Постанова № 36604910, 21.11.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/4376/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Данилишин В.М.

Суддя-доповідач: Мельничук В.П.

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 листопада 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.

суддів: Грищенко Т.М., Мацедонської В.Е.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бауштоффе» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 травня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бауштоффе» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування та визнання нечинними рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Бауштоффе» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування та визнання нечинними рішень відповідача. Свої вимоги обгрунтовує тим, що оскаржувані рішення складені відповідачем безпідставно, у зв'язку з чим є нечинними та підлягають скасуванню.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 травня 2013 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням Товариство з обмеженою відповідальністю «Бауштоффе» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову постанову про задоволення даного позову.

До суду апеляційної інстанції всі особи, які беруть участь в справі не прибули, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду.

Статтею 128 КАС України встановлено наслідки неприбуття в судове засідання особи, яка бере участь в справі.

Згідно до ч. 6 зазначеної вище статті якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь в справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Підстави для проведення апеляційного розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами визначено ст. 197 КАС України.

За змістом ч. 1 вищезазначеної статті суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь в справі, про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які прийняті у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1, 2 частини першої статті 183-2 цього Кодексу.

З огляду на викладене та враховуючи те, що справу можливо вирішити на основі наявних у ній доказів, а також те, що до суду апеляційної інстанції всі особи, які беруть участь в справі не прибули, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду, відсутні клопотання про розгляд справи за їх участю, колегія суддів ухвалила про апеляційний розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до ч. 1 ст. 197 КАС України.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду - скасуванню з наступних підстав.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 198, пункту 4 частини 1 статті 202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 195 КАС України рішення суду першої інстанції підлягає перегляду в апеляційному порядку в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції було встановлено наступне.

Відповідачем на підставі наказу від 24 січня 2013 року № 187 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача щодо підтвердження господарських відносин із Товариством з обмеженою відповідальністю "Експериментальний науково-виробничий центр "Фобос" за період із 01 по 31 жовтня 2012 року.

За результатами даної перевірки 25 січня 2013 року складено акт № 40/1/22-20/35290201, за змістом якого перевіркою встанволено завищення позивачем суми податкового кредиту з податку на додану вартість, що призвело до заниження сплати ПДВ за жовтень 2012 року у розмірі 2465079,00 грн., а також завищення від'ємного значення у розмірі 34921,00 грн., чим порушено п. 192.1 ст. 192, п.п. 198.1, 98.3, 198.6 ст. 198, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України.

На підставі висновків акту перевірки 08 лютого 2013 року відповідачем складено оскаржувані рішення № 0001242220, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ із вироблених в Україні товарів у розмірі 2465079,00 грн. за основним платежем та у розмірі 1232539,5 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); № 0001252220, яким позивачу зменшено від'ємне значення суми ПДВ у розмірі 34921,00 грн.

Вважаючи зазначені вище рішення протиправними, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача є необгрунтованими.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його необгрунтованим з огляду на наступне.

Колегія суддів вважає, що в оскаржуваній постанові, суд першої інстанції не врахував наступні обставини.

TOB «Бауштоффе» зареєстроване у Голосіївському районі м. Києва.

Статутний капітал товариства 577400,00 грн. внесено у повному обсязі у грошовій формі.

Підприємство знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Саксаганського 57 «Б».

Зазначене приміщення у користуванні Позивача, на підставі Договору суборенди № 080212-СУБ-Б від 08.02.2012 року. Корисна площа приміщення - 8 кв. м. Основна мета діяльності позивача - торгівля паливно-мастильними матеріалами. Чисельність працівників в штаті - п'ять співробітників до вересня 2012 року, а з вересня 2012 року - три співробітники.

20 листопада 2012 року Позивачем було подано податкову декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2012 року з такими показниками:

Усього податкових зобов'язань (р.9): 3616667,00 грн;

Усього податкового кредиту (р. 17): 3642293,00 грн.

Водночас із поданням декларації. Відповідачу було вручено: Додаток 8 - Заяву про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних); 2)Супровідний реєстр документів № 57/0, що підтверджують право на податковий кредит з податку на додану вартість за жовтень 2012 року та додаються платником податків до Додатку 8 «Заява про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних») звітної податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2012 року. Додаток 8 направлено Відповідачу водночас із декларацією електронним шляхом, а Супровідний реєстр № 57/0 особистим поданням, про що свідчить відмітка ДПІ у Голосіївському районі на вказаному документі. Тобто, платник податку виконав всі вимоги Податкового кодексу України для формування податкового кредиту.

Суд першої інстанції проаналізував первинні документи, надані для підтвердження здійснення господарської операції позивачем, але дійшов невірного висновку про факт ненадання представником позивача до суду інших, окрім копій укладеного між позивачем та TOB "ЕНВЦ "Фобос" договору від 31 жовтня 2012 року № 311012, реєстру виданих та отриманих податкових накладних, податкових накладних (без підтвердження їх реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних) та платіжних доручень, доказів на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та TOB "ЕНВЦ "Фобос", а тому зауважив про правомірність складання спріних рішень відповідача.

Однак, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не врахував, що відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів, послуг.

Пунктом 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України закріплено, що датою виникнення права платника податку віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, шо сталася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податкова накладна № 10 від 31.10.2012 року на суму ПДВ 2500000,00 грн. була отримана позивачем від TOB «ЕНВЦ «Фобос», але як стало відомо позивачу документ не було зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних, що є порушенням із боку продавця п. 201.10 ст. 201 ПК України. Цією ж правовою нормою встановлено, що у разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту.

Водночас із поданням декларації, відповідачу було вручено: Додаток 8 - Заяву про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних); Супровідний реєстр документів № 57/0, що підтверджують право на податковий кредит з податку на додану вартість за жовтень 2012 року та додаються платником податків до Додатку 8 «Заява про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних») звітної податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2012 року. Додаток 8 направлено відповідачу водночас із декларацією електронним шляхом, а Супровідний реєстр № 57/0 особистим поданням, про що свідчить відмітка ДПІ у Голосіївському районі на вказаному документі.

Таким чином, колегія суддів вважає, що позивач виконав всі умови, передбачені Податковим кодексом для того щоб сформувати податковий кредит.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду».

Тобто, аналізуючи Податковий кодекс України суд першої інстанції вірно визначив право платника податку сформувати податковий кредит на підставі сум податків, нарахованих протягом звітного періоду у зв'язку із придбанням товарів, з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, але зробив невірний висновок внаслідок помилкового аналізу норми матеріального права.

Щодо можливості здійснення TOB «Бауштоффе» господарської діяльності суд першої інстанції зробивши висновок про те, що представники відповідача надали достатньо належних доказів на підтвердження обставин, яшми обґрунтовуються заперечення проти позову, помилився, адже суть заперечень представників органу ДПС полягає в тому, що TOB «Бауштоффе» не має можливості здійснювати господарську діяльність.

При цьому, на думку колегії суддів, суд першої інстанції не приділив увагу таким фактам та наявним у справі матеріалам.

Згідно до вступної частини Акту перевірки від 25.01.2012 року № 40/1/22-20/35290201 на підставі наказу від 24.01.2013 року № 187, виданому ДПІ у Голосіївському районі м. Києва проведено документальну позапланову невиїзну перевірку TOB «Бауштоффе», щодо підтвердження господарських відносин із TOB «ЕНВЦ «Фобос» за період, із 01.10.2012 року по 31.10.2012 року. На дату складання акту перевірки місцезнаходження TOB «Бауштоффе» не встановлено та присвоєно стан 9 «Направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням».

Однак, колегія суддів ставить під сумнів таке твердження відповідача, оскільки неможливо встановити наявність або відсутність підприємства за місцезнаходженням при проведенні невиїзної перевірки.

Наказом ДПС України від 24.12.2010 року № 1020 затверджено форму податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку. Зазначений розрахунок подається раз у календарний квартал, тобто податковий розрахунок 1-ДФ за жовтень 2012 року (входить у 4 квартал 2012 року), подається протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного кварталу (ст. 250 ПК України).

Колегією суддів встановлено, що податковий розрахунок 1-ДФ за 4 квартал 2012 року позивачем було подано 11.02.2013 року, тобто у передбачені законом строки, однак відповідачем вказаний податковий розрахунок до уваги взято не було.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про наявність у позивача необхідних для здійснення реальної господарської діяльності матеріальних ресурсів, які повністю спростовують факти, викладені в акті відповідача.

Отже, спірні рішення були прийняті відповідачем протиправно, а тому підлягають скасуванню.

За вказаних обставин колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги обґрунтованими, а тому вона є такою, що підлягаює задоволенню.

Зі змісту ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції невірно надана правова оцінка обставинам справи, оскаржуване судове рішення постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду - скасуванню.

Керуючись ст. ст. 2, 160, 167, 195, 197, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бауштоффе» - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 травня 2013 року - скасувати та постановити нову постанову, якою адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бауштоффе» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування та визнання нечинними рішень - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби № 0001242220, № 0001252220 від 08 лютого 2013 року.

Постанова набирає законної сили через п?ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: Т.М. Грищенко

В.Е. Мацедонська

Головуючий суддя Мельничук В.П.

Судді: Грищенко Т.М.

Мацедонська В.Е.