Ухвала суду № 3665688, 02.04.2009, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

№ К-10084/06

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

____________

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

“02” квітня 2009р.

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Конюшка К.В.

Суддів Голубєвої Г.К.

Ланченко Л.В.

Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вельтур»на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 16.08.2005р.

у справі № А-8/248

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вельтур»

до Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень

В С Т А Н О В И В :

У листопаді 2004 рокуТовариство з обмеженою відповідальністю «Вельтур» звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень№ 0006412312/0 від 12.08.2004р.; № 0006422312 від 12.08.2004р.; № 000641312/1 від 26.10.2004р.; 0006422312/1 від 26.10.2004р.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ним на підставі належним чином оформлених накладних сформовано податковий кредит та заявлено відповідну суму податку на додану вартість до відшкодування. Крім того, Законом України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР не передбачено такої обовязкової умови включення суми податку на додану вартість до податкового кредиту, як встановлення податковим органом факту сплати податку на додану вартість всіма контрагентами до Державного бюджету України.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської від 14.02.2005 року позовні вимоги задоволені.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 16.08.2005р. рішення Господарського суду Івано-Франківської від 14.02.2005 рокускасовано, прийнято нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Вельтур»оскаржило його в касаційному порядку.

В касаційній скарзі скаржник послався на те, що при прийнятті оскаржуваного судового рішення судом апеляційної інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, просив його скасувати та залишити в силі рішення Господарського суду Івано-Франківської від 14.02.2005 року.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження, установленому статтею 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга­­­­­­­ не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами документальної перевірки позивача по питанню відшкодування податку на додану вартість за травень, червень, серпень, вересень, жовтень, грудень 2003 року податковим органом було складено Акт перевірки № 724/23-5-30609988 від 12.08.2004 року (далі Акт перевірки).

За даними Акта перевірки встановлено порушення позивачем пункту 1.8 статті 1 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (далі - Закон України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР), зокрема, зменшення відємного значення з податку на додану вартість за травень 2003 року в сумі 32603 грн.; червень 2003 року 30946 грн.; вересень 2003 року 10240 грн.; жовтень 2003 року 1450 грн.; грудень 2003 року 12720 грн.

На підставі Акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0006412312/0 від 12.08.2004 року про визначення суми податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 19264 грн. та 0006422312/0 від 12.08.2004 року про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 99786 грн.

За результатами адміністративного оскарження вказаних податкових повідомлень-рішень скаргу позивача залишено без задоволення та прийнято податкові повідомлення-рішення № 0006412312/1 та 0006422312/1 від 26.10.2004 року.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем правомірно було сформовано податковий кредит. Відповідно до підпункту 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР підставою для отримання відшкодування податку на додану вартість є дані податкової декларації. Так підприємством було надано до податкового органу податкової декларації в яких відображено суми податку на додану вартість, які підлягають відшкодування. За вказаних обставин оскаржувані податкові повідомлення-рішення підлягають визнанню недійсними.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та приймаючи нове рішення апеляційний суд дійшов висновку, що позивачем не доведено факту надмірної сплати податку на додану вартість за звітний період. А тому податковим органом правомірно прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Суд касаційної інстанції погоджується з висновками суду апеляційної інстанції з урахуванням наступного.

Відповідно до підпункту 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР у разі коли за результатами звітного періоду сума, визначена згідно з підпунктом 7.7.1 цієї статті, має відємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації.

Підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період. За бажанням платника податку сума бюджетного відшкодування може бути повністю або частково зарахована в рахунок платежів з цього податку. Таке рішення платника податку відображається в податковій декларації.

Відповідно до пункту 1.8 статті 1 вказаного Закону бюджетне відшкодування це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у звязку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно з підпунктом 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР суми податку на додану вартість зараховуються до Державного бюджету України, а зараховані суми використовуються у першу чергу для бюджетного відшкодування податку на додану вартість згідно з цим Законом.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку відносно того, що однією з обовязкових підстав включення до податкового кредиту сум з податку на додану вартість є фактична надмірна сплата вказаних сум до Державного бюджету України.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, позивачем не надано доказів надмірної сплати податку на додану вартість за відповідний звітний період.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку відносно того, щоправо на відшкодування податку на додану вартість виникає при фактичній надмірній сплаті вказаного податку до Державного бюджету. Відсутність надмірної сплати податку на додану вартість до бюджету виключає можливість його відшкодування.

У ході касаційного розгляду від відповідача надійшло клопотання № 30629/10-039 від 28.05.2008 року про закриття провадження у справі в звязку з ліквідацією Товариства з обмеженою відповідальністю «Вельтур».

В обґрунтування вказаних обставин відповідачем надано копію ухвали Господарського суду Івано-Франківської області від 07.08.2007 року про затвердження звіту ліквідатора та припинення Товариства з обмеженою відповідальністю «Вельтур», а також копію реєстраційної картки позивача, відповідно до даних якої юридичну особу - Товариство з обмеженою відповідальністю «Вельтур» припинено на підставі рішення суду про ліквідацію юридичної особи-банкрута.

З огляду на викладене, суд касаційної інстанції відповідно до частини 2 статті 228 Кодексу адміністративного судочинства Українизакриває провадження в даній справі, а постанова Львівського апеляційного господарського суду від 16.08.2005р. підлягає визнанню такою, що втратила законну силу, у звязку з тим, що після її ухвалення виникли обставини, які є підставою для закриття провадження у справі.

Керуючись ст.ст. 157, 210, 222, 228, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції

У Х В А Л И В :

Закрити провадження у справі.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 16.08.2005р. у даній справі визнати такою, що втратила законну силу.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена з підстав, у строк та у порядку, визначеними ст.ст. 237 239 КАС України.

Головуючий (підпис)Конюшко К.В.

Судді

(підпис)

Голубєва Г.К.

(підпис)

Ланченко Л.В.

(підпис)

Нечитайло О.М.

(підпис)

Пилипчук Н.Г.

З оригіналом згідно

Відповідальний секретар В.М. Євтушевський