Рішення № 36698080, 15.01.2014, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №473/2512/13-ц 15.01.2014 15.01.2014 15.01.2014

Провадження №22-ц/784/172/14

Головуюча першої інстанції: Висоцька Г.А.

Категорія - 27 Доповідач апеляційної інстанції: Галущенко О.І.

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

15 січня 2014 р. м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого: Галущенка О.І.

суддів: Коломієць В.В.

Довжук Т.С.

із секретарем: Шпонарською О.Ю.

з участю:

відповідача - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за

апеляційною скаргою

публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (далі - ПАТ «Приватбанк», або Банк) на рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 14.11.2013 р., у справі за

позовом

ПАТ «Приватбанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановила:

06.06. 2013 р. ПАТ «Приватбанк» звернувся з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позивач зазначав, що 12.09.2008 р. з ОСОБА_3 було укладено договір кредиту, за умовами якого він отримав 6762 грн.34 коп. кредиту з кінцевим терміном повернення до 12.07.2009 р.

Згідно з договором він мав щомісячними платежами погашати заборгованість перед Банком, у тому числі, здійснювати сплату частки кредиту, процентів за його користування у розмірі 0,12 % річних, та інших винагород відповідно до Умов надання споживчого кредиту фізичним особам, Тарифів банку ( далі - Умови, Тарифи) та заяви позичальника, які є невід'ємною частиною кредитного договору.

Внаслідок невиконання позичальником цих зобов'язань утворилась заборгованість, розмір якої, станом на 05. 04. 2013 р., складає 45124 грн. 54 коп.

Посилаючись на наявність цієї заборгованості, позивач просив про її стягнення, оскільки позичальник допустив порушення кредитної угоди, які є підставою для дострокового стягнення наданого кредиту та усіх належних за договором винагород і штрафів за порушення зобов'язання.

Рішенням Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 14.11.2013 р. постановлено про задоволення позовних вимог частково та стягнення з позичальника 9239 грн. 85 коп. в рахунок заборгованості за кредитним договором та 229 грн. 40 коп. в рахунок відшкодування витрат позивача на судовий збір.

В задоволенні вимоги позивача про стягнення з ОСОБА_3 штрафу у розмірі 2624 грн. 98 коп. відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач ставить питання про скасування рішення та ухвалення нового про задоволення позову у повному обсязі, посилаючись на необгрунтованність висновків суду щодо наявності підстав для зменшення розміру пені та відмови у стягненні штрафу.

Перевіряючи законність та обгрунтованість рішення в межах оскарження, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково виходячи з таких підстав.

Так, відповідно до приписів статей 627 ЦК України, сторони є вільними при укладенні договору щодо визначення його умов з урахуванням вимог цього кодексу.

Грошові зобов'язання, відповідно до вимог ст. 526 ЦК України мають виконуватися належним чином.

В разі порушення зобов'язання наступають наслідки, визначені ст. 611 ЦК та умовами договору.

Зокрема, кредитор має вимагати відшкодування збитків та сплати пені, (або) штрафу відповідно до умов договору.

З матеріалів справи вбачається, що12.09.2008 р. з ОСОБА_3 було укладено договір кредиту, за умовами якого він отримав 6762 грн.34 коп. грн. 00 коп. кредиту з кінцевим терміном повернення до 12.07.2009 р.

Згідно з договором він мав щомісячними платежами погашати заборгованість перед Банком, у тому числі, здійснювати сплату частки кредиту, процентів за його користування у розмірі 0.12 % річних, комісії та інших винагород відповідно до Умов надання споживчого кредиту фізичним особам, Тарифів банку ( далі - Умови, Тарифи) та заяви позичальника, які є невід'ємною частиною кредитного договору.

Внаслідок невиконання позичальником цих зобов'язань утворилась заборгованість, розмір якої, станом на 05. 04. 2013 р., складає 45124 грн. 54 коп.

Зазначене, відповідно до приписів ст. ст. 611, 612, 614, 625, 651, 1054 ЦК та вимог п. 5.2, 5.3, 5.10 Умов є підставою для покладення на позичальника зобов'язання щодо повернення кредиту зі сплатою нарахованих процентів, штрафів та інших винагород, передбачених договором.

Встановивши факт невиконання боржником умов договору, суд обгрунтовано, поклав на відповідача обов'язок з відшкодування Банку завданих збитків, ухваливши в частині стягнення боргу за тілом кредиту та за процентами і пенею рішення, яке відповідає вимогам договору, закону та дійсним обставинам справи.

При цьому, суд обґрунтовано, з посиланням на положення ч.3 ст.551 ЦК України, зменшив розмір пені, виходячи з того, що вона значно перевищує розмір збитків,

Погоджуючись з таким застосування судом першої інстанції повноважень, передбачених наведеною нормою, колегія враховує також і обставини, які мають істотне значення, а саме кредитор на протязі тривалого часу не вживав заходів до зменшення розміру збитків, незважаючи на те, що з січня 2009 р. позичальник остаточно припинив погашення кредитних платежів за договором.

В той же час, не можна погодитися з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для стягнення штрафу, оскільки такий висновок суперечить вимогам закону щодо обсягу цивільної відповідальності боржника за порушення грошових зобов'язань.

Відповідно до загальних положень цивільного Кодексу України цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обов'язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 ст. 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

У той самий час, згідно із ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

На відміну від процентів, які є платою за користування чужими грошима, неустойка є засобом забезпечення виконання зобов'язання і одночасно способом цивільно-правової відповідальності.

За положеннями ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Аналіз правових норм, зокрема, ст. ст. 536, 549 ЦК України дає підстави для висновку про те, що проценти та неустойка є різними правовими інститутами, обмеження можливості одночасного застосування яких законом не встановлена.

Умовами договору передбачено застосування пені як виду цивільно-правової відповідальності за порушення позичальником щомісячних строків погашення кредиту і процентів за користування ним.

У той самий час, згідно з п 5.3 Умов кредитного договору сторонами передбачена сплата штрафу як виду цивільно-правової відповідальності за інше правопорушення: а саме - за порушення строків платежів по будь-якому з грошових зобов'язань, передбачених договором більш ніж на 30 днів.

Він нараховується одноразово на усю наявну заборгованість, а не щомісячно, як це має місце у випадку з пенею.

За таких обставин висновок суду про наявність факту подвійної цивільно-правової відповідальності одного і того ж виду за одне і те саме порушення договірного зобов'язання та порушення вимог ст. 61 Конституції України і ст. 549 ЦК України, є помилковим.

Встановлене відповідно до приписів ч.1 ст. 309 ЦПК України, є підставою для скасування рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні штрафу та зміни загального розміру заборгованості, оскільки до її складу має бути включено 500 грн. у вигляді фіксованої складової штрафу та штрафу у розмірі 5% від загальної суми заборгованості, визначеної судом першої інстанції, тобто 461 грн. 99 коп..

Всього підлягає стягненню 9239 грн. 85 коп. +(500+461 грн. 99 коп.)=10201 грн. 84 коп.

Доводи апелянта про допустимість зменшення розміру пені лише за наявності одночасно усієї сукупності обставин, зазначених у частині 3 ст. 551 ЦК України не заслуговують на увагу, оскільки із диспозиції цієї норми вбачається, що факт значного перевищення розміру пені над розміром збитків є самостійною юридичною підставою для застосування судом наслідків, визначених цією нормою.

Інші доводи апелянта також не підлягають врахуванню, оскільки не спростовують висновків суду.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 316 ЦПК України колегія суддів,

вирішила:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» - задовольнити частково.

Рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 14.11.2013 р. в частині відмови у стягненні штрафу скасувати. Постановити в цій частині нове рішення. Стягнути з ОСОБА_3 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» штрафу у розмірі 961 грн. 99 коп., а всього стягнути заборгованість за кредитним договором у розмірі 10201 грн. 84 коп.

В іншій частині рішення місцевого суду залишити без зміни.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але з цього часу на протязі двадцяти днів може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий: О.І. Галущенко

Судді: В.В. Коломієць

Т.С. Довжук