Постанова № 36556616, 09.01.2014, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Качуріна Л.С.

Суддя-доповідач - Сіваченко І.В.

УКРАЇНА

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 січня 2014 року справа №812/8552/13-а

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Сіваченка І.В.

суддів Васильєвої І.А., Шишова О.О.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Новопсковського районного центру зайнятості на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2013 року у справі № 812/8552/13-а за позовом Новопсковського районного центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю у розмірі 10388,31 грн., -

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2013 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю у розмірі 10388,31 грн.

Позов вмотивовано тим, що 21 січня 2010 року відповідач був зареєстрований у Новопсковському районному центрі зайнятості як особа, яка шукає роботу. 28 січня 2010 року ОСОБА_2 надав до центру зайнятості заяву про надання йому статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю, відповідно до Законів України «Про зайнятість населення» та «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», в якій зазначив, що він не є найманим працівником, не уклав договір цивільно-правового характеру, не має право на пенсію на пільгових умовах і не зареєстрований як фізична особа-підприємець. Статус безробітного було надано відповідачу 28 січня 2010 року, у період з 28 січня 2010 року по 22 січня 2011 року ОСОБА_2 отримував допомогу по безробіттю.

16 травня 2013 року відповідач повторно звернувся до Новопсковського районного центру зайнятості і того ж дня ним був отриманий статус безробітного. Виплату допомоги по безробіттю було призначено ОСОБА_2 у період з 23 травня 2013 року по 17 травня 2014 року.

Відповідач повідомив Новопсковський районний центр зайнятості, що раніше був зареєстрований як приватний підприємець, про що подав довідку з ЄДР від 27 травня 2013 року про відсутність даних про перебування фізичної особи-підприємця в процесі припинення підприємницької діяльності.

На підставі повідомлених відповідачем даних Новопсковським районним центром зайнятості було проведено розслідування страхового випадку та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення ОСОБА_2, у результаті якого встановлено факт його реєстрації фізичною особою-підприємцем з 24 липня 2003 року.

04 липня 2013 року директором Новопсковського районного центру зайнятості був виданий наказ № 111 про повернення коштів ОСОБА_2 у сумі 10 388,31 грн., отриманих останнім за період з 28 січня 2010 року по 24 жовтня 2010 року.

У зв'язку з тим, що відповідачем не повернуто в добровільному порядку незаконно отриману допомогу по безробіттю позивач просив стягнути цю суму в судовому порядку.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2013 року у справі № 812/8552/13-а у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду скасувати та постановити нове рішення, яким позов задовольнити.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначені доводи, аналогічні позовній заяві.

Всі особи, які беруть участь у справі, до апеляційного суду не прибули, були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому згідно пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС) України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

При цьому відповідно до положень частини одинадцятої статті 35 КАС України у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Судом встановлено, що відповідач - ОСОБА_2 звернувся до Новопсковського районного центру зайнятості з метою пошуку роботи. В заяві про надання статусу безробітного від 28.01.2010 відповідач зазначив, що не зареєстрований як фізична особа-підприємець, не укладав договір цивільно-правового харак теру, не має права на пенсію на пільгових умовах. (а.с.9).

28.01.2010 ОСОБА_2 надано статус безробітного та призначено допомогу по безробіттю.

Виплату допомоги по безробіттю було призначено з 28.01.2010 року по 22.01.2011 року.

Сума допомоги по безробіттю, що сплачена ОСОБА_2 за період знаходження на обліку у Новопсковському районному центрі зайнятості з 28.01.2010 року по 24.10.2010 року, складає 10388,31 грн., що підтверджено відповідною довідкою (а.с.16-21), яку суд апеляційної інстанції вважає належним та достатнім доказом понесених позивачем витрат.

16.05.2013 ОСОБА_2 повторно звернувся із заявою до Новопсковського районного центру зайнятості про надання статусу безробітного.

Відповідно до «Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення безробітним», затвердженого наказом Міністерства праці та соціа льної політики України № 60/62 від 13.02.2009, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України від 12.03.2009 № 232/16248, Новопсковським районним центром зайнятості було здійснено обмін даними з державним реєстратором.

Як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 25.06.2013, ОСОБА_2 в період з 28.01.2010 по 22.01.2011 був зареєстрований як фізична особа-підприємець (а.с.13), оскільки зареєстрований був як фізична особа - підприємець 24.07.2003 року, і лише 31.05.2013 року було внесено рішення про припинення підприємницької діяльності.

Положеннями частини другої статті 36 Закону України від 02.03.2000 № 1533-ІІІ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» (далі Закон - № 1533-ІІІ) визначе но, зокрема, що застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобо в'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забез печення та надання соціальних послуг.

Відповідно до частини третьої статті 36 Закону № 1533-ІІІ сума виплаченого забезпечення та вар тості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею сво їх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Відповідно до статті 1 Закону України від 01.03.1991 № 803-XII «Про зайнятість населення» (далі - Закон № 803-ХІІ), що діяв на день реєстрації та надання статусу безробітного в 2010 році, зайнятість - це діяльність громадян, пов'язана із задоволенням особистих та суспільних потреб і така, що приносить дохід у грошовій або іншій формі.

Згідно пп. б п.3 ст. 1 Закону № 803-ХІІ до зайнятого населення належать громадяни, які само стійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців.

Пунктом 1 п.п.5.5 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міні стерства праці та соціальної політики № 307 від 20.11.2000, визначено, що виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі працевлаштування безробітного, зайняття підприємницькою або іншою діяльністю, пов'язаною з одержанням доходу безпосередньо від цієї діяльності, виконання робіт (послуг) за цивільно-правовими угодами (з дня працевлаштування, державної реєстрації як суб'єкта підприємницької або іншої діяльності, виконання робіт (послуг) за циві льно-правовими угодами).

Отже, враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов неправильного висновку, оскільки відповідачем поруше но порядок перебування на обліку, як безробітної особи, а тому виплачені йому суми матеріального за безпечення на випадок безробіття підлягають відшкодуванню.

Висновки місцевого суду, що відповідач у період з 21 січня 2010 року по 25 жовтня 2010 року не здійснював підприємницьку діяльність, не звітував до органів податкової служби не дають підстав для відмови в задоволенні позову, з наступних підстав.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач був зареєстрований як фізична особа - підприємець 24.07.2003 року, тобто, не мав права на отримання статусу безробітного та отримання відповідної допомоги. В період отримання допомоги по безробіттю запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності відсутній.

Крім того, судом встановлено, що 04.07.2013 року відповідачу направлявся наказ № 111 від 04.07.2013 з метою досудового врегулювання спору, в якому був встановлений п'ятнадцятиденний термін для добровільної сплати суми незаконно отриманої допомоги по безробіттю.

На момент розгляду справи відповідач покладений на нього обов'язок не виконав, кошти на рахунок Новопсковського районного центру зайнятості в повному обсязі не перерахував.

Відповідно до вимог статті 39 зазначеного вище Закону спори, що виникають із право відносин за цим Законом, вирішуються в судовому порядку.

На підставі наведеного, місцевий суд неправомірно вважав, що позовні вимоги Новопсковського районного центру зайнятості не підлягають задоволенню.

Доводи відповідача щодо пропуску строку звернення до суду з цим позовом не заслуговують на увагу, з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 99 КАС України для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення передбачених законом вимог.

Відомості про реєстрацію ОСОБА_2 фізичною особою - підприємцем отримані позивачем вперше при поданні довідки від 27.05.2013 року (а.с.11), позов подано 01.10.2013 року (а.с.6), тобто, цей строк не пропущений.

Колегія суддів приходить до висновку про те, що судом першої інстанції постановлене судове рішення з порушенням норм матеріального і процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 195, 196, 198, 199, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Новопсковського районного центру зайнятості - задовольнити.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2013 року у справі № 812/8552/13-а - скасувати.

Позовні вимоги Новопсковського районного центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю у розмірі 10388,31 грн. - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 незаконно отриману допомогу по безробіттю в розмірі 10388 (десять тисяч триста вісімдесят вісім) гривень 31 коп. на користь Новопсковського районного центру зайнятості на рахунок УДКСУ в Новопсковському районі № 37173974900223, код 37942461, МФО 804013 ГУДКСУ у Луганській області.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий: І.В.Сіваченко

Судді: І.А.Васильєва

О.О.Шишов