Ухвала суду № 36598478, 10.01.2014, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Справа №2034/13730/2012

Провадження № 11кп/790/428/13 Головуючий у 1 інстанції

Категорія: п.6 ч.2 ст.115 КК України Сітбаталова Н.І.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2013 року, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого - судді Снігерьової Р.І.

суддів - Соколенко В.Г., Шабельнікова С.К.

з участю прокурора - Подобайло В.І.

секретаря - Білик О.М.

захисника - ОСОБА_2, ОСОБА_3

потерпілих - ОСОБА_4, ОСОБА_16

обвинуваченого - ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові кримінальне провадження за апеляційними скаргами прокурора прокуратури Харківської області, ОСОБА_6, обвинуваченого ОСОБА_5 та його захисника, адвоката ОСОБА_2, на вирок Харківського районного суду Харківської області від 02 серпня 2013 року,

В с т а н о в и л а:

Вказанним вироком:

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с.Лиман Зміївського району, Харківської області, громадянин України, українець, з середньою освітою, не працюючий, розлучений, проживаючий за

адресою: АДРЕСА_1, в силу ст.89 КК України не судимий,

визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п. 6 ч.2 ст. 115 КК України з призначенням покарання у вигляді довічного позбавлення волі.

Срок відбування покарання ОСОБА_5 відраховано з моменту його затримання, з 29.06.2012 року.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь Науково-дослідного еспертно-криміналістичного центру при ГУМВС України в Харківській області витрати за проведення судово-грунтознавчої експертизи №14 від 06.08.2012 р. в сумі 2 984,85 грн.; компютерно-технічної еспертизи №Є-104 КТ від 13.08.2012 р. в сумі 3 972,24 грн.; дактилоскопічної еспертизи №390 від 08.08.2012 р. в сумі 3 420,54 грн.; та на користь Державного Науково-дослідного еспертно-криміналістичного центру МВС України процесуальні витрати за проведення молекулярно-генетичної експертизи за № 20-726 від 14.11.2012 р. в суммі 31 838,40 гривень.

Відповідно до вироку суду, ОСОБА_5 визнаний винний в тім, що 25 червня 2012 року по всесвітній мережі «Інтернет» спілкуючись «В контакті» зі своєю знайомою ОСОБА_7, дізнався про придбання нею ноутбука. У нього виник намір протиправно позбавити життя ОСОБА_7 з метою заволодіння її майном.

Використовуючи всесвітню мережу «Інтернет», ОСОБА_5 25.06.2012 року запропонував ОСОБА_7 приїхати до нього в с. Кутузівка Харківського району Харківської області, куди вона в той же день, близько 21-05 години, приїхала. ОСОБА_5, з метою реалізації злочинного наміру, після прибуття до нього додому ОСОБА_7, взяв у неї ноутбук, нібито, для його тимчасового зберігання, та залишив у себе. Потім за місцем свого мешкання взяв кухонний ніж, який заховав в пакет та запропонував ОСОБА_7 прогулятися з ним поблизу с. Кутузівка. Після чого, 26.06.2012 року, близько 00-00 години, ОСОБА_5 під приводом прогулянки, запропонував ОСОБА_7 піти на берег водосховища. Діючи із корисних мотивів, скориставшись відсутністю освітлення та сторонніх осіб, навмисно пропустив ОСОБА_7 попереду себе, при цьому вказав їй, щоб остання освітлювала дорогу за допомогою свого мобільного телефону «Samsung DUOS». Прослідував за ОСОБА_7 до лісосмуги поблизу с.Кутузівка в напрямку водосховища, яке вважав затишним місцем. Скориставшись тим, що ОСОБА_7 повільно пересувалась попереду нього, ОСОБА_5, реалізуючи свій злочинний намір, підійшов до неї сзаду, вийняв з пакету заздалегідь приготовлений ніж, лезом якого навмисно наніс удар в область лівої лопатки. Потім повалив її на землю спиною вниз, бажаючи довести злочинний намір до кінця, закрив лівою рукою рот ОСОБА_7 і наніс удар у шию, та два удари в область серця. Своїми злочинними діями ОСОБА_5 причинив ОСОБА_7 наступні тілесні ушкодження:

-проникаюче в плевральну порожнину колото-різане поранення в область грудини в місці прикріплення ключиць;

-різане поранення шиї по передній і лівій боковій поверхні, з неповним перетинанням трахеї;

-колото-різану рану на правій боковій поверхні шиї;

-проникаюче в плевральну порожнину колото-різане поранення на лівій половині грудної клітини, в проекції 2 межребір'я, по середньо-ключичній лінії з ушкодженням реберних хрящів;

-проникаюче в плевральну порожнину колото-різане поранення передньої поверхні грудної клітини зліва, по передньопідпаховій лінії, в проекції 3 межребір'я з пошкодженням серця.

ОСОБА_7, зазнавши травму грудної клітини у вигляді колото-різаного поранення серця, що супроводжувалося зовнішньою та внутрішньою кровотечею, та призвело до утворення гемопневмоторакса, померла на місці.

Переконавшись, що ОСОБА_7 не подає ознак життя, продовжуючи реалізовувати свій злочинний намір ОСОБА_5, із корисних спонукань заволодів її мобільним телефоном «Samsung DUOS», вартістю 1176,00 гривень, після чого перемістив труп ОСОБА_7 у лісосмугу, і там залишив. Після цього повернувся додому, за адресою: АДРЕСА_1, де взяв раніше залишений ОСОБА_7 ноутбук «НР Pavilion g6-1262sr Serial: 5CD1420MBV», вартістю 3 520,00грн, всього заволодів майном ОСОБА_7 на загальну суму 4 696,00 гривень.

З метою приховування вищевказаного майна, ОСОБА_5 переніс мобільний телефон та ноутбук до присадибної ділянки своєї сім'ї, яка розташована поблизу його будинку. Вранці того ж дня ОСОБА_5, принесеною із собою лопатою, викопав яму, куди помістив труп ОСОБА_7 та закопав.

Прокурор в поданій апеляційній скарзі просить вирок скасувати і ухвалити свій, призначивши ОСОБА_5 покарання у вигляді довічного позбавлення волі, з призначенням додаткового покарання, конфіскації майна, яке підлягає обов'язковому застосуванню згідно санкції п.6 ч.2 ст.115 КК України.

В поданій обвинуваченим ОСОБА_5 апеляційній скарзі він просить вирок скасувати та постановити новий вирок, яким його за п.6 ч.2 ст.115 КК України виправдати. В обгрунтування вимог вказує на незаконність вироку через його обгрунтування неналежнми та недопустими доказами, неповноту дослідження всіх обставин справи. При цьому зазначає, що на досудовому слідстві до нього були застосовані недозволені методи ведення слідства, в зв'язку з чим він змушений був підписати явку із повинною, яка незаконно покладена в основу обвинувального вироку як доказ. Також вказує на обвинувальний уклін судового розгляду, так як його клопотання не задовільнялись, в судове засідання не був викликаний свідок ОСОБА_9, не приймались міри по відшуканню його мобільного телефона. Звертає увагу на невиявлення на грунті, де начеб-то мало місце вбивство ОСОБА_7, слідів крові, на невиявлення ножа, яким було вчинено вбивство. Вважає, що наявні в матеріалах провадження характеризуючі його дані виключно позитивні. Вказує на безпідставність обґрунтування призначеної йому міри покарання посиланням у вироку на його негативну поведінку в судовому засіданні.

Захисник засудженного, адвокат ОСОБА_2, в поданій апеляційній скарзі просить вирок суду скасувати, кримінальне провадження стосовно ОСОБА_5 закрити. При цьому вказує на допущену судом неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, на порушення вимог кримінально - процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність. В обгрунтування вимог посилається на незаконність обгрунтування висновків про доведенність вини засудженого явкою з повинною ОСОБА_5, яка ним же була спростована під час судового розгляду, хоча вона взагалі не повина була братись до уваги судом під час постановлення вироку, що є істотним порушенням вимог п.4 ст.95 КПК України. Крім цього, вважає, що суд незаконно послався як на доказ, на постанови про обрання та продовження ОСОБА_5 запобіжного заходу від 09.07.2012 року та від 29.08.2012 року, обґрунтував вирок неналежними доказами, показаннями родичів загиблої ОСОБА_7, які не підтверджують обставини, що підлягають доказуванню, чим порушив вимоги ст.85 КПК України.

Крім того, зазначає про порушення судом вимог п.2 ч.3 ст.374 КПК України, оскільки в мотивувальній частині вироку суд послався на вчинення кримінального правопорушення згідно з обвинувальним актом, а не на обставини, що визнанні судом доведеними при розгляді кримінального провадження. Обгрунтування покарання в вигляді довічного позбавлення ОСОБА_5 волі його зневажливою поведінкою, введенням суду в оману, байдужим відношення до наслідків злочину, не розкаянням, є суттєвим порушенням кримінального процесуального закону, вимог ст 330 КПК України, оскільки суд поведінку обвинуваченого в судовому засіданні пов'язав з призначенням покарання, використавши відомості про окремі риси характеру ОСОБА_5, порушивши вимоги ч.1 ст.88 КПК України. Вказує на порушення судом ст.319 КПК України про незмінність складу суду, оскільки судовий розгляд мав бути проведений в одному складі. Посилається також на безпідставні відхилення клопотань обвинуваченого та захисника про виклик в судове засідання свідка, таксиста, який останній бачив живою ОСОБА_7, судово-медичного експерта, що проводив дослідження трупа загиблої, на неповноту досудового слідства, що виражається в невстановленні місця та часу вчинення злочину, не проведення слідчого експерименту щодо механізму нанесення ушкоджень та їх локалізації.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримував доводи поданої апеляційної скарги, обвинуваченого ОСОБА_5 та його захисника, адвоката ОСОБА_2, які підтримували доводи поданих ними апеляційних скарг, заперечення потерпілих щодо скарг обвинуваченого та захисника, перевіривши матеріали судового провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг колегія суддів вважає, що апелляційна скарга прокурора задоволенню не підлягає, апеляційні скарги обвинуваченого та захисника підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Розглянувши кримінальне провадження в межах апеляційних вимог встановлено, що суд першої інстанції з достатньою повнотою, в межах визначенного судом обсягу, об'єктивно дослідив обставини вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення. Зібраним по справі доказам дав належну юридичну оцінку, правильно кваліфікував дії обвинуваченого.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 своєї вини не визнав, вказавши, що даного злочину він не вчиняв, наміру заволодіти майном ОСОБА_7 не мав. Він пояснював, що 25.06.2012 року ОСОБА_7 дійсно приїжджала до нього в с.Кутузівка Харківського району, яку через мережу «Інтернет» запросив на побачення. Вона взяла з собою ноутбук, щоб він із свого ноутбука перекинув їй інформацію. 26.06.2012 року, біля часу ночі, ОСОБА_7 наполягла уїхати додому. Він на трасі зупинив автомобіль і вона поїхала в м.Харків, в приміщення будинку не заходила. 29.06.2012 року його затримали працівники Липецького відділу міліції, яким він під впливом фізичного та психічного насилля змушений був визнати вину у скоєнні правопорушення, якого не вчиняв.

В процесі розгляду кримінального провадження судом першої інстанції були перевірені доводи обвинуваченого та його захисту про непричетність засудженого до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення, у тому числі і версія про те, що ОСОБА_7, після перебування з ОСОБА_5, 26.06.2012 року вночі поїхала додому в м.Харків на попутному автомобілі і мотивовано з ними не погодився, навівши відповідні докази та аргументи спростування.

Зокрема, зіслався на протокол відтворення обстановки та обставин події від 29.06.2012 року, в ході якого проводилася відеозйомка, з участю ОСОБА_5, понятих, адвоката ОСОБА_10, експерта НДЕКЦ. В ході відтворення ОСОБА_5 давав послідовні пояснення про обставини вчиненого ним злочину, умисного вбивства ОСОБА_7 з корисливих мотивів.

Він пояснював, що в ході спілкування з нею в мережі «Інтернет» узнав про придбання ОСОБА_7 ноутбука. Запросив до себе, попросив взяти ноутбук. 25.06.2012 року вона приїхала, свої речі залишила в будинку і вони пішли прогулятись, він вступив з нею в статевий зв'язок. Після цього, 26.06.2012 року вночі під приводом прогулянки, запропонував ОСОБА_7 піти на берег водосховища. Коли йшли, пропустив ОСОБА_7 попереду себе, вказавши їй, щоб вона освітлювала дорогу за допомогою свого мобільного телефону «Samsung». Йшли в напрямку лісосмуги біля с.Кутузівки до водойми. Потім описав, як біля водосховища він із пакета витяг заздалегідь приготовлений ніж і наніс удар ОСОБА_7 в спину. Потім повалив на землю, лівою рукою закрив рот, а правою наніс удар в шию, потім два удара в область серця, вона перестала подавати ознаки життя. Потім переніс тіло до лісосмуги, забравши собі її мобільний телефон, який відключив. Наступного дня, об 11-00 годині, взяв у сараї лопату, пішов на місце, де залишив труп ОСОБА_7 і там її закопав. Лопату залишив у палісаднику.

Показав місце скоєння злочину у лісосмузі с.Кутузівка Харківського району Харківської області, місце, куди переніс труп від місця вбивства, де закопав труп, де сховав ноутбук, телефон та навушники, які видав працівникам міліції, при цьому повідомив, що ніж викинув. /т. 1, а.с. 125-137/.

Ці показання ОСОБА_5 давав в присутності незацікавлених осіб, з фіксацією на диск, в присутності захисника, без будь-якого втручання з боку працівників правоохоронних органів. У справі немає даних про недостовірність цих пояснень, чи примушування засудженого до їх давання.

За наслідками прокурорської перевірки Харківською міжрайонною прокуратурою не було виявлено даних, які б підтверджували наведені в заяві ОСОБА_5 факти застосування до нього недозволених методів ведення слідства співробітниками СКР Липецького ВМ Харківського РВ ГУ МВС України в Харківській області. В зв'язку з чим була винесена постанова про закриття кримінального провадження від 09.04.2013 року, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 4201322430000065 від 22.03.2013 року, у зв'язку з відсутністю в діяннях ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 та ОСОБА_15 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.365 КК України. /т.3, а.с.118-119/. Постанова оскаржена не була. Тому твердження засудженого та його захисника про обгрунтування вироку показаннями, здобутими внаслідок застосування недозволених методів ведення слідства, є непереконливими.

Обгрунтовуючи обвинувачення, суд послався на достовірні і допустимі докази, які підтверджують правдивість показань ОСОБА_5, даних при відтворенні обстановки та обставин події, які, в сукупності з іншими доказами, доводять винність засудженого у вчиненні кримінального правопорушення, а саме, на такі докази.

Покази потерпілих ОСОБА_4 та ОСОБА_16, які пояснили, що 27.06.2012 року, в зв'язку із зникненням дочки ОСОБА_7, було заявлено в відділ міліції, працівники якого встановили про її перебування 25.06.2012 року в с.Кутузівка Харківського району Харківської області у ОСОБА_5, який пояснював, що після перебування з ОСОБА_7, він посадив її в білий автомобіль, державний номер не запам'ятав, та повернувся додому. 30.06.2012 року, неподалік місця проживання ОСОБА_5, було знайдено труп ОСОБА_7

Як встановлено показами свідка ОСОБА_17, з ОСОБА_7 вони працювали диспетчерами в таксі «Лідер» м Харкова і дружили. 25.06.2012 року ОСОБА_7 мала намір поїхати до ОСОБА_5 в с.Кутузівка Харківського району, з яким контактувала через мережу «Інтернет». 26.06.2012 року зателефонувала до ОСОБА_7, але її телефон був відключений. 27.06.2012 року ОСОБА_7 не вийшла на роботу, вона знову зателефонувала, телефон не відповідав. Розшукуючи Ірину, вона спілкувалась з колишнім її хлопцем - ОСОБА_19, який бачив ОСОБА_7 тиждень тому. На сторінці ОСОБА_7 в соціальній мережі «В контакті» побачила її спілкування з ОСОБА_5, потім зустрілася з ОСОБА_9, який 25.06.2012 року, близько 20-00 години, відвозив ОСОБА_7 в с.Кутузівка, де її зустрів хлопець. 27.06.2012 року вона з ОСОБА_9 поїхали в с.Кутузівку, зустрілись з ОСОБА_5, який розповів їм, що ОСОБА_7 після спілкуванні з ним, захотіла уїхати додому, тому він провів її на трасу, де вона сіла в попутний автомобіль. Оскільки ОСОБА_5 не зміг вказати реєстраційний номер цього автомобіля, як виглядає водій, що їй показалось дивним, вона зателефонувала до матері ОСОБА_7, так як вважала необхідним звернутися до міліції.

Свідок ОСОБА_20 підтверджувала, що ОСОБА_7 25.06.2012 року збиралася їхати на річку до ОСОБА_5 В цей день вона телефонувала ОСОБА_21, у якої хотіла позичити гроші на купальник.

Свідки ОСОБА_19 та ОСОБА_28 також підтверджували, що 27.06.2012 року вони приймали міри по розшуку ОСОБА_7.

Згідно протоколу огляду місця події від 30.06.2012 року, ділянки лісосмуги в с.Кутузівка, поблизу водойми, ОСОБА_5 вказав на ділянку розпушування землі розміром 180x90 см., де на глибині 103 см. було виявлено труп жінки віком близько 22-23 роки з пораненнями на шиї, інших частинах тіла насильницького характеру /т.1 а.с.44-52/.

При пред'явленні трупа для впізнання, 30.06.2012 року ОСОБА_4 впізнав свою дочку, ОСОБА_7, яку було знайдену в лісосмузі с.Кутузівка Харківського району Харківської області /т.1 а.с.139/.

З даних висновку судово-медичної експертизи №48/1257-с/12 від 19.10.2012 року, у ОСОБА_7 було виявлено тілесні ушкодження: - проникаюче в плевральну порожнину колото-різане поранення в область грудини в місці прикріплення ключиць;

-різане поранення шиї по передній і лівій боковій поверхні, з неповним перетинанням трахеї;

-колото-різана рана на правій боковій поверхні шиї;

-проникаюче в плевральну порожнину колото-різане поранення на лівій половині грудної клітини, в проекції 2 межребір'я, по середньо-ключичній лінії з ушкодженням реберних хрящів;

-проникаюче в плевральну порожнину колото-різане поранення передньої поверхні грудної клітини зліва, по передньопідпаховій лінії, в проекції 3 межребір'я з пошкодженням серця.

Причиною смерті ОСОБА_7 явилася травма грудної клітки у вигляді колото-різаного поранення серця, яке супроводжувалося зовнішньою і внутрішньою кровотечею і призвело до утворення гемопневмоторакса (наявність крові і повітря в плевральних порожнинах). Всі виявлені у ОСОБА_7 тілесні ушкодження мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя, виникли в стрімкій послідовності, незадовго до настання смерті в наслідок одного й того ж отрокінцевого, одностороннього плоского колюче-ріжущого предмета з лезом середньої гостроти, обухом «П»-образного поперечного січення. Покази ОСОБА_5, дані при відтворенні обстановки і обставин події не протирічать об'єктивним судово-медичним даним щодо локалізації, часу, механізму виникнення тілесних пошкоджень на трупі ОСОБА_7 /том 2, а.с. 7-11/.

Згідно висновку судово-медичної експертизи №3843аі/12 від 27.07.2012 року, у ОСОБА_5 по ліктьовому краю основної заланги 5-го пальця правої кисті виявлено рубець, який утворився внаслідок загоєння різаної рани, що утворилася від ріжучої дії гострого предмету і могла бути заподіяна в термін, зазначений ОСОБА_5 при його освідуванні. /т.2 а.с.20-22/. В ході розслідування він неодноразово вказував, що ця різана рана була отримана ним з необережності під час нанесення ножових ран ОСОБА_7 і суд дав належне обґрунтування показам обвинуваченого в цій частині як достовірним.

В ході проведення обшуку по місцю проживання ОСОБА_5, за адресою: АДРЕСА_1, було виявлено і вилучено в сараї біля будинку, тканину камуфляжну, системний комп'ютерний блок, ніж металевий, джинсові брюки, гумові тапочки, саперну лопату, штикову лопату, металеві предмети /т.1, а.с. 152/.

Із роздруківки On-line листування в мережі «http://vk.com» («У контакті») ОСОБА_7 та ОСОБА_5 з 04.04.2012 року до 26.05.2012 року вбачається, що ОСОБА_5 під час листування, повідомляв ОСОБА_7 невірні дані про придбання ним квартири в м.Харкові, нового комп'ютера, дізнався, що вона придбала ноутбук, 25.06.2012 року запросив до себе в с.Кутузівка Харківського району, просив взяти ноутбук, щоб перемістити інформацію зі свого комп'ютера на її ноутбук, потім перемістити на новий комп'ютер, який він, начеб-то придбав в цей же день. /т.1 а.с. 244-288/.

Висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення стверджуються іншими доказами: даними протоколів огляду, виявлення та вилучення від 28.06.2012 року та від 29.06.2012 року, у квартирі по місцю проживання ОСОБА_5 /т. 1, а.с. 66-68, 114/ одягу, в якому він був одягнений 25.06.2012 року, даними протоколу огляду від 28.06.2012 року, проведеному в АДРЕСА_4, за місцем проживання ОСОБА_7/т.1, а.с.73- 80/, протоколу виїмки від 16.07.2012 року одягу ОСОБА_7 із філіалу № 2 ХОБСМЕ, даними протоколів пред'явлення предметів для впізнання від 19.07.2012 року та від 19.07.2012 року про впізнання ОСОБА_17 мобільного телефону «Самсунг» та ноутбуку «Хьюлет Пакарт», які належали ОСОБА_7, вилучені в ході відтворення обстановки та обставин події, протоколу огляду місця події від 21.07.2012 року про відібрання неподалік с.Кутузівка Харківського району зразків ґрунту для проведення судової експертизи, роздруківкою вхідних і вихідних дзвінків та СМС-повідомлень мобільного телефону НОМЕР_1 ОСОБА_7 про здійснення 25.06.2012 року дзвінка на номер НОМЕР_2, що перебував у користуванні ОСОБА_5, роздруківкою вхідних і вихідних дзвінків мобільного телефону НОМЕР_2 ОСОБА_5, з якого він в 20:46:44, 25.06.2012 року в районі вул.Шляхової,9 в с.Кутузівка отримав дзвінок з номеру НОМЕР_1 від ОСОБА_7, висновками проведених по справі судово-імунологічних експертиз № 190-Ис/12 від 03.08.2012 року, №183-Іс/12 від 13.08.2012 року, №184-Іс/12 від 13.08.2012 року, №191-Іс/12 від 31.08.2012 року про виявлення на футболці, шортах, камуфляжній тканині слідів крові, походження якої від потерпілої ОСОБА_7 не виключається, даними судово-грунтознавчої експертизи №14 від 06.08.2012 року про те, що нашарування грунту, вилучені зі штикової лопати, і зразки грунту, вилучені з місця поховання трупу, та один із зразків, вилучених у двохметрах від місця виявлення трупа, характеризуються загальною родовою і загальною груповою приналежністю /т.2 а.с.155-163/, даними судово-товарознавчої експертизи №11 від 14.08.2012 року про вартість мобільного телефону ТМ «Самсунг С 6712» 1176,00 гривень, портативного комп'ютера (ноутбук) ТМ «HP Pavilion g6» 1262 srSerial: 5CD1420MBV» 3520,00 гривень, висновком комп'ютерно-технічної експертизи № Е-104 КТ від 13.08.2012 року, висновком молекулярно-генетичної експертизи №20-726 від 14.11.2012 року, згідно якого генетичні ознаки слідів сперми з домішком крові на вирізках з тампонів з піхви та прямої кишки трупа ОСОБА_7 є змішаними, збігаються між собою, містять генетичні зразки крові трупа ОСОБА_7 та звинуваченого ОСОБА_5 і не містять генетичних ознак зразка крові свідка ОСОБА_22, постановою про відмову в порушенні кримінальної справи від 24.09.2012 року у відношенні ОСОБА_5 за ознаками ст.187 КК України.

В ході апеляційного розгляду кримінального провадження був допитаний експерт ОСОБА_23, який підтвердив висновки проведеної ним судово-медичної експертизи, пояснив, що по своєму характеру, смертельними могли бути кожне із виявлених на тілі ОСОБА_7 4-х поранень, крім колото-різаної рани на правій боковій поверхні шиї, яке могло бути нанесене ОСОБА_7 сзаді, при вертикальному її положенні. Для уточнення даних щодо кількості ударів, оскільки ОСОБА_5 вказував на нанесення до чотирьох ударів, і механізму їх виникнення звертався до слідчого про організацію побачення з ОСОБА_22, до якого їздив в СІЗО, але він в присутності адвоката відмовився від зустрічі і дачі пояснень. Висновки експертизи про виявлені на трупі смертельні тілесні ушкодження відповідають тим пошкодженням, на які вказував ОСОБА_5 в своїх показах.

Свідок ОСОБА_24 підтвердила, що ОСОБА_5 відмовлявся давати пояснення експерту, який ініціював перед нею зустріч з ним для усунення розбіжностей в показах.

Поясненнями свідка ОСОБА_25 підтверджено факт вилучення ним зразків грунту в місцях, вказаних оперативним працівником, який був присутній при первинному огляді місця пригоди. План місцевості, який він склав, передбачає можливе переміщенням ОСОБА_5 за його показами, які перевірялись на місцевості.

Суд першої інстанції дослідив послідовні покази ОСОБА_5 на досудовому слідстві про умисне завдання смерті ОСОБА_7 з метою заволодіння її комп'ютером, мобільним телефоном визнавши, що мало місце 26.06. 2012 року, біля часу ночі, при цьому він випадково порізав собі мізинець, обґрунтовано визнав їх допустимими і правдивими, оскільки узгоджуються з наведеними в мотивувальній частині вироку доказами. Привів відповідні аргументи, які свідчать про те, що такі дії обвинуваченого були заздалегідь спланованими і продуманими.

Суд аргументовано спростував покази обвинуваченого в судовому засіданні про непричетність до вчинення злочину, як такі, що не узгоджуються з наведеними у вироку доказами, зазначивши, що ОСОБА_5, достовірно знаючи про наявність у ОСОБА_7 ноутбука, через мережу «Інтернет» запросив до себе, попросив взяти ноутбук, щоб ним заволодіти після вчинення вбивства. Про заздалегідь сплановані дії ОСОБА_5 щодо вчинення умисного вбивства ОСОБА_7 свідчить те, що після вбивства, з метою забезпечення алібі, ОСОБА_5 зайшов в соціальну мережу Інтернет «В контакті», де залишив ОСОБА_7 повідомлення, достовірно знаючи, що вона його не отримає, так як ноутбук та мобільний телефон ОСОБА_7, які були ним привласнені, він заховав по місцю проживання які, після затримання ОСОБА_5, були вилучені працівниками міліції там, де він показував. Крім цього, ніяких дій по переміщенню інформації із свого ком'ютера на ноутбук ОСОБА_7 ОСОБА_5 не здійснював. Наведене свідчить

Твердження обвинуваченого про повернення ОСОБА_7 вночі в м.Харків невідомим транспортним засобом суд обґрунтовано спростував як надумані, оскільки ОСОБА_7, являючись диспетчером служби «Таксі», могла уїхати на таксі з цієї служби. Крім цього, такі твердження не узгоджуються із наведеними у вироку, та дослідженими судом апеляційної інстанції, доказами.

Таким чином, невизнання обвинуваченим вини у вчиненні злочину суд обгрунтовано визнав способом захисту з метою уникнення відповідальності за скоєне.

Покази допитаного судом апеляційної інстанції свідка ОСОБА_26, матері ОСОБА_5, зацікавленої особи в дачі показів на користь обвинуваченого, в частині застосування до нього фізичного насилля, відхиляються з наведених вище обгрунтувань.

Колегія суддів вважає, що обвинувачений ОСОБА_5 умисно, з корисливих мотивів, вчинив вбивство ОСОБА_7, одномоментно, в стрімкій послідовності, заподіяв їй зазначені у висновку судово-медичної експертизи тілесні ушкодження, вказані у вироку суду при формулюванні обвинувачення, що визнане судом доведеним, при обставинах, на які вказував ОСОБА_5 щодо механізму їх нанесення.

Доводи апеляційних скарг обвинуваченого та його захисника про недоведеність вини ОСОБА_5 у вчинені інкримінованого йому правопорушення, неповноту дослідження обставин справи, не встановлення механізму нанесення ушкоджень та їх локалізацію не мають правових підстав. Доводи їх апеляційних скарг про порушення права обвинуваченого за захист, порушення його прав при наданні та дослідженні доказів колегія суддів також вважає безпідставними, оскільки з моменту затримання ОСОБА_5 у нього був захисник, ОСОБА_27, потім ОСОБА_2, які приймали участь у слідчих діях та при допитах обвинуваченого, клопотання обвинуваченого та його захисника відхилялись судом мотивовано.

Суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого п.6 ч.2 ст.115 КК України - вчинення вбивства, тобто протиправного заподіяння смерті іншій людині, з корисливих мотивів.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які тягнуть скасування у будь-якому разі судового рішення колегією не встановлено.

Поряд із цим, з мотивувальної частини вироку слід виключити посилання суду на недопустимі та неналежні докази: явку із зізнання ОСОБА_5 від 29.06.2012 року (том 1, а.с. 20-21); посилання на визнавальні пояснення ОСОБА_5, що містяться у постанові Харківського районного суду Харківської області від 09.07.2012 року про обрання ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою (том 1, а.с. 149) та постанові Харківського районного суду Харківської області від 29.08.2012 року про продовження терміну тримання під вартою ОСОБА_5, оскільки посилання на ці дані суперечать вимогам ст.ст.84-85, 95 КПК України, доказами не являються, так як отримані не в порядку, передбаченому цим кодексом. В цій частині підлягають задоволенню доводи апеляційних скарг обвинуваченого і захисника.

Перевіряючи вирок в частині правильності призначення покарання ОСОБА_5, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, з урахуванням доводів поданих апеляцій, конкретних обставин справи, не в повній мірі виконав вимоги ст.65 КК України, призначивши йому надто суворе покарання. Рішення суду про вид покарання - довічне позбавлення волі, достатнім чином не обґрунтував. При призначенні такого покарання ОСОБА_5 суд порушив вимоги ст.88 КПК України, мотивуючи зневажливою поведінкою обвинуваченого, введенням суду в оману, байдужим відношення до наслідків злочину, не розкаянням. Поведінку обвинуваченого, спосіб захисту в судовому засіданні, суд пов'язав з призначенням покарання, використавши при цьому відомості про окремі риси характеру ОСОБА_5, що є недопустимим.

Суд першої інстанції при визначенні міри покарання ОСОБА_5 завищено розцінив ступінь тяжкості скоєного, виважено не підійшов до даних про особу обвинуваченого: його віку, поведінки в ході досудового розслідування, коли він зізнавався у цьому діянні.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_5, необхідного і достатнього для його виправлення і запобігання вчиненню нових злочинів колегія судів, керуючись вимогами ст.ст.50,65 КК України враховує, що вчинене ним кримінальне правопорушення, відповідно до ст.12 КК України, являється особливо тяжким.

Вивченням даних про особу обвинуваченого встановлено, що він, згідно ст.89 КК України, не судимий, за місцем проживання характеризується формально, на обліку у психоневрологічному та наркологічному диспансерах не перебуває, розлучений, дітей не має, до засудження ніде не працював, проживав з матірю пенсійного віку, в належному їй домоволодінні. Згідно висновку амбулаторної судово-психіатричної експертизи №800 від 13.08.2012 року, ОСОБА_5 у період часу, до якого відноситься інкриміноване йому правопорушення усвідомлював значення своїх дій та міг керувати ними. (том 2, а.с.190-191).

До обставин, що пом'якшують покарання ОСОБА_5 відносить: сприяння обвинуваченим розкриттю злочину в ході досудового розслідування, явку із зізнанням. Обтяжуючих покарання обставин не встановлено.

Суд першої інстанції необгрунтовано визнав обтяжуючими покарання обставинами - завдання злочином тяжких наслідків, які виразились у втраті батьками дитини, ОСОБА_7, та порушенні обвинуваченним гарантованого Державою права на життя громадян України, оскільки такі обставинни не передбачені вичерпним переліком, що вказані у ст.67 КК України. Згідно ч.4 ст.67 КК України обставина, загибель людини, є ознакою злочину, що впливає на кваліфікацію дій ОСОБА_5, тому не може ще раз враховуватись як обтяжуюча покарання обставина. В цій частині вирок суду підлягає зміні, вказані вище обтяжуючі покарання обставини - виключенню із мотивувальної частини вироку, а доводи апеляційних скарг обвинуваченого та його захисника - частковому задоволенню.

З огляду на наведені обставини, з врахуванням підвищеної небезпеки вчинення обвинуваченим особливо-тяжкого корисливого злочину, відсутності обтяжуючих покарання обставин, те, що на начальних стадіях досудового розслідування ОСОБА_5 написав явку із зізнанням, давав визнавальні покази, якими сприяв розкриттю кримінального правопорушення, ці обставини в сукупності не давали суду підстав для застосування ОСОБА_5 покарання в вигляді довічного позбавлення волі.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що для виправлення ОСОБА_5 та попередження вчинення ним нових злочинів необхідним і достатнім є покарання в виді 15 років позбавлення волі, а тому вирок у цій частині підлягає зміні, а призначене йому покарання - пом'якшенню.

Стосовно призначення додаткового покарання в вигляді конфіскації майна, колегія суддів вважає можливим, на підставі ст.69 КК України, не призначати ОСОБА_5 додаткового покарання. При цьому враховує наведені вище дані про особу обвинуваченого, пом'якшуючі покарання обставини, його поведінку в ході досудового розслідування, який сприяв розкриттю злочину, надав органу досудового розслідування явку із зізнанням. Крім цього, проживаючи в домоволодінні матері пенсійного віку, належного йому майна виявлено не було. При таких обставинах, апеляційна скарга прокурора відхиляється.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419 КПК України колегія суддів,

У х в а л и л а:

Апеляційну скаргу прокурора прокуратури Харківської області, ОСОБА_6, залишити без задоволення.

Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_5 та його захисника, адвоката ОСОБА_2, задоволити частково.

Вирок Харківського районного суду Харківської області від 2 серпня 2013 року стосовно ОСОБА_5 змінити.

Виключити із мотивувальної частини вироку:

- посилання суду на обставини, що обтяжують покарання ОСОБА_5: на завдані злочином тяжкі наслідки щодо втрати батьками дитини, а також на порушення обвинуваченим ОСОБА_5 гарантованого Державою у ст.27 Конституції України невід'ємного права на життя громадян України;

- посилання суду як на докази, на явку із зізнанням ОСОБА_5 від 29.06.2012 року, дані із постанов Харківського районного суду Харківської області від 09.07.2012 року та від 29.08.2012 року про обрання та продовження терміну тримання ОСОБА_5 під вартою.

Пом'якшити ОСОБА_5 призначене основне покарання, довічне позбавлення волі.

Призначити ОСОБА_5 основне покарання за п.6 ч.2 ст.115 КК України у вигляді позбавлення волі, строком на 15 /п'ятнадцять/ років. На підставі ст.69 КК України додаткове покарання в вигляді конфіскації майна, не призначати.

В іншій частині вирок залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена до Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом трьох місяців з моменту її проголошення, а обвинувачений ОСОБА_5 у той же строк, з моменту вручення йому копії ухвали.

СУДДІ:

___ ____ _______

Снігерьова Р.І. Соколенко В.Г. Шабельніков С.К.