Рішення № 3678247, 10.09.2008, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" вересня 2008 р. Справа № 60/06-08

вх. № 5546/1-60

Суддя господарського суду

при секретарі судового засідання

за участю представників сторін:

позивача - Корінної М.О. за довіреністю № 35-ю від 07.07.2008 р. відповідача - Мазняк О.Я. за довіреністю № 09 від 12.08.2008 р.

розглянувши справу за позовом Державного підприємства "Куліндорівський комбінат хлібопродуктів" Державного комітету України з державного матеріального резерву, м. Одеса

до Державного підприємства "Хлібна база № 85" Державного комітету України з державного матеріального резерву, м. Барвінкове

про стягнення 25450,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Куліндорівський комбінат хлібопродуктів" Державного комітету України з державного матеріального резерву (позивач) звернулося до господарського суду з позовом щодо стягнення з відповідача - Державного підприємства "Хлібна база № 85" Державного комітету України з державного матеріального резерву заборгованості за договором безвідсоткової позики № 867 від 23.08.2006 р. у сумі 25450,00 грн., яка складається з основного боргу у сумі 20 000,00 грн., індексу інфляції - 2738,00 грн., суми пені - 1462,00 грн., 3 % річних - 250 грн., а також штрафу у розмірі 1000,00 грн. Крім того, позивач просить суд покласти на відповідача судові витрати, у вигляді сплаченого держмита в сумі 254,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 28 липня 2008 року було прийнято позовну заяву, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 13 серпня 2008 року о 09:45 годині.

13 серпня 2008 року позивач надав до суду документи на виконання ухвали господарського суду Харківської області від 28.07.2008 р., що зазначені у супровідному листі (вих. № 44 - ю від 11.08.2008 р.), які долучені судом до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 13 серпня 2008 року розгляд справи було відкладено на 10 вересня 2008 року о 10:00 годині, в зв"язку з задоволенням клопотання відповідача про відкладення розгляду справи та необхідністю витребування у сторін додаткових доказів.

У судовому засіданні позивач підтримує позовні вимоги та просить суд їх задовольнити з підстав викладених у позовній заяві.

Відповідач проти заявлених позовних вимог не заперечує . Надав клопотання, в якому просить суд розстрочити виконання рішення суду по справі №60/06-08 до 31 січня 2009 року (на 5 місяців) зі сплатою щомісяця протягом вересня 2008 року - січня 2009 року по 5090,00 грн., посилаючись на те, що починаючи з 2007 року він знаходиться у процедурі банкрутства та має скрутне фінансове становище.

Позивач заперечує проти задоволення наданого відповідачем клопотання.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін господарським судом Харківської області встановлено, що між позивачем та відповідачем було укладено договір безпроцентної позики № 867 від 23 серпня 2006 року. Відповідно до п.1.1. договору позивач зобов`язався передати у власність відповідачу грошові кошти у розмірі визначеному п.2.1. договору, а відповідач зобов`язався повернути їх позивачу в строк визначений п.4.1. та 5.1. договору, а саме строк повернення позики становить 7 місяців починаючи з 01.03.2007 року, але не пізніше 30 вересня 2007 року.

Позивач згідно п.3.1. договору перерахував на поточний рахунок відповідача суму позики у розмірі 23000 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 2087 від 23.08.2006 року.

Відповідач отримав позику за вищезазначеним договором в сумі 23000 грн., але в строк до 30.09.2007 року повністю не повернув її шляхом перерахування відповідно до вимог п.5.2. договору на поточний рахунок позивачу, згідно платіжного доручення № 1132 від 02.11.2007 року відповідачем було повернуто позивачу частину позики в сумі 3000 грн., а решту частину позики в сумі 20000 грн. відповідач так і не повернув позивачу в установлений договором строк.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов"язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов"язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно статті 193 Господрського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов"язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Ст. 1049 Цивільного кодексу України, встановлено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як свідчать матеріали справи, позивач виконав свої договірні зобов'язання належним чином, надав відповідачеві позику в сумі 23000,00 грн., але відповідачем визначені договором зобов`язання не виконані в повному обсязі, а саме, він порушив умови договору стосовно строку повернення позики, внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 20 000,00 грн.

За таких обставин та враховуючи доведеність факту порушення відповідачем умов діючого законодавства, суд знаходить позовні вимоги обґрунтованими і підлягаючими задоволенню в сумі основної заборгованості у розмірі 20000 грн.

Правові наслідки порушення зобов"язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов"зання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Так, ч.2 та ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, встановлено, що у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором за порушення грошових зобов`язань у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Враховуючи вищевикладене та те, що відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань" розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ та приймаючи до уваги, що відповідач не виконав прийнятий на себе обов"язок по оплаті в термін, встановлений договором, позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 1462,00 грн. відповідають вимогам договору та діючому законодавству України, та підлягають задоволенню.

Згідно п. 6.1. сторони встановили відповідальність позичальника (відповідача) за прострочення повернення позики у вигляді штрафу у розмірі 5% від неповерненої суми позики.

Таким чином, позивачем було нараховано відповідачу штраф в сумі 1000 грн., що становить 5% від неповерненої суми позики. За таких обставин та враховуючи доведеність факту порушення відповідачем умов діючого законодавства, суд знаходить позовні вимоги в частині стягнення штрафу в сумі 1000 грн. такими, що відповідають вимогам договору та діючому законодавству України, у зв`язку з чим підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

П.6.2. договору встановлено обов`язок відповідача сплатити проценти в розмірі 3% річних, виходячи з неповерненої суми за весь строк прострочення, а також повернути суму позики (її неповернену частину в разі дострокового повернення частини позики), збільшену з урахуванням індексу інфляції за весь строк прострочення.

Зважаючи на вищевикладене, позовні вимоги позивача в частині стягнення інфляційних витрат в сумі 2738,00 грн. та трьох відсотків річних, що становить в сумі 250,00 грн. підтверджуються матеріалами справи та відповідають діючому законодавству, у зв"язку з чим підлягають задоволенню.

Суд, розглянувши клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення суду, дійшов до висновку про відмову в його задоволенні, оскільки викладені відповідачем у клопотанні обставини не підтверджуються матеріалами справи, крім того, відповідно до ст. 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, господарський суд, у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення. При цьому, господарський суд вважає, що не можуть бути підставою для розстрочення виконання рішення скрутне фінансове становище. До того ж, відповідач не довів суду наявність виняткових випадків та обставин щодо неможливості своєчасно розрахуватися, у зв`язку з чим підстави для надання розстрочки відсутні.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито у розмірі, передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”, що становить 254,00 грн. та згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, Постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002р. № 411 судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 гривень слід покласти на відповідача, з вини якого спір доведено до суду.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 11, 509, 526, 530, 610, 611, 625, 626, 1049 Цивільного кодексу України, статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”, Постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002р. № 411, ст.193, ч.2 та ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, статтями 1, 5, 6, 12, 33, 43, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85, 121 Господарського процесуального кодексу України суд, -

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення господарського суду Харківської області по справі № 60/06-08.

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Державного підприємства "Хлібна база № 85" Державного комітету України з державного матеріального резерву (64703, Харківська область, Барвінківський район, м.Барвінкове, вул. Київська, буд. 2, р/р 2600562345 в "Райффайзен Банк Аваль", м.Київ, МФО 380805, код ЄДРПОУ 22675081) на користь Державного підприємства "Куліндорівський комбінат хлібопродуктів" Державного комітету України з державного матеріального резерву (65025, м.Одеса, Куліндорівський промвузол, р/р 260006075 в ООД "Райффайзен Банк Аваль" м.Одеси, МФО 328351, код ЄДРПОУ 05519327) 20000,00 грн. основного боргу, індекс інфляції в сумі 2738,00 грн., пеню в сумі 1462,00 грн., 3 % річних в сумі 250 грн., штрафу в сумі 1000,00 грн., державного мита в сумі 254,00 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення підписано 15.09.2008 р.

Суддя

Справа № 60/06-08