Ухвала суду № 36552404, 10.12.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-1606/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Костенко Д.А. Суддя-доповідач: Борисюк Л.П.

У Х В А Л А

Іменем України

10 грудня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді суддів при секретаріБорисюк Л.П., Петрика І.Й., Собківа Я.М. Гусак О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю «Меркурій-К ЛТД» та Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 квітня 2012 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Меркурій-К ЛТД» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

В лютому 2012 року ТОВ «Меркурій-К ЛТД» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 24.01.2012 № 0000422311, № 0000432311 про нарахування грошових зобов'язань з ПДВ та зменшення бюджетного відшкодування з ПДВ.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 квітня 2012 року позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС від 24.01.2012 № 0000432311 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 447 686 грн. (у т.ч.: 368 975 грн. - основний платіж, 78 711 грн. - штраф).

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС від 24.01.2012 № 0000422311 повністю.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Позивач, не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою в якій просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Відповідач, не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, також подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, з 12.12.2011 по 30.12.2011 працівниками Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби було проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Меркурій-К ЛТД» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 23.09.2009 по 30.09.2011, валютного та іншого законодавства за період з 23.09.2009 по 30.09.2011.

В ході проведення перевірки податковим органом встановлено заниження ПДВ на 538 288 грн., у т.ч.: за квітень 2010 р. - 27 246 грн., за травень 2010 р. - 33 668 грн., за грудень 2010 р. - 417 669 грн., за січень 2011 р. - 12 901 грн., за лютий 2011 р. - 16 013 грн., за березень 2011 р. - 13 523 грн., за квітень 2011 р. - 14 353 грн., за вересень 2011 р. - 2 915 грн., а також завищення від'ємного значення ПДВ за вересень 2011 р. на 3 272 грн., внаслідок зазначених в акті порушень пп.пп. 7.2.3, 7.2.6 п. 7.2, пп.пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п.п. 198.1, 198.6 ст. 198, п.п. 201.4, 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України.

Зміст порушень полягає в неправомірному, на думку відповідача, включенні позивачем до податкового кредиту з ПДВ сум нарахованого (сплаченого) податку у зв'язку з придбанням товарів, робіт (послуг) у ТОВ «Ергономіка», ТОВ «Будівельна Компанія «Адоніс», ТОВ «ТВК Будтехмонтаж», ТОВ «Рекламна агенція «Інтегральні Медійні Системи», ТОВ «Ламберт-Н».

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено Акт перевірки від 10.01.2012 № 114/23-11/36715391 на підставі якого прийнято податкові повідомлення-рішення від 24.01.2012 № 0000432311, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на 658 667 грн. (у т.ч.: 538 288 грн. - основний платіж, 120 379 грн. -штраф) та № 0000422311, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення з ПДВ за вересень 2011 року на 3 272 грн.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно вимог підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особами, зареєстрованим як платники податку.

Згідно з підпунктом 7.4.5 цього пункту в тій самій редакції, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до підпункту 7.5.1. пункту 7.5. статті 7 Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Тобто, належним чином оформлена податкова накладна є достатньою підставою для включення сум ПДВ до складу податкового кредиту.

Аналогічні положення встановлені нормами Податкового кодексу України.

Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2756-VІ із змінами та доповненнями, встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності).

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Також, пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Положенням пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу їх покупця, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем включено до складу податкового кредиту відповідного звітного періоду ПДВ, нарахований у складі вартості придбання товарів, робіт (послуг) у ТОВ «Ергономіка», ТОВ «Будівельна Компанія «Адоніс», ТОВ «ТВК Будтехмонтаж», ТОВ «Рекламна агенція «Інтегральні Медійні Системи», ТОВ «Ламберт-Н» у загальній сумі 541 560 грн., а саме:

- 60 914 грн. (у т.ч.: за квітень 2010 р. - 27 246 грн., за травень 2010 р. - 33 668 грн.), нарахованих у зв'язку з придбанням у ТОВ «Ергономіка» продуктів харчування на загальну вартість 365 486 грн. згідно з договором поставки від 08.01.2010 № 080110/1;

- 80 733 грн. за грудень 2010 р., нарахованих у зв'язку з придбанням у ТОВ «Будівельна Компанія «Адоніс» робіт з капітального ремонту офісного приміщення загальною вартістю 484 400 грн. згідно з договором підряду на капітальний ремонт від 01.09.2010 № 25;

- 230 600 грн. за грудень 2010 р., нарахованих у зв'язку з придбанням у ТОВ «ТВК Будтехмонтаж» ремонтних робіт офісного приміщення загальною вартістю 1 153 000 грн. згідно з договором від 30.09.2010 № Р1/10;

- 166 667 грн. за грудень 2010 р., нарахованих у зв'язку з придбанням у ТОВ «Рекламна агенція «Інтегральні Медійні Системи» інформаційно-консультаційних послуг загальною вартістю 833 333 грн. згідно з договором про надання послуг від 01.08.2010 № 01/08;

- 2 646 грн. за лютий 2011 р., нарахованих у зв'язку з придбанням у ТОВ «Ламберт-Н» продуктів харчування на загальну вартість 15 876 грн. згідно договору поставки від 01.02.2011 № 0102-3.

Матеріали справи містять договір підряду на капітальний ремонт від 01.09.2010 № 25 між позивачем (Замовник) і ТОВ «Будівельна Компанія «Адоніс» (Підрядник) про виконання підрядних робіт з капітального ремонту офісного приміщення на вул. Молодогвардійська, 32 у м. Києві; локальний кошторис № 1; підсумкова відомість ресурсів (витрати по факту); акти приймання-передачі виконаних робіт від 30.12.2010 № 23 та № 24, податкові накладні від 30.12.2010 № 69 на суму 301 150 грн. (ПДВ - 50 191,67 грн.) та № 70 на суму 183 250 грн. (ПДВ - 30 541,67 грн.) та платіжні доручення про часткову оплату робіт (т. 1 а.с.219-236), що складені сторонами договору відповідно до його умов і містять номенклатуру (асортимент), ціну, кількість і загальну вартість робіт, підтверджують придбання позивачем ремонтних робіт вартістю 403 667 грн. і нарахування при цьому ПДВ за ставкою 20% - 80 733 грн.

Крім цього, матеріали справи містять договір на ремонт від 30.09.2010 № Р 1/10 між позивачем (Замовник) і ТОВ «ТВК Будтехмонтаж» (Підрядник) про ремонт офісного приміщення на вул. Молодогвардійська, 32 у м. Києві; локальний кошторис № 1; підсумкова відомість ресурсів (витрати по факту); акти приймання-передачі виконаних робіт від 29.12.2010 № 75 і № 76, від 30.12.2010 № 77 і № 78, податкові накладні від 29.12.2010 № 201 на суму 395 800 грн. (ПДВ - 65 966,67 грн.), № 202 на суму 404 500 грн. (ПДВ - 67 416,67 грн.), від 30.12.2010 № 203 на суму 394 200 грн. (ПДВ - 65 700 грн.), № 204 на суму 189 100 грн. (ПДВ - 31 516,67 грн.) та платіжні доручення про оплату робіт (т. 2 а.с.1-31), що складені сторонами договору відповідно до його умов і містять номенклатуру (асортимент), ціну, кількість і загальну вартість товару, підтверджують придбання позивачем ремонтних робіт вартістю 922 400 грн. і нарахування при цьому ПДВ за ставкою 20% - 230 600 грн.

В судовому порядку зазначені вище договори не оскаржувалися, недійсними чи фіктивними не визнавалися. Дані договори і первинні документи містять підписи відповідальних за проведення операцій осіб і скріплені печатками юридичних осіб. Первинні документи містять необхідні дані, які дозволяють ідентифікувати господарські операції. Відсутність чи недостатність первинних документів та порушень в їх оформленні перевіркою не встановлено й суду не доведено.

Податкові накладні виписані постачальниками робіт - ТОВ «Будівельна Компанія «Адоніс» і ТОВ «ТВК Будтехмонтаж», які на час здійснення господарських операцій були зареєстрованими суб'єктами господарювання і платниками податку на додану вартість, а їх зміст відповідає вимогам, визначеним пп.пп. 7.2.1, 7.2.3, 7.2.4 п. 7.2 і пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Ремонтні роботи придбавалися позивачем у зв'язку із спорудженням ним основних фондів (необоротних активів - офісних приміщень) для здійснення господарської діяльності. Основні фонди введені в експлуатацію з 31.03.2011 за балансовою вартістю, яка відповідає вартості зазначених вище проведених ремонтних робіт (без ПДВ), що підтверджується наданими позивачем актами приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів № МК-0000001 від 23.03.2011 (форми № ОЗ-1) (т. 3 а.с.258-263).

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що придбання позивачем ремонтних робіт, які є об'єктом оподаткування ПДВ, належна господарська правосуб'єктність постачальників ремонтних робіт платників ПДВ - ТОВ «Будівельна Компанія «Адоніс» і ТОВ «ТВК Будтехмонтаж», а також наявність належно оформлених податкових накладних, підтверджують виникнення у позивача права на податковий кредит та наявність законних підстав для включення до податкового кредиту нарахованих згідно виписаних податкових накладних сум ПДВ у загальному розмірі 311 333 грн.

Статтею 203 Цивільного Кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Так, відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ч. 1 ст. 215 ЦК України).

Крім того, частиною 1 статті 228 ЦК України встановлено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

З аналізу зазначених положень вбачається, що необхідними ознаками недійсності господарського зобов'язання та нікчемності правочину є невідповідність вимогам закону, вчинення з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, укладення учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), порушення публічного порядку, спрямованість на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

При кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Відповідачем не було надано доказів, які б підтверджували фіктивність контрагентів позивача, нікчемність укладених договорів та порушення ними публічного порядку, наявності завідомо умисної мети чи факту спрямованості договорів від 01.09.2010 № 25 та від 30.09.2010 № Р 1/10 на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, АР Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, з чим ч. 1 ст. 228 ЦК пов'язує визначення порушення публічного порядку, а відтак, підстави вважати такий договір нікчемним згідно з ч. 2 ст. 228 ЦК відсутні.

Як вбачається зі змісту акта перевірки, висновки відповідача ґрунтуються на положеннях транзитного висновку ДПІ у Оболонському районі м. Києва від 09.03.2011 № 222/23-305/34344580 про аналіз діяльності ТОВ «Будівельна компанія «Адоніс» (т. 2 а.с.183-187) та акта ДПІ у Печерському районі м. Києва від 13.04.2011 № 94/22-03/36844246 невиїзної документальної перевірки ТОВ «ТВК Будтехмонтаж» за період з 01.12.2010 по 28.02.2011 (т. 2 а.с.188-192), в яких зазначено про відсутність вказаних підприємств за своїм місцезнаходженням; ненадання ними документів до перевірки; відсутність, на думку перевіряючих, необхідних умов для здійснення господарської діяльності; відсутність реального настання правових наслідків господарської діяльності; нікчемність усіх укладених вказаними товариствами правочинів; недійсність податкових зобов'язань і кредиту.

Однак, зазначені в Акті перевірки документи не є належними і допустимими доказами недійсності, фіктивності або нікчемності правочинів і не звільняють відповідача від доведення цих обставин відповідними засобами доказування, оскільки такі висновки ґрунтуються не на первинних документах податкового обліку та фактах, з якими законодавець пов'язує недійсність або нікчемність правочинів, а на припущеннях ревізорів та інших неналежних обставинах, які не мають визначального значення для формування податкових зобов'язань і податкового кредиту з ПДВ і не відміняють раніше задекларовані вказаними підприємствами показники податкової звітності.

Крім цього, є правомірним включення позивачем до податкового кредиту 60 914 грн. (у т.ч.: у квітні 2010 р. - 27 246 грн., у травні 2010 р. - 33 668 грн.), нарахованого у зв'язку з придбанням у ТОВ «Ергономіка» продуктів харчування на загальну вартість 365 486 грн. згідно з договором поставки від 08.01.2010 № 080110/1.

Наявність господарських відносин між позивачем та ТОВ «Ергономіка» з поставки продуктів харчування відповідачем не заперечується. Придбання продуктів харчування відповідного асортименту, кількості, ціни та загальної вартості підтверджується наявними у справі видатковими та податковими накладними.

Отримання продукції на склад позивача підтверджується додатково наданими позивачем прибутковими накладними, оформленими під кожну партію товару згідно видаткових накладних (т. 3 а.с.53-83). Придбання продуктів харчування здійснювалося позивачем в межах господарської діяльності з метою подальшого дрібнооптового продажу, що відповідачем не заперечувалося та порушень чого перевіркою не встановлено і підтверджується видатковими накладними за квітень-липень 2010 р. (т. 3 а.с.84-257), які серед іншого асортименту продуктів харчування містять найменування тих товарів, що придбавалися позивачем у ТОВ «Ергономіка».

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем правомірно включено до податкового кредиту квітня й травня 2010 р. нараховані суми ПДВ в загальному розмірі 60 914 грн. (у т.ч.: у квітні 2010 р. - 27 246 грн., у травні 2010 р. - 33 668 грн.).

Виходячи з вищевикладеного, правомірність нарахування і включення позивачем до податкового кредиту у квітні, травні та грудні 2010 р. сум ПДВ у загальному розмірі 372 247 грн. по постачальникам ТОВ «Будівельна Компанія «Адоніс», ТОВ «ТВК Будтехмонтаж» та ТОВ «Ергономіка» спростовує висновок відповідача про заниження податкових зобов'язань з ПДВ на суму 368 975 грн. та завищення від'ємного значення на 3 272 грн., а відтак, рішення відповідача про нарахування зобов'язання у сумі 368 975 грн. і застосування штрафних санкцій, а також зменшення від'ємного значення на 3 272 грн., є неправомірним, а позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Проте, включення до податкового кредиту з ПДВ у грудні 2010 р. сум податку, нарахованого по ТОВ «Рекламна агенція «Інтегральні Медійні Системи» у розмірі 166 667 грн. та в лютому 2011 р. сум податку, нарахованого по ТОВ «Ламберт-Н» у розмірі 2 646 грн. є безпідставним з огляду на наступне.

Так, 01.08.2010 між позивачем (Замовник) та ТОВ «Рекламна агенція «Інтегральні Медійні Системи» (Виконавець) було укладено договір про надання послуг № 01/08 згідно якого Виконавець приймає на себе зобов'язання по наданню Замовнику маркетингових послуг, послуг щодо передпродажної підготовки товарів та послуг мерчандайзингу, а Замовник зобов'язаний прийняти та оплатити належним чином надані йому послуги. Конкретний перелік та найменування послуг, що надаються Виконавцем Замовнику за цим Договором наведено в Додатку № 1 до цього Договору.

Загальна вартість робіт за цим Договором складає 1 000 000 грн., ПДВ 20% - 166 666,67 грн.

На підтвердження фактичного надання договірних послуг, позивачем надано акт здачі-прийняття робіт від 30.12.2010 № 424 та податкову накладну від 30.12.2010 № 514. До акта додані звіти про проведення 4-х дегустацій/демонстрацій (т. 2 а.с.36-39), огляд ринку макаронних виробів (т. 2 а.с.40-45), дослідження ринку кондитерських виробів (т. 2 а.с.46, 47), дослідження ринку кондитерських виробів - результати анкетування (т. 2 а.с.48-52), дослідження ринку кондитерських виробів - попит напередодні новорічних свят (т. 2 а.с.53, 54), дослідження ринку кондитерських виробів - анкетування (т. 2 а.с.55, 56), дослідження ринку кондитерських виробів (т. 2 а.с.57, 58), дослідження ринку бакалії -анкетування (т. 2 а.с.59, 60), дослідження ринку бакалії - результати анкетування (т. 2 а.с.61-67), дослідження ринку борошна круп України (т. 2 а.с.68, 69).

Однак, як вірно зазначено судом першої інстанції, не всі вказані в акті здачі-прийняття робіт показники підтверджені документально. Зокрема, матеріалами справи не підтверджується виконання послуг, передбачених п.п. 3-5, 7-9 додатку № 1 до договору, не надано письмових замовлень позивача, які згідно з п. 2.1 договору є передумовою надання послуг.

Таким чином, надання послуг за договором від 01.08.2010 № 01/08 та додатком №1 до нього загальною вартістю 1 000 000 грн. документально не підтверджується.

Згідно п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо платник ПДВ придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума ПДВ, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Таким чином, передумовою для віднесення сум нарахованого (сплаченого) ПДВ до податкового кредиту відповідного звітного періоду є не лише пов'язаність витрат з господарською діяльністю платника, а й призначення товарів, робіт (послуг), що придбаваються платником ПДВ, для використання саме в оподатковуваних ПДВ операціях в межах господарської діяльності платника.

Договірні послуги загалом пов'язані з господарською діяльністю позивача, однак, з наявних у справі акта здачі-приймання робіт, податкової накладної та інших матеріалів не вбачається їх безпосередній зв'язок до конкретних оподатковуваних ПДВ операцій позивача.

Таким чином, відсутність належного документального підтвердження фактичного надання ТОВ «Рекламна агенція «Інтегральні Медійні Системи» договірних послуг та подальшого використання в оподатковуваних ПДВ операціях вказує на відсутність підстав для віднесення ПДВ до складу податкового кредиту, а відтак, висновок відповідача про заниження ПДВ на 166 667,67 грн. за грудень 2010 р. є правомірним.

Наявність у справі податкової накладної в даному випадку не є достатнім і беззаперечним документальним підтвердженням фактичного надання (поставки) послуг ТОВ «Рекламна агенція «Інтегральні Медійні Системи».

Також, у справі відсутні необхідні докази на підтвердження фактичного здійснення ТОВ «Ламберт-Н» поставки товарів (продукти харчування) на користь позивача на загальну вартість 15 876 грн. (у т.ч. ПДВ - 2 646 грн.), з огляду на відсутність товарно-транспортних накладних, наявність яких як умова поставки товарів передбачена п. 5.3, п. 5.5 договору поставки від 01.02.2011 № 0102-3 (т. 2 а.с.72-74).

Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про правомірність донарахування позивачу податку в загальному розмірі 169 313 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 41 668 грн., а відтак, підстави для визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 24.01.2012 № 0000432311 в цій частині відсутні.

Згідно зі ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Меркурій-К ЛТД» та Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 квітня 2012 року - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 квітня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя суддя суддя Л.П. Борисюк І.Й. Петрик Я.М. Собків

Повний текст ухвали складено та підписано - 16.12.2013

Головуючий суддя Борисюк Л.П.

Судді: Петрик І.Й.

Собків Я.М.