Постанова № 36656002, 08.10.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" жовтня 2013 р.

справа № 2а/0470/8418/12

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Сафронової С.В.

суддів: Поплавського В.Ю. Чепурнова Д.В.

за участю секретаря судового засідання: Манцова Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу ТОВ «Астра» на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2012 року

у адміністративній справі № 2а/0470/8418/12 за позовом Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до ТОВ «Астра» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, -

в с т а н о в и л а :

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2012 року задоволено адміністративний позов Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, та стягнуто з ТОВ «Астра» на користь Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів господарські санкції у розмірі 15432,31 грн. та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 27,81 грн.

Зазначена постанова суду першої інстанції оскаржена відповідачем по справі з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права та неврахування обставин, що мають значення для правильного вирішення спору у цій справі, у зв’язку з чим просить її скасувати та прийняти нову постанову про відмову у задоволені вимог позивача.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги наполягаючи на її задоволенні, вказуючи на безпідставність висновків суду про недотримання товариством нормативу створення робочих місць, оскільки у звітах за формою 3-ПН органи працевлаштування інформувалися про створені на підприємстві робочих місць для працевлаштування інвалідів і запитувалося про направлення на підприємство інвалідів із встановленим рівнем для працевлаштування. Акцентує увагу апеляційного суду на тому, що на протязі 2011 року відповідачем було працевлаштовані 11 осіб, що підтверджується звітом за формою 10-ПІ (річна) «Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів», з якої вбачається, що у ТОВ «Астра» працювало 11 інвалідів у 2011 році при нормативі 12.

Заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши доводи апеляційної скарги та постанову суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи вимоги позивача у цій справі, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості застосування до Товариства санкцій за незайняті інвалідами робочі місця, з чим судова колегія не може погодиться, оскільки обов'язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатись пошуком інвалідів для працевлаштування, і відповідно на відповідача по цій справі не може бути покладена відповідальність за порушення нормативу працевлаштування інвалідів.

За змістом статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» № 875-ХІІ (далі – закон № 875-ХІІ) для підприємств, установ, організацій встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.

Згідно з частиною 3 статті 18 Закону № 875-ХІІ підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини 3 статті 18-1 цього Закону державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

У частині 1 статті 20 Закону № 875-ХІІ встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, які використовують найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Разом з тим, адміністративно-господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця не є податком, збором (обов’язковим платежем), обов’язкова сплата яких передбачена Конституцією України та Законом України від 25 червня 1991 року № 1251-XII "Про систему оподаткування", а є заходом впливу до правопорушника у сфері господарювання у зв’язку зі скоєнням правопорушення.

Відповідно до частини 1 статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

У частині 2 наведеної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає, зокрема за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Як установлено судом першої інстанції, на виконання вимог законодавства, Товариство у 2011 році направляло центру зайнятості відповідну звітність з інформацією щодо можливості працевлаштування одного інваліда, але це робоче місце із 12 створених - залишилось вакантним у зв’язку з не направленням для працевлаштування інваліда уповноваженими органами.

У зв’язку з тим, що у діях відповідача відсутній склад правопорушення, на нього не може бути покладена відповідальність за ненаправлення уповноваженими органами необхідної кількості інвалідів для працевлаштування, відсутність у населеному пункті за місцем знаходження Товариства інвалідів, які бажають працевлаштуватись.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про обґрунтованість застосування до Товариства санкцій, відповідно ним було прийнято необґрунтоване рішення, яке підлягає скасуванню, з прийняття іншої постанови про відмову у задоволенні вимог позивача в повному обсязі.

Керуючись п.3 ч.1 ст.198, ст.202, ст.205, ст.207 КАС України, колегія суддів, –

П о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу ТОВ «Астра» – задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2012 року – скасувати, та прийняти нову постанову

У задоволені адміністративного позову Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до ТОВ «Астра» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені - відмовити

Постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтею 212 КАС України

Головуючий: С.В. Сафронова

Суддя: В.Ю. Поплавський

Суддя: Д.В. Чепурнов