Ухвала суду № 3666024, 21.04.2009, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

№ К-6596/07

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

01029, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 5

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.04.2009р.

Вищий адміністративний суд України у складі:

головуючого-судді Брайка А. І.,

суддів Голубєвої Г. К.,

Карася О. В.,

Рибченка А. О.,

Федорова М. О.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську

на постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 29.09.2006р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.02.2007р. у справі № А17/215-06

за позовом Закритого акціонерного товариства “Юнікон”

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,

встановив:

Закритим акціонерним товариством “Юнікон”подано позовпро визнання нечинними (недійсними) податкових повідомлень-рішень Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську від 17.05.2006р. № 0000378812/0/12425 та від 24.07.2006р. № 0000378812/1/18064 про визначення Товариству з обмеженою відповідальністю фірмі “Юнікон ЛТД”, правонаступником якого є позивач, суми податкового зобовязання по земельному податку в розмірі 15503 грн. 93 коп., в т. ч. 10222 грн. 62 коп. основного платежу та 5281 грн. 31 коп. штрафних (фінансових) санкцій.

Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 29.09.2006р., залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.02.2007р. у справі № А17/215-06 позов задоволено повністю.

Судові рішеннямотивовані тим, що Товариству з обмеженою відповідальністю фірмі “Юнікон ЛТД”, правонаступником якого є позивач, земельна ділянка надана в оренду; судовими рішеннями у справі № 9/297-06 встановлено використання товариством земельної ділянки та сплату ним орендної плати; в Державному земельному кадастрі містяться відомості як про власників земельних ділянок, так і про їх користувачів; в даному випадку позивач не є субєктом плати земельного податку.

Відповідач, не погоджуючись з вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, подав касаційну скаргу та доповнення до неї в яких просить їх скасувати, ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити посилаючись на порушення норм матеріального права, а саме: ст. 13 Закону України “Про плату за землю”.

Позивач в запереченнях на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а постанову та ухвалу без змін, вважаючи їх прийнятими відповідно до законодавства.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин справи, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню по слідуючим доводам та мотивам.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, підставами для прийняття відповідачем оспорюваних податкових повідомлень-рішеньстали: акт від 11.05.2006р. № 179-08-02/2-23647276/ДСК про результати документальної перевірки з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.07.2004р. по 31.12.2005р. в якому зазначено, зокрема, про встановлення заниження позивачем податку за землю за період з 01.01 по 31.12.2005р. в сумі 10222 грн. 62 коп. за земельну ділянку, розташовану по вул. Болгарська у м. Дніпропетровську площею 0,46 га, та яка згідно даних Державного земельного кадастру рахується за позивачем; рішення про розгляд первинної скарги.

Додатково судами встановлено укладення позивачем з Дніпропетровською міською радою договорів оренди вказаної земельної ділянки, відповідно, 29.05.2001р. та 12.07.2005р.; визнання рішеннями у справі № 9/297-06 за позивачем права користування цією ділянкою.

Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 2 Закону України “Про плату за землю” використання землі в Україні є платним; плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель; за земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата.

Обєктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди; субєктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар (ст. 5 вказаного Закону).

Згідно ст. 13 цього Закону підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки.

Державний земельний кадастр це єдина державна система земельно-кадастрових робіт, яка встановлює процедуру визнання факту виникнення або припинення права власності і права користування земельними ділянками та містить сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим цих ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристику, розподіл серед власників землі та землекористувачів, призначенням якого є забезпечення необхідною інформацією органів державної влади та органів місцевого самоврядування, заінтересованих підприємств, установ і організацій, а також громадян з метою регулювання земельних відносин, раціонального використання та охорони земель, визначення розміру плати за землю і цінності земель у складі природних ресурсів, контролю за використанням і охороною земель, економічного та екологічного обґрунтування бізнес-планів та проектів землеустрою (ч. 1 ст. 193, ст. 194 ЗК України).

З аналізу зазначених норм слідує, що до Державного земельного кадастру вносяться відомості, зокрема, про факти виникнення права користування земельними ділянками, однак особи, які використовують земельні ділянки на умовах оренди не є субєктами плати земельного податку, оскільки з них справляється орендна плата, яка визначається умовами відповідного нотаріально посвідченого договору.

Встановивши користування позивачем земельною ділянкою за договором оренди, сплату ним орендної плати без порушень встановлених договорами строків, суди попередніх інстанцій правомірно зазначили про помилкове визначення відповідачем земельного податку за земельну ділянку, яка знаходилась в користуванні позивача на умовах оренди.

За вказаних обставин, зважаючи на відсутність порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позову повністю є вірним, а вимоги відповідача необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 220, 2201, 223, 224, 230, 231, 254 КАС України,

ухвалив:

1. Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську відхилити, а постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 29.09.2006р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.02.2007р. у справі № А17/215-06 залишити без змін.

2. Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржена відповідно до вимог ст. ст. 235 237, ч. 1 ст. 238 КАС України.

Головуючий-суддя (підпис) Брайко А. І.

Судді (підпис) Голубєва Г. К.

(підпис) Карась О. В.

(підпис) Рибченко А. О.

(підпис) Федоров М. О.

З оригіналом згідно

Відповідальний секретар Міненко О. М.