Постанова № 36763879, 20.01.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" січня 2014 р. Справа№ 910/13220/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сітайло Л.Г.

суддів: Калатай Н.Ф.

Пашкіної С.А.

при секретарі: Богатчук К.І.

за участю представників сторін:

від позивача - Пясецька Г.А.

від відповідача - Чернецький В.В.

Савчук Н.А.

від третьої особи - Печена Л.Р.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.11.2013 року (головуючий суддя - Гумега О.В. судді: Ващенко Т.М., Головіна К.І.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія

"Київводоканал"

до Комунального підприємства "Відрадненське" Солом'янської

районної в місті Києві державної адміністрації

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Комунальне підприємство "Дирекція з утримання та

обслуговування житлового фонду" Солом'янської районної в

місті Києві державної адміністрації

про стягнення 1514584,03 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.11.2013 року по справі №910/13220/13 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Комунального підприємства "Відрадненське" Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" 91549,98 грн. - основного боргу, 1831,00 грн. - судового збору. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вищезазначене рішення, в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення 1249462,60 грн. - основного боргу, 1383,11 грн - інфляційних втрат, 19479,05 грн. - 3% річних, 97395,25 грн. - пені, 67050,63 грн. - штрафу та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в цій частині.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.12.2013 року прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду 20.01.2014 року.

16 січня 2014 року, через відділ документального забезпечення суду, від представника третьої особи надійшов відзив на апеляційну скаргу.

17 січня 2014 року, через відділ документального забезпечення суду, від представника відповідача надійшли заперечення на апеляційну скаргу.

В судове засідання 20.01.2014 року з'явились представники позивача, відповідача та третьої особи.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, та просив скасувати оскаржуване рішення Господарського суду міста Києва від 18.11.2013 року.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, та просив залишити без змін оскаржуване рішення Господарського суду міста Києва від 18.11.2013 року.

Представник третьої особи в судовому засіданні заперечив проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, та просив залишити без змін оскаржуване рішення Господарського суду міста Києва від 18.11.2013 року.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд, за наявними у справі та додатково поданими доказами, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність та обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача та третьої особи, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши, на підставі встановлених фактичних обставин справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, апеляційний господарський суд встановив наступне.

01 квітня 2008 року між ВАТ „АК „Київводоканал" (постачальник) та КП „Відрадненське" Солом'янської районної у м. Києві ради (абонент) укладено договір №08204-А/2-09 на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі (далі - Договір).

Відповідно до умов Договору постачальник зобов'язувався надавати абоненту послуги з постачання питної води та на підставі пред'явленого абонентом дозволу на скид стічних вод у систему каналізацій м. Києва приймати від нього стічні води у систему каналізацій м. Києва, відповідно до Правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації м. Києва. Абонент зобов'язувався здійснювати своєчасну оплату наданих йому постачальником послуг на умовах договору, дотримуватися порядку користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод, що встановлені Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держитлокомунгоспу України № 65 від 01.07.1994 року (далі по тексту - Правила користування), Правилами приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 37 від 19.02.2002 року (далі - Правила приймання).

Облік поставленої води та кількість прийнятих стоків, відповідно до п. 2.1.1 договору, здійснюється за показаннями водолічильника, зареєстрованого у постачальника, окрім випадків, передбачених Правилами користування; у випадку наявності у абонента декількох об'єктів водоспоживання, облік спожитої ним води здійснюється з урахуванням показань всіх лічильників, зареєстрованих за абонентом; обсяг наданої води для поливу визначається за показаннями водолічильника.

Відповідно до п. 2.1.4 договору, кількість стічних вод, які надходять у міську каналізаційну мережу, визначаються за показниками лічильників стічних вод, або за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання згідно з показниками лічильників води та/або іншими способами визначення об'ємів стоків у відповідності до розділу 21 Правил користування та місцевих правил прийому.

Умовами п. 2.1.6 договору визначено, що облікові дані абонента щодо кількості та вартості спожитих ним послуг підлягають обов'язковому звірянню у постачальника; абонент щоквартально, не пізніше 10-го числа наступного за звітним кварталом місяця та в інші строки (за письмовою вимогою постачальника) направляє до останнього письмовий звіт по обсягам наданих послуг (за встановленою постачальником формою) та проводить з останнім звіряння обсягів наданих послуг у відповідному обліковому періоді, а також звіряння по проведених розрахунках за надані послуги. Для проведення звіряння абонент направляє свого представника до постачальника із необхідними для цього обліковими та бухгалтерськими документами; звіряння вважається проведеним з моменту отримання постачальником підписаного повноважними особами акту звіряння розрахунків; в разі невиконання абонентом зазначеного пункту договору, облікові дані постачальника щодо кількості та вартості наданих послуг та проведених абонентом розрахунків вважаються безумовно погодженими абонентом.

Згідно з п. 2.2.2 договору у розрахункових документах зазначаються вартість та кількість наданих послуг за відповідний період, а також розмір діючих тарифів. Оплата вартості послуг здійснюється абонентом щомісячно у безготівковій форму у десятиденний термін з дня направлення постачальником розрахункового документу до банківської установи абонента. В разі утворення боргу, оплата, що надходить від абонента, першочергово зараховується постачальником в погашення боргу.

Пунктом 2.2.4 договору сторони передбачили, що у разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг, зазначених у розрахунковому документі, абонент зобов'язаний у десятиденний термін з дня направлення постачальником розрахункового документу до банківської установи абонента, письмово повідомити про це постачальника та у цей же термін направити представника з обґрунтовуючими документами для проведення звіряння та підписання акту. В іншому випадку відмова абонента оплатити розрахунковий документ постачальника вважатиметься безпідставною.

Пунктом 3.3.4 Договору встановлено, що абонент зобов'язався своєчасно сплачувати вартість наданих йому постачальником послуг на умовах цього Договору.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем за період з 01.05.2012 року по 31.03.2013 року по Договору виставлено відповідачу рахунки за послуги з постачання питної води та приймання стічних вод на загальну суму 8317227,60 грн. Відповідач розрахувався за отримані послуги частково, на суму 7054513,51 грн., в результаті чого, як стверджує позивач, у відповідача виникла заборгованість в розмірі 1341012,58 грн. (коди 9-1569, 9-1651, 9-1652, 9-51569).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона - виконавець, зобов'язується за завданням другої сторони - замовника, надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частина 1 ст. 903 ЦК України встановлює обов'язок замовника оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, встановлених у договорі, якщо останнім передбачено надання такої послуги за плату.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Місцевим господарським судом встановлено, що відповідач є споживачем питної води лише для власних потреб по коду 9-1651 та для орендаторів відповідно до укладених з ними договорів по коду 9-1652. За спожиту воду по вказаним кодам відповідач сплачує кошти з власного рахунку.

Як вбачається з матеріалів справи заборгованість відповідача по кодам 9-1651 (власні потреби) та 9-1652 (орендатори) за спірний період на підставі Договору відсутня.

З матеріалів справи вбачається, що споживачами питної води та водовідведення по коду 9-1569 є населення (мешканці будинків). Кошти, сплачені мешканцями за питну воду на рахунки відповідача не надходять, а спрямовуються на транзитний рахунок КП ГІОЦ, який розщеплює ці кошти безпосередньо ПАТ „АК „Київводоканал", тому підприємство не сплачує кошти за воду, споживачем якої воно не є.

На підставі вищевикладеного, місцевий господарський суд обґрунтовано прийшов до висновку, що позовні вимоги, в частині стягнення 423439,74 грн. основного боргу за послуги по коду 9-1569, задоволенню не підлягають.

Згідно з п. 3.13 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 190 від 27.06.2008 року, які набули чинності з жовтня 2008 року, розрахунки з виробником послуг центрального водопостачання і водовідведення на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, здійснюють суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію.

Матеріали справи не містять належних доказів наявності на балансі позивача теплових пунктів (бойлерів), на які постачалась питна вода для підігріву.

Отже, умовами договору не регулюється постачання позивачем холодної води для виготовлення гарячої води. Питна вода, що надходить від позивача є лише сировиною, яка в подальшому подається відповідачу після підігріву її в бойлері, які не знаходяться на балансі позивача. Вказана послуга оплачується балансоутримувачем теплових пунктів за договором, укладеним з постачальником теплової енергії в гарячій воді.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та відповідачем не укладалося договорів на постачання холодної води, яка використовується для виготовлення гарячої води.

За таких обставин, колегія суддів вважає правомірними висновок місцевого господарського суду щодо відмови в стягненні з відповідача суми в розмірі 595587,04 грн. по коду 9-51569 ( вода на підігрів).

Щодо вимог позивача в частині стягнення з відповідача суми в розмірі 321985,78 грн. по коду 9-51569 (стоки), то колегія суддів прийшла до висновку, що місцевий господарський суд обґрунтовано задовольнив вимоги позивача в цій частині на суму 91549,98 грн. (з врахуванням переплати), оскільки матеріали справи не містять доказів щодо оплати відповідачем заборгованості за надані позивачем послуги з водовідведення (стоки).

Твердження апелянта щодо неправомірної відмови від стягнення з відповідача 1383,11 грн. інфляційних втрат, 19479,05 грн. 3% річних та 97395,25 грн. пені та 67050,63 грн. штрафу, колегією суддів визнано безпідставними, з огляду на наступне.

Пунктом 4.2 договору передбачено, що у разі порушення строків виконання зобов'язання по оплаті за надані послуги, абонент сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу. Нарахування пені припиняється через один рік, від дня, коли зобов'язання мало бути виконане. Оплата абонентом пені не звільняє останнього від оплати несплаченого рахунку в повному обсязі.

Згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Беручи до уваги, що матеріали справи не містять доказів сплати із зазначенням дат оплати спожитих відповідачем послуг за Договором, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо неможливості встановлення періодів нарахування сум заборгованості.

Статтями 33, 34, 43 ГПК України передбачено, що судочинство. у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що судом першої інстанції повно, всебічно та об'єктивно з'ясовано обставини справи, рішення ухвалено відповідно до норм матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" та скасування рішення Господарського суду міста Києва від 18.11.2013 року.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 49, 99, 101 - 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 18.11.2013 року по справі №910/13220/13 - без змін.

Матеріали справи №910/13220/13 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Л.Г. Сітайло

Судді Н.Ф. Калатай

С.А. Пашкіна

Повний текст постанови виготовлено та підписано 23.01.2014 року.