Ухвала суду № 36556620, 10.01.2014, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Мозгова Н.А.

Суддя-доповідач - Шальєва В. А.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2014 року справа №805/14940/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого - судді Шальєвої В.А.

суддів Компанієць І.Д., Бишова М.В.

секретар Іллінов О.Є.

за участі представника позивача Безуєвської О.А.

представника відповідача Домашенко Т.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання Донецького апеляційного адміністративного суду за адресою: м. Донецьк, б. Шевченка, 26, апеляційну скаргу Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 25.11.2013 р. в справі № 805/14940/13-а за позовом Публічного акціонерного товариства «Маріупольській завод важкого машинобудування» до Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство «Маріупольський завод важкого машинобудування» (далі - ПАТ «МЗВМ») звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області (далі - Маріупольська ОДПІ) про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень №№ 0000581503, 0000591503, 0000601503, 0000571503, в обґрунтування якого зазначило, що згідно з висновками акту, перевіркою не встановлено факту реального здійснення господарських операцій платником з отримання товарно-матеріальних цінностей у ТОВ «Торгпродукт 2010 Плюс» за договором купівлі-продажу нафтопродуктів № ДГТ0000012 від 06.07.2010 р. Як наслідок, у порушення норм п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України ПАТ «МЗВМ» завищено від'ємне значення різниці між податковим зобов'язанням з податку на додану вартість та податковим кредитом на загальну суму 44947 грн. за березень 2011 р., занижено податок на додану вартість у сумі 147041 грн. за березень 2011 р. та завищено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за квітень 2011 р. на суму 44947 грн., та в порушення пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» занижено податок на прибуток в розмірі 402980,00 грн за 3 квартали 2010 р. та 2010 рік. Позивач зазначив, що оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарських операцій з ТОВ «Торгпродукт 2010 Плюс» повинні були відносини безпосередньо між учасниками операцій станом на час їх здійснення. Придбані у ТОВ «Торгпродукт 2010 Плюс» за договором купівлі-продажу № ДГТ0000012 від 06.07.2010 р. товарно-матеріальні цінності використані в господарській діяльності підприємства, що підтверджується первинними документами про оприбуткування та подальший рух товарів в обліку ПАТ «МЗВМ».

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 25.11.2013 р. позов задоволено, визнані недійсними та скасовані податкові повідомлення-рішення рішення від 06.08.2013 р. №№ 0000581503, 0000591503, 0000601503, 0000571503.

Відповідачем подана апеляційна скарга, в якій з посиланням на порушення судом норм матеріального та процесуального права апелянт просить скасувати постанову, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. В обґрунтування зазначає, що судом першої інстанції на надана правова оцінка доводам органу державної податкової служби про відсутність у позивача підстав для відображення результатів господарської діяльності з контрагентом ТОВ «Торгпродукт 2010 Плюс» через не підтвердження реальності здійснення господарських операцій, оскільки документи, якими позивач підтверджує фактичне здійснення господарських операцій, не є первинними документами в розумінні Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» у зв'язку з не зазначенням в рахунках-фактурах, видаткових накладних, товарно-транспортних накладних посади та прізвища особи, яка відповідальна за здійснення господарських операцій. Також апелянт вказує на неврахування судом постанови Окружного адміністративного суду міста Києва в справі № 2а-4892/12/2670 від 11.07.2012 р., якою визнаний недійсним статут ТОВ «Торгпродукт 2010 Плюс», визнана недійсною державна реєстрація підприємства та припинено юридичну особу ТОВ «Торгпродукт 2010 Плюс», якою встановлено, що особа, яка підписала податкові накладні, не здійснювала фінансову-господарську діяльність від імені ТОВ «Торгпродукт 2010 Плюс», не складала та не підписувала податкові накладні, інші документи господарської діяльності.

В судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні просив в задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши доводи апеляційної скарги матеріалами справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Публічне акціонерне товариство «Маріупольський завод важного машинобудування» зареєстровано виконавчим комітетом Маріупольської міської ради Донецької області 26.03.2003 р., включено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України за кодом 20355550, перебуває на податковому обліку в Маріупольській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області, є платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 200023476.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Маріупольською ОДПІ проведено позапланову виїзну документальну перевірку ПАТ «МЗВМ» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Торгпродукт 2010 Плюс» за період з 01.07.2010 р. по 31.12.2012 р., результати якої оформлені актом перевірки від 23.07.2013 р. № 569/22-2/20355550, яким встановлені порушення ПАТ «МЗВМ» пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в частині заниження податку на прибуток за 3 квартали 2010 р. та 2010 р. на загальну суму 402980 грн., в тому числі за 3 квартал 2010 р. - на 402980 грн.; п. п. 198.2, 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України в частині завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту на загальну суму 44947 грн. за березень 2011 р., заниження податку на додану вартість в сумі 147041 грн. за березень 2011 р., завищення суми бюджетного відшкодування за квітень 2011 р. на суму 44947 грн.

06.08.2013 р. Маріупольською ОДПІ прийняті наступні податкові повідомлення-рішення: № 0000571503 про збільшення ПАТ «МЗВМ» суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 503725 грн., з яких 402980 грн. - основний платіж, 100745 грн. - штрафні (фінансові) санкції, № 0000591503 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 220562 грн., з яких 147041 грн. - основний платіж, 73521 грн. - штрафні (фінансові) санкції; № 0000581503 про зменшення ПАТ «МЗВМ» розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за березень 2011 р. на суму 44947 грн.; № 0000601503 про зменшення ПАТ «МЗВМ» суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за квітень 2011 р. на 44947 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 22474 грн.

Підставою для збільшення позивачу сум грошового зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість, а також для зменшення розміру від'ємного значення між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з податку на додану вартість, зменшення розміру бюджетного відшкодування податку на додану вартість є висновок органа державної податкової служби про відсутність у позивача підстав для відображення результатів господарської діяльності з контрагентом ТОВ «Торгпродукт 2010 Плюс» через не підтвердження реальності здійснення господарських операцій.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з підтвердження первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності фактичного здійснення господарських операцій.

Колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції обґрунтованими, з огляду на наступне.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що між ПАТ «МЗВМ» та ТОВ «Торгпродукт 2010 Плюс» укладено договір купівлі-продажу № ДГТ0000012 від 06.07.2010 р., за умовами якого постачальник (ТОВ «Торгпродукт 2010 Плюс») зобов'язується передати у власність покупцю (ПАТ «МЗВМ») нафтопродукти, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах договору (а.с. 76-79 т.3). Відповідно до п. 2.4, п. 2.5 договору поставка товару здійснюється на умовах FSA - склад постачальника, товар відвантажується автомобільним транспортом, що наданий покупцем, окремими партіями у кількості, що визначена у сплачених рахунках, але з урахуванням можливості транспорту. Згідно з п. 2.9 договору право власності на товар переходить з дати оформлення товарно-транспортної накладної. Загальна сума за договором, з урахуванням специфікації № 1 від 06.07.2010 р. та специфікації № 2 від 01.08.2010 р., які є невід'ємною частиною договору (а.с. 81-82 т.3), складає 1934302,97 грн., в тому числі податок на додану вартість 322383,83 грн.

Фактичне виконання господарських операцій за цим договором підтверджено наявними в матеріалах справи видатковими накладними, рахунками-фактурами, податковими накладними, розрахунковими документами, товарно-транспортними накладними. За отримані товари позивачем здійснено оплату в повному обсязі, що підтверджується відповідними розрахунковими документами. Отриманий ПАТ «МЗВМ» товар (нафтопродукти) від ТОВ «Торгпродукт 2010 Плюс» використаний позивачем у оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності.

У відповідності до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», який регулював спірні правовідносини на час їх виникнення, валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За змістом пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 цього Закону до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених п.5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно з пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 зазначеного Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Колегією суддів встановлено, що позивачу належить низка транспортних засобів, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів.

Угода з ТОВ «Торгпродукт 2010 Плюс» укладена позивачем в межах господарської діяльності, направлена на придбання нафтопродуктів для використання у власній господарській діяльності задля забезпечення експлуатації цих транспортних засобів. Тобто, господарські операції з ТОВ «Торгпродукт 2010 Плюс» з поставки нафтопродуктів безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю позивача, отримані за цими операціями нафтопродукти (бензин, дизельне пальне), використані власними транспортними засобами позивача, що також підтверджується наявними в матеріалах справи вимогами на отримання нафтопродуктів, тому витрати позивача з придбання нафтопродуктів у ТОВ «Торгпродукт 2010 Плюс» є валовими витратами у розумінні Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Документи, складені за результатами здійснення спірних господарських операцій, містять усі необхідні реквізити, визначені ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а тому є первинними документами бухгалтерського та податкового обліку у розумінні зазначеного Закону.

Оплата позивачем за придбані у контрагента товари (нафтопродукти) здійснена шляхом перерахування безготівкових коштів на банківський рахунок постачальника, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними документами.

Приведені вище обставини свідчать про відсутність правових підстав для висновку про заниження позивачем податку на прибуток, що обумовлює протиправність податкового повідомлення-рішення № 0000571503 про збільшення ПАТ «МЗВМ» суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 402980 грн. Відсутність порушення законодавства у сфері оподаткування обумовлює безпідставність нарахування позивачу штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 100745 грн.

Оскільки формування валових витрат позивачем по господарським операціям з ТОВ «Торгпродукт 2010 Плюс» підтверджено відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, ці витрати здійснені для подальшого використання у власній господарській діяльності, наявні у позивача документи є первинними документами у розумінні Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні», тому суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про відсутність порушень з боку позивача при формуванні валових витрат, відтак, є неправомірним збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток.

Правомірність формування валових витрат позивача обумовлює правомірність формування податкового кредиту позивачем по господарським операціям з ТОВ «Торгпродукт 2010 Плюс».

З акту перевірки вбачається, що суми податку на додану вартість за податковими накладними, виданими ТОВ «Торгпродукт 2010 Плюс», включено позивачем до складу податкового кредиту по декларації з податку на додану вартість за березень 2011 р. в сумі 191988 грн.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, який регулює спірні правовідносини в частині формування податкового кредиту з 01.01.2011 р., право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у звязку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 цієї ж статті визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у звязку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Податкові накладні, видані позивачу ТОВ «Торгпродукт 2010 Плюс», відображені у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних позивача.

Отримавши податкову накладну, покупець товару набув право на включення суми податку, вказану в цій накладній, до складу податкового кредиту.

В даному випадку сума сплаченого податку у зв'язку з придбанням нафтопродуктів підтверджена податковими накладними, а тому така сума підлягає включенню до складу податкового кредиту.

Оскільки в ході розгляду справи встановлено, що господарські операції з придбання позивачем нафтопродуктів у ТОВ «Торгпродукт 2010 Плюс» вчинені реально, з метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, позивач безперечно має право на податковий кредит.

Матеріалами справи (податковими накладними, видатковими накладними, рахунками-фактурами, розрахунковими документами) підтверджено фактичне отримання позивачем товарів та оплату позивачем як їх отримувачем сум податку на додану вартість в ціні таких товарів постачальнику, які включені до складу податкового кредиту.

Також колегія суддів зазначає про відсутність підстав для зменшення позивачу розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за березень 2011 р. на 44947 грн. та, відповідно, суми бюджетного відшкодування цього податку по податковій декларації за квітень 2011 р. на 44947 грн.

Відповідно до п. 200.1, п. 200.3 ст. 200 цього кодексу сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Як зазначено вище, позивачем обґрунтовано віднесено суми податку на додану вартість, сплачені у зв'язку з придбанням нафтопродуктів у ТОВ «Торгпродукт 2020 Плюс», до складу податкового кредиту, тому відсутні підстави для висновку про завищення позивачем розміру від'ємного значення податку на додану вартість у березні 2011 р., відповідно, необґрунтованим є зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість по податковій декларації з цього податку за квітень 2011 р.

Відтак, є правильним висновок суду першої інстанції про відсутність правових підстав для висновку про заниження позивачем податку на додану вартість, що обумовлює протиправність податкового повідомлення-рішення № 0000591503 про збільшення ПАТ «МЗВМ» суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 147041 грн. Відсутність порушення законодавства у сфері оподаткування обумовлює безпідставність нарахування позивачу штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 73521 грн. Також є правильним висновок суду першої інстанції щодо необґрунтованості зменшення позивачу розміру від'ємного значення податку на додану вартість у березні 2011 р. на суму 44947 грн. податковим повідомленням-рішенням № 0000581503 та необґрунтованості зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість по податковій декларації з цього податку за квітень 2011 р. на суму 44947 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 22474 грн. податковим повідомленням-рішенням № 0000601503.

Доводи апелянта про не підтвердження господарських операцій належними первинними документами колегія суддів вважає необґрунтованими.

Так, апелянт вказує, що документи, якими позивач підтверджує фактичне здійснення господарських операцій, не є первинними документами в розумінні Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» через не зазначення в рахунках-фактурах, видаткових накладних, товарно-транспортних накладних посади та прізвища особи, яка відповідальна за здійснення господарських операцій.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 цього Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Документи, якими позивач підтверджує здійснення господарських операцій, містять усі необхідні реквізити та фіксують здійснення господарських операцій. Незазначення прізвища та посади особи, які підписала ці документи, є формальним порушенням, яке не тягне за собою висновок про відсутність факту реального постачання товару.

Що стосується доводів апелянта про неврахування судом постанови Окружного адміністративного суду міста Києва в справі № 2а-4892/12/2670 від 11.07.2012 р., якою визнаний недійсним статут ТОВ «Торгпродукт 2010 Плюс», визнана недійсною державна реєстрація підприємства та припинено юридичну особу ТОВ «Торгпродукт 2010 Плюс», якою встановлено, що особа, яка підписала податкові накладні, не здійснювала фінансову-господарську діяльність від імені ТОВ «Торгпродукт 2010 Плюс», не складала та не підписувала податкові накладні, інші документи господарської діяльності, колегія суддів зазначає наступне.

З постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.07.2012 р. в справі №2а-4892/12/2670 вбачається, що одним з доводів податкового органу, якими обґрунтовувались позовні вимоги до ТОВ «Торгпродукт 2010 Плюс», було посилання на постанову Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя від 21.03.2012 р. в справі №1/538/199/12, в якій ОСОБА_4 був обвинуваченим у здійсненні фіктивного підприємництва з метою прикриття незаконної діяльності. Постановою від 21.03.2012 р. кримінальну справу №1/538/199/12 припинено у зв'язку з дійовим каяттям обвинуваченого.

Постанова Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя від 21.03.2012 р. в справі №1/538/199/12 не містить жодних посилань на створення ОСОБА_4 саме ТОВ «Торгпродукт 2010 Плюс» з метою прикриття незаконної діяльності (фіктивне підприємництво), тобто злочину, що був кваліфікований за ч. 1 ст. 205 Кримінального кодексу України та розглядався в рамках зазначеної кримінальної справи.

Разом з тим, дія постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.07.2012 р. в справі №2а-4892/12/2670 в частині визнання недійсним статуту ТОВ «Торгпродукт 2010 Плюс», визнання недійсною державної реєстрації ТОВ «Торгпродукт 2010 Плюс» та припинення юридичної особи ТОВ «Торгпродукт 2010 Плюс» розповсюджується на правовідносини, що настають після набрання законної сили судовим рішенням, та не може ніяким чином розповсюджуватися на правовідносини, які мали місце до набрання рішенням законної сили, в період, коли підприємство на законних на той час підставах укладало господарські угоди для здійснення своєї господарської діяльності.

Відтак, це судове рішення не спростовує факту отримання позивачем товарно-матеріальних цінностей за договором купівлі-продажу від ТОВ «Торгпродукт 2010 Плюс» за період з 01.07.2010 р. по 31.12.2012 р.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови не вбачається.

Керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 159, 160, 195, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 25.11.2013 р. в справі № 805/14940/13-а залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 25.11.2013 р. в справі № 805/14940/13-а за позовом Публічного акціонерного товариства «Маріупольській завод важкого машинобудування» до Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі.

Повний текст ухвали складений 10.01.2014 р.

Головуючий суддя: Шальєва В.А.

Судді: Компанієць І.Д.

Бишов М.В.