Постанова № 36763880, 22.01.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" січня 2014 р. Справа№ 910/15766/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Агрикової О.В.

суддів: Сухового В.Г.

Чорногуза М.Г.

при секретарі судового засідання Білецькому Л.І.,

від позивача - Дзюба І.М. (дов. №13/3079 від 26.12.2013 року);

від відповідача - Подолянко Т.В. (дов. №б/н від 23.10.2013 року).

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

приватного акціонерного товариства «Київський страховий дім»

на рішення господарського суду міста Києва від 21.11.2013 року

у справі №910/15766/13 (суддя В.В. Бондарчук)

за позовом приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна», м. Київ

до приватного акціонерного товариства «Київський страховий дім», м. Київ

про відшкодування шкоди у розмірі 12 239,60 грн., -

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2013 року ПрАТ «СК «Провідна» звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до ПрАТ «Київський страховий дім» про відшкодування шкоди у розмірі 12 239,60 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 21.11.2013 року у справі №910/15766/13 позовні вимоги ПрАТ «СК «Провідна» задоволено частково. Присуджено до стягнення з ПрАТ «Київський страховий дім» на користь ПрАТ «СК «Провідна» 11 715,05 грн. страхового відшкодування та 1 646,76 грн. судового збору. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із вказаним рішенням, ПрАТ «Київський страховий дім» подало до Київського апеляційного господарського суду скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва №910/15766/13 від 21.11.2013 року повністю та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник посилається на те, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм матеріального і процесуального права, без повного з'ясування обставин справи, що мають значення для справи, висновки суду, на думку скаржника, не відповідають обставинам справи. Крім того, ПрАТ «Київський страховий дім» посилається на те, що звіт про оцінку вартості матеріального збитку, відповідно до якого визначено розмір збитків, був складений з порушенням вимог Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, що призвело до неправильного визначення розміру понесених збитків.

У своєму відзиві, поданому 13.01.2014 року через канцелярію Київського апеляційного господарського суду, позивач заперечує проти задоволення вимог апеляційної скарги, вважає спірне судове рішення законним та обґрунтованим, просить суд залишити його без змін.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.12.2013 року у справі №910/15766/13 апеляційну скаргу ПрАТ «Київський страховий дім» на рішення господарського суду міста Києва від 21.11.2013 року у справі №910/15766/13 прийнято до провадження та призначено її розгляд на 22.01.2014 року.

В судовому засіданні 22.01.2013 року представник позивача надав усні заперечення по суті апеляційної скарги, просив суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги, просить рішення суду першої інстанції скасувати частково.

Статтею 101 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 18.01.2010 року між Закритим акціонерним товариством «Страхова компанія «Провідна» (назву було змінено на ПрАТ «СК «Провідна») та Юрків Надією Ярославівною було укладено договір добровільного комплексного автострахування №06/0621707/2003/10 (а.с. 13-19), відповідно до якого було застраховано майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом марки «Suzuki» моделі «Grand Vitara», державний реєстраційний номер АА 8684 НХ. Вигодонабувачем за договором є Юрків Надія Ярославівна.

В наслідок ДТП, що сталося 19.08.2010 року приблизно о 11 годині 00 хвилин по проспекту Перемоги в. м. Києві, між автомобілем марки «Deo» моделі «Lanos», державний реєстраційний номер ВХ 1168 АК (надалі - «Deo»), та автомобілем марки «Suzuki» моделі «Grand Vitara», державний реєстраційний номер АА 8684 НХ (надалі - «Suzuki») автомобілі отримали механічні пошкодження.

Зазначене ДТП сталася в результаті порушення водієм автомобіля «Deo» - Івашкіним В.О. вимог п. 13.1. Правил дорожнього руху України, якого визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП України, що підтверджується постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 15.10.2010 року у справі №3-10812/10 (а.с. 25).

28.08.2010 року власник - Юрків Надія Ярославівна, звернулася до позивача із заявою про виплату страхового відшкодування (а.с. 20).

Згідно із п.5.5. Договору добровільного комплексного автострахування №06/0621707/2003/10 від 18.01.2010 року, порядок визначення розміру страхового відшкодування, згідно із рахунками ремонтної організації або станції технічного обслуговування (СТО) за фактичного виконання відповідальний ремонт ТЗ, на яку Страхувальника було направлено страховиком.

Відповідно до п.5.4. Договору добровільного комплексного автострахування №06/0621707/2003/10 від 18.01.2010 року, виплата страхового відшкодування здійснюється без врахування фізичного зносу деталей, вузлів та агрегатів застрахованого ТЗ (крім випадків конструктивної загиблі ТЗ).

Відповідно до звіту про оцінку вартості матеріального збитку №304/10/10 від 18.11.2010 року (а.с. 26-29) складеного на замовлення позивача експертом - Голубенко О.О. сертифікат суб'єкта оціночної діяльності №12601/11 від 03.11.2011 року (а.с. 36)), вартість матеріального збитку, завданого власникові автомобіля «Suzuki», з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу (коефіцієнт фізичного зносу = 0), в результаті його пошкодження при ДТП складає 12 225,05 грн.

Відповідно до калькуляції ремонтної організації від 05.10.2010 року (ФОП - Фатюк Ю.В.) вартість відновлювального ремонту становить 12 749,60 грн. (а.с. 39).

На підставі страхового акту № 1001/06/21779/S від 26.11.2010 року (що складений на підставі рахунку ФОП - Фатюк Ю.В. №000000209 від 06.10.2010 року (а.с. 38)), у відповідності до розрахунку суми страхового відшкодування визначеним вказаним актом, позивач, виконуючи свої зобов'язання за договором, сплатив страхове відшкодування у розмірі 12 749,60 грн. що підтверджується платіжним дорученням №0065052 від 30.11.2010 року (а.с. 42).

18.06.2013 року позивач звернувся до відповідача із заявою (претензією) про виплату страхового відшкодування в порядку регресу №21779 від 23.04.2013 року (а.с 43). Проте, відповідачем не було надано відповіді на вказану претензію.

Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, сплативши страхову виплату за завдану внаслідок ДТП шкоду автомобілю «Suzuki», до позивача перейшло в межах суми 12 749,60 грн. право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завданий збиток.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Як встановлено судом першої інстанції, вина водія Івашкіна В.О., який керував автомобілем «Deo», підтверджується постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 15.10.2010 р. у справі №3-10812/10 (а.с. 25).

Однак, на момент скоєння ДТП цивільно-правова відповідальності власника наземного транспортного засобу - автомобіля «Deo» Івашкін В.О., була застрахована ПрАТ «Київський страховий дім» (Поліс серії ВС № 8253601) (а.с. 50).

Відповідно до вимог договору страхування цивільно-правової відповідальності ВС № 8253601 забезпечувальний транспортний засіб є автомобіль «Deo», ліміт відповідальності за заподіяну шкоду майну становить 25 500, 00 грн., розмір франшизи 510, 00 грн.

Враховуючи те, що на момент вчинення ДТП цивільно-правова відповідальність Івашкіна Віталія Олександровича, як власника транспортного засобу, була застрахована в ПрАТ «Київський страховий дім» відповідно до полісу ВС № 8253601, то відповідач є особою, відповідальною за шкоду завдану автомобілю «Suzuki» в межах визначених полісом, тобто 25 500,00 грн. - 510, 00 грн. франшизи.

Відповідно до ст. 12.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Позивачем заявлена вимога про стягнення 12 239,60 грн., яка складається із суми виплаченого страхового відшкодування на підставі п. 5.5. Договору добровільного страхування 12 749,60 грн. - 510,00 грн. франшизи.

Судом першої інстанції частково задоволено позовні вимоги у розмірі 11 715,05 грн., що складає 12 225,05 грн. вартості відновлювального ремонту автомобіля «Suzuki», відповідно до звіту про оцінку вартості матеріального збитку «304/10/10 від 18.11.2010 року - 510,00 грн. франшизи.

ПрАТ «Київський страховий дім» не надано суду доказів в порядку ст. 33, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження виплати страхового відшкодування ПрАТ «СК «Провідна» в порядку регресу, а тому висновок суду першої інстанції про стягнення з відповідача на користь позивача 11 715,05 грн. шкоди в порядку регресу є правомірним.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції на момент вчинення ДТП) встановлено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції на момент вчинення ДТП) визначено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Таким чином, положення Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачають відшкодування страховиком цивільно-правової відповідальності лише оціненої шкоди, тобто вартості відновлювального ремонту пошкодженого ТЗ, визначеної за результатом проведеної оцінки суб'єктом оціночної діяльності.

Крім того, відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» проведення оцінки майна є обов'язковим у випадках необхідності визначення битків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла до висновку, що у разі настання страхового випадку страховик, який застрахував цивільну-правову відповідальність відшкодовує оцінену шкоду визначену на підставі Звіту суб'єкта оціночної діяльності про визначення вартості матеріального збитку, складання якого є обов'язковим при визначені збитків, що підлягають відшкодуванню згідно вимог Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо часткового задоволення позовних вимог з урахуванням Звіту про оцінку вартості матеріального збитку, наданого позивачем.

При цьому, колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 1194 Цивільного кодексу України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Заперечення скаржника, щодо звіту про оцінку вартості матеріального збитку, відповідно до якого визначено розмір збитків, наданого позивачем, колегією суддів відхиляються з огляду а наступне.

По-перше, позивач не був зобов'язаний замовляти звіт для визначення вартості понесеного збитку, оскільки відповідно п. 5.5. договору виплата здійснюється на підставі рахунку СТО, а тому до позивача перейшло право зворотної вимоги до відповідача в межах виплаченої суми страховику.

Проте, незважаючи на вищевказане, позивачем було зроблено оцінку вартості матеріального збитку, яка відповідає вимогам Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

По-друге, відповідно до ст. 34 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції закону, станом на день ДТП) страховик терміново, але не пізніше трьох робочих днів (враховуючи день отримання письмового повідомлення про страховий випадок), зобов'язаний направити аварійного комісара або експерта на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків. Якщо у визначений строк аварійний комісар або експерт не з'явився, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди. У такому випадку страховик зобов'язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи.

Зі змісту наведених норм вбачається, що саме відповідач зобов'язаний самостійно здійснювати заходи для встановлення розміру збитків. Проте, відповідачем не надано належних та допустимих доказів, що ним вчинялись дії встановленні ст. 34 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Доводи скаржника, з приводу того, що звіт про оцінку вартості матеріального збитку було неправомірно складено на підставі двох актів огляду пошкодженого транспортного засобу, строк проведення між якими складає більше двох місяців, колегія суддів не приймає з огляду на наступне.

Колегія суддів проаналізувавши звіт про оцінку вартості матеріального збитку №304/10/10 від 18.11.2010 року зазначає, що останній було дійсно складено зокрема на підставі акту огляду від 06.09.2010 року (а.с. 31) та додаткового огляду від 08.11.2010 року (а.с. 34), проте у вказаних актах було визначено ідентичні пошкодження, а тому твердження відповідача не випливають на правильність звіту.

В свою чергу, відповідач визнає свою відповідальність в межах суми 6 342,65 грн., яка була визначена за допомогою комп'ютерної програми «Audatex М21».

Однак колегія суддів, вважає, що калькуляція №277/13 від 21.11.2013 року (а.с. 80-81) складена за допомогою комп'ютерної програми «Audatex М21», не є належним та допустимим доказом для визначення розміру страхового відшкодування з огляду на наступне.

Відповідно до п. 59 Методики «Про затвердження Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів» затвердженої Міністерством юстиції України від 24.11.2003 року № 142/5/2092, встановлено, що комп'ютерна програма «Audatex М21» лише використовується для складання кошторису відновлювального ремонту КТЗ іноземного виробництва. Та даний кошторис, складений за допомогою цієї комп'ютерної програми, не може замінити собою Звіт про оцінку вартості матеріального збитку, обов'язок складання якого вимогами Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» покладається саме на відповідача.

Крім цього, надана відповідачем калькуляція складена не відомою особою; не містить підпису особи, яка її склала; відсутні першоджерела для заповнення даних в ручну.

Таким чином, надана калькуляція відповідача не відповідає приписам Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Належність доказів - спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини.

Враховуючи вищевикладені вимоги чинного законодавства таким доказом для відповідача є Звіт про оцінку вартості матеріального збитку.

Також, колегією суддів не приймається довідка від 11.10.2013 року (а.с. 68-71), оскільки інформація з даної довідки не спростовує факти, які були зазначені у звіті про оцінку вартості матеріального збитку №304/10/10 від 18.11.2010 року та не визначає дійсний розмір понесених збитків з урахуванням зносу в порядку ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Таким чином, проаналізувавши вищевикладене колегія суддів зазначає, що позивачем доведено розмір понесених збитків, а відповідачем не було надано належних та допустимих доказів не визначення розміру збитків, що є підставою для частково задоволення позову.

Крім того, колегія суддів зазначає, що клопотання про призначення судової автотоварозначвої експертизи відповідачем під час розгляду справи не заявлялось.

За таких обставин, колегія суддів встановила, що обставини, на які посилається скаржник, не можуть бути підставою для зміни або скасування рішення господарського суду міста Києва від 21.11.2013 року у справі №910/15766/13.

З огляду на викладене вище, колегія суддів дійшла до висновку про те, що місцевий господарський суд, виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, в рішенні місцевого господарського суду повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. Решта доводів скаржника зводяться до намагань надати їм перевагу над встановленими судом першої інстанції обставинами, та переоцінити ці обставини, однак, які не впливають на результат розгляду справи.

Враховуючи вищевказане, колегія суддів дійшла до висновку про те, що оскаржуване рішення господарського суду міста Києва від 21.11.2013 року у справі №910/15766/13 прийнято у відповідності з вимогами чинного матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається.

Керуючись статтями 33, 34, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Київський страховий дім» на рішення господарського суду міста Києва від 21.11.2013 року у справі №910/15766/13 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 21.11.2013 року у справі №910/15766/13 залишити без змін.

3. Справу №910/15766/13 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя О.В. Агрикова

Судді В.Г. Суховий

М.Г. Чорногуз