Рішення № 3678433, 19.05.2009, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" травня 2009 р. Справа № 10/689/07-НР

За позовом: Державна компанія з утилізації відходів як вторинної сировини “Укрекокомресурси” Кабінету Міністрів України в особі Миколаївського обласного управління “Миколаївекокомресурси”

(54030, м.Миколаїв, вул.Пушкінська, 14)

до відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю “Сонар”

(54030, м.Миколаїв, вул.Лагерне поле, 5/12)

Суддя Василяка К.Л.

П Р Е Д С Т А В Н И К И:

від позивача: Жара Т.С., дов. від 12.01.2009р., Явоненко О.М. – начальник управління

від відповідача: Лушко Т.А., дов.№10 від 30.08.2008р.

СУТЬ СПОРУ: стягнення 20612,17 грн.

У судових засіданнях 21.04.2009р., 28.04.2009р., та 13.05.2009р. у відповідності до ст.77 ГПК України оголошувались перерви.

У відзиві на позовну заяву ТОВ "Сонар" просить відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки, на його думку, джерелами фінансування позивача є, насамперед, господарська діяльність у вигляді надання оплатних послуг, а не обов'язкові грошові збори у вигляді платежів підприємств –імпортерів за ввезену тару. Укладений між сторонами договір слід вважати договором про надання послуг, відносини по якому регулюються нормами цивільного та господарського законодавства, зокрема, Цивільним кодексом України.

При цьому, ТОВ «Сонар»зазначає, що пунктом 2.2 договору було передбачено прийняття послуг з оформленням відповідного акта виконаних робіт та оплати послуг позивача у відповідності з Аркушем про пакування і вантажною митною декларацією. Позивачем такі роботи не надавались, тобто відсутній матеріальний результат зобов'язань позивача.

Від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої останній просить суд стягнути з відповідача 13630,21 грн. основного боргу, 206,15 грн. держмита та 118,0 грн. витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Суд приймає заяву позивача про зменшення позовних вимог, та в подальшому справа розглядається з врахуванням такого зменшення.

Заслухавши представників сторін, вивчивши матеріали суд, –

встановив:

В жовтні 2007р. Державна компанія з утилізації відходів як вторинної сировини "Укрекокомресурси" Кабінету Міністрів України в особі Миколаївського обласного управління "Миколаївекокомресурси" (надалі –ДК "Укрекокомресурси") звернулась до господарського суду Миколаївської області з позовом до ТОВ "Сонар" про стягнення 20936,32 грн., з яких 13630,21 грн. сума основного боргу, 2305,14 грн. пені, 974,15 грн. –3 % річних, 3702,67 грн. інфляційних, 206,15 грн. витрат на оплату держаного мита та 118,00 грн. витрат на оплату інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, у зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань за договором № 22 від 20.09.2002 р. з оплати наданих позивачем послуг.

Як вбачається з матеріалів справи 20.09.2002 р. між ДК "Укрекокомресурси" та ТОВ "Сонар" було укладено договір № 22, за умовами якого компанія зобов`язувалась розробити, організувати та впровадити систему надання послуг щодо збирання, сортування, транспортування, переробки та утилізації тари (упаковки), ввезеної підприємством на територію України згідно норм утилізації, а підприємство, відповідно до пункту 2.2 цього договору, зобов`язувалось прийняти ці послуги з оформленням відповідного акта виконаних робіт та оплатити їх у відповідності з Аркушем про пакування і вантажною митною декларацією за тарифами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.2001 р. № 915.

Строк дії договору встановлений сторонами до 31.12.2005р. (пункт 9.1 договору).

Підприємством в період з 12.10.2004 р. по 26.07.2005 р. здійснювалось завезення продукції на територію України з відповідною тарою (упаковкою).

Однак оплату за послуги, передбачені договором № 22 від 20.09.2002 р., підприємство здійснило частково, сплативши 40035,2 грн.

Станом на 20.08.2007р. заборгованість підприємства з оплати послуг за договором від 20.09.2002р. №22 склала 13630,21 грн.

Пунктом 3.1. договору сторони погодили, що оплата наданих послуг здійснюється не пізніше 7–денного строку від дня митного оформлення вантажу, із зазначенням в платіжному документі кількість та найменування тари (упаковки), за яку здійснена оплата.

Таким чином, обов’язок щодо здійснення розрахунків за договором виникає у підприємства з дня митного оформлення вантажу і має проводитись на підставі аркуша про пакування та вантажної митної декларації, незалежно від термінів надання компанією актів про виконані послуги.

Згідно з ст.4 Закону України “Про відходи” цей Закон регулює відносини, пов’язані з утворенням, збиранням і заготівлею, перевезенням, зберіганням, обробленням (переробленням), утилізацією, видаленням знешкодженням та захороненням відходів, що утворюються в Україні, перевозяться через її територію, вивозяться з неї, а також з перевезенням, обробленням та утилізацією відходів, що ввозяться в Україну як вторинна сировина.

Відповідно до п.4 Порядку збирання, сортування, транспортування, переробки та утилізації використаної тари приймання та утилізація використаної тари (упаковки) здійснюються підприємствами, установами, організаціями, які використовують тару (упаковку) для пакування і транспортування продукції, у процесі діяльності яких утворюється тара (упаковка), а також імпортерами, продукція яких міститься в тарі (упаковці), самостійно або шляхом укладення договорів з Державною компанією "Укрекокомресурси" чи іншими спеціалізованими підприємствами щодо надання послуг зі збирання, сортування, транспортування, переробки та утилізації використаної тари (упаковки).

З метою створення умов для організації збирання, сортування, транспортування, переробки та утилізації відходів як вторинної сировини, а також зменшення негативного впливу відходів на довкілля Кабінетом Міністрів України 26.07.2001р. прийнято постанову №915 “Про впровадження системи збирання, сортування транспортування, переробки та утилізації відходів як вторинної сировини”. Даною постановою регламентовано, що підприємства, установи, організації, що імпортують продукцію в тарі (упаковці), у разі укладання угод на поставку в Україну товарної продукції зобов’язані передбачити утилізацію чи вивезення з України всього обсягу використаних матеріалів і тари. При цьому підприємства, установи і організації, що використовують тару (упаковку) для пакування і перевезення продукції або імпортують продукцію в тарі (упаковці), можуть це виконувати самостійно з дотриманням вимог законодавства здійснювати збирання, сортування, заготівлю та утилізацію використаної тари (упаковки) відповідно до мінімальних норм утилізації або шляхом укладення договорів про надання послуг із збирання, сортування, перевезення, переробки та утилізації використаної тари (упаковки) з Компанією чи іншими спеціалізованими підприємствами, що мають відповідні ліцензії і умови для надання таких послуг на території України, де реалізується та утворюється відповідна використана тара (упаковка), а також здійснення оплати за надання обумовлених послуг згідно із загальним обсягом тари (упаковки), яка використовується для пакування та перевезення продукції за затвердженими тарифами.

Плата за надання Компанією зазначених послуг встановлюється відповідно до тарифів, затверджених пунктом 2 цієї постанови, та вноситься підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності, що використовують тару (упаковку) для пакування і перевезення продукції і не забезпечують її приймання та утилізацію, на спеціальний рахунок Компанії щокварталу до 15 числа місяця, що настає за звітним періодом, а підприємствами - імпортерами продукції в тарі (упаковці) - не пізніше семи днів від дати митного оформлення продукції, що ввозиться на територію України.

Отже, оплата послуг та їх фактичне надання не збігається у часі. Відповідачем не надано суду доказів того, що він звертався в установленому порядку з відповідним позовом про розірвання спірного договору або з вимогою до позивача про виконання умов договору.

Таким чином, як випливає з приписів цієї правової норми, підприємства, що імпортують продукцію у тарі (упаковці) зобов’язані передбачити утилізацію чи вивезення з України всього обсягу використаних матеріалів і тари, при цьому вони можуть виконувати це самостійно або шляхом укладання договорів, як в даному випадку.

Слід також зазначити, що ні на Компанію, ні на її обласні управління, ні на підприємство, організації, що використовують тару не покладено в законодавчому порядку обов’язку відслідковувати та звітувати про рух завезеної тари до її кінцевого споживача.

Тобто всі дії пов’язані зі знищенням та утилізацією тари, фактично покладені на отримувача продукції, а не на інших осіб, до яких її було направлено за договорами, що товариством “Сонар” не виконувалось.

З аналізу постанови КМУ №915 слідує, що обов’язок сплати послуг виникає до їх фактичного надання. При цьому розуміється, що така послуга буде надана в обов’язковому порядку, оскільки вона направлена перш за все на захист довкілля, що також збігається зі статутом ДК “Укрекокомресурси”, де зазначено мету діяльності останнього, а саме – провадження державної політики та наданні допомоги в діяльності підприємств, установ, організацій усіх форм власності у сфері збирання, транспортування, переробки та утилізації відходів як вторинної сировини ... запобігання накопиченню відходів ... зменшення негативного впливу на довкілля.

Як підтвердження викладеного слід розуміти передбачений постановою порядок спрямування отриманих коштів: на розширення мережі окремого збирання і заготівлю використаної тари (упаковки) для створення потужності переробки та утилізації використаної тари (упаковки), утримання та забезпечення дії апарату.

Відповідно до статей 627, 629 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договорів, виборі контрагента та визначенні умов договору. Договір є обов’язковим для виконання.

Відповідно до приписів статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог —відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 цього ж кодексу передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Закон України "Про відходи" (ст.17) зобов’язує суб’єктів господарської діяльності забезпечувати приймання та утилізацію використаних пакувальних матеріалів і тари, в яких знаходилась продукція цих підприємств, установ та організацій –суб’єктів господарської діяльності, або укладати угоди з відповідними організаціями на їх збирання та утилізацію.

Суд приймає до уваги заперечення відповідача щодо невиконання позивачем робіт за договором та, як наслідок, відсутності підстав для перерахування коштів за виконані роботи, оскільки в даному випадку також слід прийняти до уваги, що позивач є державним спеціалізованим підприємством, на яке покладено функцію щодо розроблення і організації впровадження системи збирання, сортування, транспортування, переробки та утилізації відходів, у тому числі використаної тари (упаковки) вітчизняного та імпортного виробництва, як вторинної сировини на всій території України.

За таких обставин, надання позивачем послуг у вигляді збирання, сортування, транспортування, переробки та утилізації тари (упаковки) вказує на єдиний цикл з метою утилізації відходів та не підлягає ідентифікації щодо конкретного підприємства.

Отриманий ТОВ "Сонар" товар поставлявся кінцевим споживачам саме у тій тарі та упаковці, що надходила до TOB "Сонар" від постачальника-експортера. Відповідно до чинного законодавства України продавець зобов’язаний передати покупцеві товар у тарі та (або) в упаковці, якщо інше не встановлено договором купівлі-продажу або не випливає із суті зобов'язання (ст. 685 Цивільного кодексу України).

Обов'язок передати товар покупцеві безпосередньо у тарі та упаковці передбачено умовами договорів про постачання електроізоляційних матеріалів, що укладались TOB "Сонар" з контрагентами.

Відповідачем не надано до суду доказів того, що він укладав окремі договори з іншими спеціалізованими підприємствами, що здійснюють збирання та заготівлю використаної тари, та отримував такі послуги.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі уточнених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.44,49,82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Сонар” 54030, м.Миколаїв, вул.Лагерне поле, 5/12, (р/р26002226669001 в МФ КБ “ПриватБанк”, МФО 326610, код 24790030) на користь Державної компанії з утилізації відходів як вторинної сировини “Укрекокомресурси” Кабінету Міністрів України в особи Миколаївського обласного управління “Миколаївекокомресурси” Державної компанії з утилізації відходів як вторинної сировини “Укрекокомресурси” 54030, м.Миколаїв, вул.Пушкінська, 14 (р/р26009017304001 філія АКБ “ІМЕКСБАНК” у м.Миколаєві (відділення №10), МФО 326825, код ОКПО 21702841) 13630,21 грн. основного боргу, 206,15 грн. держмита та 118,0 грн. витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

У разі подання апеляційної скарги, або внесення апеляційного подання рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя