Ухвала суду № 36642002, 13.01.2014, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Старосуд І.М.

Суддя-доповідач - Васильєва І. А.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2014 року справа №805/14371/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Васильєвої І.А., Яманко В.Г., Казначеєва Е.Г., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державного реєстратора прав на нерухоме майно реєстраційної служби головного управління юстиції у м. Києві Орищак Любові Володимирівни на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 14 листопада 2013 року у справі № 805/14371/13-а за позовом Приватного акціонерного товариства "Українська акціонерна страхова компанія "АСКА" до Головного управління юстиції у м. Києві в особі реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві, Державного реєстратора прав на нерухоме майно реєстраційної служби головного управління юстиції у м. Києві Орищак Любові Володимирівни про визнання протиправним та скасування рішення від 28 серпня 2013 № 2533903, зобов'язання прийняти рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, -

ВСТАНОВИВ:

08 жовтня 2013 року позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління юстиції у м. Києві в особі реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві, Державного реєстратора прав на нерухоме майно реєстраційної служби головного управління юстиції у м. Києві Орищак Любові Володимирівни, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві Орищак Любові Володимирівни (Відповідач-2) за № 2533909 від 28 серпня 2013 року та зобов'язати Головне управління юстиції у м. Києві в особі Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві прийняти рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо права власності на нерухоме майно: форма власності приватна, на нежитлове приміщення, що розташована за адресою: м. Київ, вул. Жилянська, 59, приміщення 222 за суб'єктом: Приватне акціонерне товариство "Українська акціонерна страхова компанія АСКА" (ідентифікаційний код 13490997) на підставі заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, прийнятої 07 серпня 2013 року за реєстраційним номером 2414187 та доданих до неї документів у відповідності до вимог чинного законодавства (а.с. 3-7).

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 14 листопада 2013 року адміністративний позов Приватного акціонерного товариства "Українська акціонерна страхова компанія АСКА" задоволений частково, визнано протиправним та скасовано рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві Орищак Любові Володимирівни від 28 серпня 2013 року № 5375886 про відмову у державній реєстрації права власності, форма власності: приватна на нежитлове приміщення, що розташоване: місто Київ, вулиця Жилянська, будинок № 59, приміщення 222, за суб'єктом: приватним акціонерним товариством "Українська акціонерна страхова компанія АСКА". У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено (а.с. 77-81).

Державний реєстратор прав на нерухоме майно реєстраційної служби головного управління юстиції у м. Києві Орищак Любов Володимирівна з постановою суду першої інстанції не погодилася, подала апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи. Просила скасувати постанову суду першої інстанції, та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі (а.с. 165-166).

В доводах апеляційної скарги апелянт посилається на те, що згідно п.1.4 розпорядження Виконавчого органу міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 25 червня 2011 року за №1094 будівельна адреса - це адреса, яка використовується для ідентифікації об'єктів нерухомого майна на період будівництва, та п.2.2 вищезазначеного розпорядження чітко вказує на те, що в декларації про початок будівельних робіт або в заяві на отримання дозволу на виконання будівельних робіт заявником у встановленому порядку зазначається будівельна адреса (інформація про місцезнаходження об'єкта будівництва). В поданих заявником документах адреса зазначена в договорі на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) від 15 липня 1994 року не відповідає адресі нерухомого майна на яке подано заяву про державну реєстрацію права власності, що безсумнівно не відповідає вимогам чинного законодавства.

Зокрема, документ про право тимчасового користування землею який подано позивачем має термін дії до 1997 року, що вказує на те, що у заявника відсутній документ, що посвідчує речове право на земельну ділянку, що суперечить п. 45 Порядку.

Апелянт звертає увагу на те, що документ, що посвідчує інвестування в будівництво, в даному випадку це дублікат інвестиційного договору « 013.12-К від 26 липня 2004 року в якому відсутні ЄДРПУ ТОВ «Компанії розвитку проектів «Київ-Донбас» та ПАТ « Українська акціонерна страхова компанія АСКА », які є сторонами у договорі, є порушенням істотної умови договору. Дублікат інвестиційного договору №013.12-К від 26 липня 2004 року містить посилання на те що ТОВ «Компанія розвитку проектів «Київ-Донбас» діє за дорученням від СП «АСКА», проте договір доручення відсутній серед поданих заявником документів.

Також апелянт вказує на те, що відсутній акт приймання - передачі нерухомого майна (в якому повинно бути зазначена площа нерухомого майна, адреса та власник).

Крім того, апелянт посилається на те, що позивачем надано довідку про 100 % сплату вартості майна від 30 травня 2005 року де площа об'єкта відрізняється від площі вказаної в технічному паспорті, що унеможливлює видачу свідоцтва на вищезазначений об'єкт.

Сторони в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. За приписами п.2 ч.1 ст.197 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи колегією суддів здійснюється в письмовому провадженні за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивач - Приватне акціонерне товариство «Українська страхова компанія АСКА» зареєстроване Солом'янською районною в місті Києві Державною адміністрацією в якості юридичної особи 30 травня 2001 року, включене до ЄДРПОУ за № 13490997, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи Серії А01 № 378402 (арк. справи 42) та довідкою Головного управління статистики у Донецькій області № 549759 (а.с. 42). Позивач здійснює свою діяльність на підставі статуту, затвердженого у новій редакції протоколом Загальних зборів акціонерів від 20 травня 2011 року № 2 (а.с. 61 - 76).

Головне управління юстиції у місті Києві в особі реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві є структурним підрозділом Укрдержреєстру - головного органу у системі центральних органів виконавчої влади, який з 01 січня 2013 року реалізує повноваження у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, визначені нормами Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Державний реєстратор прав на нерухоме майно реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві Орищак Любов Володимирівна, в межах спірних правовідносин реалізує повноваження надані їй Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та є суб'єктом владних повноважень у розумінні пункту 7 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства.

26 липня 2004 року між ТОВ «Компанія розвитку проектів «Київ-Донбас» та ЗАТ «УАСК АСКА» було укладено інвестиційний договір № 013.12-К, згідно з яким позивач здійснював інвестування коштів у будівництво багатоповерхової житлової будівлі за адресою (будівельна адреса) вулиця Жилянська, 57-67 у Голосіївському районі міста Києва (а.с. 8-15). До вказаного договору було складено протокол погодження розміру інвестиції (а.с. 16-18), характеристику нежитлового приміщення (а.с. 19).

Як вбачається з довідки ТОВ «Компанія розвитку проектів «Київ-Донбас» від 30 травня 2005 року № 013.12-К.1, ЗАТ «УАСК АСКА» здійснило інвестування у розмірі 100 % у нежитлове приміщення, що розташоване за адресою: вулиця Жилянська, 57-67, місто Київ (а.с. 21). Вказана обставина також підтверджується довідкою Головного управління економіки та інвестицій Київської міської Державної адміністрації (а.с. 22).

Рішенням Київської міської ради народних депутатів від 17 лютого 1994 року № 10 «Про надання та вилучення земельних ділянок та погодження місця розташування об'єктів» було погоджено місце розташування вказаного об'єкту по вулиці Жилянська, 57-67 (а.с. 34-35).

15.07.1994 СП «Фірма «Київ-Донбас» (забудовник) уклала договір від 15 липня 1994 року з Київською міською Радою народних депутатів на право тимчасового користування землею (у тому числі на умовах оренди), згідно з яким СП «Фірма «Київ-Донбас» надавалась земельна ділянка на умовах оренди строком на 49 років для будівництва житлових будинків по вулиці Жилянській, 57-67 (а.с. 37).

З розпорядження Голосіївської районної у місті Києві адміністрації від 05.04.2006 № 337 слідує, що у зв'язку із прийняттям в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту (житловий будинок з підземними гаражами, будівельна адреса: вулиця Жилянська, 57-67) житловому будинку була присвоєна поштова адреса: вулиця Жилянська, 59 (а.с. 39).

Згідно акту прийому-передачі нежитлового приміщення від 20.11.2008 (до інвестиційного договору № 013.12-К від 26 липня 2004 року), ТОВ «Компанія розвитку проектів "Київ-Донбас» та СП «Фірма «Київ-Донбас» (забудовник) передали позивачу нежитлове приміщення № 222, яке розташоване в багатоповерховій житловій будівлі за адресою: місто Київ, вулиця Жилянська, 59 у Голосіївському районі (а.с. 20).

Таким чином, з вказаних документів слідує, що на підставі договору від 15 липня 1994 року, забудовнику надавалась земельна ділянка на умовах оренди строком на 49 років для будівництва житлових будинків по вулиці Жилянській, 57-67, але у зв'язку із прийняттям в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту (житловий будинок з підземними гаражами, будівельна адреса: вулиця Жилянська, 57-67) житловому будинку була присвоєна поштова адреса: вулиця Жилянська, 59 (а.с. 39).

Отже, житловий будинок № 59 по вулиці Жилянській, в якому знаходиться нежитлове приміщення № 222, розташований на земельній ділянці, яка на підставі договору від 15 липня 1994 року надавалась забудовнику на умовах оренди строком на 49 років для будівництва житлових будинків по вулиці Жилянській, 57-67, оскільки Розпорядженням Голосіївської районної у місті Києві адміністрації від 05 квітня 2006 року № 337, у зв'язку із прийняттям в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту (будівельна адреса: вул. Жилянській. 57-67) житловому будинку була присвоєна поштова адреса: вулиця Жилянська, 59.

07 серпня 2013 року ПАТ «Українська страхова компанія АСКА» звернулось до реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень для проведення державної реєстрації права власності, форма власності: приватна, на нежитлове приміщення, що розташоване: місто Київ, вулиця Жилянська, будинок 59, приміщення 222.

28 серпня 2013 року державним реєстратором прав на нерухоме майно реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві Орищак Л.В. було прийнято рішення № 5375886, яким встановлено, що подані для проведення державної реєстрації прав документи не відповідають вимогам, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують. Адреса зазначена в договорі на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) від 15 липня 1994 року не відповідає адресі нерухомого майна, на яке подано заяву про державну реєстрацію права.

З цих підстав державний реєстратор, керуючись статтею 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», пунктами 16 та 23 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 року № 703, відмовив у державній реєстрації права власності, форма власності: приватна на нежитлове приміщення, що розташоване: місто Київ, вулиця Жилянська, будинок № 59, приміщення 222, за суб'єктом: ПАТ "Українська акціонерна страхова компанія АСКА" (а.с. 40).

Між сторонами немає розбіжностей щодо обставин справи, встановлених судом першої інстанції та апеляційним судом.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Відносини, пов'язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно всіх форм власності регулюються Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 № 1952-IV (далі за текстом - Закон № 1952), крім цього, прийнятим на виконання цього закону Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України 22 червня 2011 року № 703 (далі за текстом - Порядок).

Відповідно до абзацу 1 частини 1 статті 2 Закону № 1952, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.

Систему органів державної реєстрації прав визначає статті 6 Закону № 1952, відповідно до частини 1 якої, систему органів державної реєстрації прав складають становлять: Міністерство юстиції України; центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації прав; органи державної реєстрації прав, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку (далі - органи державної реєстрації прав).

Порядок проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно визначає стаття 15 Закону № 1952, згідно з частинами 1 та 2 якої, державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; 6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження. Орган державної реєстрації прав, державні реєстратори зобов'язані надати до відома заявників інформацію про необхідний перелік документів для здійснення державної реєстрації прав. Перелік документів для здійснення державної реєстрації прав визначається Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Відповідно до частини 1 статті 19 Закону № 1952, державна реєстрація прав проводиться на підставі: 1) договорів, укладених у порядку, встановленому законом; 2) свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону; 3) свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді; 4) державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом; 5) рішень судів, що набрали законної сили; 6) інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.

Згідно пункту 27 Порядку документами, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, є: 1) укладений в установленому законом порядку договір, предметом якого є нерухоме майно, права щодо якого підлягають державній реєстрації, або речове право на нерухоме майно, чи його дублікат; 2) свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя в разі смерті одного з подружжя, видане нотаріусом або консульською установою України, чи його дублікат; 3) свідоцтво про право на спадщину, видане нотаріусом або консульською установою України, чи його дублікат; 4) свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, видані нотаріусом, чи їх дублікати; 5) свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане державним реєстратором відповідно до цього Порядку; 6) свідоцтво про право власності, видане органом приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді; 7) свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане органом місцевого самоврядування або місцевою держадміністрацією до набрання чинності цим Порядком; 8) рішення про закріплення нерухомого майна на праві оперативного управління чи господарського відання, прийняте власником нерухомого майна чи особою, уповноваженою управляти таким майном; 9) державний акт на право власності на земельну ділянку або на право постійного користування земельною ділянкою; 10) рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно; 11) ухвала суду про затвердження (визнання) мирової угоди; 12) заповіт, яким встановлено сервітут на нерухоме майно; 13) закон, яким встановлено сервітут на нерухоме майно; 14) рішення уповноваженого законом органу державної влади про повернення об'єкта нерухомого майна релігійній організації; 15) рішення власника майна, уповноваженого ним органу про передачу об'єкта нерухомого майна з державної у комунальну власність чи з комунальної у державну власність або з приватної у державну чи комунальну власність; 16) інші документи, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно відповідно до закону.

Відповідно до пункту 12 Порядку під час розгляду заяви про державну реєстрацію і документів, що додаються до неї, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, їх обтяженнями, зокрема щодо: 1) обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у встановлених законом випадках); 2) повноважень заявника; 3) відомостей про нерухоме майно, речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; 4) наявності обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до закону.

Згідно з пунктами 92, 93 Порядку, під час розгляду заяви про державну реєстрацію, відповідно до якої державну реєстрацію прав у Державному реєстрі прав заявлено вперше, державний реєстратор використовує дані Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, Державного реєстру іпотек та Державного реєстру обтяжень рухомого майна для цілей справляння державного мита та/або перенесення записів про обтяження речових прав на нерухоме майно під час проведення державної реєстрації права власності або іншого речового права на таке майно. Державний реєстратор встановлює наявність (відсутність) записів про: 1) державну реєстрацію права власності або іншого речового права на нерухоме майно у Реєстрі прав власності на нерухоме майно; 2) обтяження нерухомого майна іпотекою в Державному реєстрі іпотек; 3) обтяження речових прав на нерухоме майно в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна; 4) обтяження податковою заставою речових прав на нерухоме майно у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, порядок доступу до якого встановлює Мін'юст.

Відповідно до частини 1 статті 24 Закону № 1952, у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: 1) заявлене право, обтяження не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону; 2) об'єкт нерухомого майна розміщений на території іншого органу державної реєстрації прав; 3) із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень звернулася неналежна особа; 4) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують; 5) заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону; 5-1) заяву про державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем; 5-2) заяву про державну реєстрацію речових прав, похідних від права власності, подано за відсутності державної реєстрації права власності, крім випадків, установлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону; 5-3) під час подання заяви про державну реєстрацію права власності на підприємство як єдиний майновий комплекс, житловий будинок, будівлю, споруду (їх окремі частини), що виникло на підставі документа, за яким правонабувач набуває також право власності на земельну ділянку, не подано заяву про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку; 5-4) після завершення п'ятиденного строку з дня отримання заявником письмового повідомлення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав не усунено обставин, що були підставою для прийняття такого рішення; 5-5) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію; 5-6) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка не є державним кадастровим реєстратором або державним виконавцем; 6) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене право та обтяження такого права вже зареєстровано у Державному реєстрі прав.

Відмовляючи у державній реєстрації права власності на нежитлове приміщення на підставі статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державний реєстратор посилався на те, що подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують, оскільки адреса зазначена в договорі на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) від 15 липня 1994 року не відповідає адресі нерухомого майна, на яке подано заяву про державну реєстрацію права.

Отже відмовляючи в державній реєстрації, реєстратором не було враховано та надано належної оцінки Розпорядженню Голосіївської районної у місті Києві адміністрації від 05 квітня 2006 року № 337, яким у зв'язку із прийняттям в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту (будівельна адреса: вулиці Жилянській, 57-67) житловому будинку була присвоєна поштова адреса: вулиця Жилянська, 59.

Отже суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що подані позивачем документи відповідали вимогам, встановленим Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та давали змогу встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують, оскільки адреса зазначена в договорі на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) від 15 липня 1994 року відповідала адресі нерухомого майна, на яке подано заяву про державну реєстрацію прав, тому що замість будівельної адреси об'єкта була присвоєна поштова адреса після прийняття його в експлуатацію, отже рішення від 28 серпня 2013 року № 2533903 про відмову у державній реєстрації права власності є необґрунтованим та прийнятим в порушення Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 року № 703.

Судова колегія не приймає до уваги доводи апеляційної скарги про відсутність в дублікаті інвестиційного договору ЄДРПУ ТОВ «Компанія розвитку проектів «Київ-Донбас» та ПАТ «Українська акціонерна страхова компанія АСКА», відсутності акту приймання передачі нерухомого майна, невідповідності площі об'єкту вказаному в технічному паспорті, оскільки спірне рішення державного реєстратора від 28 серпня 2013 року стосується тільки адреси нерухомого майна, ніяких інших зауважень в рішенні не зазначено, отже не є предметом розгляду в даній справі.

Щодо другої позовної вимоги про зобов'язання Головного управління юстиції у м. Києві в особі Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві прийняти рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо права власності на нерухоме майно, судова колегія вважає вірним висновок суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог, заявлених позивачем безпосередньо до Головного управління юстиції у місті Києві в особі реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві, оскільки позивачем фактично оскаржуються рішення державного реєстратора про відмову в державній реєстрації права власності на вищевказане нерухоме майно (який, відповідно до закону, несе персональну відповідальність) і при скасуванні рішень державного реєстратора, зобов'язати вчинити певні реєстраційні дії можна тільки реєстратора, а не орган - реєстраційну службу.

На підставі викладеного, судова колегія робить висновок, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до вимог ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державного реєстратора прав на нерухоме майно реєстраційної служби головного управління юстиції у м. Києві Орищак Любові Володимирівни на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 14 листопада 2013 року у справі № 805/14371/13-а -залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 14 листопада 2013 року у справі № 805/14371/13-а - залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили. Ухвала прийнята за наслідками розгляду в письмовому проваджені набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі.

Колегія суддів І.А. Васильєва

В.Г. Яманко

Е.Г. Казначеєв