Ухвала суду № 36760947, 03.12.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 825/868/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Житняк Л.О. Суддя-доповідач: Собків Я.М.

У Х В А Л А

Іменем України

03 грудня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді : Собківа Я.М.,

суддів: Ключковича В.Ю., Петрика І.Й.,

при секретарі: Присяжній Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби та Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2013 року у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби, Державної податкової служби у Чернігівській області, Міністерства доходів і зборів України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернулася до Чернігівського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Державної податкова інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби, Державної податкової служби у Чернігівській області, Міністерства доходів і зборів України, в якому просила скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 30 жовтня 2012 року № 0015961710 про визначення суми штрафу в розмірі 186,93 грн. за порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання по єдиному податку з фізичних осіб.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2013 року позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби від 30 жовтня 2012 року № 0015961710 в частині розміру визначення штрафу в сумі 146,88 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Сторони не погоджуючись з прийнятим рішенням суду звернулися з апеляційною скаргою, в якій зазначають, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просять скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким позивач просить задовольнити його позов в повному обсязі, а відповідач - повністю відмовити в задоволенні вимог даного позову.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 30.10.2012 працівниками Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби (далі - ДПІ у м. Чернігові ДПС) на підставі пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п 75.1 ст. 75, ст. 76, ст. 86 Податкового кодексу України було проведено камеральну перевірку щодо порушення граничних термінів сплати узгоджених податкових зобов'язань по єдиному податку з фізичних осіб, про що складено акт перевірки від 30.10.2012 № 689/17-118/17-118/НОМЕР_2 (а. с. 9).

В ході проведення перевірки було встановлено порушення позивачем вимог статті 2 Указу Президента України від 03.07.1998 № 727 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва", в частині несвоєчасної сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання по єдиному податку з фізичних осіб, з граничним строком сплати узгодженого податкового зобов'язання - 20.05.2011 - 27.05.2011; 20.11.2011 - 21.11.2011; 20.01.2012 - 23.01.2012 (а. с. 9, 15-16).

На підставі акту перевірки ДПІ у м. Чернігові ДПС було прийнято податкове повідомлення-рішення від 30.10.2012 № 0015961710, яким позивача зобов'язано сплатити штраф у розмірі 50 % у сумі 186,93 грн. за встановлене порушення ним граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання по єдиному податку з фізичних осіб (а. с. 8).

Позивач заперечує правомірність спірного податкового повідомлення-рішення відповідача, у зв'язку з чим просить його скасувати з підстав невідповідності нормам чинного законодавства.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи колегія суддів зважає на наступне.

Згідно абз.3 п.2 Указу Президента України від 03.07.1998 № 727 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», у разі, коли фізична особа-суб'єкт малого підприємництва здійснює кілька видів підприємницької діяльності, для яких установлено різні ставки єдиного податку, нею придбавається одне свідоцтво і сплачується єдиний податок, що не перевищує встановленої максимальної ставки.

Відповідно до абз.8 п.2 зазначеного Указу, доходи, отримані від здійснення підприємницької діяльності, що обкладається єдиним податком, не включаються до складу сукупного оподатковуваного доходу за підсумками звітного року такого платника та осіб, що перебувають з ним у трудових відносинах, а сплачена сума єдиного податку є остаточною і не включається до перерахунку загальних податкових зобов'язань як самого платника податку, так і осіб, які перебувають з ним у трудових відносинах, включаючи членів його сім'ї, які беруть участь у підприємницькій діяльності.

Згідно з абз.2, 3 п.4 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», форма та порядок видачі свідоцтва про право сплати єдиного податку встановлюються Державною податковою адміністрацією України і є єдиними на всій території України. Для переходу на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єкт малого підприємництва подає письмову заяву до органу державної податкової служби за місцем державної реєстрації.

Згідно п.2 Порядку видачі Свідоцтва про сплату єдиного податку, затвердженого наказом ДПА України від 29 жовтня 1999 року №599, підставою для видачі Свідоцтва є подання суб'єктом підприємницької діяльності-фізичною особою письмової заяви згідно з додатком 1 до зазначеного Порядку, у рядку 2 якої зазначається вид (види) діяльності, яким суб'єкт підприємницької діяльності передбачає займатися. Вказані суб'єктом малого підприємництва види діяльності зазначаються податковим органом у Свідоцтві про сплату єдиного податку.

Таким чином, нормами Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» не передбачено обов'язку суб'єкта малого підприємництва, який бажає перейти на спрощену систему оподаткування, обирати вичерпний перелік видів підприємницької діяльності, якими він планує займатися. Однак, про наявність такого обмеження свідчать норми Порядку видачі Свідоцтва про сплату єдиного податку, затвердженого наказом ДПА України від 29 жовтня 1999 року №599, які не можуть застосовувати такі обмеження з наступних підстав:

Обмеження у застосуванні спрощеної системи щодо деяких видів підприємницької діяльності встановлені Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» та деяких інших законодавчих актів України», відповідно до п.4 Прикінцевих положень якого з 01 липня 2005 року до прийняття Закону України «Про спрощену систему оподаткування» Указ Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»застосовується з урахуванням таких особливостей.

Спрощена система оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва не поширюється на: суб'єктів підприємницької діяльності, які провадять діяльність у сфері грального бізнесу (в тому числі діяльність, пов'язану із влаштуванням казино, інших гральних місць (домів), гральних автоматів з грошовим або майновим виграшем, проведенням лотерей (у тому числі державних) та розіграшів з видачею грошових виграшів у готівковій або майновій формі), здійснюють обмін іноземної валюти; суб'єктів підприємницької діяльності, які є виробниками підакцизних товарів, здійснюють господарську діяльність, пов'язану з експортом, імпортом та оптовим продажем підакцизних товарів, оптовим та роздрібним продажем підакцизних пально-мастильних матеріалів; суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють: видобуток та виробництво дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення; оптову, роздрібну торгівлю промисловими виробами з дорогоцінних металів, що підлягають ліцензуванню відповідно до Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності».

Інших обмежень щодо видів підприємницької діяльності, під час здійснення яких може застосовуватися спрощена система оподаткування, чинне законодавство не містить. При цьому додаткові обмеження не можуть встановлюватися підзаконними нормативними актами (Порядком видачі Свідоцтва про сплату єдиного податку).

З 1 січня 2011 року введено в дію Податковий кодекс України, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пункту 1 Підрозділу 8 Розділу XX Податкового кодексу України з 01.01.2011 до внесення змін до розділу XIV Податкового кодексу України в частині оподаткування суб'єктів малого підприємництва, Указ Президента України від 03.07.1998, № 727/98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (з наступними змінами) та абзаци шостий - двадцять восьмий пункту 1 статті 14 розділу IV Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року N 13-92 "Про прибутковий податок з громадян", застосовується з урахуванням таких особливостей:

- нарахування, обчислення та сплата єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування здійснюються суб'єктами малого підприємництва, які сплачують єдиний податок відповідно до Указу Президента України від 03.07.1998, № 727 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (з наступними змінами) або фіксований податок відповідно до абзаців шостого - двадцять восьмого пункту 1 статті 14 розділу IV Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року N 13-92 "Про прибутковий податок з громадян", у порядку, визначеному Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування";

- єдиний податок або фіксований податок сплачується на рахунок відповідного бюджету в розмірі частини єдиного податку або фіксованого податку, що підлягають перерахуванню до цих бюджетів відповідно до норм Указу Президента України від 03.07.1998, № 727 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (з наступними змінами) та Закону України "Про внесення змін до Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" (Відомості Верховної Ради України, 1998 р., № 30 - 31, ст. 195) (крім єдиного податку, який сплачується у січні 2011 року за останній звітний (податковий) період 2010 року). При цьому розподіл коштів єдиного податку або фіксованого податку на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або до Пенсійного фонду України Державним казначейством України не здійснюється.

Пунктом 6 постанови Кабінету Міністрів України від 16.03.2000 р. № 507 «Про роз'яснення Указу Президента України від 3 липня 1998 р. № 727», передбачалось, що розподіл сплачених суб'єктом малого підприємництва сум єдиного податку Державною казначейською службою не здійснюється. Суб'єкт малого підприємництва сплачує: - 43 відсотки нарахованого єдиного податку на рахунки відповідного бюджету; - 57 відсотків нарахованого єдиного податку на рахунки органів Пенсійного фонду України як частину суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

При дослідженні матеріалів справи колегією суддів було встановлено, що єдиний податок на підприємницьку діяльність з фізичних осіб позивачем було сплачено 19.11.2011 та 20.01.2012, що підтверджується наявними в справі копіями квитанцій, де зокрема зазначено, що грошові кошти надійшли до установи банку в після операційний час, тобто о 14 год. 17 хв. та о 15 год. 09 хв. відповідно. У зв'язку з цим, строк сплати податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб та дата виникнення податкового боргу припадає саме на вихідний (неробочий) день.

Згідно п. 1.3 ст. 1 Закону України від 05.04.2001 № 2346-III "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", датою валютування є зазначена платником у розрахунковому документі або в документі на переказ готівки дата, починаючи з якої кошти, переказані платником отримувачу, переходять у власність отримувача.

До настання дати валютування сума переказу обліковується в обслуговуючих отримувача банку або в установі - членів платіжної системи.

Порядок застосування дати валютування для банків установлюється нормативно-правовими актами Національного банкуУкраїни. Порядок застосування дати валютування в платіжній системі визначається правилами платіжної системи відповідно до вимог цього Закону.

Як було вірно зазначено судом першої інстанції, фактичний переказ коштів по сплаті грошових зобов'язань по податку з доходів фізичних осіб позивачем було здійснено в перший робочий день 21.11.2011 та 23.01.2012, то датою валютування є 19.11.2011 (14 год. 17 хв.) та 20.01.2012 (15 год. 09 хв.), починаючи з якої кошти, переказані платником отримувачу, переходять саме у власність отримувача, тобто на рахунок Управління Державної казначейської служби, як розпорядника бюджетних коштів.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що позивачем не було пропущено строк сплати єдиного податку з доходів фізичних осіб, у зв'язку з чим застосування до нього штрафних санкцій за листопад 2011 року та січень 2012 року згідно п.п. 122.1 ст. 122 Податкового кодексу України є безпідставним.

При цьому, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність спірного податкового повідомлення-рішення в частині нарахування позивачу штрафу в розмірі 50 % ставки єдиного податку на суму 40,05 грн., оскільки єдиний податок з доходів фізичних осіб в травні 2011 року позивачем було сплачено 26.05.2011, що підтверджується наявною в справі копією квитанції № 186/191 від 26.05.2011 (а. с. 21).

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційні скарги Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби та Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 - залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя суддя суддя Я.М. Собків В.Ю.Ключкович І.Й. Петрик

.

Головуючий суддя Собків Я.М.

Судді: Ключкович В.Ю.

Петрик І.Й.