Ухвала суду № 36654716, 26.12.2013, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 грудня 2013 року м. Чернівці

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернівецької області у складі:

головуючого Одинака О. О.

суддів: Кулянди М.І., Перепелюк Л.М.

секретар Тодоряк Г.Д.

за участю: ОСОБА_1, ОСОБА_3 та її представника ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про усунення від права на спадкування за законом за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 25 листопада 2013 року,

встановила:

У вересні 2013 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом.

Просила:

- визнати за нею право на спадкування у першій черзі спадкоємців за законом;

- усунути ОСОБА_3 від права на спадкування за законом спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_4 а саме житлового будинку, що знаходиться по АДРЕСА_1 та грошового вкладу з нарахованими відсотками, що знаходяться у Кіцманському відділенні Ощадного банку України на рахунку НОМЕР_1.

Посилалася на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер її брат ОСОБА_4

Після його смерті відкрилася спадщина до складу якої входить квартира АДРЕСА_2, будинок по АДРЕСА_1 та грошовий вклад що знаходяться у Кіцманському відділенні Ощадного банку України на рахунку НОМЕР_1.

7 грудня 1989 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 було зареєстровано шлюб, який 28 квітня 1992 року за рішенням Ленінського районного суду міста Чернівці розірвано.

Оскільки вищевказаний шлюб було розірвано ОСОБА_5 не має права на спадкування після смерті ОСОБА_4

Донька померлого ОСОБА_3 ухилялася від виконання обов'язку щодо утримання спадкодавця.

Рішенням Кіцманського районного суду Чернівецької області від 25 листопада 2013 року у задоволенні позову про усунення ОСОБА_3 від права на спадкування за законом відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким її позов задовольнити.

Посилається на те, що суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які брали участь у розгляді справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити з наступних підстав

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову суд виходив з того, що позивачем не було надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про те, що спадкодавець потребував допомоги саме від відповідачки, остання мала можливість її надати, проте ухилилася від обов'язку щодо її надання.

Такі висновки суду першої інстанції є правильними.

Так, частиною 5 статті 1224 ЦК України за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Згідно статті 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до статті 1262 ЦК України у другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері.

Частиною 1 статті 201 СК України передбачено, що повнолітні дочка, син зобов'язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.

Згідно пункту 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року, N 7 правило частини п'ятої статті 1224 ЦК стосується всіх спадкоємців за законом, зокрема й тих, які відповідно до СК не були зобов'язані утримувати спадкодавця.

Безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно

забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

Вимога про усунення спадкоємця від права на спадкування може бути пред'явлена особою, для якої таке усунення породжує пов'язані зі спадкуванням права та обов'язки, одночасно з її позовом про одержання права на спадкування з підстав, визначених у частині

другій статті 1259 ЦК ( 435-15 ).

Згідно частини 1 статті 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог.

Відповідно до вимог ст.ст. 213, 215 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим, а за змістом має містити встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини. При встановленні фактів суд оцінює належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно ст. 214 ЦПК України суд ухвалюючи рішення повинен вирішити такі питання:

- чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

- які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин;

- яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Як вбачається з матеріалів справи ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер ОСОБА_4, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 (а.с.10).

ОСОБА_3 є студенткою шостого курсу 2012-2013 навчального року Буковинського державного медичного університету першого медичного факультету та навчається на денній формі навчання, за державним замовленням, за спеціальністю лікувальна справа, що підтверджується довідкою Буковинського державного медичного університету від 4 квітня 2013 року №335 (а.с.178).

Згідно довідки про доходи, виданої Буковинським державним медичним університетом від 5 березня 2013 року стипендія ОСОБА_3 не призначалася (а.с.177).

З довідки Кіцманської нотаріальної контори від 7 травня 2013 року №415/02-14 вбачається, що згідно інформаційної довідки зі спадкового реєстру №3365007 від 2 квітня 2013 року, заповіту від імені ОСОБА_4 немає (а.с.31).

Колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що позивачкою не було надано належних та допустимих доказів, які би підтверджували ті обставини, що спадкодавець потребував допомоги саме від відповідачки, остання мала можливість її надати, проте ухилилася від обов'язку щодо її надання.

Враховуючи зазначені вище обставини колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому його слід залишити без змін.

Колегія суддів вважає помилковими доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не врахував ту обставину, що відповідачка ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу був у безпорадному стані.

Вказані доводи спростовуються показаннями свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів,

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 25 листопада 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

На ухвалу може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту її вступу в законну силу.

Головуючий

Судді: