 18.01.2006 року, що підтверджується рішенням Виконавчого комітету Харківської міської ради від 18.01.2006 року № 30 „Про надання дозволів на розміщення зовнішньої реклами”. Проте, у період дії пріоритету відповідач розміщував на місці, яке надано йому в оренду рекламу, що є порушенням приписів п. 3.4.2. договору.

У відповідності до п. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ст. ст. 230, 231 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання. Законом щодо окремих видів зобов’язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Відповідно до п. 3 ст. 6 Цивільного кодексу України, сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Враховуючи, що відповідач порушив вимоги п.3.4.2 п.3.4 Договору щодо нерозміщення спеціальних конструкцій на місцях, переданих у користування, до отримання дозволу на розміщення зовнішньої реклами у встановленому порядку, внаслідок чого позивачем обгрунтовано нараховано пеню за розміщення спеціальної конструкції на місці без отримання дозволу за період з 19 грудня 2005 року по 17 січня 2006 року у розмірі 468,23 грн.

Згідно з п.п. 8.1.7 договору цей договір припиняє свою дію по закінченню строку дії цього договору.

Таким чином, станом на 31 грудня 2006 року договір № 5614 від 19 грудня 2005 року вважається таким, що припинив дію.

Відповідно до п.п. 5.1. договору користувач зобов’язаний протягом 3-х днів після припинення дії договору на будь-яких підставах, передбачених пунктами 8.1. звільнити надані в користування місця і передати їх позивачу. Повернення місць, наданих в користування, здійснюється відповідачем на підставі актів прийму-передачі, які підписуються уповноваженими представниками сторін.

Відповідач вважає, що він виконав умови договору у повному обсязі. У своїх запереченнях поданих до суду він посилається на те, що 20.12.2006 р. розтяжка була демонтована про що свідчить договір № 15/12-1 про надання послуг автовишки від 15.12.2006 р. укладений між ФОП Чобот та ТОВ „Алта”, та акт здачі-прийняття робіт. На підставі вказаного, відповідач вважає, що він не порушив умов договору і після закінчення дії договору своєчасно повернув позивачеві місце, яке було надано йому в користування для розміщення реклами розтяжки.

Однак п.п.5.2 договору № 5614 від 19.12.2005 р. визачено, що місця вважаються фактично повернутими „КП” з моменту підписання Актів прийому-передачі. При цьому демонтаж спеціальних конструкцій і приведення території місць у належний стан (прибирання місця, вивіз сміття тощо) здійснюється відповідачем самостійно за власний рахунок.

Акт прийому-передачі між сторонами після припинення дії договору підписано не було, тобто відповідачем були порушені умови договору. Доказів на спростування вказаних обставн відповідач суду не надав, в матеріалах справи будь-які докази щодо складання акту приймання-передачі після закінченя дії договору відсутні.

Тобто матеріали справи свідчать про те, що відповідач після закінчення дії договору спеціальну конструкцію демонтував 21.12.06р. (арк. спр.72), однак місця за актом прийому-передачі у встановлений договором строк не повернув, актів приймання-передачі відповідно до п. 5.1, 5.2 вказаного договору на складав, доказі на підтвердження письмових звернень до позивача про підписання актів приймання-передачі суду не надав.

Відповідно до п. 6.2. договору у разі прострочення повернення місць, наданих у користування, відповідач має сплатити позивачу штраф у розмірі 50 грн. за кожний день затримки повернення кожного місця. Таким чином, позивачем правомірно нарахован штраф у розмірі 18300,00 грн.

Оскільки договір № 5614 від 19 грудня 2005 року припинив свою дію 31 грудня 2006 року, а акти прийому-передачі у встановленому договором порядку та строки сторонами не складено, відповідно до пункту 5.2 договору місця вважаються такими, що фактично не повернуті КП «Міський інформаційний центр». Отже, позовні вимоги позивача щодо зобов’язання відповідача повернути на підставі акту прийому-передачі місце, що знаходиться у комунальній власності та було надано відповідачу для розміщення спеціальних конструкцій за адресою: м. Харків, пр. Леніна - вул.Данилевського підлягають задоволенню.

Посилання відповідача на рішеня ВК Харківської міської ради від 06.12.2006 року № 1060, відповіднодо якого встановлення спеціальної конструкції - розтяжки у зоні 1 а ( до якої відноситься пр.Леніна - вул.Данилевського ) є неможливим, суд не приймає, з огляду на те, що п.1 вказаного рішення, яким викладено у новій редакції таблицю визначення можливості розміщення спеціальних конструкцій, набрав чинності відповідно до положень даного рішення з 01 січня 2007 року, тоді як договір 31.12.2006 року вже припинив свою дію.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги позивача правомірні та підлягають задоволенню.

Оскільки з матеріалів справи вбачається, що спір по даній справі виник з вини відповідача, суд, відповідно до вимог статей 44-49 Господарського процесуального кодексу України, покладає витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 55, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 16, 526, 530, 546, 548, 598, 610-612 Цивільного кодексу України, ст. 179, 216, 230, 343 Господарського кодексу України. ст.ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Алта”, м. Харків (61058, м. Харків, вул. Чічібабіна, 11, р/р 260044936 у ВАТ „Мегабанк” м. Харків МФО 351629, код ЄДРПОУ 32869314) на користь Комунального підприємства „Міський інформаційний центр” (61166, м. Харків, пр. Леніна, 38,оф.618, р/р 2600030114375 в АКБ „Золоті ворота” м. Харків, МФО 351931, код ЄДРПОУ 32135675) – 21909,29 грн., а саме: заборгованість за щомісячне користування місцем за Договором № 5614 від 19.12.2005р. у розмірі 2551,03 грн.; пеня за неповну сплату платежів за договором № 5614 від 19.12.2005р. у розмірі 590,03 грн.; пеня за розміщення спеціальної конструкції без отримання дозволу на місці, що знаходиться у комунальній власності за період з 19.12.2005р. по 17.01.2006р. за Договором № 5614 від 19.12.2005р. у розмірі 468,23 грн.; штраф за прострочення повернення місця за Договором №5614 від 19.12.2005р. у розмірі 18300,00 грн., а також 305,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Зобов’язати Товариство з обмеженою відповідальністю „Алта” повернути Комунальному підприємству „Міський інформаційний центр” на підставі акта прийому-передачі місце, що знаходиться у комунальній власності, для розміщення спеціальних конструкцій за адресою: м. Харків, пр. Леніна –вул. Данилевського.

Повний текст рішення підписано 24 грудня 2008 року.

Суддя Рильова В.В.