Постанова № 36682612, 16.01.2014, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Фастовець В.М.

Суддя-доповідач - Гімон М.М.

УКРАЇНА

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2014 року справа №415/4664/13-а

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Гімона М.М., суддів Василенко Л.А., Карпушової О.В., розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області на постанову Лисичанського міського суду Луганської області від 24 вересня 2013 року у справі № 415/4664/13-а за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області про визнання рішення неправомірним, зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Лисичанського міського суду Луганської області від 24 вересня 2013 року позов ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області про визнання рішення неправомірним, зобов'язання вчинити певні дії, задоволено. Визнано протиправним рішення Управління Пенсійного Фонду України у м. Лисичанську від 06 грудня 2012 р. про відмову у призначені ОСОБА_2 пенсії на пільгових умовах за Списком 2. Зобов'язано Управління Пенсійного Фонду України у м. Лисичанську призначити ОСОБА_2 пенсію на пільгових умовах за Списком №2 на підставі ст.13 ч.1 п."б" абз.2 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з урахуванням стажу роботи з 24.07.1990 р. по 01.09.1990 р. на посаді учня машиніста аміачних холодильних установок 1-го розряду, а також з 01.09.1990 р. по 13.05.1997 р. машиніста аміачних холодильних установок 3-го розряду, з дати звернення до УПФУ в м. Лисичанську, а саме з 29.11.2012 року.

Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невірне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції помилково дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог, оскільки позивачем не надано довідку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про ліквідацію підприємства на якому працював позивач у спірний період та не надав копії документів про проведення атестації робочих місць, тому рішення відповідача про відмову в призначенні позивачу пільгової пенсії є правомірним.

Сторони у судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. За приписами п.2 ч.1 ст.197 КАС України розгляд справи колегією суддів здійснюється в письмовому провадженні.

Вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів, здійснюючи апеляційний перегляд справи в межах апеляційної скарги, дійшла висновку, що останню необхідно задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати з наступних підстав.

Судом апеляційної інстанцій встановлено, що позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1, 29.11.2012 року звернувся до відповідача з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Рішенням відповідача від 06.12.2012 р. позивачу було відмовлено у призначенні пенсії на пільгових умовах відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу. Цей висновок обґрунтовано відсутністю атестації робочих місць по підприємству.

З трудової книжки позивача вбачається, що остання у період з 24.07.1990 р. по 01.09.1990 р. працювала на ДП "ЛісМол" учнем машиніста аміачних холодильних установок, а з 01.09.1990 р. по 13.05.1997 р. - в якості машиніста аміачних холодильних установок на компресорі. Вказаний стаж позивача підтверджено і довідкою Архівного відділу Лисичанської міської ради № 8238-17/27 від 29.11.2012 року. Записів щодо виконання роботи, яка відноситься до пільгового стажу за Списком № 2 трудова книжка або довідка не містить.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що рішення відповідача про відмову позивачу в призначенні пенсії на пільгових умовах за віком є незаконним, оскільки посада, на якій працювала позивач у спірний період, віднесена до Списку № 2, а відсутність атестації робочого місця з вини роботодавця є формальною причиною, яка не може бути підставою для відмови у зарахуванні стажу до пільгового.

Колегія суддів, проаналізувавши досліджені докази та встановлені фактичні обставини в їх сукупності, вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим по справі обставинам, а рішення прийнято з порушенням норм матеріального права з наступних підстав.

Відповідно до п. «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» на пільгових умовах мають право на пенсію за віком незалежно від місця останньої роботи жінки, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним

Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам.

Відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року за № 637 (далі Порядок № 637), у випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств або організацій. Вказаним Порядком № 637 встановлено форму такої довідки.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, позивач працював у спірний період за професією, яка віднесена до Списку N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, але ані у трудовій книжці позивача, ані в наданих нею довідках відсутні записи про зайнятість на цій посаді позивача повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці.

Системний аналіз вищенаведених норм законодавства дає підстави для висновку, що віднесення певної роботи, професії або посади до Списку № 2 само по собі не дає право на призначення пенсії на пільгових умовах. Наявність такого права пов'язане також із виконанням особою повний робочий день робот з шкідливими і важкими умовами праці, тобто наявність шкідливих факторів на особу, що може, зокрема, підтверджуватись і атестацією робочого місця. Встановлення наявності таких шкідливих і важких умов праці є однією із обов'язкових умов для призначення пенсії на пільгових умовах.

Оскільки позивачем будь-яких доказів про пільговий характер виконуваної нею роботи у спірний період не надано, то позовні вимоги не підлягають задоволенню .

В своїх заперечення на позовну заяву позивача, відповідач також послався на те, що позивач при зверненні до пенсійного органу за призначенням пенсії не надав довідку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про ліквідацію підприємства на якому працював позивач, що в свою чергу не дає можливості відправити документи позивача до Комісії з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років для підтвердження пільгового стажу.

Як зазначив позивач в позовній заяві, отримати вищевказану довідку у нього не має можливості, але не надав доказів, що він намагався її отримати у передбачений законодавством спосіб.

Колегія суддів зазначає, що відповідно п. 20 Порядку № 637, у разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.

Постановою правління Пенсійного фонду України від 10 листопада 2006 р. № 18-1 було затверджено Порядок підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років (далі Порядок № 18-1), який визначає механізм підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремої категорії працівників у разі ліквідації підприємства, установи та організації без визначення правонаступника.

Пункт 11 цього Порядку визначає перелік документів, які подаються до управління Пенсійного фонду України для підтвердження стажу роботи.

Колегія суддів зазначає, що позивач не надав суду доказів, що він скористався правом підтвердження пільгового характеру роботи у спірний період шляхом звернення із заявою та необхідними документами у відповідності до Порядку № 18-1.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що рішення відповідача, з урахуванням наданих на час його прийняття позивачем документів, є правомірним, а позивачем суду не надано доказів на підтвердження своїх позовних вимог та наявності у нього права на пенсію на пільгових умовах.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції при вирішенні справи дійшов висновків, які не відповідають обставинам справи, та припустив порушення матеріального права, що призвели до неправильного вирішення справи, що є підставою для скасування постанови суду першої інстанції.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 24, 195, 197, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області задовольнити.

Постанову Лисичанського міського суду Луганської області від 24 вересня 2013 року у справі № 415/4664/13-а за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області про визнання рішення неправомірним, зобов'язання вчинити певні дії скасувати.

У задоволені позову ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області про визнання рішення неправомірним, зобов'язання вчинити певні дії відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання законної сили.

Колегія суддів М.М. Гімон

Л.А. Василенко

О.В. Карпушова