Ухвала суду № 3665690, 09.04.2009, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

____________

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

“09” квітня 2009р.  Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого                                 Конюшка К.В.

суддів:                  Ланченко Л.В.

                        Рибченка А.О.

                        Пилипчук Н.Г.

Федорова М.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна група «Продексіс» на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.07.2005р.

у справі  № 17/107

за позовом               Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна група «Продексіс»

до                               Новомосковської об’єднаної державної податкової інспекції

про                          визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

У березні 2005 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгівельна група «Продексіс» звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Новомосковської об’єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0001872301/0 від 08.11.2004 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що факт відпуску фізичним особам товару підтверджується видатковими накладних та виписками з банківських установ. Дані накладні містять підписи осіб, які отримали та відвантажили товар, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає визнанню недійсним.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 19.05.2005 року позовні вимоги задоволено.

            Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.07.2005р. рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.05.2005 року скасовано, прийнято нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Не погоджуючись зі вказаним судовим рішенням суду апеляційної інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгівельна група «Продексіс» оскаржило його в касаційному порядку.

В касаційній скарзі скаржник зазначає, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом апеляційної інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, просить його скасувати та залишити в силі рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.05.2005 року.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні в установленому             статтею 2201 Кодексу адміністративного судочинства України порядку.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на таке.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, податковим органом проведено комплексну документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства позивача, за результатами якої складено Акт перевірки № 210/232/25532620/1  від 08.11.2004 року. (далі – Акт перевірки).

За даними Акта перевірки встановлено порушення позивачем вимог пункту 5.9 статті 5 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94 –ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі - Закон України від 28.12.1994 року № 334/94 –ВР), а саме позивачем було зараховано в убуток балансової вартості товарних запасів товари, оплачені та не відвантажені покупцю (не зняті з обліку) в 3 кварталі 2001 року у розмірі 27336,83 грн.

На підставі Акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001872301/0 від 08.11.2004 року про визначення податкового зобов’язання по податку на прибуток в розмірі 12301,55 грн., у тому числі: 8201,05 грн. основного платежу та 4100,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про неправомірність нарахування підприємству податку на прибуток та застосування до штрафних (фінансових) санкцій, оскільки факт відвантаження товару підтверджується оформленими належним чином видатковими накладними.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та приймаючи нове рішення, апеляційний суд дійшов висновку, що висновки Акта перевірки є обґрунтованими, а визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток та застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій є правомірним.

Суд касаційної інстанції погоджується з висновками суду апеляційної інстанції з урахуванням наступного.

Згідно з пунктом 5.1 статті 5 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94 –ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі - Закон України від 28.12.1994 року № 334/94 –ВР) валовими витратами виробництва та обігу являється сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до підпункту  5.3.9 пункту 5.3 статті 5 вказаного Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами введення податкового обліку.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем здійснювалась реалізація товарів фізичним особам зі складу підприємства, при цьому договори купівлі-продажу з фізичними особами не укладались, розрахунки з покупцями здійснювались шляхом попередньої оплати за товар, вказана оплата здійснювалась на розрахунковий рахунок підприємства через касу банку, відпуск товару проводився на підставі видаткової накладної за наявності квитанції про оплату вартості товару.

Пунктом 5.9 статті 5 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94 – ВР визначено, що платник податку веде облік приросту (убутку) балансової вартості покупних товарів на складах. У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного кварталу перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного кварталу, різниця вираховується з суми валових витрат платника податку у такому звітному кварталі. У разі коли вартість таких запасів на початок звітного кварталу перевищує їх вартість на кінець того ж звітного кварталу, різниця додається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді.

Відповідно до пунктів 1, 2 статті 9 Закон України від 16.07.1999 року № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Судом апеляційної інстанції при дослідженні в судовому засіданні екземплярів видаткових накладних наданих позивачем та відповідачем встановлено, що накладні, надані позивачем, містять посади та підписи осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, а також підписи осіб, якими товар було отримано. А в екземплярах видаткових накладних, наданих податковим органом вказані реквізити, а саме, підписи відповідальних осіб відсутні.

 Дніпропетровський апеляційний господарський суд дійшов вірного висновку про те, що навіть якщо взяти до уваги дані копій видаткових накладних з підписами, наданих позивачем, то особу покупця, яка брала участь у здійсненні господарської операції, ідентифікувати неможливо.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками суду апеляційної інстанцій відносно того, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельна група «Продексіс» факт відвантаження товару фізичним особам доведено не було.

З огляду на викладене доводи касаційної скарги не спростовують правильності висновків судів попередніх інстанцій, зроблених відповідно до вимог чинного законодавства, і такі висновки є правомірними та обґрунтованими.

Згідно з частиною 3 статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної  інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.      

            Керуючись ст.ст. 220, 2201, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції

У Х В А Л И В :

            Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна група «Продексіс» відхилити.

            Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.07.2005р.  у даній справі залишити без змін.

            Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення і може бути оскаржена з підстав, у строк та у порядку, визначеними ст.ст. 237 – 239 КАС України.

Головуючий

(підпис)

Конюшко К.В.

Судді

(підпис)

Ланченко Л.В.

(підпис)

Рибченко А.О.

(підпис)

Пилипчук Н.Г.

(підпис)

Федоров М.О.

  З оригіналом згідно

  Відповідальний секретар                                               В.М. Євтушевський