Постанова № 36473518, 11.12.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" грудня 2013 р. Справа№ 17/024-09

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Лобаня О.І.

суддів: Майданевича А.Г.

Федорчука Р.В.

за участю представників сторін відповідно до протоколу судового засідання від 11.12.2013 року

розглянувши апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Даценко Олександри Василівни на рішення господарського суду Київської області від 10.09.2013 року

у справі № 17/024-09 (суддя Ярема В.А.)

за позовом Броварської міської ради Київської області

до фізичної особи-підприємця Даценко Олександри Василівни

про зобов'язання звільнити земельну ділянку та усунення перешкод у

користуванні земельною ділянкою

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Київської області від 10.09.2013 року по справі № 17/024-09 позовні вимоги Броварської міської ради Київської області до фізичної особи-підприємця Даценко Олександри Василівни про зобов'язання звільнити земельну ділянку та усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою - задоволено повністю.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції від 10.09.2013 року відповідач звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить рішення господарського суду Київської області від 10.09.2013 року по справі № 17/024-09 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.10.2013 року апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду.

У судових засіданнях 27.11.2013 року та 11.12.2013 року представник фізичної особи-підприємця Даценко О.В. надав суду свої пояснення по справі в яких, підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі та просив суд апеляційну скаргу задовольнити, рішення господарського суду Київської області від 10.09.2013 року по справі № 17/024-09 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити Броварській міській раді Київської області у задоволенні позову. Крім того, представник скаржника просив суд апеляційної інстанції залучити до матеріалів справи додаткові докази та прийняти їх до уваги. А саме, копії рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 09.12.2008 року, технічного паспорту КП БТІ Броварської міської ради та технічної документації на павільйон по вул. Короленко, 58 в м. Бровари. Так, обґрунтовуючи вказане клопотання представник скаржника зазначив про те, що вказані документи відповідач не міг долучити до матеріалів справи під час розгляду справи у суді першої інстанції та був позбавлений цього оскільки, останній, не був присутнім у судових засіданнях та просив місцевий господарський суд відкласти розгляд справи. Проте клопотання відповідача задоволено не було та справу розглянуто без його участі та без врахування вказаних документів.

Броварська міська рада будучи належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи в судові засідання 27.11.2013 року та 11.12.2013 року не направила свого представника, про час та місце розгляду справи позивач був повідомлений належним чином про що, в матеріалах справи міститься повідомлення про вручення поштового відправлення. При цьому, від Броварської міської ради до Київського апеляційного господарського суду надійшло клопотання в якому позивач просив суд апеляційної інстанції розглядати дану справу без участі їхнього представника.

Враховуючи викладене, заслухавши думку представника скаржника, колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ст. 75 ГПК України вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки Броварська міська рада про дату та місце розгляду справи була повідомлена належним чином. Участь представників позивача що не з'явились у судове засідання 11.12.2013 року, судом обов'язковою не визнавалась, клопотань про відкладення розгляду справи та витребування письмових доказів не надходило. В матеріалах справи міститься достатньо доказів для прийняття рішення по справі. Крім того, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за необхідне зазначити, що у відповідності до ст. 102 ГПК України суд апеляційної інстанції обмежений строком розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду, а Броварська міська рада просила суд апеляційної інстанції розглядати справу без участі їхнього представника.

У відповідності до ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши наявні в справі матеріали, розглянувши апеляційну скаргу, Київським апеляційним господарським судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 17 жовтня 2000 року позивач - Даценко О.В. придбала у громадянина Стрельченко В.Г. павільйон, що розташовано за адресою: м. Бровари, вул. Короленка, 58, про що укладено договір купівлі-продажу, посвідчений Базир В.Г., приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу 17.10.2000 року за номером 7816.

Право власності на зазначений павільйон підтверджено рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 09.12.2008 року, яке набуло законної сили, і на підставі якого відповідачем було здійснено реєстрацію права власності на нерухоме майно у КП Броварської міської ради «Броварське бюро технічної інвентаризації» 03.02.2009 року, про що видано витяг № 21756062, реєстраційний номер 26317290, номер запису 2-604 в книзі 2/2.

Земельна ділянка під павільйоном до переходу права власності на павільйон до Даценко О.В. знаходилась у користуванні Стрельченко В.Г. на умовах оренди за договором оренди земельної ділянки від 01.09.1999 року, укладеного між Стрельченко В.Г. та Броварською міською радою, посвідченого приватним нотаріусом Броварського міського нотаріального округу Лазарєвою В.П., про що зареєстровано в реєстрі за № 475 та зареєстровано у виконкомі Броварської міської ради, про що в книзі записів державної реєстрації договорів оренди вчинено запис № 10 від 03.09.1999 року. За умовами договору земельна ділянка надавалась на термін будівництва для встановлення та обслуговування кіоску по вул. Короленка, 58 у м. Бровари.

Після придбання у власність павільйону, відповідач звернувся до позивача із заявою про переоформлення оренди земельної ділянки на нього, в зв'язку із переходом права власності на павільйон, який на ній розташований.

Так, 11 грудня 2000 року між відповідачем та Броварською міською радою на підставі рішення Броварської міської ради Київської області від 22.11.2000 року № 376, було укладено договір оренди земельної ділянки для обслуговування павільйону по вул. Короленко, 58 строком на три роки. Договір посвідчено приватним нотаріусом Броварського міського нотаріального округу Лазарєвою В.П., про що зареєстровано в реєстрі за № 2578. Договір зареєстровано у виконкомі Броварської міської ради, про що у книзі записів державної реєстрації договорів вчинено запис № 131 від 29.12.2000 року.

В подальшому відповідач користувався земельною ділянкою на умовах оренди на підставі рішення виконкому Броварської міської ради Київської області від 23.12.2003 року № 678, затвердженого рішенням сесії Броварської міської ради від 10.06.2004 року № 466-22-24, про що було укладено договір оренди земельної ділянки від 1 січня 2005 року, який зареєстровано у виконкомі Броварської міської ради у книзі записів державної реєстрації за № 131 від 11.01.2005 року.

Надалі, 03.05.2006 року між Броварською міською радою та ФОП Даценко О.В. укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до якого орендодавець згідно рішення Виконавчого комітету Броварської міської ради від 23.02.2006р. №923-44-04 надав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку площею 0,0056 га для обслуговування павільйону, яка знаходиться по вул. Короленка, 58 в м. Бровари. Договір зареєстровано в Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі, про що вчинено запис за №040633800240 від 03.05.2006 року.

Рішеннями Броварської міської ради від 25.12.2006 року №192-13-05, від 20.12.2007 року №560-30-05 термін дії вищезазначеного договору оренди було продовжено до 25.12.2007 року та до 20.02.2008 року відповідно.

На виконання рішення Броварської міської ради 20.12.2007 року №560-30-05 між сторонами було укладено додаткову угоду № 2 від 15 січня 2008 року до договору оренди земельної ділянки від 03 травня 2006 року, за умовами якої термін оренди продовжено до 20.02.2008 року. Умовами укладеної додаткової угоди № 2 від 15 січня 2008 року передбачено, що після закінчення строку договору, орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 календарних днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію ( п.2 угоди).

З матеріалів справи вбачається, що на виконання пункту 2 даної угоди 18.12.2007 року відповідач звернувся до позивача із заявою про продовження оренди земельної ділянки. Проте, відповіді на вказану заяву позивач не надав.

24.04.2008 року Броварською міською радою було прийнято рішення №715-36-05, зокрема, про відмову ФОП Даценко О.В. у продовженні терміну дії договору оренди земельної ділянки площею 0,0056 га по вул. Короленка, 58 для обслуговування павільйону.

07.07.2008 року Відділом контролю за станом благоустрою та зовнішнім дизайном міста у зв'язку з закінченням терміну дії договору оренди було винесено відповідачу припис з вимогою в термін до 24.07.2008 року демонтувати павільйон, розташований на орендованій земельній ділянці.

Так, посилаючись на те, що відповідач після закінчення терміну дії договору оренди орендовану земельну ділянку позивачу, як орендодавцю, не повернув, як і не виконав вимоги вказаного припису, позивач просить суд зобов'язати відповідача звільнити орендовану земельну ділянку площею 0,0056 га, розташовану по вул. Короленка, 58 в м. Бровари Київської обл. та відновити стан земельної ділянки шляхом знесення розташованого на ній павільйону.

Як зазначалося раніше, рішенням господарського суду Київської області від 10.09.2013 року по справі № 17/024-09 позовні вимоги Броварської міської ради Київської області до фізичної особи-підприємця Даценко Олександри Василівни про зобов'язання звільнити земельну ділянку та усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою - задоволено повністю.

Однак, колегія суддів апеляційного господарського суду з таким висновком місцевого господарського суду про задоволення позову та звільнення земельної ділянки та відновлення стану земельної ділянки шляхом знесення розташованого на ній павільйону, погодитися не може та вважає за необхідне зазначити наступне.

Приписи статей 13 і 41 Конституції України визначають, що від імені Українського народу права власності здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією, і усі суб'єкти права власності рівні перед законом. Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

У відповідності до статті 142 Конституції України до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, крім інших об'єктів, належить земля, управління якою здійснюють територіальні громади через органи самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень.

Стаття 12 Земельного кодексу України визначає повноваження сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин, до яких, зокрема, належить розпорядження землями територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ст. ст. 175, 173, 283 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Приймаючи рішення, про зобов'язання відповідача звільнити земельну ділянку шляхом знесення розташованого на ній павільйону, місцевий господарський суд, не повно з'ясував обставини справи по справі чим порушив ст. 41 Конституції України, яка встановлює непорушність права власності і протиправність посягань на неї. При цьому, примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об'єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану. Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Як вбачається з матеріалів справи, та встановлено судом апеляційної інстанції, право користування земельною ділянкою у позивачки виникло в зв'язку із придбанням у власність торговельного павільйону.

До відносин, пов'язаних з переходом права користування земельною ділянкою, на якій знаходиться житловий будинок, будівля, споруда, до особи, що набула права власності на відповідне нерухоме майно, в тому числі стосовно розміру такої земельної ділянки, застосовується законодавство, що діяло на час переходу права власності на житловий будинок, будівлю, споруду, (ч. 2 п.2.11 Постанови Пленуму ВГСУ № 6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин»).

Так, на час переходу права власності на павільйон до відповідача, діяв Земельний кодекс України від 18.12.1990 року № 561-ХІІ, статтею 30 якого передбачалось, що при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об'єктами переходить у розмірах, передбачених статтею 67 цього Кодексу, і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення, якщо інше не передбачено у договорі відчуження будівлі та споруди.

Таким чином, враховуючи ту обставину, що користування земельною ділянкою під павільйоном, попереднім власником здійснювалось на підставі укладеного з позивачем договору оренди, колегія суддів вважає, що до набувача павільйону - Даценко О.В. перейшло право користування земельною ділянкою в силу приписів ст. 30 ЗК України в редакції станом на день укладення договору купівлі-продажу павільйону. І таке право користування було оформлене належним чином шляхом укладання договору оренди земельної ділянки із позивачем.

До відносин користування власником житлового будинку (будівлі, споруди) земельною ділянкою, на якій розташований житловий будинок (будівля, споруда) як до правовідносин, що тривають, застосовується законодавство, що діє протягом періоду користування земельною ділянкою. Норми законодавства, якими змінено правовий режим та умови користування такими земельними ділянками, повинні застосовуватися також і до умов користування земельною ділянкою, які існували до відповідних змін. (ч. 3 п.2.11. Постанови Пленуму ВГСУ № 6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин»).

Так, відповідно до частини другої ст. 120 Земельного кодексу України, в редакції, що діяла на момент прийняття оскаржуваного рішення, якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то в разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Редакція ст. 120 Земельного кодексу України на момент розгляду даного спору і наявності правовідносин, що тривають, говорить, що якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Відповідно до ст. 377 Цивільного кодексу України, до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

В ч. 1 п.2.11. Постанови Пленуму ВГСУ № 6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» Вищий господарський суд України зазначає, що у застосуванні положень статей 377 ЦК України та 120 ЗК України щодо переходу права користування земельною ділянкою внаслідок переходу права на розташований на ній житловий будинок, будівлю, споруду господарським судам слід враховувати, що положення відповідних статей обох кодексів мають один і той же предмет регулювання, а тому підлягають застосуванню в сукупності.

Отже, враховуючи зміст зазначених норм, судова колегія апеляційного господарського суду вважає, що відповідач правомірно на законних підставах набув право користування спірною земельною ділянкою і на момент розгляду даного спору таке право триває. Як встановлено судом апеляційної інстанції на спірній земельній ділянці, розташоване нерухоме майно відповідача належне йому на праві власності, що зареєстроване в передбаченому законом порядку, і щодо такого майна відсутні передбачені Конституцією і законами України рішення про примусове відчуження з мотивів суспільної необхідності з попереднім відшкодуванням вартості такого майна або конфіскацію, які прийняті у встановленому законом порядку і набули чинності.

Зазначене підтверджується, рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 09.12.2008 року, яким визнано право власності за Даценко О.В. на нерухоме майно - павільйон, загальною площею 27,4 кв.м. розташований за адресою Київська область, м. Бровари, вул. Короленка, 58.

На підставі вказаного рішення було зареєстровано право власності на нерухоме майно у КП Броварської міської ради «Броварське бюро технічної інвентаризації» 03.02.2009 року, про що видано витяг № 21756062, реєстраційний номер 26317290, номер запису 2-604 в книзі 2/2. Зазначене також підтверджується витягом № 9588703 від 18.09.2013 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.

Про те, що павільйон, загальною площею 27,4 кв.м. є саме нерухомим майном підтверджується й технічним паспортом КП БТІ Броварської міської ради та технічною документацією на павільйон по вул. Короленко, 58 в м. Бровари.

Колегія суддів апеляційного господарського суду приймає до уваги надані скаржником зазначені вище додаткові докази, оскільки він не був присутнім у судових засіданнях під час розгляду даної справи у суді першої інстанції та був позбавлений можливості подати їх до місцевого господарського суду. При цьому, скаржник просив місцевий господарський суд відкласти розгляд справи. Проте клопотання відповідача задоволено не було та справу розглянуто без його участі та без врахування вказаних документів.

У відповідності до ч. 3 ст.33 Закону України «Про оренду землі», у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, то за відсутності письмових заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору він підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Письмове заперечення здійснюється листом-повідомленням.

Як вбачається з матеріалів справи, протягом одного місяця з моменту закінчення строку договору оренди, тобто з 20.02.2008 року до 20.03.2008 pоку, письмових заперечень від позивача в порядку, передбаченому ст. 33 Закону «Про оренду землі» відповідачу не надходило, а тому відповідно до приписів зазначеної статті відповідач правомірно вважав договір оренди поновленим та користувався земельною ділянкою і сплачував за неї оренду плату. До того ж, як встановлено судом апеляційної інстанції, орендарем було дотримано умов договору оренди щодо письмового повідомлення орендодавця про намір продовжити його дію, в термін не пізніше ніж за 30 календарних днів до його закінчення, і подано заяву за встановленою формою за вх. № 699 від 18.12.2007 року.

В пункті 2.17 Постанови Пленуму ВГСУ №6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин», зазначено, що у вирішенні спорів, пов'язаних з поновленням (пролонгацією) договорів оренди земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, судам слід враховувати положення статті 33 Закону України «Про оренду землі» (в редакції Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», який набрав чинності з 12.03.2011 року).

Частиною шостою зазначеної статті передбачено, що договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором, у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою і за відсутності протягом місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі.

Відтак господарським судам у вирішенні відповідних спорів необхідно з'ясовувати, зокрема, чи повідомляв орендар орендодавця у встановленому порядку про намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк та чи заперечував орендодавець у строк, визначений законом, проти поновлення договору.

При цьому, п. 2.16 цієї ж Постанови, серед іншого зазначає, що в таких випадках для укладення договору оренди земельної ділянки необхідною передумовою є наявність рішення відповідного органу, в даному випадку органу місцевого самоврядування, оскільки це порушило б його передбачену Конституцією України виключну компетенцію, однак, виключає з цього правила випадки, передбачені ст. 120 ЗК України та ст. 377 ЦК України.

Таким чином, враховуючи вищевикладене колегія суддів апеляційного ггосподарського суду вважає, що при прийнятті рішення, місцевий господарський суд не врахував та не надав належної правової оцінки вказаним обставинам, що були встановлені апеляційним господарським судом. Наявність лише рішення позивача № 715-36-05 від 24.04.2008 року, п.п.10.1. п.10 яким відмовлено орендарю в продовженні терміну дії договору оренди земельної ділянки площею 0,0056 га для обслуговування павільйону по вул. Короленка, 58, який у свою чергу є об'єктом нерухомості та на який, за орендарем визнане право власності, яке зареєстроване у в передбаченому законом порядку, колегія суддів вважає, не може слугувати підставою для задоволення позову про звільнення земельної ділянки під павільйоном та відновлення її стану шляхом знесення розташованого на ній павільйону.

Таким чином, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при розгляді даної справи не повно було досліджено обставини по справі в з в'язку з чим прийняте невірне рішення про задоволення позову Броварської міської ради. Судом апеляційної інстанції встановлено, що спірна земельна ділянка зайнята відповідачем на підставі рішень Броварської міської ради та по договору оренди, тобто, на законних підставах. Більш того, на орендованій земельній ділянці знаходиться об'єкт нерухомості, право власності на яке визнано судом та яке зареєстроване у передбаченому законом порядку. За таких обставин, враховуючи приписи ст. 41 Конституції України, судова колегія апеляційного господарського суду вважає, що у задоволенні заявленого позову про зобов'язання відповідача звільнити орендовану земельну ділянку та відновити стан земельної ділянки шляхом знесення павільйону слід відмовити.

При цьому, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за необхідне зазначити, що сам позивач на час розгляду даної справи у суді апеляційної інстанції не заперечує проти оренди спірної земельної ділянки та взагалі проти її викупу орендарем про що зазначає в своєму листі від 21.10.2013 року адресованого відповідачу.

У відповідності до ст. 22 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони мають право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно постанови Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Київської області від 10.09.2013 року по справі № 17/024-09, прийняте після не повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також у зв'язку з не правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, є таким що не відповідає нормам закону.

Відповідно до ст. 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право: 1) залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення; 3) скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково; 4) змінити рішення.

Таким чином, апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Даценко Олександри Василівни на рішення господарського суду Київської області від 10.09.2013 року по справі № 17/024-09 слід задовольнити, оскаржуване рішення господарського суду Київської області від 10.09.2013 року скасувати. Прийняти нове рішення суду, яким в позові Броварської міської ради Київської області до фізичної особи-підприємця Даценко Олександри Василівни про зобов'язання звільнити земельну ділянку та усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою - відмовити.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Враховуючи наведене вище та керуючись статтями 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Даценко Олександри Василівни на рішення господарського суду Київської області від 10.09.2013 року по справі № 17/024-09 задовольнити.

2. Рішення господарського суду Київської області від 10.09.2013 року по справі № 17/024-09 скасувати повністю.

Прийняти нове рішення суду, яким в позові Броварської міської ради Київської області до фізичної особи-підприємця Даценко Олександри Василівни про зобов'язання звільнити земельну ділянку та усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою - відмовити.

3. Стягнути з Броварської міської ради Київської області (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Гагаріна, 15, ідентифікаційний код 26376375) на користь фізичної особи-підприємця Даценко Олександри Василівни (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Короленка, 68, кв. 120, ідентифікаційний номер 2226701402) 1147 грн. судового збору за розгляд справи у суді апеляційної інстанції.

4. Видачу наказу доручити господарському суду Київської області.

5. Матеріали справи № 17/024-09 повернути до господарському суду Київської області.

Головуючий суддя О.І. Лобань

Судді А.Г. Майданевич

Р.В. Федорчук

Дата підписання 16.12.2013 року