Рішення № 36654723, 27.12.2013, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 грудня 2013 року м. Чернівці

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернівецької області у складі:

головуючого Одинака О. О.

суддів: Кулянди М.І., Перепелюк Л.М.

секретар Тодоряк Г.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на заочне рішення Хотинського районного суду Чернівецької області від 16 вересня 2013 року,

встановила:

В липні 2013 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з позовом.

Просило стягнути з відповідача на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором в сумі 81 772 гривні 03 копійки.

Посилався на те, що 22 червня 2007 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір. Відповідно до умов вказаного договору ОСОБА_1 отримала кредит в розмірі 7200 гривень зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12 відсотків на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Внаслідок неналежного виконання умов вищевказаного договору станом на 1 червня 2013 року утворилася заборгованість перед банком в сумі 81 772 гривні 3 копійки, в тому числі: 7200 гривень заборгованості за кредитом, 21 966 гривень 67 копійок заборгованості по процентам за користування кредитом, 198 гривень заборгованості по комісії за користування кредитом, 48 037 гривень 26 копійок пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, 500 гривень штрафу (фіксована частина), 3870 гривень 10 копійок (процентна ставка).

Заочним рішенням Хотинського районного суду Чернівецької області від 16 вересня 2013 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк» просить заочне рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Посилається на те, що суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що 22 червня 2007 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір. Відповідно до умов вказаного договору ОСОБА_1 отримала кредит в розмірі 7200 гривень зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12 відсотків на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Внаслідок неналежного виконання умов вищевказаного договору станом на 1 червня 2013 року утворилася заборгованість перед банком в сумі 81 772 гривні 3 копійки, в тому числі: 7200 гривень заборгованості за кредитом, 21 966 гривень 67 копійок заборгованості по процентам за користування кредитом, 198 гривень заборгованості по комісії за користування кредитом, 48 037 гривень 26 копійок пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, 500 гривень штрафу (фіксована частина), 3870 гривень 10 копійок (процентна ставка).

Позивач звернувся до суду із позовною заявою про стягнення заборгованості 8 липня 2013 року, тобто після спливу строку позовної давності, оскільки право вимоги в банку виникло 18 серпня 2007 року, тобто позивач втратив право на захист свого права.

З таким висновком суду погодитись не можна.

Так, за змістом ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.

За правилами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Підставою, яка породжує обов'язок сплатити неустойку, є порушення боржником зобов'язання, яке визначається ст. 610 ЦК України.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Згідно частини 1 статті 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог.

Відповідно до вимог ст.ст. 213, 215 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим, а за змістом має містити встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини. При встановленні фактів суд оцінює належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно ст. 214 ЦПК України суд ухвалюючи рішення повинен вирішити такі питання:

- чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

- які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин;

- яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Як вбачається з матеріалів 22 червня 2007 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір. Відповідно до умов вказаного договору ОСОБА_1 отримала кредит в розмірі 7200 гривень зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12 відсотків на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Відповідно до пункту 5 умов надання споживчого кредиту фізичним особам термін позовної давності по вимогам про стягнення кредиту, відсотків за користування кретитом, винагороди, неустойки, пені, штрафів за даним договором встановлюється сторонами тривалістю п'ять років( а.с. 14).

Внаслідок неналежного виконання умов вищевказаного договору у відповідача перед банком утворилася заборгованість перед банком в сумі 81 772 гривні 3 копійки, в тому числі: 7200 гривень заборгованості за кредитом, 21 966 гривень 67 копійок заборгованості по процентам за користування кредитом, 198 гривень заборгованості по комісії за користування кредитом, 48 037 гривень 26 копійок пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, 500 гривень штрафу (фіксована частина), 3870 гривень 10 копійок (процентна ставка).

Судовим наказом Хотинського районного суду Чернівецької області від 26 травня 2008 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» у розмірі 10 459 гривень 44 копійки, яка складається з заборгованості за кредитом в сумі 7200 гривень, заборгованості по процентам за користування кредитом в сумі 2654 гривні 27 копійок, заборгованості по комісії в сумі 180 гривень, пені в сумі 425 гривень 17 копійок.

Таким чином, станом на 7 липня 2013 року заборгованість ОСОБА_1 перед банком становить 60 179 гривень 70 копійок в тому числі 19312 гривень 40 копійок заборгованості по відсотках, 37 525 гривень 50 копійок пені, 3341 гривня штрафу.

Ухвалюючи рішення у справі суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки.

Згідно з ч. 1 ст. 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Стаття 266 ЦК України передбачає, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту (ч. 5 ст. 267 ЦК України).

З матеріалів справи вбачається, що сторони не заявляли клопотання про застосування строку позовної давності.

Відмовляючи в позові в зв'язку з спливом строку позовної давності суд першої інстанції керувався положеннями пункту 7 ч. 11 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів»,

При цьому суд не врахував, що пункт 7 ч. 11 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», яким кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув, у системному зв'язку з самою ч. 11 ст. 11 зазначеного Закону стосується позасудового порядку повернення споживчого кредиту і спрямований на те, щоб встановити судовий контроль за вирішенням таких вимог кредитодавця з метою захисту прав споживача як слабшої сторони договору споживчого кредиту.

Вказана правова позиція зазначена в постанові Верховного Суду України від 20 листопада 2013 року за позовом кредитної спілки «Аккорд» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Суд першої інтенції також не врахував, що згідно з частиною другою статті 4 ЦК України основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу. Якщо суб'єкт права законодавчої ініціативи подав до Верховної Ради України проект закону, який регулює цивільні відносини інакше, ніж цей Кодекс, він зобов'язаний одночасно подати проект закону про внесення змін до Цивільного кодексу України. Поданий законопроект розглядається Верховною Радою України одночасно з відповідним проектом закону про внесення змін до Цивільного кодексу України.

З огляду на те, що в процесі прийняття спеціального закону - Закону України «Про внесення змін до Закону України "Про захист прав споживачів"» від 1 грудня 2005 року, N 3161-IV, яким стаття 11 вказаного Закону було доповнена положенням про те, що кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув, - зміни до ЦК України Верховною Радою України не розглядалися та не приймалися, стосовно спірних правовідносин норми спеціального закону не можуть конкурувати з нормами основного акту цивільного законодавства.

Враховуючи зазначені вище обставини колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому його слід скасувати та ухвалити нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором в сумі 60 197 гривень 70 копійок, до складу якої входить заборгованості по відсотках в сумі 19 312 гривень 40 копійок, заборгованості по пені в сумі 37 525 гривень 50 копійок, штрафу в сумі 3341 гривні 80 копійок, 18 гривень комісії.

Відповідно до правил ст. 88 ЦПК України у справі слід провести розподіл судових витрат.

Підпунктом 1 пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено розмір судового збору за подання до суду позовної заяви майнового характеру 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,2 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 3 розмірів мінімальної заробітної плати.

Згідно підпункту 8 пункту 1 частини 2 статті 4 Закону за подання до суду апеляційної скарги на рішення суду встановлено розмір судового збору - 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги, а у разі подання позовної заяви майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.

З квитанції №ВООО3В05МQ від 3 червня 2013 року вбачається, що ПАТ КБ «ПриватБанк» за подання до суду позовної заяви сплатив судовий збір в сумі 817 гривень 72 копійки (а.с.1)

Із платіжного доручення №PROM0BAN0Z від 30 вересня 2013 року та платіжного доручення №PROM8BB4ZQ від 8 листопада 2013 року вбачається, що апелянт за подання до суду апеляційної скарги сплатив судовий збір в сумі 408 гривень 16 копійок (а.с.44,71).

З мотивувальної частини рішення вбачається, що колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення позову ПАТ КБ «ПриватБанк» на суму 60197 гривень 70 копійок, що становить 73,62 відсотки від загальної суми позовних вимог.

Таким чином, з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» слід стягнути 601 гривню 98 копійок судового збору в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору за подання до суду позовної заяви та 300 гривень 99 копійок в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору за подання до суду апеляційної скарги, в всього судових витрат на суму 902 гривні 97 копійок.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів,

вирішила:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» задовольнити частково.

Заочне рішення Хотинського районного суду Чернівецької області від 16 вересня 2013 року скасувати.

Позов публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором в сумі 60 197 (шістдесят тисяч сто дев'яносто сім) гривень 70 копійок, до складу якої входить заборгованості по відсотках в сумі 19 312 (дев'ятнадцять тисяч триста дванадцять) гривень 40 копійок, заборгованості по пені в сумі 37 525 гривень 50 копійок (тридцять сім тисяч п'ятсот двадцять п'ять), штрафу в сумі 3341 (три тисячі триста сорок однієї) гривні 80 копійок, комісії в сумі 18 (вісімнадцять) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» 902 (дев'ятсот дві) гривні 97 копійок в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору за подання до суду позовної заяви та апеляційної скарги.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення.

На рішення може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту її вступу в законну силу.

Головуючий

Судді: