Рішення № 36769145, 22.01.2014, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 4/118/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.01.2014 Справа № 908/3977/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мізол", (79022, м. Львів, вул. Городоцька, буд. 174)

до відповідача Приватного підприємства "Промтехмонтаж", (69035, м. Запоріжжя, вул. Заводська, буд. 3)

про стягнення 2500,00 грн. основного боргу за поставлений товар та 67,80 грн. 3 % річних

суддя Зінченко Н.Г.

За участю представників сторін:

Від позивача - Гузенко Д.О., довіреність б/н від 16.01.2014 р.;

Від відповідача - не з'явився.

05.12.2013р. до господарського суду Запорізької області звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Мізол", м. Львів з позовною заявою до відповідача Приватного підприємства "Промтехмонтаж", м. Запоріжжя про стягнення 2500,00 грн. основного боргу за поставлений товар та 67,80 грн. 3 % річних. Ухвалою від 05.12.2013р. порушено провадження у справі № 908/3977/13, справі присвоєно номер провадження 4/118/13, судове засідання призначено на 23.12.2013р., у сторін витребувані документи і докази, необхідні для вирішення спору. Ухвалою від 23.12.2013р., на підставі ст. 77 ГПК України, розгляд справи відкладено на 22.01.2014р.

В судовому засіданні 22.01.2014р. справу розглянуто, прийнято та оголошено на підставі ст. 85 ГПК України вступну та резолютивну частини рішення.

За клопотанням представника позивача розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

Відповідач в жодне судове засідання не прибув, про визнання позову не заявив, відзив на позовну заяву, витребуваний ухвалами суду по справі від 05.12.2013р. і від 23.12.2013р., суду не надав, про поважність причин неявки уповноваженого представника суд жодного разу не попереджав.

Згідно відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців юридичною адресою Приватного підприємства "Промтехмонтаж" (код ЄДРПОУ 25483927) є: 69035, м. Запоріжжя, вул. Заводська, буд. 3, що відповідає юридичній адресі відповідача, зазначеній у позовній заяві.

Ухвала суду від 05.12.2013р. про порушення провадження у справі № 908/3977/13, яка направлялася на адресу відповідача, повернулася на адресу господарського суду Запорізької області з відміткою відділення поштового зв'язку: " За місцем обслуговування". Ухвала суду від 23.12.2013р. про відкладення розгляду справи на адресу господарського суду Запорізької області не поверталася.

Згідно з п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

В п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. зазначено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За таких обставин, суд вважає, що ним були вжиті достатні заходи для повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи № 908/3977/13.

У відповідності до ст. 22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Згідно ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

З урахуванням викладеного, приймаючи до уваги, що вся відповідальність за несвоєчасне повідомлення органів реєстрації про зміну місцезнаходження покладається на юридичну особу, суд вирішив за доцільне розглянути справу по суті за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті, за відсутністю відповідача.

Заявлені позивачем вимоги ґрунтуються на ст.ст. 525, 526, 625, 692 ЦК України та ст. 222 ГК України і полягають в тому, що в грудні 2012 року позивачем відповідачу за домовленістю сторін згідно видаткової накладної № 1255758 від 20.12.2012 р. було відпущено товар на загальну суму 5 617,20 грн. Товар отриманий уповноваженою особою відповідача за довіреністю № 150 від 19.12.2012 р. Поставлений за видатковою накладною № 1255758 від 20.12.2012 р. товар відповідачем оплачений частково в сумі 3 117, 20 грн. Решту суму заборгованості за поставлений товар відповідач не сплатив. 30.07.2013 р. позивачем на адресу відповідача була направлена претензія про погашення заборгованості в сумі 2500, 00 грн. за товар, поставлений за видатковою накладною № 1255758 від 20.12.2012р. Відповідачем вказана претензія залишена без відповіді та задоволення. Станом на час вирішення справи в судовому засіданні відповідач заборгованість перед позивачем не погасив. Правовідносини, які склалися між позивачем та відповідачем, фактично є відносинами поставки товару за договором купівлі-продажу, який укладений у спрощений спосіб. Оскільки отриманий товар у повному обсязі оплачений не був, відповідач порушив взяті на себе зобов'язання та вимоги чинного законодавства. Враховуючи викладене, позивач просить суд позов задовольнити та стягнути з Приватного підприємства "Промтехмонтаж", м. Запоріжжя 2500,00 грн. основного боргу за поставлений товар та 67,80 грн. 3 % річних .

Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи у їх сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, суд -

ВСТАНОВИВ:

В грудні 2012 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Мізол" (позивачем у справі) за попередньою домовленістю сторін Приватному підприємству "Промтехмонтаж" (відповідачу у справі) згідно видаткової накладної № 1255758 від 20.12.2012 р. було відпущено товар (мін.вата Paroc Wired Mat 65 50*5000*1000) на загальну суму 5 617,20 грн.(а.с. 7).

Видаткова накладна № 1255758 від 20.12.2012 р., за якою відповідачу поставлявся товар, узгоджена між позивачем і відповідачем, має підписи уповноважених осіб сторін та скріплена печатками підприємств. Товар прийнятий відповідачем без жодних зауважень та претензій, про що свідчить підпис уповноваженої особи відповідача на зазначеній видатковій накладній. (Оригінал видаткової накладної досліджувався судом в судовому засіданні, належним чином посвідчена копія - залучена до матеріалів справи).

На оплату товару, що поставлений за видатковою накладною № 1255758 від 20.12.2012р., відповідачу був виставлений рахунок № 846836 від 19.12.2012 р. на суму 5 617,20 грн.(а.с. 26).

Поставлений товар був отриманий уповноваженою особою відповідача на підставі довіреності (форми № М-2) № 150 від 19.12.2012 р., виданої Мазик В.Г. на отримання від ТОВ "Мізол" матеріальних цінностей за рахунком № 846836 від 19.12.2012 р. (а.с. 8).

Як свідчать матеріали справи, оплата товару відповідачем здійснена частково в сумі 3 117, 20 грн., що підтверджується банківськими виписками за 05.02.2013р., 12.04.2013р. та 29.04.2013р. При цьому у призначеннях платежів відповідачем зазначалося: "Оплата за мін.вату по рахунку №846836 від 19.12.2012 р. без дог." (а.с. 19, 20, 21).

Решту суми боргу за поставлений товар відповідач не погасив.

30.07.2013 р. позивачем на адресу відповідача була направлена претензія про погашення заборгованості в сумі 2500, 00 грн. за товар, поставлений за видатковою накладною № 1255758 від 20.12.2012 р.

Відповідачем вказана претензія залишена без відповіді та задоволення.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до частини 2 цієї ж статті підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Правочином згідно ч. 1 ст. 202 ЦК України є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

Зобов'язанням відповідно до частини 1 та 2 ст. 509 цього Кодексу є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 ЦК України.

Згідно ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформації тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Таким чином, на підставі дій позивача, який передав товар по накладній, та дій відповідача, який цей товар прийняв, у сторін виникли взаємні права та обов'язки: у позивача - право вимагати оплати за товар, а у відповідача - обов'язок сплатити вартість отриманого товару.

Враховуючи наведені приписи закону, суд дійшов висновку, що між сторонами у справі у спрощений спосіб укладено договір купівлі-продажу.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати. Покупець зобов'язаний сплатити повну ціну переданого товару.

Отже, якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

При цьому підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема в постанові Вищого господарського суду України від 21.04.2011 р. у справі № 9/252-10.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Норми права аналогічного змісту містить ст. 526 ЦК України.

У відповідності до приписів ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання є недопустимою, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, матеріалами справи доведено, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання та вимоги чинного законодавства, оплату за поставлений йому товар в сумі 2500, 00 грн. не здійснив, факт наявності заборгованості відповідача перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Мізол", м. Львів у розмірі 2500, 00 грн. підтверджується фактичними обставинами справи.

Глава 50 ЦК України передбачає підстави та умови припинення зобов'язання, зокрема, статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, зобов'язання відповідача оплатити отриманий товар не припинено.

На день розгляду спору відповідач оплату отриманого товару в повному обсязі не довів.

Враховуючи зазначене, вимога позивача про стягнення з відповідача 2500, 00 грн. основного боргу за отриманий товар пред'явлена до стягнення обґрунтовано та підлягає задоволенню.

У відповідності до положень чинного законодавства захист цивільних прав здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках передбачених законодавством або договором, неустойки (штрафу, пені), а також інших засобів передбачених законодавством.

До інших засобів захисту цивільних прав, у відповідності до ст. 625 ЦК України, відносяться втрати від інфляції та 3 % річних.

Статтю 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлена вимога про стягнення 67,80 грн. 3 % річних, яка розрахована за період з 21.12.2012 р. по 15.11.2013 р.

Наданий розрахунок судом перевірений та встановлено, що розрахунок 3 % річних за прострочку оплати товару поставлений за видатковою накладною № 1255758 від 20.12.2012р., позивачем виконаний вірно, а вимога про стягнення з відповідача 67,80 грн. 3 % річних та є обґрунтованою та підлягає задоволенню судом.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

Відповідач своїм правом на участь у судовому розгляді справи не скористався, письмових пояснень не надав, проти позову не заперечив, доказів погашення заборгованості у повному обсязі суду не надав.

На підставі викладеного, суд вважає позовні вимоги документально підтвердженими, обґрунтованими, заснованими на законі та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідача, оскільки спір доведено до суду з його вини.

На підставі викладеного, керуючись ст., ст. 173, 193 ГК України, ст., ст. 11, 202, 509, 525, 526, 530, 599, 625, 655 ЦК України, ст., ст. 33, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Мізол", м. Львів до Приватного підприємства "Промтехмонтаж", м. Запоріжжя задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Промтехмонтаж", (69035, м. Запоріжжя, вул. Заводська, буд. 3, код ЄДРПОУ 25483927) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мізол", (79022, м. Львів, вул. Городоцька, буд. 174, код ЄДРПОУ 33895476) 2500 (дві тисячі п'ятсот) грн. 00 коп. основного боргу, 67 (шістдесят сім) грн. 80 коп. 3 % річних та 1 720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. судового збору. Видати наказ.

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст., ст. 84, 85 ГПК України "23" січня 2014 р.

Суддя Н.Г.Зінченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.