Ухвала суду № 36604912, 28.11.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/3304/13-а (у 7-ми томах) Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко В.А. Суддя-доповідач: Мельничук В.П.

У Х В А Л А

Іменем України

28 листопада 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.

суддів: Грищенко Т.М., Мацедонської В.Е.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 травня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрметал» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрметал» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення. Свої вимоги обгрунтовує тим, що контрагент позивача на момент здійснення господарських операцій був юридичною особою та платником податку на додану вартість; доводи акта перевірки про нікчемність укладених правочинів не підтверджуються жодними доказами; спірні правочини спрямовані на реальне настання правових наслідків, підтверджуються відповідними первинним документами; придбаний товар повністю використано у власній господарській діяльності, а тому вважає спірне податкове повідомлення-рішення таким, що прийнято відповідачем з порушенням норм податкового законодавства України, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 травня 2013 року задоволено вказаний позов. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби від 04 березня 2013 року № 0001852220.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням представник Державна податкова інспекція у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні даного позову.

До суду апеляційної інстанції всі особи, які беруть участь в справі не прибули, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду.

Статтею 128 КАС України встановлено наслідки неприбуття в судове засідання особи, яка бере участь в справі.

Згідно до ч. 6 зазначеної вище статті якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь в справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Підстави для проведення апеляційного розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами визначено ст. 197 КАС України.

За змістом ч. 1 вищезазначеної статті суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь в справі, про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які прийняті у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1, 2 частини першої статті 183-2 цього Кодексу.

З огляду на викладене та враховуючи те, що справу можливо вирішити на основі наявних у ній доказів, а також те, що до суду апеляційної інстанції всі особи, які беруть участь в справі не прибули, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду, відсутні клопотання про розгляд справи за їх участю, колегія суддів ухвалила про апеляційний розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до ч. 1 ст. 197 КАС України.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, оскаржувану постанову суду першої інстанції - без змін з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 195 КАС України рішення суду першої інстанції підлягає перегляду в апеляційному порядку в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції було встановлено наступне.

Відповідачем проведено позапланову невиїзну перевірку ТОВ "Укрметал" з питань достовірності нарахування та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинах з ТОВ "Скрап-Мет" (код ЄДРПОУ 37400862), за період з 01.07.2011 року по 31.12.2011 року.

За результатами даної перевірки складено акт від 01 лютого 2013 року № 397/22-222-32980869, за змістом якого перевіркою було встановлено порушення позивачем підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 4562970,00 грн.

Висновки акта перевірки мотивовані наступним: за фактом підробки документів невстановленими слідством особами ТОВ "Скрап-Мет" порушено кримінальну справу; за юридичною адресою контрагент позивача, його посадові особи, бухгалтерська та фінансово-господарська документація не знаходяться, як і відсутня будь-яка інформація про наявні складські приміщення, автомобільний чи інший транспорт, устаткування необхідні для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства; за результатами почеркознавчого дослідження встановлено, що підписи виконані від імені ОСОБА_2 на реєстраційних та звітних документах виконані не ним, а іншими особами. Враховуючи зазначену інформацію відповідач дійшов висновку про нікчемність правочинів, між ТОВ "Укрметал" та ТОВ "Скрап-Мет", а тому первинні документи по господарським операціям не можуть бути прийняті до уваги.

На підставі висновків акта первірки податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення від 04 березня 2013 року № 0001852220, за яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, за порушення підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України ТОВ "Укрметал" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 4562970,00 грн., у тому числі за основним платежем 4562970,00 грн.

Вважаючи зазначене податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача є обгрунтованими.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його обгрунтованим з огляду на наступне.

Правова позиція по даному питанню висловлена Вищим адміністративним судом України в листі від 02 червня 2011 року № 742/11/13-11, за змістом якого з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між ТОВ "Укрметал" та ТОВ "Скрап-Мет", мету придбання товарів/послуг, обставини використання придбаного товару/послуг у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (чи були платниками податку на додану вартість).

Судом першої інстанції було встановлено, що між ТОВ "Укрметал" (покупець) та ТОВ "Скрап-Мет" (продавець) укладено договір купівлі-продажу від 01 вересня 2011 року № 6-П, за умовами якого продавець зобов'язується продати та передати у власність покупцю, а покупець прийняти та оплатити промисловий брухт та відходи чорних металів; ціни на товар є договірними та узгоджуються сторонами у додаткових угодах, які є невід'ємною частиною цього договору.

Виконання договору підтверджується актами приймання металів чорних (вторинних) та видатковими накладними, датованими вереснем, листопадом, груднем 2011 року, відповідно до яких ТОВ "Скрап-Мет" поставило позивачу промисловий брухт та відходи чорних металів (брухт сталевий негабаритний великоваговий вид 500, брухт сталевий легковаговий вид 501, брухт сталевий вид 3 тощо) загальною кількістю 8800,00 тонн на суму 19839000,00 грн.

ТОВ "Скрап-Мет" виписало ТОВ "Укрметал" податкові накладні, датовані вереснем, листопадом, груднем 2011 року, на загальну суму 19839000,00 грн.

Транспортування вказаного товару до ТОВ "Укрметал" згідно умов договору здійснювалось ТОВ "Скрап-Мет".

Розрахунки за товар проведені позивачем у повному обсязі шляхом перерахування на рахунки продавця грошових коштів, що підтверджується відповідними виписками банку.

Підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає витрати як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з пунктом 138.4 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

За правилами пункту 138.5 статті 138 Податкового кодексу України інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку.

Згідно з пунктом 138.6 статті 138 Податкового кодексу України собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу встановлює, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Наведені правові норми свідчать, що визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, є їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податку та підтвердження розрахунковими, платіжними та первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку.

При цьому судом першої інстанції було встановлено, що акт перевірки не містить інформації про відсутність у ТОВ "Укрметал" на момент його перевірки відповідних розрахункових, платіжних та первинних документів по взаємовідносинам з ТОВ "Скрап-Мет".

Вирішуючи питання пов'язаності придбаних позивачем товарів та послуг з його господарською діяльністю, колегія суддів зазначає про наступне.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язану з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Судом першої інстанції було встановлено, що ТОВ "Укрметал" здійснює діяльність з відновлення відсортованих відходів, оптової торгівлі відходами та брухтом, демонтажу (розбирання) машин і устаткування, що підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Крім того, відповідно до ліцензії Міністерства промислової політики України від 31 травня 2011 року серія № 580811 ТОВ "Укрметал" має право на здійснення діяльності із заготівлі, переробки металобрухту чорних металів.

Відповідно до ліцензії Міністерства промислової політики України від 21 грудня 2010 року серія АГ № 501536 ТОВ "Скрап-Мет" має право на здійснення діяльності із заготівлі, переробки металобрухту чорних металів.

Матеріали справи свідчать, що придбаний у ТОВ "Скрап-Мет" промисловий брухт та відходи чорних металів реалізовано позивачем третій особі - ПАТ "Укрвторчормет".

На підтвердження реальності господарських операцій позивач надав суду наступні документи: копії господарських договорів, видаткових та податкових накладних, актів приймання металів чорних (вторинних), оборотно-сальдові відомості, картки рахунку.

Також позивачем надано суду докази наявності території для зберігання металобрухту, навантажувальної техніки, яка забезпечувала виконання вантажно-розвантажувальних робіт, транспортних засобів, за допомогою яких здійснювалось переважування металобрухту при його передачі від ТОВ "Укрметал" до ПАТ "Укрвторчормет", зокрема: копії договору земельної ділянки, витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, свідоцтв про реєстрацію технологічних транспортних засобів, свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів, витягу зі статуту контрагента позивача.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що господарські операції ТОВ "Укрметал" з ТОВ "Скрап-Мет" здійснювалися в межах господарської діяльності позивача, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

На підтвердження правомірності формування витрат по спірним операціям в матеріалах справи наявні копії відповідних розрахункових та первинних документів.

Доказів на підтвердження того, що контрагент позивача не мав адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по спірним операціям, та доказів відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань, відповідачем до суду не надано.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач правомірно формував витрати за перевірений період по взаємовідносинам з ТОВ "Скрап-Мет" у зв'язку з придбанням товару.

Така підстава як результати почеркознавчого дослідження про те, що підписи виконані від імені ОСОБА_2 на реєстраційних та звітних документах виконані не ним, а іншими особами, на переконання колегії судів, не позбавляє правового значення відповідних первинних документів, виданих цим підприємством, у разі реального здійснення господарських операцій.

Стосовно висновків акта перевірки про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та ТОВ "Скрап-Мет", колегія суддів звертає увагу на наступне.

Частина 1 статті 203 Цивільного кодексу України встановлює, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до частини першої статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Згідно з частиною 2 статті 228 Цивільного кодексу України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Частина 3 цієї статті визначає, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Для застосування санкцій, передбачених статтею 228 Цивільного кодексу України, необхідним є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наприклад, вчинення удаваного правочину з метою приховання ухилення від сплати податків чи з метою неправомірного одержання з державного бюджету коштів шляхом відшкодування податку на додану вартість у разі його несплати контрагентами до бюджету.

При цьому судом першої інстанції було зауважено, що відповідачем не наведено, а судом не встановлено, підстав для визнання нікчемним правочину, укладеного в межах спірних правовідносин між позивачем та його контрагентом, а відповідачем не надано доказів, які б свідчили, що зазначені правочини є такими, що порушують публічний порядок чи спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави.

Крім того, в силу положень частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України питання недійсності правочину у разі недодержання вимоги щодо його відповідності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам вирішується виключно судом.

Отже, при вирішенні даного спору колегія суддів вважає правильною правову позицію суду першої інстанції про те, що у разі якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Слід також враховувати вимоги статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", яка встановлює, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Так, на час здійснення спірних господарських операцій ТОВ "Скрап-Мет" було зареєстроване як юридична особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Отже, позивач як покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Враховуючи викладене, беручи до уваги довтовірно встановлений судом першої інстанції факт придбання позивачем товарів з метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що висновки акта перевірки про порушення позивачем підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України є помилковими.

Таким чином, спірне податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню повністю.

Доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним, а тому вона задоволенню не підлягає.

За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 2, 159, 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 травня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п?ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: Т.М. Грищенко

В.Е. Мацедонська

Головуючий суддя Мельничук В.П.

Судді: Грищенко Т.М.

Мацедонська В.Е.