Постанова № 36639351, 18.12.2013, Окружний адміністративний суд міста Севастополя

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 грудня 2013 року Справа №827/2493/13-а

Окружний адміністративний суд м. Севастополя у складі:

головуючого - судді: Куімова М.В.

за участю секретаря: Сухобрус О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Севастополі адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Черноморальянсстрой» до Державної податкової інспекції в Гагарінському районі Головного управління Міндоходів у м. Севастополі про скасування податкових повідомлень - рішень від 04 липня 2013 року №0000482220 та №0000492220, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Черноморальянсстрой» звернулось до суду з позовом до ДПІ в Гагарінському районі ГУ Міндоходів у м. Севастополі про скасування податкових повідомлень - рішень від 04 липня 2013 року №0000482220 та №0000492220.

Позовні вимоги мотивовані тим, що з 14 червня 2013 року по 19 червня 2013 року ДПІ в Гагарінському районі ГУ Міндоходів у м.Севастополі було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Черноморальянсстрой» з питань фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Гарант-буд-сервіс» та ТОВ «Інтеграл Ай Ті», за період з 01 січня 2012 року по 31 березня 2012 року. За результатами вказаної перевірки було складено акт №57/22.2-11/34882976 від 19 червня 2013 року і прийняті податкові повідомлення - рішення від 04 липня 2013 року №0000482220 про нарахування податку на додану вартість у розмірі 38 146,25 грн. ( у тому числі по основному платежу - 30 517,00 грн., штрафні санкції 7 629,25 грн.) та №0000492220 про нарахування податку на прибуток у розмірі 26 631,25 грн. (у тому числі по основному платежу - 21 305,00 грн., штрафні санкції 5 326,25 грн.). За думкою позивача, податкові повідомлення-рішення прийняті з порушенням вимог чинного законодавства. Позивач просить суд скасувати податкові повідомлення - рішення відповідача від 04 липня 2013 року №0000482220 та №0000492220.

У судовому засіданні представники позивача Горник О.М. та Петрологінова Г.М. підтримали позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача Татотченко І.В. у судовому засіданні проти заявленого позову заперечувала з підстав, викладених у письмових запереченнях (т.2, а.с. 9-11).

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

У судовому засіданні встановлено, що з 14 червня 2013 року по 19 червня 2013 року ДПІ в Гагарінському районі ГУ Міндоходів у м. Севастополі було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Черноморальянсстрой» з питань фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Гарант-буд-сервіс» та ТОВ «Інтеграл Ай Ті», за період з 01 січня 2012 року по 31 березня 2012 року. За результатами вказаної перевірки відповідачем було складено акт №57/22.2-11/34882976 від 19 червня 2013 року, згідно якого, встановлено порушення позивачем вимог чинного законодавства, зокрема:

- перевіркою ТОВ «Черноморальянсстрой» не підтверджено реальність проведених господарських операцій з постачальниками, а саме ТОВ «Гарант-буд-сервіс» та ТОВ «Інтеграл Ай Ті», за період з 01 січня 2012 року по 31 березня 2012 року, з урахуванням їх виду, якості та розрахунків;

- з податку на додану вартість: п. 198.1, п. 198. 2, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, у частині заниження податку на додану вартість у сумі 30 517,00 грн., у тому числі у січні 2012 року на суму 17 668 грн., у лютому 2012 року на суму 12 849, грн.;

- з податку на прибуток підприємств: п. 138.2, 138.8 ст. 138 ПК України та п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 21 305,00 грн., у тому числі: за 1 квартал 2012 року на суму 21 305,00 грн. (а.с. 14-26).

03 липня 2013 року за №2/01.0-75/10/22.2-18 ДПІ в Гагарінському районі м.Севастополя ГУ Міндоходів в м. Севастополі були розглянуті та відхилені заперечення позивача до акту перевірки.

На підставі акту перевірки від 19 червня 2013 року №57/22.2-11/34882976, відповідачем були прийняті податкові повідомлення - рішення від 04 липня 2013 року: №0000482220 про нарахування податку на додану вартість у розмірі 38 146,25 грн. (у тому числі по основному платежу - 30 517,00 грн., штрафні санкції 7 629,25 грн.) (а.с. 41) та №0000492220 про нарахування податку на прибуток у розмірі 26 631,25 грн. (у тому числі по основному платежу - 21 305,00 грн., штрафні санкції 5 326,25 грн.) (а.с. 42).

04 вересня 2013 року ГУ Міндоходів України було розглянуто скаргу позивача та прийнято рішення про відмову у задоволенні скарги (а.с. 31-36).

30 вересня 2013 року ГУ Міндоходів України повторно було повторно розглянуто скаргу позивача та прийнято рішення про відмову у задоволені скарги №12189/6/99-99-10-01-15 від 30 вересня 2013 року (а.с. 37-40).

Встановлено, що за вказаний період позивач мав фінансово-господарські відносини з TOB «Гарант-буд-сервіс», а саме: у останнього було придбано дизельну електростанцію пересувну. Проте, будь-якого договору, на підтвердження цього факту, до перевірки надано не було. На підставі цього, позивачем було включено: до податкового кредиту суму у розмірі 10 400,00 грн., до валових витрат суму у розмірі 867,00 грн.

На адресу відповідача надійшов акт від 17 травня 2013 року № 1691/22.8/37635291 «Про неможливість проведення зустрічної звірки TOB «Гарант-буд-сервіс» щодо підтвердження господарських відносин платників податків з 01 жовтня 2011 року по 30 квітня 2012 року.

В ході аналізу податкової звітності не було встановлено будь-якої інформації про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства. Крім того, відсутня інформація про загальну чисельність працюючих..

Враховуючи відсутність підтвердження фактичного постачання товарів та послуг TOB «Гарант-буд-сервіс», підтвердження факту наявності фактичного руху товарів відсутнє.

Також встановлено, що у період, що перевірявся, позивач мав взаємовідносини з TOB «Інтеграл Ай Ті», а саме: було придбано електроінвентар (проводи, труба, коробки монтажні, коробки розподільні, ізолента, припой). Проте, будь-якого договору з цього приводу до перевірки також надано не було.

На підставі зазначеного, TOB «Черноморальянсстрой» було включено: до податкового кредиту суму 20.117,14 грн. та до валових витрат - 100.586,00 грн.

На адресу відповідача надійшов акт від 23 травня 2013 року №l788/22.8/37403533 «Про неможливість проведення зустрічної звірки TOB «Інтеграл Ай Ті» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків з 01 листопада 2011 року по 31 жовтня 2012 року.

В ході проведення перевірки не було встановлено наявності автомобільного чи іншого виду транспорту, складських приміщень чи устаткування, що потрібне для здійснення фінансово-господарської діяльності.

TOB «Інтеграл Ай Ті» відповідачу не було надано жодних пояснень та документів на підтвердження податкових декларацій та розрахунків по податках та інших обов'язкових платежах до бюджету та державних цільових фондів.

Відповідно до п. 44.6. ст.44 Податкового кодексу України, у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Згідно зі ст.1 Закону України від 16 липня 1999 року N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Згідно п. 3 ст. 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні», відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена й п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704, відповідно до норм якого, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Згідно п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду. Датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем. Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами). Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Згідно п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Таким чином, за відсутності факту придбання/реалізації товарів (робіт, послуг) відповідні суми не можуть включатися до складу доходів/витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкових зобов'язань/податкового кредиту для цілей оподаткування податком на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Слід зазначити, що відповідно до Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом ДПА України від 30 травня 1997 року №165, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за №233/2037 (пункт 2), податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника ПДВ.

Пунктом 5 цього Порядку визначено, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказано у п. 2 Порядку.

За правила заповнення податкової накладної, встановленими у п.18 Порядку, усі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати постанову товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку-продавця.

Акти звірок між ПП «Черноморальянсстрой» та TOB «Інтеграл Ай Ті» й TOB «Гарант-буд-сервіс» підписані лише посадовою особою ПП «Черноморальянсстрой».

Також, надані до скарги документи свідчать про недотримання при їх складанні вимог ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»: по товару по видатній накладній ТОВ «Інтеграл Ай Ті», датованій 30 січня 2012 року, надходження та оприбуткування за бухгалтерським обліком ПП «Черноморальянсстрой» оформлено 07 лютого 2012 року (довіреність на отримання товару № 47 від 06 лютого 2012 року); по товару по видатній накладній TOB «Інтеграл Ай Ті» датованій 29 лютого 2012 року, надходження та оприбуткування за бухгалтерським обліком ПП «Черноморальянсстрой» оформлено 02 березня 2012 року (довіреність на отримання товару №85 датованого 07 березня 2012 року). При цьому, документів щодо транспортування товарів до перевірки надано не було.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно ч.7 ст.189 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Стаття 208 Цивільного кодексу України встановлює, що у письмовій формі належить вчиняти, зокрема, правочини між юридичними особами.

Як встановлено в результаті перевірки, TOB «Черноморальянсстрой» не надано до перевірки договорів, укладених зі вказаними контрагентами.

Положення ст. 206 Цивільного кодексу України, стосовно можливості вчинення в усній формі договору, якій повністю виконується в момент його укладення до зазначених договорів застосувати неможливо. Це обумовлено характером виконання договору, де об'єктивно між виникненням правовідносин і виконанням зобов'язань проходить певний час.

Встановлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків, у разі якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції.

Отже, суд вважає, що факти недотримання позивачем вимог податкового законодавства належним чином підтверджені матеріалами перевірки.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що прийняті податкові повідомлення - рішення від 04 липня 2013 року №0000482220 та №0000492220 прийняті згідно норм діючого законодавства України та не підлягають скасуванню.

Враховуючи викладене та виходячи з аналізу наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Згідно положень ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати у справі суд вважає за необхідне віднести на рахунок позивача.

Керуючись ст.ст. 11, 71, 72, 76, 94, 158-161, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволені позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Черноморальянсстрой» до Державної податкової інспекції в Гагарінському районі Головного управління Міндоходів у м. Севастополі про скасування податкових повідомлень - рішень від 04 липня 2013 року №0000482220 та №0000492220, - відмовити.

Судові витрати у справі віднести на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Черноморальянсстрой».

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк, з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги.

Суддя М.В. Куімов