Ухвала суду № 367311, 01.11.2006, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

____________

01010, м. Київ, вул. Московська, 8

Іменем України

УХВАЛА

01 листопада 2006 р.                                                                                                     Справа № 32/617-25/473

                                                                                                                                              к/с № 5-202/05

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого                                                          Нечитайла О.М.

Суддів                                                                      Костенко М.І.

                                                                                   Ланченко Л.В.

                                                                                   Пилипчук Н.Г.

                                                                                   Степашка О.І.

при секретарі судового засідання                       Буряк І.В.

за участю представників:

позивача:                                                                Трофимов О.В., дов. від 05.10.2006р.

                                                                                 № 05/10/06

відповідача                                                            Кляшторний С.С., дов.в ід 10.01.2006р.                    

                                                                                 №8/9/10-025

розглянувшиу відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу                                                 Товариства з обмеженою відповідальністю

                                                                                „Атолл-Авто”

на постанову                                                        Київського апеляційного господарського суду                                                             

від                                                                           13.04.2005 р.

у справі                                                                  № 32/617-25/473

за позовом                                                            Товариства з обмеженою відповідальністю

                                                                                „Атолл-Авто”

до                                                                            Державної податкової інспекції у

                                                                                Святошинському районі м. Києва

про                                                                          визнання недійсним податкового

                                                                                повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмежеоню відповідальністю„Атолл-Авто” (надалі- позивач, ТОВ „Атолл-Авто”) звернулось до господарського суду м. Києва із позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва (надалі – відповідач, ДПІу Святошинському районі м. Києва) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 11.07.2003р., № 0001252340/1/31625199.

Справа розглядалась господарськими судами України неодноразово.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 27.01.2005р. (суддя Морозов С.М.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.04.2005р. (головуючий суддя - Муравйов О.В., судді – Кот О.В., Сотніков С.В.) у справі №32/617-25/473 у позові відмовлено.

Вказані судові рішення мотивовані тим, що у розумінні закону, який регулює порядок та підстави нарахування пені за прострочення термінів здійснення розрахунків по зовнішньоекономічним операціям, а саме ст.ст. 1,2 Закону України „Про порядок здійснення розрахунків у іноземній валюті”, відповідальність при наявності факту прострочення зарахування виручки від зовнішньоекономічної операції покладається на позивача, оскільки саме він є стороною по зовнішньоекономічному контракту на користь якої відбулось перерахування коштів.

ТОВ „Атолл-Авто”, не погоджуючись із судовими рішеннями господарських судів першої та апеляційної інстанцій звернувся до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.04.2005р. у справі № 32/617-25/473 та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Зазначена касаційна скарга мотивована тим, що Київським апеляційним господарським судом при прийнятті оспорюваного судового рішення невірно застосовано норми Закону України „Про порядок здійснення розрахунків у іноземній валюті”, а саме господарським судом апеляційної інстанції не враховано те, що у розумінні вказаного закону, відповідальність за прострочення термінів зарахування виручки за проведеними зовнішньоекономічними операціями покладається на сторону договору, що є імпортером товарів, тобто комітентом.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 04.11.2005р. у справі № 32/617-25/473 вказана касаційна скарга разом із матеріалами справи передана для розгляду Вищому адміністративному суду України.

У судовому засіданні суду касаційної інстанцій від 11.10.2006р., на підставі ч.2 ст. 150 КАС України було оголошено перерву до 01.11.2006р.

Заперечень на касаційну скаргу ТОВ „Атолл Авто” від відповідача не надійшло.

Відповідно до частини 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Господарськими судами першої та апеляційої інстанцій встановлено наступне:

ДПІ у Святошинському районі м. Києва прийнято податкове повідомлення рішення від 20.03.2003р., № 0001252340/0/31625199, яким відповідно до пп. „г” пп. 4.2.2. п. 4.2 ст. 4 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” та на підставі ст. 4 Закону України „Про порядок здійснення розрахунків у іноземній валюті” визначено суму податкового зобов’язання за платежем - пеня у сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 7 620,00 грн.

В процесі апеляційного узгодження вказаного податкового повідомлення-рішення контролюючим органом було частково задоволено скаргу фінансового директора ДП „Атолл Авто” та зменшено суму податкового зобов’язання на 135,00 грн.

За наслідками адміністративного оскарження відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 11.07.2003р., № 0001252340/1/31625199, яким відповідно до пп. „г” пп. 4.2.2. п. 4.2 ст. 4 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” та на підставі ст. 4 Закону України „Про порядок здійснення розрахунків у іноземній валюті”, де визначено суму податкового зобов’язання за платежем пеня у сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 7 485,00грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення є предметом судового розгляду у даній справі.

Підставою для прийняття оспорюваного акту ненормативного характеру стали висновки акту перевірки ДПІ у Святошинському районі м. Києва від 18.03.2003р. № 301-2320 „Про результати комплексної документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства ДП „Атолл Авто”, а саме в частині встановлення факту дебіторської заборгованості по контракту № 02/0021/66 від 06.06.2002р. з постачальником нерезидентом ТОВ „Русавтогаз” (Росія) по договору комісії № 04/01-04-2002 від 01.04.2002р. між ДП „Атолл Авто” (Україна – комісіонер) та АТЗТ „Атомар” (Україна – комітент), яка станом на 01.12.2002р. становила 4255,00 дол. США.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, а саме.

Як вбачається з мотивувальної частини касаційної скарги, основним аргументом позивача є те, що відповідальність за порушення термінів здійснення розрахунків у іноземній валюті покладається у відповідності до положень Закону України „Про порядок здійснення розрахунків у іноземній валюті” та із врахуванням нормативних приписів Цивільного кодексу України у відповідній частині саме на комітента, а оскільки по укладеним договорам комісії з АТЗТ „Автомар”, позивач є комісіонером, то відповідно і негативні наслідки у вигляді пені у сфері зовнішньоекономічної діяльності на нього не покладаються.

Проте, як вбачається зі змісту ст. 2 Закону України „Про порядок здійснення розрахунків у іноземній валюті”, імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують індивідуальної ліцензії Національного банку України.

Згідно ч.1 ст. 4 даного Закону порушення резидентами термінів, передбачених статтями 1 і 2, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.

Крім того, як обґрунтовано встановлено господарськими судами попередніх інстанцій із посиланням на пункти 6.1, 6.2, 6.3 постанови Правління Національного банку України № 136 від 24.03.1999р. „Про затвердження Інструкції про порядок здійснення контролю і отримання ліцензій за експортними, імпортними та лізинговими операціями” імпортна операція, за здійснення якої позивачу нарахована зовнішньоекономічна пеня обліковувалась банком, зобов’язаним контролювати імпортні операції позивача саме за ТОВ „Атолл Авто” і не була вчасно знята з обліку через наявність дебіторської операції за контрактом № 02/0021/66 у розмірі 4255,00 грн.

Таким чином, господарські суди попередніх інстанцій цілком обґрунтовано дійшли висновку, що Закон України „Про порядок здійснення розрахунків у іноземній валюті” не ставить стягнення пені за порушення встановлених термінів поставки товару в залежність від причин, з яких ці терміни порушено. Підставою для застосування встановлених Законом санкцій є лише факт порушення терміну відповідної поставки, наявність якого встановлена господарськими судами та не заперечується позивачем.

Таким чином, судова колегія Вищого адміністративного суду України підтверджує, що при прийнятті судових рішень у справі № 32/617-25/473 господарський суд першої та апеляційної інстанції дійшли вичерпних юридичних висновків щодо встановлених обставин справи і правильно застосували до спірних правовідносин сторін норми матеріального права.

За таких обставин, касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю „Атолл Авто” підлягає залишенню без задоволення, а рішення господарського суду м. Києва від 27.01.2005р. та постанова Київського апеляційного господарського суду від 13.04.2005р. у справі № 32/617-25/473 – без змін. 

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Атолл Авто” на постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.04.2005р. у справі № 32/617-25/473 залишити без задоволення

2. Рішення господарського суду м. Києва від 27.01.2005р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.04.2005р. у справі № 32/617-25/473 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та не може бути оскаржена, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:                                                                                  Нечитайло О.М.

Судді                                                                                                           Костенко М.І.

                                                                                                                     Ланченко Л.В.

                                                                                                                     Пилипчук Н.Г.

                                                                                                                     Степашко О.І.

З оригіналом вірно

Суддя                                                                                                          Нечитайло О.М.