Ухвала суду № 3665675, 07.04.2009, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

№ К-2514/07

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

01029, м. Київ, вул. Московська, 8

УХВАЛА

Іменем України

07 квітня 2009 р. Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Брайка А.І.

Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

Рибченка А.О.

секретар судового засідання Патюк А.О.

за участю представників згідно журналу судового засіданні від 07.04.09 (в матеріалах справи)

розглянувши касаційну скаргуорендного виробничого підприємства «Шляхрембуд» на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 11.12.2006

у справі № 7/311-312

за позовом Орендного виробничого підприємства «Шляхрембуд»

до Мукачівської ОДПІ

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду Закарпатської області від 25.10.2006 у справі №7/311-312/2006 позовні вимоги Орендного виробничого підприємства «Шляхрембуд»задоволено повністю: скасовано податкові повідомлення-рішення Мукачівської ОДПІ від 03.07.2006 №0002771741/0/2698/1702/22092439/14148, №0002761741/0/2700/2702/22092439/14150, №0002751741/0/2699/0702/22092439/14149, від 05.06.2006 №0003981640/0, №0003971640/0 та від 01.08.2006 №0003981640/1/3019/16-01/22092439/16484, №0003971640/1/3020/16-01/22092439/16483.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 11.12.2006 скасовано постанову господарського суду Закарпатської області та прийнято нове рішення про відмову в задоволені позову.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням апеляційного суду позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою в якій просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судом при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Судом першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Мукачівською ОДПІ проводились перевірки з питань дотримання встановлених законодавством граничних термінів сплати податків, зборів та інших платежів, за наслідками яких складено акти від 17.05.2006р. №207/16-40 та від 23.06.2006р №508/1702/22092439.

Перевірками встановлено факти порушення позивачем граничних строків сплати узгоджених сум податкових зобов'язань із податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин за період з 14.04.2003р. по 23.06.2006р. та податку на додану вартість за період з 30.09.2003р. по 18.04.2004р.

Висновок органу державної податкової служби грунтується на тому, що платник податків, самостійно визначивши належні до сплати суми податкових платежів за визначені в розрахунках до актів перевірок податкові періоди, сплатив їх із затримкою.

На підставі вищевказаних актів перевірок Мукачівською ОДПІ прийнято наступні податкові повідомлення-рішення: від 05.06.2006 року

- №0003981640/0, яким позивача на підставі п.п. 17.1.7. пункту 17.1. статті 17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" за затримку на 19 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з ПДВ в розмірі 8516,40 грн. зобов'язано сплатити штраф у розмірі 10%, у сумі 851,64 грн.

- №0003971640/0, яким позивача на підставі п.п. 17.1.7. пункту 17.1. статті 17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" за затримку на 89 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з ПДВ в розмірі 36388,80 грн. зобов'язано сплатити штраф у розмірі 20%, у сумі 7277,76 грн.

від 03.07.2006 року

- №0002771741/0/2698/1702/22092439/14148, яким позивача на підставі п.п. 17.1.7. пункту 17.1. статті 17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" за затримку на 29 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів в розмірі 6469,57 грн. зобов'язано сплатити штраф у розмірі 10%, у сумі 646,96 грн.

- №0002761741/0/2700/2702/22092439/14150, яким позивача на підставі п.п. 17.1.7. пункту 17.1. статті 17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" за затримку на 72 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів в розмірі 3853,70 грн. зобов'язано сплатити штраф у розмірі 20%, у сумі 770,74 грн.

- №0002751741/0/2699/0702/22092439/14149, яким позивача на підставі п.п. 17.1.7. пункту 17.1. статті 17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" за затримку на 120 календарних дні граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів в розмірі 864,74 грн. зобов'язано сплатити штраф у розмірі 50%, у сумі 432,37 грн.

Вищевказані податкові повідомлення-рішення оскаржувались позивачем в адміністративному порядку. За наслідками розгляду скарг відповідачем 01.08.2006 року прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:

- №0003981640/1/3019/16-01/22092439/16484, яким позивача на підставі п.п. 17.1.7. пункту 17.1. статті 17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" за затримку на 19 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання в розмірі 8516,40 грн. зобов'язано сплатити штраф у розмірі 10%, у сумі 851,64 грн.

- №0003971640/1/3020/16-01/22092439/16483, яким позивача на підставі п.п. 17.1.7. пункту 17.1. статті 17 Закону України „Про порядок погашення зобов"язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" за затримку на 89 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання в розмірі 36388,80 грн. зобов'язано сплатити штраф у розмірі 20%, у сумі 7277,76 грн.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками суду апеляційної інстанції щодо відмови в задоволенні позову, з огляду на таке.

Відповідно до преамбули Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Згідно з пунктом 1.11 ст. 1 вказаного вище Закону, податкова декларація - це розрахунок це документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).

Пунктом 5.1 ст.5 Закону №2181-ІІІ визначено, що податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Відповідно до пп.5.3.1. п.5.3 ст.5 Закону України №2181-ІІІ платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Відповідно до п.п. 17.1.7. пункту 17.1. статті 17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:

- при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Аналіз викладеного дає підстави для висновку про те, що відповідальність у вигляді штрафу настає для платника податків саме за бездіяльність щодо сплати узгодженої суми податкового зобов'язання за певний податковий звітний період у встановлений законом строк. Оскільки позивач сплатив податкові зобов'язання поза межами граничного строку, встановленого підпунктом 5.3.1 пункту 5.3 ст. 5 Закону України №2181-ІІІ, враховуючи належним чином зафіксовані порушення атом перевірки то судова колегія погоджується з висновками суду другої інстанції про наявність підстав для притягнення його до відповідальності у вигляді нарахування штрафних санкцій передбачених п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону У країни №2181 -ІІІ.

Колегія суддів звертає увагу на те що, як встановлено судом, позивачем не спростовуються самі порушення вказані в актах перевірки і на підставі яких прийнято відповідачем спірні податкові повідомлення рішення.

З огляду на зазначене, враховуючи суть спору, характер спірних правовідносин, викладені обставини свідчать про те, що суд першої інстанції не зясував всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору, та не дослідив всіх доказів у їх сукупності всупереч приписам ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України та невірного застосування закону до одних правовідносин.

Протре, суд апеляційної інстанції виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

За змістом ч.1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильності зазначених висновків суду апеляційної інстанції, зроблених у відповідності з вищеназваними нормами матеріального права, у звязку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення не встановлено.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційна скарга орендного виробничого підприємства «Шляхрембуд» задоволенню не підлягає, а постанова Львівського апеляційного господарського суду від 11.12.2006 у справі № 7/311-312 залишається без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу орендного виробничого підприємства «Шляхрембуд»залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 11.12.2006 у справі № 7/311-312 без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

ГоловуючийМ.О. ФедоровСуддіА.І. БрайкоГ.К. ГолубєваО.В.КарасьА.О.Рибченко

З оригіналом згідно

Відповідальний секретар