Постанова № 36751985, 21.01.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

21 січня 2014 року № 826/19266/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кобилянського К.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Європейські технології обладнання»

до

Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві

про

скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Європейські технології обладнання» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про скасування податкового повідомлення-рішення від 22.11.2013 №91726552202.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що висновки відповідача про порушення позивачем податкового законодавства не відповідають фактичним обставинам справи. Посилався на наявність належним чином складених первинних документів, що підтверджують реальність господарських операцій здійснених між позивачем і контрагентами ТОВ «Трансімпекс-Захід» та ТОВ «Текапро» у спірних періодах. З огляду на зазначене, позивач вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення протиправним та просить його скасувати.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування правомірності висновків податкового органу та оскаржуваного податкового повідомлення-рішення посилався на матеріали актів перевірок ТОВ «Трансімпекс-Захід» та ТОВ «Текапро», які свідчать про укладання даними товариствами угод без мети настання реальних наслідків. За таких обставин, відповідач зазначає, що господарські операції позивача з даними контрагентами не мали реального характеру.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Відповідач на підставі наказу № 1967 від 23.10.2013 згідно з підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпунктом 78.1.4 пункту 78.4 статті 78, пунктом 79.1 статті 79 Податкового кодексу України здійснив документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Європейські технології обладнання» (код ЄДРПОУ 37045927) з питань документального підтвердження господарських відносин, їх реальності та повноти відображення в обліку із ТОВ «Трансімпекс-Захід» (код ЄДРПОУ 37711780) за період з 01.03.2012 по 31.03.2012 та із ТОВ «Текапро» (код ЄДРПОУ 37816246) за період з 01.07.2012 по 31.07.2012.

За результатами зазначеної перевірки складено акт від 08.11.2013 № 628/22-55-22-02 (далі – акт № 628/22-55-22-02), згідно висновків якого, відповідач встановив порушення ТОВ «Європейські технології обладнання» статті 185, пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.4, 200.10 статті 200 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість у сумі 523 990,00 грн.

На підставі акту перевірки № 628/22-55-22-02 відповідач виніс податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 22.11.2013 № 91726552202, яким позивачу визначено грошове зобов’язання з податку на додану вартість на загальну суму 654 987,00 грн., з яких 523 990,00 грн. – основний платіж, 130 997,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

Не погоджуючись із зазначеним податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся до суду.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд встановив, що в періоді, який перевірявся податковим органом, між ТОВ «Європейські технології обладнання» (Покупець) та ТОВ «Трансімпекс-Захід» (Постачальник) укладено Договір поставки продукції № 103 від 01.03.2012 (далі – Договір №103) предметом якого є постачання товару, згідно видаткових накладних, які є невід’ємною частиною договору.

З матеріалів справи вбачається, що товаром, який постачався на виконання Договору №103 є побутова техніка.

Представник позивача зазначив, що відвантаження товару на загальну суму 1 185 794,64 грн. на виконання Договору №103 здійснювалось відповідно до видаткових накладних, копії яких надав до матеріалів справи (а.с. 29-45 Т. І).

На підтвердження транспортування товару від ТОВ «Трансімпекс-Захід» на адресу складських приміщень позивача (м. Харків, вул. Селянська, 124), представник позивача надав копії товарно-транспортних накладних (а.с. 7-32 Т. ІІ).

Нежитлове приміщення за адресою: м. Харків, вул. Селянська, 124 позивачу належить на праві користування згідно Договору здачі в операційну суборенду основних засобів №06А від 01.01.2011 та Додаткової угоди №1 від 30.12.2012 до вказаного договору, копії яких наявні в матеріалах справи (а.с.1-6 Т. ІІ).

Розрахунки згідно Договору №103 здійснювались у безготівковій формі, на підтвердження чого позивач надав копії банківських виписок та платіжних доручень про сплату на рахунок ТОВ «Трансімпекс-Захід» грошових коштів на загальну суму 1 185 794,63 грн.

ТОВ «Трансімпекс-Захід» виписав на адресу позивача податкові накладні на загальну суму 1 185 794,64 грн., в т.ч. ПДВ 197 632,44 грн.

Суд також встановив, що в періоді, який перевірявся податковим органом, між ТОВ «Європейські технології обладнання» (Покупець) та ТОВ «Текапро» (Постачальник) укладено Договір поставки № 17/04 від 17.04.2012 (далі – Договір №17/04) предметом якого є постачання товару, остаточна вартість яких визначається згідно накладних.

З матеріалів справи вбачається, що товаром, який постачався на виконання Договору №103 є побутова техніка та побутові товари.

Представник позивача зазначив, що відвантаження товару на загальну суму 2 437 863,51 грн. на виконання Договору №17/04 здійснювалось відповідно до видаткових накладних, копії яких надав до матеріалів справи (а.с. 87-101 Т. І).

На підтвердження транспортування товару від ТОВ «Текапро» на адресу складських приміщень позивача (м. Харків, вул. Селянська, 124), представник позивача надав копії товарно-транспортних накладних (а.с. 263-284 Т. ІІ, а.с. 81-84 Т. ІІІ).

Розрахунки згідно Договору №17/04 здійснювались у безготівковій формі, на підтвердження чого позивач надав копії банківських виписок та платіжних доручень про сплату на рахунок ТОВ «Текапро» грошових коштів на загальну суму 2 444 102,37 грн.

ТОВ «Текапро» виписав на адресу позивача податкові накладні на загальну суму 2 434 863,51 грн., в т.ч. ПДВ 406 310,59 грн.

Рух товару, придбаного у ТОВ «Трансімпекс-Захід» та ТОВ «Текапро» позивач відображав у книзі складського обліку, копія якої наявна в матеріалах справи (а.с. 86-97 Т. ІІІ).

На підтвердження подальшої реалізації придбаного у ТОВ «Трансімпекс-Захід» та ТОВ «Текапро» товару, позивач надав до матеріалів справи копії договорів поставки, специфікацій, довіреностей (а.с.76-262 Т. ІІ).

Суд встановив, що відповідач за результатами перевірки господарських взаємовідносин ТОВ «Європейські технології обладнання» з ТОВ «Трансімпекс-Захід» та ТОВ «Текапро» дійшов висновку про відсутність у позивача права на їх відображення у податковому та бухгалтерському обліку у зв’язку з тим, що за результатами проведення документальних невиїзних позапланових перевірок вказаних контрагентів не підтверджено реальність здійснення вищезазначених господарських операцій.

В обґрунтування наведених доводів відповідач посилався на наступні матеріали:

- акт ДПІ у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 24.07.2013 № 133/26-55-22-01/4/37816246 «Про результати документальної позапланової перевірки ТОВ «Текапро» з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні фінансово-господарських відносин з платником податків ТОВ «УФК «Тритон» за період з 01.05.2012 по 31.08.2012» (далі – акт перевірки ТОВ «Текапро») (а.с. 11-33 Т. ІІІ);

- акт ДПІ у місті Червонограді Львівської області Державної податкової служби від 21.05.2013 № 438/2200/37711780 «Про результати документальної позапланової перевірки ТОВ «Трансімпекс-Захід» з питань дотримання вимог податкового валютного та іншого законодавства за період з 25.06.2011 по 31.12.2012» (далі – акт перевірки ТОВ «Трансімпекс-Захід») (а.с. 11-33 Т. ІІІ).

Посилання відповідача на матеріали зазначених актів суд відхиляє з огляду на наступне.

Відповідно до вимог пункту 3 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.

Як вбачається з акту перевірки ТОВ «Текапро», податковим органом встановлено відсутність реального характеру взаємовідносин між ТОВ «Текапро» та ТОВ «УФК «Тритон». Таким чином, матеріали вказаного акту не можуть свідчити про відсутність реальності господарських операцій між позивачем і ТОВ «Текапро», оскільки такі податковим органом не досліджувались.

Згідно акту перевірки ТОВ «Трансімпекс-Захід», останнім завищено доходи та витрати, що враховуються при визначенні об’єкта оподаткування, завищено податкові зобов’язання з податку на додану вартість та податковий кредит. Такого висновку податковий орган дійшов на підставі матеріалів перевірок та зустрічних звірок деяких контрагентів ТОВ «Трансімпекс-Захід» та у зв’язку із ненаданням ТОВ «Трансімпекс-Захід» до перевірки первинних документів.

Однак, суд зазначає, що у акті перевірки ТОВ «Трансімпекс-Захід» відсутня інформація щодо взаємовідносин позивача із даним товариством та господарські операції між зазначеними юридичними особами податковим органом не досліджувались. Сам факт ненадання контрагентом позивача первинних документів до перевірки не може свідчити про відсутність реального характеру господарських операцій між позивачем і ТОВ «Трансімпекс-Захід» особами та підлягає дослідженню в рамках розгляду даної адміністративної справи.

Відповідачем не надано суду жодних доказів, які б підтверджували те, що укладення договорів, на підставі яких виникли взаємовідносини між позивачем та його контрагентом, не відповідають дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав та обов’язків.

Згідно з частиною 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. Суд звертає увагу, що відповідач не звертався до суду з позовом про визнання договорів, укладених позивачем з ПП «ВЕ-СТО» недійсними.

Дослідивши матеріали справи, з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши у сукупності докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення справи по суті, суд дійшов висновку, що господарські відносини «Європейські технології обладнання» з ТОВ «Трансімпекс-Захід» та ТОВ «Текапро» документально підтверджені та мали реальний характер.

Суд зазначає, що у разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість та валових витрат, контрагенти були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Відповідно до вимог статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців», згідно з якою відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Судом встановлено, що на момент здійснення спірних господарських операцій ТОВ «Трансімпекс-Захід» та ТОВ «Текапро» знаходились у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців, були зареєстровані як платники податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, вироки суду у кримінальних справах, якими б встановлювався факт фіктивності вказаних підприємств, відсутні.

Згідно інформації з офіційного веб-сайту Міністерства доходів і зборів України свідоцтво платника ТОВ «Трансімпекс-Захід» почало діяти 11.08.2011 та станом на дату розгляду даної справи не анульоване, свідоцтво платника ТОВ «Текапро» почало діяти 17.04.2012 та станом на дату розгляду даної справи не анульоване, отже дані товариства мали право видавати податкові накладні в період здійснення господарських операцій з позивачем.

Відповідно до статті 9 розділу 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Господарські операції, як зазначено в пункті 5 статті 9 цього Закону, повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. Відповідно до статті 11 Закону, на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність.

Згідно з пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Положеннями пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу їх покупця, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Суд дійшов висновку, що податкові накладні, видані ТОВ «Європейські технології обладнання» його контрагентами у відповідності з порядком, встановленим пунктом 201.4 статті 201 Податкового кодексу України, реквізити даної податкової накладної відповідають вимогам первинних документів, які передбачено статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

З огляду на те, що в ході розгляду даної справи було встановлено наявність усіх обов’язкових підстав для формування позивачем податкового кредиту та валових витрат за результатами господарських відносин із ТОВ «Трансімпекс-Захід» та ТОВ «Текапро» за спірні періоди, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача законодавчо визначених підстав для донарахування позивачу суми податку на додану вартість оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги щодо скасування податкового повідомлення-рішення від 22.11.2013 № 91726552202 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Частиною 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись положеннями статей 2, 7, 69-71, 94, 160-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Європейські технології обладнання» задовольнити.

2. Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 22.11.2013 № 91726552202.

3. Зобов’язати відповідний підрозділ Державної казначейської служби України стягнути судові витрати в сумі 458,80 грн. (чотириста п’ятдесят вісім гривень 80 коп.) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Європейські технології обладнання» (код ЄДРПОУ 37045927) за рахунок Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві за рахунок бюджетних асигнувань.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя К.М. Кобилянський