Ухвала суду № 36693430, 17.01.2014, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження №11-сс/774/35/14 Слідчий суддя - Бібік М.М.

Категорія ст. 173 КПК Суддя - доповідач - Тарабан Є.О.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2014 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

судді-доповідача - Тарабана Є.О.

суддів - Деркач Н.М.

- Риб,янець С.А.

за участю:

секретаря - Шевченко Т.В.

прокурора - Постолова М.Ю.

представника власника

майна - ОСОБА_1

слідчого - Федосєєва Є.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську матеріали за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровський вуглекислотний завод" на ухвалу слідчого судді Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровськ від 22 листопада 2013 року,

В С Т А Н О В И Л А :

Ухвалою слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровськ від 22 листопада 2013 року задоволене клопотання старшого слідчого СВ Дніпропетровського МУ ГУМВС України в Дніпропетровській області в кримінальному провадженні №12012040690000020 про накладення арешту на майно, та накладено арешт на майно, яке належить ТзОВ "Дніпропетровський вуглекислотний завод" (код ЄДРПОУ 05496661), зокрема на виробничі, складські та адміністративні будівлі, а також на виробниче обладнання.

Вказане судове рішення слідчий суддя вмотивував тим, що наявні достатні дані вважати, що вказане у клопотанні слідчого майно відповідає критеріям, зазначеним у ч. 2 ст. 167 КПК України (зазначене майно є майном, на заволодіння яким було спрямовано кримінальні правопорушення та є набутим в результаті вчинення кримінального правопорушення) та з метою забезпечення цивільного позову.

ТзОВ "Дніпропетровський вуглекислотний завод", не погодившись із таким судовим рішенням, звернулося із апеляційною скаргою, в якій просило поновити строк апеляційного оскарження ухвали слідчого судді, скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання слідчого.

Свою апеляційну скаргу ТзОВ "Дніпропетровський вуглекислотний завод" обґрунтувало істотними порушеннями норм КПК України, зокрема:

1. відповідно до норм ч. 1 ст. 170 КПК України арешт міг бути накладений лише на майно підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння. В даному випадку відомості до ЄРДР були внесені саме за заявою ТзОВ "Дніпропетровський вуглекислотний завод", тобто ТзОВ "Дніпропетровський вуглекислотний завод" в даному кримінальному провадженні є потерпілим;

2. майно, зазначене у клопотанні слідчого, 24 жовтня 2013 року під час проведення обшуку було тимчасово вилучене слідчим, однак із клопотанням слідчий звернувся до суду всупереч вимогам ч. 5 ст. 171 КПК України лише 22 листопада 2013 року, тобто майже через місяць після вилучення майна;

3. всупереч вимогам ч. 1 ст. 172 КПК України розгляд клопотання про арешт майна було проведено слідчим суддею без виклику представника ТзОВ "Дніпропетровський вуглекислотний завод", як власника майна.

Оскільки представник ТзОВ "Дніпропетровський вуглекислотний завод" отримав можливість ознайомитися із ухвалою слідчого судді лише 8 січня 2014 року, строк апеляційного оскарження був пропущений з поважної причини.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи представника власника майна, який підтримав апеляційну скаргу, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, пояснення слідчого, який проводить досудове розслідування даного кримінального провадження, вивчивши надані матеріали, обговоривши доводи апеляції, колегія суддів прийшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Нормами п. 3 ч. 2 ст. 395 КПК України визначено, що апеляційна скарга , якщо інше не передбачено цим Кодексом, на ухвалу слідчого судді може бути подана протягом 5 днів з дня її оголошення.

Відповідно до норм абз. 2 ч. 3 тієї ж статті 395 того ж Кодексу якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Як вбачається із тексту ухвали слідчого судді від 22 листопада 2013 року, вона постановлена без виклику представника ТзОВ "Дніпропетровський вуглекислотний завод", як власника майна.

В матеріалах судового провадження знаходиться заява директора ТЗоВ "Дніпропетровський вуглекислотний завод" з проханням про видачу копії ухвали слідчого судді, на якій міститься відмітка та підпис про отримання копії ухвали 8 січня 2014 року.

За викладених обставин, відповідно до абз. 2 ч. 3 тієї ж статті 395 КПК України строк апеляційного оскарження для ТзОВ "Дніпропетровський вуглекислотний завод" обчислюється саме з 8 січня 2014 року.

Апеляційна скарга подана до апеляційного суду 10 січня 2014 року, тобто у встановлений п. 3 ч. 2 ст. 395 КПК України строк.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі про істотне порушення слідчим суддею вимог кримінального процесуального закону, колегія суддів вважає необґрунтованими і такими, що не заслуговують на увагу, оскільки вони не знайшли свого підтвердження при здійсненні апеляційного розгляду.

Колегією суддів апеляційного суду встановлено, що 24 листопада 2012 року за заявою ТзОВ "Дніпропетровський вуглекислотний завод" до Єдиного реєстру досудових розслідувань було внесено відомості про кримінальне провадження №12012040690000020 за правовою кваліфікацією ст. 356 КК України (самоправство).

Згодом, 28 листопада 2012 року, 5 грудня 2012 року, 10 грудня 2012 року, 18 грудня 2012 року, до Єдиного реєстру досудових розслідувань були внесені відповідні доповнення за правовою кваліфікацією ст. 356, ч. 1 ст. 289, ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 191 КК України.

21 листопада 2013 року слідчий СВ Дніпропетровського МУ ГУМВС України в Дніпропетровській області Федосєєв Є.О. звернувся до Бабушкінського районного суду із клопотанням про накладення арешту на майно, яке належить ТзОВ "Дніпропетровський вуглекислотний завод" (будівлі, споруди та обладнання), оскільки воно є майном, на яке було спрямовано кримінальне правопорушення.

Відповідно до норм ч. 2 ст. 170 КПК України слідчий суддя накладає арешт на майно у вигляді речей, якщо є достатні підстави вважати, що вони відповідають критеріям, зазначеним у ч. 2 ст. 167 КПК України.

Нормами ч. 2 ст. 167 КПК України визначено критерії майна, які можуть бути тимчасово вилучені. Зокрема п. 4 передбачено можливість тимчасового вилучення майна, якщо є достатні підстави вважати, що на них було спрямоване кримінальне правопорушення.

Як вбачається із витягу із кримінального провадження № 12012040690000020 , внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань, директор ТзОВ "Дніпропетровський вуглекислотний завод" ОСОБА_1 неодноразово звертався із заявами про притягнення до кримінальної відповідальності невідомих та відомих осіб, які самовільно, всупереч установленому порядку вчиняють вивіз обладнання з ТОВ "Дніпропетровський вуглекислотний завод", яке оспорюється.

Таким чином, на думку колегії суддів, маються достатні підстави вважати, що кримінальне правопорушення спрямоване саме на незаконне заволодіння обладнанням, яке знаходиться в будівлях та спорудах ТзОВ "Дніпропетровський вуглекислотний завод", тобто дане майно відповідає критеріям, визначеним п. 4 ч. 2 ст. 167 КПК України. За викладених обставин, на думку колегії суддів, слідчий суддя обґрунтовано дійшов висновку про необхідність задоволення клопотання слідчого про накладення арешту на майно ТзОВ "Дніпропетровський вуглекислотний завод".

Під час апеляційного розгляду було встановлено, що майно, на яке ухвалою слідчого судді було накладено арешт (будівлі, споруди та виробниче обладнання), слідчим під час обшуку тимчасово не вилучалося (було тимчасово вилучено лише документи). Дані обставини вбачаються із протоколу обшуку, пояснень слідчого і не заперечуються представником власника майна.

Таким чином, посилання власника майна на порушення слідчим норм ч. 5 ст. 171 КПК України (строку звернення із клопотанням про арешт тимчасово вилученого майна) є безпідставними.

Нормами ч. 2 ст. 172 КПК України передбачено, що клопотання слідчого про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого чи іншого власника майна, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.

Слідчий суддя у своїй ухвалі обґрунтував необхідність розгляду клопотання про арешт майна без повідомлення власника майна.

За викладених обставин колегія суддів прийшла до висновку про те, що ухвала слідчого судді є законною, обґрунтованою та вмотивованою, тобто відповідає вимогам ст. 370 КПК України, а тому підстави для її скасування відсутні.

У судовому засіданні представник власника майна - директор ТзОВ "Дніпропетровський вуглекислотний завод" ОСОБА_1 пояснив, що виробничі та складські приміщення опечатані слідчим під час обшуку, тому виробнича діяльність підприємства стала неможливою.

У судовому засіданні суду апеляційної інстанції встановлено, що обшук було проведено слідчим 24 жовтня 2013 року, тобто майже за місяць до звернення слідчого із клопотанням про арешт майна. Тобто, вказані дії були вчинені не на підставі оскаржуваної ухвали слідчого судді, а тому їх (дій слідчого) правомірність не є предметом даного апеляційного розгляду.

Керуючись ст. ст. 376, 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровський вуглекислотний завод" на ухвалу слідчого судді Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровськ від 22 листопада 2013 року залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровськ від 22 листопада 2013 року, якою накладено арешт на майно, яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровський вуглекислотний завод" (код ЄДРПОУ 05496661), залишити без змін.

Судді: