Ухвала суду № 3666094, 09.04.2009, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

К-4480/07

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

                       09   квітня  2009 року                                                       м. Київ

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Маринчак Н.Є., Нечитайла О.М., Усенко Є.А., Шипуліної Т.М.,

при секретарі Євтушевському В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергобудсервіс плюс»

на постановугосподарського суду Херсонської області від 31 серпня 2006 року

та ухвалуЗапорізького апеляційного господарського суду від 16 січня 2007 року

у справі № 13/292-АП-06

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Енергобудсервіс плюс»

доДержавної податкової інспекції у місті Нова Каховка

проскасування податкових повідомлень – рішень та податкового повідомлення – рішення в частині, -

В С Т А Н О В И Л А :

У липні 2006 року ТОВ «Енергобудсервіс плюс» звернулось до суду з позовом до ДПІ у м. Нова Каховка про скасування податкових повідомлень – рішень від 07 лютого 2006 року № 0002332301/0, № 0000071702/0 та частково податкове повідомлення – рішення № 0002322301/0 від 07 лютого 2006 року.

Постановою господарського суду Херсонської області від 31 серпня 2006 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 16 січня 2007 року постанову господарського суду Херсонської області від 31 серпня 2006 року залишено без змін.

В касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить скасувати постанову господарського суду Херсонської області від 31 серпня 2006 року та ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 16 січня 2007 року, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

В письмовому запереченні на касаційну скаргу відповідач, посилаючись на законність та обґрунтованість ухвали Запорізького апеляційного господарського суду від 16 січня 2007 року, просить відмовити позивачу в задоволенні касаційної скарги, а ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 16 січня 2007 року залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Новокаховська ОДПІ Херсонської області провела комплексну планову виїзну документальну перевірку дотримання вимог валютного та податкового законодавства ППКП «Енергобудсервіс плюс» (правонаступником якого є ТОВ «Енергобудсервіс плюс») за період з 01 квітня 2003 року по 30 вересня 2005 року, за результатами якої було складено акт № 15/230-31818520 від 30 січня 2006 року.

В акті перевірки було встановлено порушення, зокрема підпункту 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що мало вираз у безпідставному віднесенні до валових витрат вартості придбаних ремонтно – будівельних послуг від підприємств – контрагентів на підставі угод, які були визнані недійсними, в результаті чого валові витрати були завищені на 469976, 38 грн.

Перевіркою також було встановлено порушення підпункту 7.2.4 п. 7.2, підпункту 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що мало вираз у віднесенні до податкового кредиту суми податку на додану вартість на підставі недійсних податкових накладних ТОВ РБФ «Ремторгбуд», статутні документи та свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість якого визнані недійсними, в результаті чого було занижено суму податку на додану вартість на 24500, 00 грн., в тому числі вересні 2003 року – в сумі 3839, 67 грн., в жовтні 2003 року – в сумі 2737, 14 грн., в листопаді 2003 року – в сумі 13927, 36 грн., в грудні 2003 року – в сумі 3995, 83 грн.

Крім того, в акті перевірки було встановлено порушення підпункту 6.3.2 п. 6.3 ст. 6 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», що мало вираз у безпідставному наданні податкової соціальної пільги по двом особовим рахункам під час проведення остаточного розрахунку з платником податку, який припиняє трудові відносини з працедавцем, в результаті чого було занижено податок з доходів фізичних осіб на 15, 13 грн.

07 лютого 2006 року Новокаховська ОДПІ Херсонської області на підставі акта перевірки прийняла податкове повідомлення – рішення № 0002322301/0, яким ТОВ «Енергобудсервіс плюс» визначила суму податкового зобов’язання з податку на прибуток в розмірі 348640, 00 грн., у тому числі 162260, 00 грн. – основний платіж та 186380, 00 грн. – штрафні (фінансові) санкції, № 0002332301/0, яким ТОВ «Енергобудсервіс плюс» визначила суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 36 750, 00 грн., у тому числі 24 500, 00 грн. – основний платіж та 12 250, 00 грн. – штрафні (фінансові) санкції, та № 0000071702/0, яким ТОВ «Енергобудсервіс плюс» визначила суму податкового зобов’язання з податку з доходів фізичних осіб в розмірі 444, 36 грн., у тому числі 148, 12 грн. – основний платіж та 296, 24 грн. – штрафні (фінансові) санкції.

Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що висновки акта перевірки, на підставі яких були прийняті оспорювані податкові повідомлення – рішення, підтверджуються матеріалами справи та не спростовані позивачем.

Колегія суддів погоджується з рішеннями судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв’язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті (підпункт 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 вищезгаданого Закону).

Валові витрати мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (положення абзацу четвертого підпункту 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 цього ж Закону).

В той же час, наявність лише платіжних документів у підприємства не є достатньою підставою для підтвердження його валових витрат.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що рішеннями господарського суду Херсонської області у справах № 11/202-ПД-05 від 19 липня 2003 року, № 15/406-ПН від 09 грудня 2004 року, № 15/409-ПН від 09 грудня 2004 року, № 15/405-ПН від 09 грудня 2004 року, № 15/408-ПН від 09 грудня 2004 року, № 15/407-ПН від 09 грудня 2004 року визнані недійсними укладені між позивачем та ПП «Техноклімат» договори, на підставі яких позивачем віднесено до валових витрат 150 349, 98 грн. за IV квартал 2003 року.

Рішенням господарського суду Херсонської області у справі № 11/420-ПД від 16 грудня 2004 року визнані недійсними договори, укладені між позивачем та ПП «Апекс-2001», на підставі яких позивачем віднесено до валових витрат за IV квартал 2003 року 19 267, 40 грн.

Рішеннями господарського суду Херсонської області у справах № 9/290-ПД від 12 жовтня 2004 року, № 9/293-ПД від 12 жовтня 2004 року, № 11/296-ПД від 11 жовтня 2004 року, № 9/292-ПД від 12 жовтня 2004 року, № 9/291-ПД від 12 жовтня 2004 року та № 9/294-ПД від 12 жовтня 2004 року визнані недійсними договори, укладені між позивачем та ПП «Гічерз», на підставі яких позивачем віднесено до валових витрат за ІІІ квартал 2003 року 32727, 00 грн. та за IV квартал 2003 року – 267632, 00 грн.

Згідно ч. 1 ст. 59 Цивільного кодексу Української РСР, який діяв на момент укладення та виконання угод, угода, визнана недійсною, вважається недійсною з моменту її укладення.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України, який набрав чинності з 01 січня 2004 року, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю.

Визнання судом договору недійсним означає встановлення факту відсутності будь-яких правових наслідків за цим договором з момент його укладення, тобто повернення сторін у первісний стан до укладення угоди.

Відповідно до п. 5.10 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) у разі коли після продажу товарів (робіт, послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи перерахунок у випадках повернення проданих товарів чи права власності на такі товари (результати робіт, послуг) продавцю, платник податку - продавець та платник податку - покупець здійснюють відповідний перерахунок валових доходів або валових витрат (балансової вартості основних фондів) у звітному періоді, в якому сталася така зміна суми компенсації.

Враховуючи вищевикладене, позивач мав скоригувати валові витрати в наступних періодах з урахуванням рішень судів про визнання недійсним договорів, зокрема в порядку п. 5.1 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», що ним не було зроблено і призвело до завищення валових витрат.

Таким чином, донарахування податкового зобов’язання з податку на прибуток та застосування штрафних (фінансових) санкцій на підставі підпункту 17.1.3, підпункту 17.1.6 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» оспорюваним податковим повідомленням – рішенням є правомірним.

Колегія суддів також погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про правомірність визначення позивачу суми податку на додану вартість в розмірі 36 750, 00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 12 250, 00 грн. податковим повідомленням – рішенням № 0002332301/0 від 07 лютого 2006 року з огляду на наступне.

Положення підпункту 7.4.1, абзацу першого підпункту 7.4.5 п. 7.4 та підпункту 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) свідчать, що однією із законодавчих підстав для формування податкового кредиту є наявність належним чином оформленої податкової накладної.

Це положення також висвітлено в п. 6.2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 165, відповідно до якого податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість.

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов’язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг) (абзац перший підпункту 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 вищезгаданого Закону).

Згідно п. 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 165, всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону (абзац перший підпункту 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно положень абзацу першого п. 5 з урахуванням п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 165, податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що ТОВ «Енергобудсервіс плюс» сформувало податковий кредит за наслідками операцій придбання робіт у ТОВ РБФ «Ремторгбуд», що мали місце в жовтні – грудні 2003 року, на підставі виписаних цим контрагентом податкових накладних.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 18 лютого 2005 року у справі № 2-1350/3 статут та установчий договір ТОВ РБФ «Ремторгбуд» визнані недійсними з часу його реєстрації (з 31 березня 2003 року), визнано недійсним свідоцтво платника податку на додану вартість № 37057970, видане 17 квітня 2003 року, з дати його видачі.

В рішенні було встановлено, що діяльність від ТОВ РБФ «Ремторгбуд» здійснювали невстановлені особи, використовуючи установчі документи та печатку.

14 липня 2005 року ДПІ у Голосіївському районі м. Києва склала акт № 982/19-4013-1, яким анулювала свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ РБФ «Ремторгбуд» з моменту видачі (17 квітня 2003 року).

Відповідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Враховуючи вищевикладене, податкові накладні від імені ТОВ РБФ «Ремторгбуд» були видані неповноважними особами, а тому вони вважаються недійсними і не надають право позивачу на формування податкового кредиту в розмірі 24500, 00 грн., що свідчить про правомірність донарахування позивачу податкового зобов’язання з податку на додану вартість в цій сумі та застосування штрафних (фінансових) санкцій на підставі підпункту 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Колегія суддів також погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про порушення позивачем вимог підпункту 6.3.2 п. 6.3 ст. 6 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» з урахуванням положень п. 4 Порядку надання документів та їх склад при застосуванні податкової соціальної пільги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 грудня 2003 року № 2035.

Відповідно до ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга ТОВ «Енергобудсервіс плюс» підлягає залишенню без задоволення, а постанова господарського суду Херсонської області від 31 серпня 2006 року та ухвала Запорізького апеляційного господарського суду від 16 січня 2007 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія –

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергобудсервіс плюс» залишити без задоволення, а постанову господарського суду Херсонської області від 31 серпня 2006 року та ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 16 січня 2007 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.

                                Головуючий: _____ Л.І. Бившева

                                Судді:             ______ Н.Є. Маринчак

                                                         ______ О.М. Нечитайло

                                                        ______ Є.А. Усенко

                                                         ______ Т.М. Шипуліна