Постанова № 36635692, 15.01.2014, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 січня 2014 р. Справа № 5023/3418/11

(н.р. 49/206-10)

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Камишева Л.М., суддя Івакіна В.О., суддя Шепітько І.І.

при секретарі Соколовій Ю.І.

за участю представників сторін:

стягувача - Нестерук А.П. за дорученням № 39/10 від 30.12.2013 року

боржника - Зубрич Д.О. за дорученням № 06/3931 від 30.12.2013 року

Червонозаводського ВДВС Харківського МУЮ - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (вх. № 3830Х/1-32) на ухвалу господарського суду Харківської області від 05 грудня 2013 року, прийняту за результатами розгляду скарги Дочірньої компанії "Газ України" НАК "Нафтогаз України" на дії Червонозаводського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції у справі

за позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ

до Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Харківміськгаз", м. Харків

про стягнення 7 562 967,03 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою господарського суду Харківської області від 05 грудня 2013 року (суддя Смірнова О.В.) відмовлено Дочірній компанії "Газ України" НАК "Нафтогаз України" в задоволенні скарги на дії відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби у Харківській області.

ДК "Газ України" НАК "Нафтобаз України" подало апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу господарського суду Харківської області від 05 грудня 2013 року скасувати, задовольнити скаргу ДК "Газ України" НАК "Нафтобаз України", визнати неправомірними дії Червонозаводського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції, які полягають у винесенні постанови про закінчення виконавчого провадження від 13.07.2012 року з примусового виконання наказу господарського суду Харківської області від 16.09.2011 року у справі № 5023/3418/11 (н.р. 49/206-10). Вказує на те, що заборгованість боржника за рішенням господарського суду Харківської області від 27.10.2011 року у справі № 5023/3418/11 (н.р. 49/206-10) не підпадає під дію Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію", у зв'язку з чим, списання такої заборгованості боржником є неправомірним і державний виконавець необґрунтовано виніс постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п.8 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження".

ВАТ по газопостачанню та газифікації "Харківміськгаз" відзив на апеляційну скаргу не надав, у судовому засіданні його представник зазначив, що оскаржена ухвала прийнята при повному та всебічному з'ясуванні обставин справи, вона є обґрунтованою і відповідає як фактичним обставинам, так і вимогам чинного законодавства. На цій підставі просить ухвалу господарського суду Харківської області від 05 грудня 2013 року залишити без змін, а апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Відділ Державної виконавчої служби відзив на апеляційну скаргу не надав, у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до п.3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. У разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до ч.2 ст. 102 ГПК України апеляційна скарга на ухвалу місцевого господарського суду розглядається протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали суду про прийняття апеляційної скарги до провадження. Вийти за межі строків, визначених ГПК України суд не має можливості так само, як і нести відповідальність за доставку та вручення сторонам ухвали суду.

Приймаючи до уваги належне повідомлення сторін про час та місце проведення судового засідання, колегія суддів вважає можливим розглядати апеляційну скаргу у справі відповідно до ст. 75 ГПК України без участі представника ВДВС за наявними в матеріалах справи документами.

Розглянувши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин та докази на їх підтвердження, юридичну оцінку, правильність застосування господарським судом Харківської області норм матеріального та процесуального права та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, колегія суддів встановила наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 01 листопада 2013 року від Дочірньої компанії "Газ України" НАК "Нафтогаз України" надійшла скарга на дії Червонозаводського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції, в якій останній просить суд визнати неправомірними дії Червонозаводського ВДВС Харківського МУЮ, які полягають у винесенні постанови від 13.07.2012 року з примусового виконання наказу господарського суду Харківської області від 16.09.2011 р. у справі № 5023/3418/11(н.р. 49/206-10), та визнати незаконною постанову про закінчення виконавчого провадження від 13.07.2012 року з примусового виконання наказу господарського суду Харківської області від 16.09.2011 року у справі № 5023/3418/11, посилаючись на те, що вказана постанова суперечить нормам чинного законодавства України, а висновок державного виконавця про закінчення виконавчого провадження за наказом господарського суду Харківської області від 16.09.2011 року у справі № 5023/3418/11 є незаконним, оскільки заборгованість боржника перед стягувачем не підлягає списанню (т.4 а.с.1-4).

В обґрунтування поданої скарги Дочірня компанія "Газ України" НАК "Нафтогаз України" вказує на те, що на виконанні у Червонозаводського відділу ДВС ХМУЮ знаходився наказ господарського суду Харківської області від 16.09.2011 року у справі № 5023/3418/11(н.р. 49/206-10) про стягнення з боржника 2250000,00 грн. основного боргу, 8518,38 грн. - 3% річних, 25500,00 грн. - державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Скаржник 01.08.2012 року звернувся до Червонозаводського відділу ДВС ХМУЮ із заявою про надання інформації про хід виконавчого провадження за наказом господарського суду Харківської області від 16.09.2011 року у справі № 5023/3418/11(н.р. 49/206-10), однак відповіді на звернення не надійшло. 05.09.2013 року скаржник звернувся до Управління ДВС ГУЮ у Харківській області зі скаргою на бездіяльність державного виконавця. Управління ДВС ГУЮ у Харківській області листом від 22.10.2013 року повідомило про те, що 13.07.2012 року державним виконавцем Червонозаводського ВДВС ХМУЮ винесено постанову про закінчення виконавчого провадження за наказом господарського суду від 16.09.2011 року у справі № 5023/3418/11 на підставі п. 8 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження" у зв'язку із списанням боржником заборгованості згідно з Законом України від 12.05.2011 року № 3318-VI "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію". ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" вказує на те, що відповідно до Закону України від 12.05.2011 року № 331 9-VI "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" його дія поширюється на підприємства незалежно від їхніх форм власності, що виробляють, транспортують і постачають теплову та електричну енергію, надають послуги з диспетчерського управління об'єднаною енергетичною системою України, суб'єктів господарювання, що здійснюють постачання природного газу та електричної енергії за регульованим тарифом, Національну акціонерну компанію "Нафтогаз України'' та її дочірні Підприємства ДК "Газ України", ДК "Укртрансгаз", ДК "Укргазвидобування", ДАТ "Чорноморнафтогаз" та ДП "Енергоринок". ВАТ «Харківміськгаз» проведено процедуру списання основного боргу на підставі Закону України № 3319 від 12.05.2011 року «Про деякі питання списання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію» та постанови Кабінету Міністрів України № 894 «Про затвердження Порядку списання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію» відповідно до протоколу засідання Комісії з питань списання заборгованості. Проте, заборгованість боржника за рішенням господарського суду Харківської області у справі № 5023/3418/11 не підпадає під дію Закону України «Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію» і списання такої заборгованості Боржником є неправомірним, у зв'язку з чим постанова про закінчення виконавчого провадження від 13.07.2012 року винесена безпідставно, а в діях державного виконавця вбачається правопорушення.

Як встановлено господарським судом та вбачається з матеріалів справи рішенням господарського суду Харківської області від 20 червня 2011 року по справі № 5023/3418/11(н.р. 49/206-10) позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача 46 502,91 грн. основного боргу, 8 518,38 грн. 3% річних, 550,21 грн. державного мита та 1,71 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В стягненні основного боргу у розмірі 2250000 грн. відмовлено (т.2 а.с.35-39).

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 29 серпня 2011 року апеляційну скаргу позивача задоволено та вказане рішення скасовано частково, а саме в частині відмови в стягненні з відповідача суми основного боргу у розмірі 2250000 грн. Прийнято в цій частині нове рішення, яким позов задоволено (т.2 а.с.91-96).

16 вересня 2011 року на виконання вказаного рішення був виданий відповідний наказ про стягнення з відповідача на користь позивача 2250000,00 основного боргу, 8 518,38 грн. 3% річних, 25 500,00 грн. витрат по оплаті держмита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (т.2 а.с.124).

З Листа Головного управління юстиції у Харківській області Управління державної виконавчої служби № 23870/08-35/08 від 10.10.2013 року вбачається, що 08.06.2012 року державним виконавцем винесена постанова про відкриття виконавчого провадження. 25.06.2012 року до відділу ВДВС надійшов Лист ВАТ «Харківміськгаз» з підтвердженням того, що заборгованість по виконавчому документу погашена в повному обсязі та списана по бухгалтерському обліку підприємства на підставі протоколу від 20.09.2011, протоколу від 30.11.2011 згідно закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" (т.4 а.с.25-28).

13.07.2012 року державним виконавцем Червонозаводського ВДВС ХМУЮ винесено постанову про закінчення виконавчого провадження за наказом господарського суду Харківської області від 16.09.2011 року у справі № 5023/3418/11 (н.р. 49/206-10) на підставі п. 8 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження", у зв"язку із списанням боржником заборгованості згідно з Законом України від 12.05.2011 р. № 3318-VI "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" (т.2 а.с. 123).

Колегія суддів до тверджень стягувача про те, що заборгованість за наказом господарського суду Харківської області від 16.09.2011 року у справі №49/206-10 не підлягає списанню згідно положень Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" ставиться критично з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 18.01.2000 року між ДК "Торговий дім "Газ України" та ВАТ "Харківміськгаз" укладено Договір №10/16-43-28/1 про постачання природного газу (т. 3 а.с. 95-98).

Відповідно до п.п. 1.1., 2.1., 4.2. вказаного Договору постачальник зобов'язується передати покупцю в 2000 році природний газ для потреб населення в об'ємі 496000 тис. куб. м. на загальну суму 70918080 грн., а покупець зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах даного Договору.

З Додаткових угод №1 від 10.05.2000 року, №2 від 11.05.2000 року, №3 31.05.2000 року та №4 від 16.10.2000 року вбачається, що до вказаного Договору №10/16-43-28/1 про постачання природного газу на постачання природного газу від 18.01.2000 року, в кінцевій редакції якого загальна сума даного Договору складає 71476580,00 грн. (т. 3 а.с.100-103).

17.10.2002 року між Дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" та ВАТ "Харківміськгаз" укладено Угоду №02/02-1522-39/5 про заміну зобов'язань (т.3 а.с.104).

Відповідно до п. 1.1 цієї угоди зобов'язання боржника по внесенню оплати за спожитий природний газ за Договором №10/16-43-28/1 від 18.01.2000 року між кредитором та боржником, з урахуванням всіх змін і доповнень до Договору, змінюються зобов'язаннями за даною угодою. Сума зобов'язань боржника за Договором складає 29687360,16 грн. Згідно п.6.2. угоди вона набирає чинності з моменту її підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

З Додаткової угоди №1 до угоди про заміну зобов'язань №02/02-1522 від 17.10.2002 року вбачається, що сторони визначили порядок та строки виконання зобов'язань боржника перед кредитором, згідно якої заборгованість в загальній сумі 29687360,16 грн. була реструктуризована на період з січня 2003 року по грудень 2007 року (т.3 а.с.105).

З копій Актів звіряння взаємних розрахунків між ДК "Газ України" та ВАТ "Харківміськгаз" вбачається, що станом на момент укладення Угоди №02/02-1522-39/5 про заміну зобов'язань від 17.10.2002 року в його бухгалтерському обліку існувала заборгованість за Договором №10/16-43-28/1 від 18.01.2000 року в сумі 29687360,16 грн.

Відповідно до приписів ст. 604 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація). Новація припиняє додаткові зобов'язання, пов'язані з первісним зобов'язанням, якщо інше не встановлено договором.

З матеріалів справи вбачається, що предметом Угоди №02/02-1522-39/5 про заміну зобов'язань від 17.10.2002 року є заборгованість за Договором №10/16-43-28/1 від 18.01.2000 року в сумі 29687360,16 грн., яка не припинила своє існування, що свідчить про відсутність виникнення нових правовідносин між сторонами.

Таким чином, по суті відбулася реструктуризація заборгованості (змінено порядок та строки її погашення), а відповідно така угода сторін не може бути розцінена як новація в розумінні ст.604 Цивільного кодексу України. Отже, у даному випадку не можна говорити про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням, а змінився лише порядок його виконання.

Як встановлено під час розгляду вказаної справи судами першої, апеляційної та касаційної інстанції, відповідач внесений до Переліку підприємств паливно-енергетичного комплексу, які прийняли рішення про участь у процедурі погашення заборгованості та відповідають вимогам пункту 1.1 статті 1 Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу", затвердженого наказом Міністерства палива та енергетики України від 10.11.2005 року №568.

4 червня 2011 року набув чинності Закон України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію", дія якого Закону поширюється на підприємства незалежно від їхніх форм власності, що виробляють, транспортують і постачають теплову та електричну енергію, надають послуги з диспетчерського управління об'єднаною енергетичною системою України, суб"єктів господарювання, що здійснюють постачання природного газу та електричної енергії за регульованим тарифом, Національну акціонерну компанію "Нафтогаз України" та її дочірні підприємства ДК "Газ України", ДК "Укртрансгаз", ДК "Укргазвидобування", ДАТ "Чорноморнафтогаз" та ДП "Енергоринок".

Відповідно ст. 1 вказаного Закону, його дія поширюється на підприємства незалежно від їхніх форм власності, що виробляють, транспортують і постачають теплову та електричну енергію, надають послуги з диспетчерського управління об'єднаною енергетичною системою України, суб'єктів господарювання, що здійснюють постачання природного газу та електричної енергії за регульованим тарифом, Національну акціонерну компанію "Нафтогаз України" та її дочірні підприємства ДК "Газ України", ДК "Укртрансгаз", ДК "Укргазвидобування", ДАТ "Чорноморнафтогаз" та ДП "Енергоринок".

Згідно зі ст. 2 цього Закону списанню підлягають: заборгованість за природний газ (у тому числі реструктуризована) підприємств, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, у тому числі ліквідованих підприємств, суб'єктів господарювання, що здійснюють постачання природного газу за регульованим тарифом, Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" та її дочірніх підприємств ДК "Газ України", ДК "Укртрансгаз", ДК "Укргазвидобування", ДАТ "Чорноморнафтогаз", що обліковувалася станом на 1 січня 2010 року і не сплачена станом на дату набрання чинності цим Законом: заборгованість ДК "Газ України" перед Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (у тому числі реструктуризована) списується в межах сум, списаних підприємствам, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, і суб'єктам господарювання, що здійснюють постачання природного газу за регульованим тарифом, перед ДК "Газ України"; кошти, які надходять суб'єктам господарювання, що здійснюють постачання природного газу за регульованим тарифом, від споживачів на погашення заборгованості за спожитий природний газ, що обліковувалася станом на 1 січня 2010 року, зараховуються на окремий поточний рахунок цих суб'єктів та використовуються ними виключно для виконання інвестиційних програм. Заборгованість (у тому числі встановлена судовими рішеннями) з пені, штрафних та фінансових санкцій (три відсотки річних та індекс інфляції), які нараховані підприємствам, визначеним у статті 1 цього Закону, на заборгованість за природний газ, спожитий ними у період з 1 січня 1997 року по 1 січня 2011 року, і не сплачена станом на дату набрання чинності цим Законом.

Відповідно до п. 6 та п. 8 Порядку списання заборгованості за природний газ та електричну енергію, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.08.2011 року № 894 для списання заборгованості кожен учасник процедури списання утворює комісію з питань списання заборгованості, до складу якої обов'язково входить керівник такого учасника як голова комісії та головний бухгалтер і яка визначає обсяг заборгованості, що підлягає списанню, у розрізі контрагентів. Списання заборгованості проводиться на підставі протоколів зазначеної комісії, затверджених її головою. Датою списання заборгованості є дата затвердження протоколу. Учасники процедури списання подають протягом 10 днів після затвердження зазначеного в пункті 6 цього Порядку протоколу, але не пізніше 31 грудня 2011 року кредиторам інформацію про суми списаної заборгованості (основної суми заборгованості, пені, штрафних та фінансових санкцій) в розрізі договорів щодо постачання природного газу, а також видів заборгованості.

З Протоколів засідання комісії з питань списання заборгованості за природний газ від 20.09.2011 року та 30.11.2011 року вбачається, що ПАТ "Харківміськгаз" відповідно до Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" та Постанови Кабінету міністрів України "Про затвердження Порядку списання заборгованості за природний газ та електричну енергію № 894 від 08 серпня 2011 року утворило комісію з питань списання заборгованості, яка прийняла рішення про списання заборгованості за договорами, в тому числі № 02/02-1522-39/5 від 17.10.2002 року (реструктуризація боргу за постачання газу за Договором № 10/16-43-28/1 від 18.01.2000 року) (т.3 а.с.13-19).

З матеріалів справи також вбачається, що про вказані списання заборгованості ДК "Газ України" 29.11.2011 року повідомило ДК "Газ України" Листами №№ 33/4042, 33/4818, які останнім отримано 30.09.2011 року за вх. № 14682/2 та 01.12.2011 року за вх. №77723/2 (т.3 а.с.15-17, 20).

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусового виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які проводяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначений цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно зі ст.6 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до цього Закону і не допускати в своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних та юридичних осіб.

Статтею 49 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі: 1) визнання судом відмови стягувача від примусового виконання рішення суду; 2) визнання судом мирової угоди між стягувачем і боржником у процесі виконання; 3) смерті або оголошення померлим стягувача чи боржника, визнання безвісно відсутнім боржника або стягувача, ліквідації юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання їх обов'язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва; 4) скасування рішення суду або іншого органу (посадової особи), на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню; 5) письмової відмови стягувача від одержання предметів, вилучених у боржника під час виконання рішення про передачу їх стягувачу, або знищення речі, що має бути передана стягувачу в натурі; 6) закінчення строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення; 7) передачі виконавчого документа ліквідаційній комісії (або ліквідатору) у разі ліквідації боржника-юридичної особи; 8)фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом; 9) повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), який видав виконавчий документ; 10) направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби; 11) повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 75 цього Закону; 12) якщо рішення фактично виконано під час виконання рішення Європейського суду з прав людини; 13) непред'явлення виконавчого документа за відновленим виконавчим провадженням у строки, визначені статтею 51 цього Закону; 14) списання згідно із Законом України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" заборгованості, встановленої рішенням суду, яке підлягало виконанню на підставі виконавчого документа.

Колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що у постанові від 10 липня 2013 року по даній справі Вищий господарський суд України зазначив, що постанова державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень ВДВС Головного управління юстиції у Харківській області про закінчення виконавчого провадження містить посилання на п. 14 ч. 1 ст. 49 ЗУ "Про виконавче провадження", згідно якої виконавче провадження підлягає закінченню у разі списання згідно із Законом України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" заборгованості, встановленої рішенням суду, яке підлягало виконанню на підставі виконавчого документу. Відповідно до ч.1 ст. 3 Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" визнано строк дії зазначеного закону до 30.06.2012 року. Однак, враховуючи, що заборгованість була списана та сплачена боржником у повному обсязі, відповідно до п.8 ч. 1 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження" фактичне виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом є підставою для закінчення виконавчого провадження. Тому, не зазначення або неправильне зазначення правової підстави (процесуальної норми) у постанові про закінчення виконавчого провадження не може бути підставою для визнання дій державного виконавця неправомірними у випадку прийняття правильного по суті рішення (т.3 а.с.172-176).

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що позивач не надав ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції доказів оскарження у встановленому законом порядку ДК "Газ України" списання заборгованості ПАТ "Харківміськгаз" по Договору № 02/02-1522-39/5 від 17.10.2002 року (реструктуризація боргу за постачання газу за договором № 10/16-43-28/1 від 18.01.2000 року).

Приймаючи до уваги викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у державного виконавця були відсутні підстави для подальшого здійснення виконавчого провадження за наказом господарського суду Харківської області від 16.09.2011 року у справі № 5023/3418/11 (н.р. 49/206-10).

На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що при здійсненні виконавчого провадження за наказом господарського суду Харківської області від 16.09.2011 року у справі № 5023/3418/11 (н.р. 49/206-10) державний виконавець діяв у відповідності до Закону України "Про виконавче провадження", у зв'язку з чим, господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що скарга Дочірньої компанії "Газ України" НАК "Нафтогаз України" на дії Червонозаводського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції є необґрунтованою, не підтвердженою документами та такою, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Згідно зі статтею 43 цього ж кодексу господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись Законом.

Таким чином, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення в ухвалі місцевого господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що місцевий господарський суд розглянув всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, належним чином проаналізував правовідносини, що виникли між сторонами, та вірно застосував норми матеріального та процесуального права.

Доводи апелянта про порушення і неправильне застосування господарським судом норм матеріального права при прийнятті оскаржуваної ухвали не знайшли свого підтвердження.

На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що прийнята господарським судом ухвала відповідає статтям 43, 86 Господарського процесуального кодексу України, вимогам щодо законності та обґрунтованості, підстав для її скасування з мотивів, наведених в апеляційній скарзі не вбачається.

За таких обставин, ухвала господарського суду Харківської області від 05 грудня 2013 року підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга залишенню без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. ст. 105, 106, 1212 ГПК України,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Харківської області від 05 грудня 2013 року у справі № 5023/3418/11 (н.р. 49/206-10) залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Повна постанова складена 13.01.2014 року.

Головуючий суддя Камишева Л.М.

Суддя Івакіна В.О.

Суддя Шепітько І.І.