Рішення № 36741952, 21.01.2014, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 0203/2886/2012 Провадження № 22-ц/772/101/2014Головуючий в суді першої інстанції:Ганкіна І. А.Категорія: 41 Доповідач: Голота Л. О.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" січня 2014 р. м. Вінниця Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області у складі:

головуючого: Голота Л.О.,

суддів: Міхасішин І.В., Стадник І.М.,

при секретарі: Куленко О.В.

за участю: позивача ОСОБА_2

адвоката позивача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_4 ОСОБА_5 на рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 15.11.2013 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, третя особа без самостійних вимог Служба у справах дітей Вінницької РДА про вселення за місцем реєстрації ,-

ВСТАНОВИЛА:

07.05.2012 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом у якому просила визнати будинок АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю подружжя; визначити за нею право власності на 2/3 частки, а за ОСОБА_4 на 1/3 частку будинку; зобов'язати відповідача повернути їй рухоме майно, яке знаходиться у будинку та є її особистою власністю.

28.01.2013 року ОСОБА_2 подала заяву про зміну позовних вимог, у якій попередні позовні вимоги підтримала, змінивши лише частки будинку на які просила визнати право власності з 1/3 та 2/3 на ? та ? частки відповідно.

Ухвалою суду від 31.05.2013 року до участі в справі в якості третьої особи без самостійних вимог залучено Орган опіки та піклування Вінницької районної державної адміністрації. /т.2 а.с.63/

22.08.2013 року ОСОБА_2 подала позовну заяву про уточнення та збільшення позовних вимог, у якій посилаючись на те, що з 03.09.2010 року ( після чергової сварки та бійки відповідача, якої її було доставлено в лікарню) вона разом з двома неповнолітніми дітьми позбавлена можливості користуватись житловим будинком АДРЕСА_1, оскільки відповідач її до будинку не допускає, речей, як її особистих так і дитячих не відає та змінив замки, вона змушена звернутись до суду за захистом порушених прав своїх та неповнолітніх дітей і просити суд вселити її та неповнолітніх дітей ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2 в будинок АДРЕСА_1.

Ухвалою суду від 26.08.2013 року позовні вимоги ОСОБА_2 про витребування майна з чужого незаконного володіння та розпорядження на підставі п.5 ч.1 ст.207 ЦПК України залишено без розгляду./т.2 а.с.117/

Ухвалою суду від 27.08.2013 року ( відповідно до ухвали від 11.10.2013 року про виправлення описки) збільшені та уточнені позовні вимоги ОСОБА_2 прийняті до розгляду в єдиному провадженні із попередніми вимогами лише в частині вимоги про вселення ОСОБА_2 у спірний будинок. У прийняті позовних вимог про вселення у будинок неповнолітніх дітей відмовлено, оскільки склад сторін вже був визначений і вступ нових позивачів - неповнолітніх дітей проведеним за збільшенням позовних вимог бути не може. /т.2 а.с.127, 140/

Ухвалою суду від 08.11.2013 року позовні вимоги ОСОБА_2 в частині вимог про визнання права спільної сумісної власності подружжя, визнання права власності на частку в майні залишені без розгляду, на підставі ч.1п.5ст.207 ЦПК України. /т.2 а.с.148/

Рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 15.11.2013 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено та вселено її разом з двома неповнолітніми дітьми, як членів сім»ї власника за місцем реєстрації до будинку АДРЕСА_1 та області. Стягнуто з відповідача на користь позивачки судові витрати в розмірі 4 741 грн.90 коп.

Не погодившись з рішенням суду представник відповідача ОСОБА_4 представник ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, посилаючись на неповноту з»ясування судом обставин, що мають значення для справи і неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити.

В судове засідання представник апелянта не з»явився, надав клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги, оскільки він приймає участь в іншому судовому процесі. Розглянувши дане клопотання колегія суддів відмовила у його задоволенні з підстав визначених у п.2 ст.169 та ст.305 ЦПК України, визнавши причини неявки представника неповажними, так як доказу про те, що ОСОБА_5 представляє інтереси ОСОБА_8 до клопотання не надано.

Позивач та її адвокат просили відмовити у задоволенні скарги, оскільки рішення суду є законним та обґрунтованим.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає, що вона підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Стаття 309 ЦПК України передбачає вичерпний перелік підстав для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення .

Частина 1 статті 303 ЦПК України передбачає, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Судом першої інстанції вірно встановлені обставини, які не заперечуються сторонами, у період з 06.11.1999 року по 14.12.2011 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі.

Від шлюбу у подружжя ОСОБА_2 народилось двоє дітей: ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2

Після реєстрації шлюбу подружжя оселилось в будинку АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_4 на праві спадкування за дідом ОСОБА_9, в порядку винесення судового рішення Вінницького районного суду, що набуло чинності 28.08.2005 року.(т.1 а.с.13)

З 05.10.2006 року позивачка зареєструвала своє місце проживання за вищезазначеною адресою.

На підставі довідки виконавчого комітету Лука-Мелешківської сільської ради народних депутатів Вінницького району від 22.07.2013 року за № 742 судом першої інстанції встановлено факт реєстрації неповнолітніх ОСОБА_6 та ОСОБА_7 за адресою проживання їх та їхніх батьків. (т.2 а.с. 110).

У зв'язку з постійними конфліктами в сім»ї, які неодноразово закінчувались викликом працівників міліції та, як наслідок притягнення відповідача до адміністративної та кримінальної відповідальності та госпіталізацією позивачки до медичного закладу із скаргами на стан здоров»я через побиття її чоловіком, ОСОБА_2 разом з неповнолітніми дітьми ( які на час її лікування знаходились у батьків позивачки, оскільки боялись проживати з батьком, який їх теж неодноразово бив) не змогла повернутись до будинку АДРЕСА_1, у якому до цього часу проживала та вела спільне господарство з відповідачем, оскільки колишній чоловік змінив замки на вхідних дверях будинку та до будинку, ні її, а ні дітей не допускав.

Дані обставини встановлені судом на підставі повідомлення начальника Вінницького РВ УМВС України у Вінницькій області від 14.02.2012 року, № 1830; відповіді сільського голови на запит адвоката від 15.02.2012 року; довідкою Вінницької обласної дитячої клінічної лікарні від 06.10.2011 року; випискою із медичної картки амбулаторного хворого від 04.11.2011 року та актом складеного старшим дільничним Максименко О.В., депутатом сільської ради Суліми А.А., дружини ОСОБА_2 та ОСОБА_12, підписи яких засвідчені секретарем сільської ради 22.12.2011 року /т.1 а.с. 21,22,215,216,219/.

Відповідно повідомлення ДПС України Одеського слідчого ізолятора від 19.11.2012 року ОСОБА_4 27.08.2012 року був заарештований ЛВВС на ст. Одеса - Головна Одеса ж/д. за ст.309 ч.2 КК України. /т.1 а.с. 149/

Тривала відсутність відповідача у спірному будинку не дає змоги позивачці відновити своє порушене право на користування житлом, оскільки можливості вселитись у будинок вона не має.

Дану обставину, крім інших доказів, які зазначив суд першої інстанції, також підтверджує висновок судової будівельно-технічної експертизи № 1350 від 22.04.2013 року у відповіді на друге питання якого експерт зазначив, що у зв'язку з тим, що ворота та хвіртка будинковолодіння були зачинені, а у ОСОБА_2 ключі від будинковолодіння відсутні, тому на територію будинковолодіння можливо було потрапити тільки через сусіднє будинковолодіння. Мати відповідача ОСОБА_14 на прохання експерта відчинити двері будинку уваги не звертала. Тому обстеження спірного будинковолодіння здійснювалось зовнішньо. /т.2 а.с. 21/

На підставі норм ч.2 ст.64 та ст.156 ЖК України суд першої інстанції прийшов вірного висновку про порушення прав позивачки на користування жилим приміщенням у спірному будинку, як колишнього члена сім»ї власника, оскільки припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє її права користування займаним приміщенням.

Крім цього, відповідно до ст. 156 ЖК члени сім'ї власника квартири, в тому числі й колишні, користуються жилим приміщенням нарівні з власником. Їхнє право користування жилим приміщенням урегульовано житловим законодавством, згідно з яким ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування ним інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом (ч. 3 ст. 9 ЖК).

На підставі викладеного, колегія суддів приходить висновку, що в цій частині рішення судом вірно встановлено фактичні обставини справи, дана їм правильна оцінка, а його висновки узгоджуються з матеріалами справи і відповідають закону.

У відповідності до ч. 1 ст. 11 ЦПУ України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Встановлено, що 22.08.2013 року ОСОБА_2 подала позовну заяву про уточнення та збільшення позовних вимог.

Ухвалою суду від 27.08.2013 року у прийнятті позовних вимог ОСОБА_2, як законного представника неповнолітніх ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про вселення дітей у будинок АДРЕСА_1 було відмовлено.

Колегія суддів вважає, що задовольняючи вимогу про вселення дітей, у прийнятті якої було відмовлено ухвалою, що набула законної сили та в цій частині сторонами не оскаржувалась , судом першої інстанції були порушені принципи диспозитивності та рівності прав сторін, оскільки вийшовши за межі позовних вимог суд вирішив питання про права осіб, які участі в справі не брали.

Згідно ч.2 ст.156 ЖК України на вселення до батьків їх неповнолітніх дітей згоди власника не потрібно. Відновивши становище, яке існувало до порушення прав позивачки, колегія суддів приходить висновку, що інтереси дітей не порушуються. У разі виникнення спору, щодо вселення неповнолітніх ОСОБА_6 та ОСОБА_7, захист їх прав можливий у спосіб встановлений законом.

Стягуючи з відповідача на користь позивачки судові витрати в сумі 4 741 грн. 90 коп. суд першої інстанції не звернув уваги на вимоги ст. 88 ЦПК України , відповідно до якої стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, та стягнув кошти, сума яких документально не підтверджена належними доказами.

Згідно ст. 79 ЦПК України до судових витрат, крім інших, відносяться судовий збір, витрати на правову допомогу, витрати, пов'язані із проведенням судових експертиз.

Позивач ОСОБА_2 просить стягнути судові витрати, які складаються з витрат на правову допомогу на суму 7 000 грн./т.1 а.с.154; т.2 а.с.113/ , витрат понесених при сплаті судового збору на загальну суму 541,90 грн. / т.1 а.с. 1,2, т.2 а.с.100/ та витрат, пов'язаних із проведенням судової експертизи на суму 2200 грн. /т.1 а.с. 232/.

Оцінюючи надані позивачем документи на підтвердження сплати судового збору , колегія суддів відхиляє квитанції №QS13340186 від 01.03.2012 року на суму 214 грн.60 коп. та квитанцію № QS12497065 від 15.12.2011 року на суму 220 грн., оскільки відповідно призначення даних платежів даний судовий збір сплачено ОСОБА_2 за позовом ОСОБА_15, який стороною у даному спорі не є./т.1 а.с.1,2/ Крім того, судом була вирішена позовна вимога немайнового характеру, таким чином, стягненню підлягають судові витрати по сплаті судового збору на суму 107 грн.30 коп., що документально підтверджено квитанцією, яка міститься в матеріалах справи на аркуші 100 /т.2/.

Відповідно до ст. 1 Закону України « Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» від 20.12.2011 року, розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Колегія суддів не бере до уваги квитанцію до прибуткового ордера № 46-12 від 15.10.12р. про сплату наданих юридичних послуг ФОП ОСОБА_16 в сумі 5 000 грн., оскільки даний документ не містить інформації про платника коштів./т.1 а.с. 154/

Адвокат ОСОБА_3 приймала участь у судових засіданнях, загальна тривалість яких становить 3год. Таким чином, відшкодуванню підлягає 1461 грн. (40 % встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі становить 487рн./ год * на 3 год. = 1461 грн.)

На підтвердження оплати судової експертизи ОСОБА_2 було надано копію квитанції до прибуткового касового ордеру № 46 від 20.03.2013 року на суму 2200 грн. Враховуючи, що позовні вимоги для вирішення яких призначалась експертиза по суті не вирішені, до матеріалів справи надана копія платіжного документа, що не виключає можливість подачі оригіналу квитанції та повторного стягнення даних коштів у іншій справі , колегія суддів відмовляє у стягненні витрат на проведення судової експертизи, оскільки надана копія , а не оригінал платіжного документа.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, однак порушив норми процесуального права, що стали підставою для зміни рішення, а тому апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 313-315, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 ОСОБА_5 задовольнити частково.

Рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 15.11.2013 року змінити, виклавши другий та третій абзац резолютивної частини в наступній редакції:

Вселити ОСОБА_2 за місцем реєстрації в будинок АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 витрати понесені нею при сплаті судового збору в сумі 107,30 грн. та витрати на правову допомогу в сумі 1461 грн.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржено шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: Л.О. Голота

Судді: І.В.Міхасішин

І.М. Стадник