Ухвала суду № 36681351, 15.01.2014, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Скріпнік А.І.

Суддя-доповідач - Блохін А. А.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2014 року справа №805/13279/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Блохіна А.А., суддів Міронової Г.М., Юрко І.В., секретаря судового засідання Манаєва М.В., за участі представника відповідачів Задорожної В.В., розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу дочірнього підприємства «Санаторно-курортний реабілітаційний центр «Слов'янський курорт» закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 18 листопада 2013 року у справі № 805/13279/13-а за позовом дочірнього підприємства «Санаторно-курортний реабілітаційний центр «Слов'янський курорт» закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» до управління пенсійного фонду України в м. Слов'янську та Слов'янському районі Донецької області про скасування рішення № 1111 від 11.03.2013 року про застосування штрафних санкцій та нарахування пені,

В С Т А Н О В И В:

12 вересня 2013 року дочірнє підприємство «Санаторно-курортний реабілітаційний центр «Слов'янський курорт» закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» звернулося до суду із адміністративним позовом до управління пенсійного фонду України в м. Слов'янську та Слов'янському районі Донецької області про скасування рішення заступника начальника управління пенсійного фонду України в м. Слов'янську та Слов'янському районі Донецької області № 1111 від 11.03.2013 року про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску у розмірі 77 105,77 грн. та нарахування пені у розмірі 44 076,49 грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 18 листопада 2013 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з судовим рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права зазначає, що вважає оскаржувану постанову незаконною, оскільки судом першої інстанції неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи.

Позивач у судове засідання не з'явився. Надав клопотання про розгляд справи за відсутності його представника.

Представник відповідачів у судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував. Просив суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та наданих заперечень, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, виходячи з наступного.

У відповідності до ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що Дочірнє підприємство «Санаторно-курортний реабілітаційний центр «Слов'янський курорт» закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» зареєстроване у якості юридичної особи, ідентифікаційний код 30708792, місцезнаходження: 84110, Донецька область, м. Слов'янськ, вул. Пушкінська, 2 про що зазначено у виписки з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ААБ №328963 (а.с. 41).

Дочірнє підприємство «Санаторно-курортний реабілітаційний центр «Слов'янський курорт» закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» знаходиться на обліку у відповідача у якості платника єдиного внеску.

11 березня 2013 року відповідачем відносно дочірнього підприємства «Санаторно-курортний реабілітаційний центр «Слов'янський курорт» закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» прийнято рішення № 1111 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за період з 20.12.2012 року по 26.02.2013 року, по яким до дочірнього підприємства «Санаторно-курортний реабілітаційний центр «Слов'янський курорт» закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» застосовано штраф у розмірі 77 105,77 грн. та нарахована пеня у розмірі 44 076,49 грн. (а.с. 11).

Відповідності до приписів статті 7, та частини 4 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

За нормами статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Позивачем на виконання ухвали суду першої інстанції було надано платіжні доручення, з яких вбачається, що позивачем дійсно перераховувались грошові кошти на погашення поточних зобов'язань з єдиного внеску із зазначенням в графі призначення платежу: «за листопад-грудень 2012 року», «за жовтень 2012 року», «за жовтень-грудень 2012 року» (а.с. 49-79), проте всі грошові перерахування здійснювалися у період з 25 січня 2013 року по 26 лютого 2013 року, тобто із порушенням ч. 8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Статтею другою Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» ( далі Закон № 2464) визначено, що дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Збір та ведення обліку єдиного внеску здійснюються у тому числі за принципом відповідальності платників єдиного внеску та органу, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, за порушення норм цього Закону, а також за невиконання або неналежне виконання покладених на них обов'язків, про що зазначено у ст. 3 зазначеного Закону.

Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 6 Закону №2464, платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Частиною 5 ст. 9 Закону №2464 передбачено, що сплата єдиного внеску здійснюється виключно у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки територіальних органів Пенсійного фонду, відкриті в органах Державного казначейства України для його зарахування.

За приписами ч. 8 ст. 9 Закону №2464, платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. Крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 28 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом, з урахуванням Закону України від 15 травня 2012 року N 4676-VI, який набрав чинності 12.06.2012 року.

При цьому платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у строки, встановлені абзацом першим цієї частини, або за результатами звірення платника з територіальним органом Пенсійного фонду за платником визнана переплата єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй. Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі. При цьому фактичним отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення) вважається отримання відповідних сум готівкою, зарахування на рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, отримання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей у рахунок зазначених виплат, фактичне здійснення з таких виплат відрахувань згідно із законодавством або виконавчими документами чи будь-яких інших відрахувань.

Базовим звітним періодом є календарний місяць, а для платників, зазначених в абзацах третьому та четвертому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, - календарний рік.

У відповідності до п.6 ч.1 ст. 1 Закону №2464 визначено, що недоїмка - це сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена територіальними органами Пенсійного фонду України у випадках, передбачених цим Законом.

Згідно ч. 6 ст. 25 Закону №2464, за рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.

Таким чином, на виконання приписів ч. 6 ст. 25 Закону № 2464, сплачені на погашення поточних зобов'язань грошові кошти зараховувались в рахунок погашення існуючої недоїмки дочірнього підприємства «Санаторно-курортний реабілітаційний центр «Слов'янський курорт» закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» за 2012 рік, що підтверджується виписками з картки особового рахунку (а.с. 80-81).

Направлення платником грошових коштів на погашення поточних зобов'язань шляхом визначення відповідного призначення платежу - за приписами ч. 6 ст. 25 Закону №2464 не може змінювати направлення цих коштів на сплату недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.

Таким чином, незважаючи на направлення грошових коштів на погашення поточних зобов'язань, такі грошові кошти зараховувались в рахунок погашення існуючої заборгованості дочірнього підприємства «Санаторно-курортний реабілітаційний центр «Слов'янський курорт» закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» яка виникла у 2012 році, та, відповідно, внаслідок погашення якої відповідачем застосовано фінансові санкції та нарахована пеня.

Суд вважає, що за невиконання обов'язку щодо своєчасної сплати єдиного внеску, відповідач має нести встановлену законодавством відповідальність за несвоєчасну сплату єдиного внеску, в тому числі за наслідками перерозподілу поточних платежів в рахунок сплати недоїмки, пені та фінансових санкцій.

Частиною першою ст.12 Закону №2464 передбачено, що завданнями Пенсійного фонду є забезпечення збору єдиного внеску, ведення обліку надходжень від його сплати та здійснення контролю за сплатою єдиного внеску.

Відповідно до ч.2 ст. 12 Закону №2464 Пенсійний фонд відповідно до покладених на нього завдань: забезпечує збір та ведення обліку надходжень від сплати єдиного внеску; здійснює контроль за додержанням законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, правильністю нарахування, обчислення, повнотою і своєчасністю сплати єдиного внеску.

Пунктом 6 ч.1 ст.13 Закону №2464 передбачено, що Пенсійний фонд та його територіальні органи мають право застосовувати фінансові санкції, передбачені цим Законом.

Згідно ч. 11 ст. 9 Закону №2464, у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

За приписами ч. 10 ст. 25 зазначеного Закону, на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Спірне рішення прийнято на підставі п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону №2464, якою встановлено, що територіальний орган Пенсійного фонду застосовує до платника єдиного внеску штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.

Відповідно до ч.14 ст. 25 Закону №2464, про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених цим Законом, посадова особа територіального органу Пенсійного фонду в порядку, встановленому Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, приймає рішення, яке протягом трьох робочих днів надсилається платнику єдиного внеску.

Таким чином, відповідач правомірно застосував спірним рішенням штраф та нарахував пеню на підставі п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону №2464.

Згідно ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення хоча і з частковим додержанням норм матеріального і процесуального права, але це не відбилося на правильності вирішення спору по суті. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, що ґрунтуються на матеріалах справи і відповідних нормах матеріального права.

Керуючись ст. ст. 163, 167, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу дочірнього підприємства «Санаторно-курортний реабілітаційний центр «Слов'янський курорт» закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 18 листопада 2013 року у справі № 805/13279/13-а - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 18 листопада 2013 року у справі № 805/13279/13-а за позовом дочірнього підприємства «Санаторно-курортний реабілітаційний центр «Слов'янський курорт» закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» до управління пенсійного фонду України в м. Слов'янську та Слов'янському районі Донецької області про скасування рішення № 1111 від 11.03.2013 року про застосування штрафних санкцій та нарахування пені - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до ч. 3 статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Повний текст складено 17 січня 2014 року.

Колегія суддів А.А. Блохін

Г.М. Міронова

І.В. Юрко