Ухвала суду № 36725380, 15.01.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2014 р.Справа № 820/9212/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Спаскіна О.А.

Суддів: Сіренко О.І. , Любчич Л.В.

за участю секретаря судового засідання Бутенко Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Красноградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.11.2013р. по справі № 820/9212/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрнафтогазресурс"

до Красноградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 14.11.2013 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрнафтогазресурс» до Красноградської об»єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено в повному обсязі.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Красноградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області від 13.09.2013р. № 0000032200.

Стягнуто з державного бюджету (п/р 31217206784011 УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова, банк отримувача - ГУ ДКСУ у Харківській області, МФО 851011) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрнафтогазресурс" (код ЄДРПОУ 35314646) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1370,00 грн.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати вказану постанову суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким повністю відмовити позивачу в задоволенні позову. Скаржник зазначає, що приймаючи зазначену постанову суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи, неповно з»ясував всі обставини справи, що мають значення при вирішенні спору, не вірно застосував до спірних правовідносин вимоги ст.ст. 44,46,48,198,201 Податкового Кодексу України та норми ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України щодо повноти та об»єктивності розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції розглядає справу в межах доводів апеляційної скарги відповідно до вимог ст.195 КАС України та керуючись ч.1 ст.41 КАС України.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Красноградською ОДПІ проведено позапланову невиїзну перевірку позивача з питання дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ "Марафон 12" (код ЄДРПОУ 38277529) за період з 01.01.2013 року по 31.01.2013 року. За наслідками перевірки складно акт від 23.08.2013р. № 35/20-16/22/35314646.

На підставі акту перевірки від 23.08.2013р. №35/20-16/22/35314646 відповідачем прийнято оскаржуване в даній справі податкове повідомлення-рішення від 13.09.2013р. № 0000032200, згідно якого позивачу нараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 136001,00 грн., в тому числі заниження податку на додану вартість в розмірі 90667,00 грн. та штрафних санкцій в розмірі 45334,00 грн.

Доходячи висновку про наявність виявленого перевіркою порушення та необхідність донарахування податкового зобов'язання та штрафних санкцій, відповідач виходив з того, що згідно отриманого від Індустріальної МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС акту № 272/22-207/38277529 від 13.03,2013р. "Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ "Марафон 12" щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків та зборів за вересень - грудень 2012 року, січень 2013 року встановлено ознаки відсутності факту реального здійснення господарської діяльності ТОВ "Марафон 12".

Таким чином, враховуючи, що у перевіреному періоді позивач мав господарські правовідносини з ТОВ "Марафон 12", відповідачем зроблено висновок про те, що позивачем необґрунтовано сформовано податковий кредит з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ "Марафон 12" за відсутності належних документів первинного обліку, які підтверджують реальне здійснення укладених між позивачем та ТОВ "Марафон 12" угод.

Не погодившись з прийнятим податковим органом податковим повідомленням-рішенням позивач оскаржив його до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що в ході судового розгляду знайшов підтвердження факт порушення спірним податковим повідомленням-рішенням прав та охоронюваних законом інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин. Висновки перевіряючих, викладені в акті перевірки носять характер суб»єктивних припущень та не підтверджені жодними належними та допустимими доказами.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Судовим розглядом встановлено, що між позивачем та ТОВ "Марафон 12" укладено договір поставки № 1401/2013 від 14.01.2013р. Згідно умов вказаного договору ТОВ "Марафон 12" зобов'язався поставити позивачу Роторну пару R-350 в кількості 1 шт., та нижню секцію підйомної мачти АОРС-80 в кількості 1 шт., вартість яких визначається в товарних накладних, а позивач зобов'язався прийняти та сплатити товар. В зв'язку з укладенням зазначеного договору ТОВ "Марафон 12" на адресу позивача виписано податкову накладну №215 від 31.01.2013р., наявність та належне документальне оформлення якої сторонами не заперечується.

Виконання договору підтверджується наявними в матеріалах справи видатковою накладною № 3101-3 від 31.01.2013р., товарно-транспортною накладною на товар №3585а від 31.01.13р, а також накладною про сплату товару б/н від 31.01.2013р. Подальше використання придбаного товару підтверджується наявними в матеріалах справи копією договору поставки № 1401/2013 від 14.01.2013р., товарного звіту за січень місяць згідно яких позивач (постачальник) постачав іншим контрагентам - покупцям товари (а.с. 60), а також копією накладної на отримання товару та податковій накладній №215 від 31.01.2013р.

Доводи податкового органу про нереальність здійснення операцій між ними не підтверджуються зібраним у справі доказами та обґрунтовуються лише на підставі акту перевірки, складеного податковим органом за місцем податкової реєстрації контрагента.

Разом з тим, матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом ТОВ "Марафон 12" при здійсненні спірної угоди дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад.

Позивачем отримано від ТОВ "Марафон 12" належним чином оформлену податкову накладну на весь обсяг поставленого товару, який оплачено позивачем в повному обсязі грошовими коштами, в тому числі з урахуванням суми податку на додану вартість.

Факт належної оплати за поставлений товар сторонами у справі не заперечується.

При цьому покупець - платник податку на додану вартість не несе відповідальності за податкові зобов'язання продавця, а наявність порушень ведення бухгалтерського обліку, вимог податкового обліку або інші порушення умов ведення господарської діяльності контрагента не може бути підставою для позбавлення права добросовісного платника податку на додану вартість на віднесення сплачених ним у ціні наданих послуг відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту за умови, що він виконав усі передбачені законом умови щодо цього.

Відповідно до п. 2.1 Розділу 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 визначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до п. 2.2. вказаного розділу визначено, що первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення.

Пунктом 2.4. Розділу 2 Положення передбачено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Досліджені судом первинні документи відповідають вимогам, встановленим Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зокрема мають обов'язкові реквізити: найменування платника податків та його контрагента, назву документа, дату і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції, посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис, що дає змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції.

В свою чергу, відповідачем в акті перевірки не спростовується достовірність відомостей, що містяться у первинних документах, наданих до перевірки та, в подальшому, до матеріалів справи.

Згідно приписів п.п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.п. 198.3. зазначеної статті податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Згідно п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При цьому, відповідно до п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно ст. 201 Податкового кодексу України підставою для відповідальності платника податку є не підтвердження сум податку, включеного до податкового кредиту, на момент перевірки платника податку. Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку чинне законодавство не передбачає.

Таким чином, позивачем податковий кредит в даній справі сформований на підставі сплачених сум ПДВ від господарських операцій, які підтверджені документально, належним чином виконані, та в подальшому правомірно відповідні суми заявлені до бюджетного відшкодування.

Відповідно до приписів ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даній справі відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, суду не надано доказів законності та обґрунтованості оскаржуваних рішень, у той час як позивачем подано переконливі докази в обґрунтування своєї позиції, з аналізу яких судом зроблено вичерпні висновки.

Доводи апеляційної скарги відповідача про порушення судом першої інстанції під час розгляду справи вимог ст.ст. 44,46,48,198,201 Податкового Кодексу України та норм ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України щодо повноти та об»єктивності розгляду справи висновків суду не спростовують, оскільки при розгляді справи суд першої інстанції, відповідно до вимог ст.. 159 КАС України повно і всебічно, в межах заявлених вимог, з"ясував дійсні обставини справи, дав належну оцінку наявним у справі доказам, правильно вирішив питання щодо правовідносин, зумовлених встановленими фактами, та вирішив справу на підставі норм матеріального права, які регулюють ці правовідносини.

З огляду на вищевикладене, постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального права, у відповідності до вимог норм матеріального права, тому колегія суддів вважає, що підстав для її скасування немає.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Красноградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.11.2013р. по справі № 820/9212/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Спаскін О.А.Судді(підпис) (підпис) Сіренко О.І. Любчич Л.В.

Повний текст ухвали виготовлено 20.01.2014р.