Ухвала суду № 36642001, 13.01.2014, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Хохленков О.В.

Суддя-доповідач - Васильєва І. А.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2014 року справа №805/14747/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Васильєва І.А., Яманко В.Г., Казначеєва Е.Г., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Будьонівському районі м. Донецька, Управління Пенсійного Фонду України в Будьонівському районі міста Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 09 грудня 2013 року у справі № 805/14747/13-а за позовом Управління Пенсійного Фонду України в Будьонівському районі міста Донецька до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Будьонівському районі м. Донецька про стягнення суми витрат з виплати та доставки пенсій за період з 01 липня 2013 року по 30 вересня 2013 року у розмірі 10443,63 гривень, -

ВСТАНОВИВ:

15 жовтня 2013 року позивач звернувся до суду з позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Будьонівському районі м. Донецька, в якому просив стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Будьонівському районі м. Донецька суми витрат за період з 01 липня 2013 року по 30 вересня 2013 року в сумі 10443,63 грн. (т. 1 а.с. 2-3).

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 09 грудня 2013 року адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України в Будьоннівському районі м. Донецька задоволений частково, стягнуто з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Будьоннівському районі м. Донецька на користь Управління Пенсійного фонду України в Будьоннівському районі м. Донецька витрати на виплату та доставку пенсій за період з 01 липня 2013 року по 30 вересня 2013 року у загальному розмірі 348 гривень 12 копійок. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено (т. 2 а.с. 105-108).

Позивач з постановою суду першої інстанції не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи. Просив скасувати постанову суду першої інстанції, та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі (т. 2 а.с.118-121).

В доводах апеляційної скарги апелянт посилається на те, що відповідно до Порядку відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затвердженого постановою Правління пенсійного фонду України та правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04 березня 2003 року №5-4/4 визначено механізм відшкодування на централізованому рівні Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (далі - Фонд соціального страхування від нещасних випадків) Пенсійному фонду України (далі - Пенсійний фонд) витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, які призначені особам, що застраховані згідно із Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" ( 1105-14 ) (крім осіб, зазначених у пункті 2 статті 8 цього Закону), у тому числі добровільно застраховані, та потерпілим особам, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків.

Відповідач з постановою суду першої інстанції не погодився в частині задоволених позовних вимог щодо відшкодування витрат по виплаті пенсії ОСОБА_2 в сумі 348,12 грн. подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи. Просив скасувати постанову суду першої інстанції в цій частині та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі (т. 2 а.с. 111-114).

В доводах апеляційної скарги апелянт посилається на те, що Фонд здійснює виплати тільки тим особам, які отримали травму на підприємствах України.

Представник позивача в судове засідання не прибув, належним чином повідомлений про розгляд справи.

Представник відповідача ОСОБА_3 (на підставі довіреності) через канцелярію суду надала заяву про розгляд справи в письмовому провадженні.

За приписами п.2 ч.1 ст.197 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи колегією суддів здійснюється в письмовому провадженні за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що Управління Пенсійного фонду України в Будьоннівському районі міста Донецька направило до відповідача акт щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, за період з 01 липня 2013 року по 30 вересня 2013 року (т. 1 а.с. 5-10).

Зазначені акти звірок відділенням Фонду підписані у меншій сумі. Відповідачем не прийнято до відшкодування витрати на суму 10443,63 гривень, з яких: 10422,54 гривень - основний розмір пенсії, 21,09 гривень - витрати з виплати та доставки пенсій та допомоги. Суми розбіжностей відображені в таблицях розбіжностей до інформації про відшкодування Фондом витрат, пов'язаних з виплатою пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Між сторонами немає розбіжностей щодо обставин справи, встановлених судом першої інстанції та апеляційним судом.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Пенсійне забезпечення громадян України відповідно до статті 10 Закону України від 5 листопада 1991 року № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" здійснюється органами Пенсійного фонду України, при цьому стаття 81 вказаного Закону передбачає, що призначення та виплата пенсій, в тому числі пенсій по інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання, здійснюється органами Пенсійного фонду України.

З набранням чинності Закону України від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (надалі - Закон № 1105), обов'язок щодо відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті при настанні страхового випадку, зокрема, виплати йому або особам, які перебувають на його утриманні пенсій по інвалідності у зв'язку із втратою годувальника, покладено на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань (підпункти "г", "д"пункту 1 статті 21 Закону).

Згідно з пунктом 5 статті 24 Закону № 1105, якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.

На виконання Закону № 1105 правлінням Пенсійного фонду України та правлінням Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України прийнята спільна постанова від 4 березня 2003 року № 5-4/4, якою затверджений "Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання" (надалі - Порядок).

Згідно з пунктом 5 Порядку, органи Пенсійного фонду щомісяця, до 10 числа місяця, наступного за звітним, на підставі списку осіб, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, та списку померлих осіб і осіб, знятих з обліку з інших причин, які отримували пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, проводять з відділеннями виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в районах та містах обласного значення звірку витрат за особовими справами потерпілих, складають акт щомісячної звірки витрат за особовими справами потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, у якому визначають загальну суму витрат, що підлягає відшкодуванню, та до 15 числа місяця, наступного за звітним, подають його відповідно головним управлінням Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі і управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Відповідно до статті 21 Закону № 1105 та Порядку відповідач зобов'язаний у встановленому законом порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду заподіяну працівникові внаслідок ушкодження здоров'я, а саме суму пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, суму пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, допомогу на поховання сім'ї померлого, суми витрат Пенсійного фонду з виплати і доставки вказаних пенсій. Наведений перелік відшкодування шкоди при ушкодженні здоров'я являється вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.

Частково відмовляючи позивачу в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції правомірно виходив з того, що не були прийняті суми до відшкодування відповідачем у зв'язку з тим, що на день смерті годувальника вказані особи не досягли пенсійного віку та на момент смерті годувальників не мали права на отримання пенсії у зв'язку з втратою годувальників.

З матеріалів справи вбачається, що за спірний період пенсійним органом було виплачено основний розмір пенсії наступним особам: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_4, ОСОБА_27, ОСОБА_28 (т. 1 а.с. 35-250, т. 2 а.с. 2 -99).

Статтею 10 Закону України "Про пенсійне забезпечення" визначено, що пенсійне забезпечення, відповідно до цього Закону, здійснюється органами Пенсійного фонду України.

Стаття 81 вказаного Закону передбачає, що призначення пенсій і оформлення документів для їх виплати теж здійснюється органами Пенсійного фонду України.

Відповідно до статті 33 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності" у разі смерті потерпілого право на одержання щомісячних страхових виплат (пенсій згідно з підпунктом "д" пункту 1 частини першої статті 21 цього Закону) мають непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина померлого, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після його смерті.

Такими непрацездатними особами є:

1) діти, які не досягли 16 років; діти з 16 до 18 років, які не працюють, або старші за цей вік, але через вади фізичного або розумового розвитку самі не спроможні заробляти; діти, які є учнями, студентами (курсантами, слухачами, стажистами) денної форми навчання - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ними 23 років;

2) жінки, які досягли 55 років, і чоловіки, які досягли 60 років, якщо вони не працюють;

3) інваліди - члени сім'ї потерпілого на час інвалідності;

4) неповнолітні діти, на утримання яких померлий виплачував або був зобов'язаний виплачувати аліменти;

5) непрацездатні особи, які не перебували на утриманні померлого, але мають на це право.

Право на одержання страхових виплат у разі смерті потерпілого мають також дружина (чоловік) або один з батьків померлого чи інший член сім'ї, якщо він не працює та доглядає дітей, братів, сестер або онуків потерпілого, які не досягли 8-річного віку.

Пенсія у разі смерті годувальника призначається і виплачується згідно із законодавством.

Статтею 34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, що спричинили втрату працездатності" передбачено, що виплата пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання провадиться потерпілому відповідно до законодавства про пенсійне забезпечення, а вразі смерті потерпілого право на одержання щомісячних страхових виплат мають особи, зазначені у ст. 33 Закону. В даний час ці пенсії призначаються та виплачуються згідно Закону України "Про пенсійне забезпечення" органами Пенсійного Фонду України, які відшкодовуються за рахунок Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві.

Відповідно до п.1 ст. 21 Закону Фонд зобов'язаний у встановленому порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я, в тому числі по інвалідності та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку або професійного захворювання, при настанні страхового випадку.

Згідно з абзацом 2 частини 9 статті 34 Закону N 1105-XIV у разі смерті потерпілого, який одержував страхові виплати і не працював, розмір відшкодування шкоди особам, зазначеним у статті 33 цього Закону, визначається виходячи із суми щомісячних страхових виплат і пенсії, які одержував потерпілий на день його смерті, з відповідним коригуванням щомісячних страхових виплат згідно із статтею 29 цього Закону. Причинний зв'язок смерті потерпілого з одержаним каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я має підтверджуватися висновками відповідних медичних закладів.

Із змісту наведеного вбачається, що законодавством прямо визначено умови отримання пенсії по втраті годувальника, у тому числі досягнення віку непрацездатності на час настання страхового випадку, тобто смерті потерпілого.

Судова колегія звертає увагу, оскільки на момент втрати годувальників вказані вище особи не досягли 55 річного віку, непрацездатними також не визнавались, тому останні не мають права на отримання пенсії у зв'язку з втратою годувальника в порядку, встановленому чинним законодавством, відтак, відповідач не повинен відшкодовувати позивачу понесені ним витрати по виплаті пенсій таким особам.

Посилання Управління Пенсійного фонду України в Будьоннівському районі м. Донецька щодо неправомірності відмови в прийнятті суми до відшкодування витрат, пов'язаних з виплатою пенсій потерпілим особам, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено, згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, а саме ОСОБА_29 спростовує з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_29 позивачем у період з 01 липня 2013 року по 30 вересня 2013 року була сплачена пенсія по інвалідності у зв`язку з нещасним випадком на виробництві у розмірі 600,00грн. - основний розмір пенсії.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що нещасний випадок на виробництві, який стався з ОСОБА_29, мав місце 25 грудня 1993 року на шахті "Хальмер-Ю" в місті Воркута Республіки Комі Російської Федерації, тобто на території іншої незалежної держави.

Відповідно до статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн від 14 січня 1993 року, сторони додержуватимуться такого порядку щодо відшкодування Працівникам шкоди внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, одержаного у зв'язку з виконанням трудових обов'язків:

а) відшкодування шкоди внаслідок трудового каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, а також смерті потерпілого здійснюється Стороною, законодавство якої поширювалось на Працівника на момент одержання каліцтва;

б) відшкодування шкоди внаслідок професійного захворювання або смерті потерпілого, яка настала у зв'язку з ним, здійснюється Стороною, законодавство якої поширювалось на Працівника під час його трудової діяльності, яка викликала професійне захворювання, навіть якщо зазначене захворювання вперше було виявлене на території іншої Сторони.

Відтак, страховиком, який має виплачувати пенсію по інвалідності особі, котра стала інвалідом від нещасного випадку на виробництві на території Російської Федерації, є уповноважений орган Російської Федерації.

З огляду на вищевикладене, враховуючи, що нещасний випадок з ОСОБА_29 стався на території Російської Федерації, у відповідача не виникає зобов'язання з відшкодування витрат в разі виплати такої пенсії органами Пенсійного фонду України відповідно до вимог Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн від 14 січня 1993 року, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості з відшкодування основного розміру пенсій виплаченої за період з 01 липня 2013 року по 30 вересня 2013 року ОСОБА_29 у розмірі 600,00 грн. не підлягають задоволенню.

Судова колегія не приймає до уваги посилання Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Будьонівському районі м. Донецька щодо відмови у відшкодуванні витрат по виплаті пенсії та витрат на її доставку стосовно ОСОБА_2 з урахуванням наступного.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_2 отримав травму 10 листопада 1982 року на території Свердловської області, нинішньої Російської Федерації, у зв'язку з чим отримує пенсію по інвалідності.

Позивачем за період з 01 липня 2013 року по 30 вересня 2013 року ОСОБА_2 була виплачена пенсія по інвалідності у зв`язку з нещасним випадком на виробництві у розмірі 348,12 грн. з яких : 345,39 грн. основний розмір пенсії та 2,73 грн. витрати на її доставку (т. 1 а.с.8-10).

Відповідач зазначені витрати Управлінню Пенсійного фонду України відмовився відшкодувати, посилаючись на те, що ОСОБА_2 отримав травму за межами України.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 отримав трудове каліцтво 10 листопада 1982 року, під час роботи в Таліцькому лісгоспі, що знаходився в Свердловській області Російської Федерації, тобто на території РФ, в період існування СРСР.

Страховиком, який має виплачувати пенсію по інвалідності особі, котра стала інвалідом внаслідок нещасного випадку на виробництві на території колишніх республік СРСР, є Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань. Він також має відшкодовувати витрати в разі виплати такої пенсії органам Пенсійного Фонду України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України справа 21-2373во08, яка є обов'язковою щодо застосування до спірних правовідносин, відповідно до вимог ст. 161 ч.2 КАС України.

Аналізуючи встановлені обставини та приведені норми закону, які врегульовують спірні правовідносини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог, оскільки відповідач має відшкодувати позивачу понесені ним витрати по сплаті пенсії тільки ОСОБА_2, який отримав травму за межами України на території колишніх республік СРСР, за спірний період у розмірі 348,12 гривень.

На підставі викладеного, судова колегія робить висновок, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до вимог ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін. Доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Апеляційні скари Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Будьонівському районі м. Донецька та Управління Пенсійного Фонду України в Будьонівському районі міста Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 09 грудня 2013 року у справі № 805/14747/13-а - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 09 грудня 2013 року у справі № 805/14747/13-а - залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили. Ухвала прийнята за наслідками розгляду в письмовому проваджені набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі.

Колегія суддів І.А. Васильєва

В.Г. Яманко

Е.Г. Казначеєв