Постанова № 36471801, 09.10.2013, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 жовтня 2013 року Справа № 811/1863/13-а

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Черниш О.А., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом приватного підприємства "Бобринець-Агро-К" до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство "Бобринець-Агро-К" (надалі - ПП "Бобринець-Агро-К") звернулося до суду з позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби (надалі - Кіровоградська ОДПІ Кіровоградської області ДПС) про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000882240 від 22.05.13, №0000892240 від 22.05.13.

Позов мотивовано тим, що спірні податкові повідомлення - рішення, якими позивачу збільшено суму податкових зобов'язань з ПДВ та зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ, винесені відповідачем за наслідками документальної позапланової виїзної перевірки ПП "Бобринець-Агро-К", результати якої оформлені актом №77/22-4/37168396 від 29.04.13, яким встановлено факт формування податкового кредиту з ПДВ по операціях з ТОВ "Алікон" та ТОВ "Атонс", які визнані податковим органом нікчемними правочинами. Стверджуючи, що такі висновки акту перевірки не відповідають фактичним даним про характер його взаємовідносин з цими контрагентами, не підтверджені належними доказами, просить суд визнати нечинними та скасувати спірні податкові повідомлення-рішення.

У судовому засіданні представники позивача позов підтримали у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, та надані у справу матеріали і документи.

У судовому засіданні 19.09.13 на підставі ст.55 КАС України допущено заміну відповідача - Кіровоградської ОДПІ Кіровоградської області ДПС - її процесуальним правонаступником - Кіровоградською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області.

Представники відповідача у письмових запереченнях та у судовому засіданні позов не визнали, стверджуючи про правомірність висновків акту перевірки та спірних податкових повідомлень-рішень. Такі висновки обґрунтовані тим, що податковий кредит з ПДВ сформований позивачем по взаємовідносинах з ТОВ "Алікон" та ТОВ "Атонс", які визнані податковим органом нікчемними. Посилалися на результати проведених перевірок позивача та ТОВ "Алікон", ТОВ "Атонс", якими встановлено, що господарські операції щодо придбання позивачем товарів у даних контрагентів-постачальників не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для їх здійснення. З цих підстав, а також доводячи, що позивач отримав необґрунтовану податкову вигоду за рахунок відображення цих операцій у своєму податковому обліку, а саме у скорочених податкових деклараціях з ПДВ, просили суд у позові відмовити.

У судове засідання 09.10.13 представники сторін не прибули, подавши заяви про розгляд справи без їхньої участі.

Відповідно до частини 4 статті 122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши справу в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами, суд встановив такі обставини та дійшов до таких висновків.

Приватне підприємство "Бобринець-Агро-К" з 15.07.10 зареєстроване як юридична особа (а.с.90, т.1), перебуває на податковому обліку в Кіровоградській ОДПІ Кіровоградської області ДПС.

Посадовими особами Кіровоградської ОДПІ Кіровоградської області ДПС на підставі наказу №889 від 22.04.13 (а.с. 49, т.1) 23-25.04.13 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП "Бобринець-Агро-К" з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ "Алікон" за лютий 2012 року за період з 01.03.12 по 31.03.12 та з ТОВ "Атонс" за грудень 2011 року, результати якої оформлено актом №77/22-4/37168396 від 29.04.13. (а.с. 70-83, т.1).

Висновками акту перевірки констатовано порушення п.198.3, п.198.6, п.198.2 ст.198, п.209.2, п.209.3 ст.209 Податкового кодексу України, в результаті чого: за грудень 2011 року занижено значення рядка 14 по скороченій декларації позитивного значення суми податку на додану вартість, яка підлягає донарахуванню та спрямовується на спеціальний рахунок с/г підприємства, всього в сумі 263 500 грн.; за березень 2012 року завищено значення рядка 15 по скороченій декларації з податку на додану вартість всього на суму 77 грн. та відповідно занижено позитивне значення суми податку на додану вартість (рядок 14 по скороченій декларації) всього в сумі 127 573 грн. та в результаті чого завищено рядок 18 декларації "Перевищення суми податкового кредиту над сумою податкового зобов'язання звітного періоду, яке зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду" в сумі 127 650 грн.

На підставі цього акту Кіровоградською ОДПІ Кіровоградської області ДПС прийняті такі податкові повідомлення-рішення:

- форми "Р" №0000882240 від 22.05.13, яким згідно з пп.54.3.2 п.54.3 ст.54 та відповідно до ч. 1 п.123.1, п.123.2 ст.123 Податкового кодексу України, за порушення п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.209.2, п.209.3 ст.209 Податкового кодексу України позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 329 375 грн., з яких 263 500 грн. - за основним платежем, 65 875 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями. (а.с. 8, т.1)

- форми "В4" №0000892240 від 22.05.13, яким згідно з пп.54.3.2 п.54.3 ст.54 та п.123.1, п.123.2 ст.123 Податкового кодексу України, за порушення п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.209.2, п.209.3 ст.209 Податкового кодексу України позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 77 грн. (а.с. 9, т.1).

Перевіряючи правомірність спірних податкових повідомлень - рішень, суд виходив з того, що предметом спору є висновки податкового органу про неправомірність формування позивачем даних податкового обліку, у яких відображені взаємовідносини з ТОВ "Атонс", ТОВ "Алікон". Виявлені порушення податкового законодавства, які стали підставою для винесення спірних податкових повідомлень-рішень, кваліфіковані податковим органом за п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.209.2, п.209.3 ст.209 Податкового кодексу України і полягали в тому, що позивач сформував податковий кредит з ПДВ за господарськими операціями з ТОВ "Атонс" та ТОВ "Алікон", які фактично не здійснювалися.

Згідно з наданим розрахунком та поясненнями представників відповідача, на розмір донарахованого позивачу спірним податковим повідомленням-рішенням форми "Р" №0000882240 від 22.05.13 грошового зобов'язання з ПДВ за основним платежем у сумі 263 500 грн. вплинули висновки акту перевірки про безпідставність формування податкового кредиту з ПДВ за грудень 2011 року по взаємовідносинах з ТОВ "Атонс". Зменшення розміру від'ємного значення суми ПДВ на 77 грн. шляхом винесення податкового повідомлення - рішення форми "В4" №0000892240 від 22.05.13 здійснено у зв'язку безпідставним віднесенням позивачем до складу податкового кредиту з ПДВ за березень 2012 року сум по взаємовідносинах з ТОВ "Алікон". (а.с. 84, т.1)

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій зокрема з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. (пункт 198.2 статті 198 ПК України).

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Таким чином, витрати по сплаті податку на додану вартість для цілей включення до складу податкового кредиту та визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Воднораз, за відсутності факту придбання товарів чи послуг, або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з ПДВ навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Як передбачено пунктом 44.1 статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У ході судового розгляду справи представники позивача посилалися на те, що дані податкового обліку ПП "Бобринець-Агро-К", у яких відображені взаємовідносини з ТОВ "Атонс" та ТОВ "Алікон" і які не визнаються відповідачем, підтверджені належними первинними документами.

Натомість, представники відповідача, посилаючись на висновки акту перевірки Кіровоградської ОДПІ від 29.04.13 №77/22-4/37168396, наполягали на відсутності фактичних господарських відносин між позивачем та ТОВ "Атонс", ТОВ "Алікон" та недостовірності первинних документів, наданих позивачем на підтвердження цих відносин.

Досліджуючи у ході судового розгляду справи обставини реальності здійснення господарських операцій позивача, на підставі яких ним були сформовані дані податкового обліку, поставлені під сумнів відповідачем, суд встановив, що виявлені податковим органом під час перевірки позивача порушення стосуються господарських зобов'язань, що випливають із укладених ним з ТОВ "Атонс" та ТОВ "Алікон" договорів купівлі - продажу та поставки.

Так, між ПП "Бобринець-Агро-К" (покупець) та ТОВ "Атонс" (продавець) укладено договір купівлі - продажу №7/12 від 02.12.11, за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність (повне господарське віддання), а покупець належним чином прийняти і оплатити товар - нітроамофоску 16:16:16. (а.с. 99, т.1)

ТОВ "Атонс" виписано позивачу такі первинні документи про поставку товарів на загальну суму 1 581 000 грн.:

- видаткова накладна №0000380 від 02.12.11, податкова накладна №380 від 02.12.11 про поставку нітроамофоски вагою 110, 25 т вартістю 527 000 грн. (а.с. т.1);

- видаткова накладна №0000382 від 05.12.11, податкова накладна №382 від 05.12.11 про поставку нітроамофоски вагою 110, 25 т вартістю 527 000 грн. (а.с. т.1);

- видаткова накладна №0000417 від 09.12.11, податкова накладна №417 від 09.12.11 про поставку нітроамофоски вагою 110, 25 т вартістю 527 000 грн. (а.с. т.1).

Позивачем на банківський рахунок ТОВ "Атонс" 08.12.11, 09.12.11, 12.12.11 перераховано 1 581 000 грн., що підтверджується випискою по рахунку позивача (а.с. 101-103, т. 1), проте не узгоджується з пунктом 2.4.2 договору купівлі-продажу №7/12 від 02.12.11 щодо порядку оплати - попередня оплата. Доказів внесення змін до цього договору щодо порядку оплати, як це передбачено ст. 654 ЦК України, ст.188 ГК України, позивачем суду не надано.

Суми ПДВ за податковими накладними ТОВ "Атонс" у розмірі 263500 грн. включено позивачем до складу податкового кредиту податкової декларації з ПДВ (скороченої) за грудень 2011 року. (а.с. 54 - 56, т.2)

Також, між ПП "Бобринець-Агро-К" (покупець) та ТОВ "Алікон" (продавець) укладено договір поставки №48/1 від 14.02.12, за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність (повне господарське віддання), а покупець належним чином прийняти і оплатити товар - аммофос. (а.с. 130, т. 1).

ТОВ "Алікон" виписано позивачу податкову накладну №48 від 18.02.12, накладну №794 від 27.04.12 про поставку аммофосу вагою 111 т вартістю 765 900 грн. (а.с. 132, 133, т. 1).

Позивачем на банківський рахунок ТОВ "Алікон" 15.02.12, 16.02.12 перераховано 765 900 грн. грн., що підтверджується випискою по рахунку позивача. (а.с. 135, т. 1).

Сума ПДВ за податковою накладною ТОВ "Алікон" у розмірі 127 650 грн. включена позивачем до складу податкового кредиту податкової декларації з ПДВ (скороченої) за березень 2012 року (а.с. 239-242, т.1).

Аналізуючи зміст договорів, укладених позивачем з ТОВ "Атонс", ТОВ "Алікон" та характер відносин сторін, передбачених цими договорами, суд прийшов до висновку, що вказані договори за своєю правовою природою є договорами поставки.

Статтею 265 Господарського кодексу України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Сторонами договору поставки можуть бути суб'єкти господарювання, зазначені у пунктах 1, 2 частини другої статті 55 цього Кодексу. Поставка товарів без укладення договору поставки може здійснюватися лише у випадках і порядку, передбачених законом.

Згідно зі статтею 266 ГК України предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками. Загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.

Між тим, у договорах №7/12 від 02.12.11, №48/1 від 14.02.12 відсутня така істотна умова договору, як асортимент (номенклатура) товарів, що поставляються. Доказів складання специфікацій, як невід'ємних частин до вказаного договору, які б визначали партії товару, що поставляється покупцеві, з зазначенням його найменування, співвідношення (асортимент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами тощо, позивачем суду не надано.

Відповідно до статті 267 ГК України договір поставки може бути укладений на один рік, на строк більше одного року (довгостроковий договір) або на інший строк, визначений угодою сторін. Якщо в договорі строк його дії не визначений, він вважається укладеним на один рік. Строки поставки встановлюються сторонами в договорі з урахуванням необхідності ритмічного та безперебійного постачання товарів споживачам, якщо інше не передбачено законодавством. У разі якщо сторонами передбачено поставку товарів окремими партіями, строком (періодом) поставки продукції виробничо-технічного призначення є, як правило, квартал, а виробів народного споживання, як правило, - місяць. Сторони можуть погодити в договорі також графік поставки (місяць, декада, доба тощо). У договорі поставки за згодою сторін може бути передбачений порядок відвантаження товарів будь-яким видом транспорту, а також вибірка товарів покупцем.

У судовому засіданні представник позивача пояснив суду, що перевезення товару здійснювалося партіями, автотранспортом продавця, як це передбачено умовами п.2.2 договору купівлі - продажу №7/12 від 02.12.11 та п.2.2 договору поставки №48/1 від 14.02.12.

Судом установлено, що товар, який був предметом спірних поставок - нітроамофоска та аммофос - є агрохімікатами - складними мінеральними добривами, що використовуються у сільському господарстві з метою збільшення врожайності сільськогосподарських культур. За своїми хімічними властивостями ці речовини відносяться до потенційно небезпечних.

Правові відносини, пов'язані з державною реєстрацією, виробництвом, закупівлею, транспортуванням, зберіганням, торгівлею та безпечним для здоров'я людини і навколишнього природного середовища застосуванням пестицидів і агрохімікатів регулює Закон України "Про пестициди і агрохімікати", який також визначає права і обов'язки підприємств, установ, організацій та громадян, повноваження органів виконавчої влади і посадових осіб у цій сфері.

Відповідно до частини 1 статті 12 Закону України "Про пестициди і агрохімікати" транспортування, зберігання, застосування, утилізація, знищення та знешкодження пестицидів і агрохімікатів та торгівля ними здійснюються відповідно до вимог, встановлених чинним законодавством, санітарними правилами транспортування, зберігання і застосування пестицидів і агрохімікатів та іншими нормативними актами.

Статтею 20 Закону України "Про перевезення небезпечних вантажів" регламентується, що перевезення небезпечних вантажів допускається за наявності відповідно оформлених перевізних документів, перелік і порядок подання яких визначається нормативно-правовими актами, що регулюють діяльність транспорту.

Правилами перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 14.10.97 №363, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 20.02.98 за №128/2568, передбачено, що основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (ветеринарні, санітарні та якісні - сертифікати, свідоцтва, довідки, паспорти тощо), що визначається правилами перевезень зазначених вантажів. (п.11.1 Правил).

У Розділі 1 цих Правил визначено, що товарно-транспортна накладна - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Відповідно до пунктів 11.4, 11.5, 11.6, 11.7 Правил оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом). Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Згідно з пунктами 13.1, 13.2 Правил перевізник здає вантажі у пункті призначення вантажоодержувачу згідно з товарно-транспортною накладною. Здача вантажів вантажоодержувачу у пункті призначення по масі і кількості місць провадиться у порядку і способом, за якими вантажі були прийняті від вантажовідправника (зважуванням на вагах, обмірюванням, підрахунком місць та ін.).

Згідно з пунктом 9.1 Правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 26.07.04 №822, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.08.04 за №1040/9639, під час перевезення небезпечних вантажів на транспортній одиниці повинен знаходитися товаротранспортний документ на небезпечні вантажі.

З огляду на специфічні властивості товарів, вказаних у податкових та видаткових накладних ТОВ "Атонс" та ТОВ "Алікон" про поставку позивачу агрохімікатів та значні обсяги наведених у них партій товару, суд зазначає, що транспортування цих вантажів потребувало додержання певних технологічних вимог, наявності спеціально обладнаних транспортних засобів, а також обов'язкового оформлення відповідних перевізних документів.

Між тим, позивачем не надано екземпляри товарно-транспортних накладних, які він як вантажоодержувач, повинен був отримати від перевізника, з метою оприбуткування, ведення складського, оперативного та бухгалтерського обліку щодо придбаних товарів, які, крім того, належать до небезпечних вантажів.

Статтею 268 ГК України передбачено, що якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначать у договорі більш високі вимоги до якості товарів. Номери та індекси стандартів, технічних умов або іншої документації про якість товарів зазначаються в договорі. Якщо вказану документацію не опубліковано у загальнодоступних виданнях, її копії повинні додаватися постачальником до примірника договору покупця на його вимогу. Постачальник повинен засвідчити якість товарів, що поставляються, належним товаросупровідним документом, який надсилається разом з товаром, якщо інше не передбачено в договорі.

Позивачем не надано доказів одержання від постачальників ТОВ "Атонс" та ТОВ "Алікон" товаросупровідних документів на підтвердження якості відвантажених агрохімікатів, їх відповідності санітарно-гігієнічним вимогам, а також вимогам до пакування та маркування, установленим ст. 10 Закону України "Про пестициди і агрохімікати".

Також позивачем не надано доказів приймання товарів від постачальника за кількістю та якістю у відповідності з вимогами Інструкцій про порядок прийомки продукції виробничого призначення і товарів народного споживання за кількістю та якістю, затверджених постановами Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.65 №П-6 та від 25.04.66 №П-7.

Відповідно до пунктів 2, 3, 6 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.96 №99, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12.06.96 за №293/1318, сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів. Бланки довіреностей видаються після їх реєстрації у Журналі реєстрації довіреностей, який має бути пронумерований, прошнурований та скріплений печаткою і підписами керівника і головного бухгалтера підприємства. Довіреність на одержання цінностей від постачальника за нарядом, рахунком, договором, замовленням, угодою або іншим документом, що їх замінює, видається довіреній особі під розписку і реєструється в журналі реєстрації довіреностей.

Однак, позивачем не надано суду журнал реєстрації довіреностей на підтвердження видачі довіреностей своїм уповноваженим особам на отримання від ТОВ "Атонс" та ТОВ "Алікон" товарів за договорами №7/12 від 02.12.11 та №48/1 від 14.02.12.

Аналіз законодавства, яке регламентує порядок здійснення торгівлі агрохімікатами та їх транспортування, свідчить, що це є особливі види господарської діяльності, які провадяться за встановленими правилами кваліфікованим персоналом з дотриманням державних стандартів, регламентів, санітарних норм, правил охорони праці тощо.

Між тим, у ході розгляду справи судом установлено, що ТОВ "Атонс" та ТОВ "Алікон" не мали технічних та технологічних можливостей для поставки таких товарів, оскільки у них відсутні матеріально-технічні ресурси, транспортні засоби, складські приміщення, економічно необхідні для виконання таких господарських операцій в обсягах та партіях, вказаних у виписаних ними первинних документах.

Як свідчать податкові декларації з податку на прибуток підприємства, подані ТОВ "Атонс" за ІІ-ІУ кв. 2011 року, ТОВ "Алікон" за І-ІІ кв. 2012 року, у вказані періоди у цих підприємств були відсутні активи, запаси та основні фонди, які б потребували здійснення адміністративних витрат на їх утримання. (а.с. 224 -225, 227 - 227а, т.1)

Дослідженням реєстраційних справ ТОВ "Атонс" та ТОВ "Алікон", наданих на запит суду Реєстраційною службою Кіровоградського міського управління юстиції, установлено, що на час спірних господарських операцій з поставки товарів статутний фонд (капітал) цих товариств становив по 1000 грн.

За інформацією УДАІ УМВС України в Кіровоградській області, наданою на запит суду, за ТОВ "Атонс" станом на грудень 2011 року та за ТОВ "Алікон" станом на лютий, квітень 2012 року транспортні засоби не зареєстровані. (а.с. 128, т.2).

Відповідно до частини 2 статті 12 Закону України "Про пестициди і агрохімікати" особи, діяльність яких пов'язана з транспортуванням, зберіганням, застосуванням пестицидів і агрохімікатів та торгівлею ними, повинні мати допуск (посвідчення) на право роботи із зазначеними пестицидами і агрохімікатами. Порядок одержання такого допуску визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктами 3, 6, 8 Порядку одержання допуску (посвідчення) на право роботи, пов'язаної з транспортуванням, зберіганням, застосуванням та торгівлею пестицидами і агрохімікатами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.09.95 №746, який поширюється на всі галузі виробництва, де застосовуються пестициди і агрохімікати, допуск видається державними фітосанітарними інспекціями за формою згідно з додатком 1. Особи, діяльність яких пов'язана з транспортуванням, зберіганням, застосуванням та торгівлею пестицидами і агрохімікатами, повинні мати при собі під час виконання роботи допуск, медичну книжку і наряд на виконання такої роботи. Виконання роботи з пестицидами і агрохімікатами особами, які не мають допуску, забороняється.

Відповідно до інформації Державної фітосанітарної інспекції Кіровоградської області, наданої на запит суду, допуски на право роботи з пестицидами і агрохімікатами, чинні у 2011-2012 роках, ТОВ "Атонс" та ТОВ "Алікон" не видавалися. (а.с.158, т. 1).

Як передбачено статтею 14 Закону України "Про пестициди і агрохімікати", підприємства, установи і організації зобов'язані вести облік наявності та використання пестицидів і агрохімікатів та надавати інформацію органам, що ведуть державний облік. Порядок державного обліку наявності та використання пестицидів і агрохімікатів, обсяги інформації та органи, яким така інформація подається, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Судом установлено, що ТОВ "Атонс" та ТОВ "Алікон" не подавали до державної фітосанітарної інспекції статистичну звітність про наявність та використання пестицидів і агрохімікатів, зокрема за формою №9-асг (річна). Баланс мінеральних добрив (розділ "Надходження і використання агрохімікатів)", обов'язкове подання якої передбачено пунктом 4 Порядку державного обліку наявності та використання пестицидів і агрохімікатів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.11.95 №881. (а.с.158, т. 1, а.с. 134, 136, т. 2).

Також ні ТОВ "Атонс", ні ТОВ "Алікон" не звітували до органів статистики та не подавали звіти №11-ОЗ "Звіт про наявність і рух основних засобів, амортизацію (знос)", №1-підприємництво "Звіт про основні показники діяльності підприємства", №1-ПВ "Звіт з праці", №1-опт "Звіт про продаж і запаси товарів (продукції) в оптовій торгівлі", №1-опт "Звіт про обсяг оптового товарообороту", №51-авто "Звіт про перевезення вантажів та пасажирів автомобільним транспортом", №31-авто "Звіт про перевезення автомобільним транспортом вантажів за видами вантажів та пасажирів за видами сполучення", які повинно було подавати у разі ведення підприємницької діяльності, зокрема у сфері торгівлі, наявності основних засобів та працівників. (а.с. 134, 136, т. 2).

Неможливість здійснення ТОВ "Атонс" та ТОВ "Алікон" поставок товарів у періоди, що перевірялися, з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу ресурсів та персоналу, економічно необхідних для цих операцій, встановлено також актами перевірок цих контрагентів, проведених органами податкової служби, що використані відповідачем під час перевірки позивача (а.с. 51 - 59, 60 - 69, т.1)

Як вказав Верховний Суд України у постанові від 27.03.12 №21-737во10, висновки якої є в силу 244-2 КАС України є обов'язковими для всіх судів України, надання податковому органу належним чином усіх оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом. Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності через відсутність управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність первинних документів обліку.

Отже, у судовому засіданні не знайшов підтвердження факт реальності вчинення господарських операцій з поставки ТОВ "Атонс", ТОВ "Алікон" товарів позивачеві, зокрема, з огляду на відсутність належних та достовірних доказів щодо походження цих товарів, їх транспортування, прийняття за кількістю та якістю.

Відсутність фактичного здійснення господарських операції свідчить, що відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку. З огляду на це, наявність податкових та видаткових накладних, які формально відповідають вимогам до їх оформлення, у спірних правовідносинах не є підставою для віднесення нарахованих сум ПДВ до податкового кредиту, оскільки під час судового розгляду справи доведено, що відомості у таких документах щодо господарських операцій не відповідають дійсності.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд України, який у постанові від 07.02.12 №21-425во10 вказав, що наявність у позивача податкових накладних, виданих контрагентом, за умови встановлення судом факту нездійснення самої господарської операції, не є підставою для віднесення зазначених у цих накладних сум до податкового кредиту.

Суд не приймає в якості доказів документи, надані представниками позивача на підтвердження факту використання ним у своїй господарській діяльності придбаних у ТОВ "Атонс" та ТОВ "Алікон" товарів, а саме акти про використання мінеральних, органічних та бактеріальних добрив, облікові листи трактористів - машиністів (а.с. 116 - 129, 140 - 145, т.1), оскільки за ними неможливо ідентифікувати використані товари, які не визначені індивідуальними ознаками, як такі, що отримані від згаданих контрагентів, встановити їх походження. Між тим, предметом спору у даній справі є не фактична наявність у позивача товарів, а їх походження - фактичне отримання їх саме від ТОВ "Атонс" та ТОВ "Алікон" (а не від інших осіб), за податковими накладними яких було сформовано податковий кредит.

Суд також не приймає до уваги надані представниками позивача копії карток складського обліку матеріалів, прибуткові ордери (а.с. 111 - 115, 138, 139, т.1), оскільки відповідно до Порядку державного обліку наявності та використання пестицидів і агрохімікатів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.11.95 №881, облік наявності та використання пестицидів і агрохімікатів ведеться підприємствами, установами, організаціями в прибутково-видаткових книгах (журналах). Такий первинний обліковий документ, який є належним доказом обліку придбаних та використаних агрохімікатів, позивачем суду не наданий.

За таких обставин, враховуючи непідтвердження фактичного постачання ТОВ "Атонс" та ТОВ "Алікон" позивачеві товарів, суд погоджується з висновками відповідача про безпідставність формування податкового кредиту за такими операціями, незважаючи на наявність у платника податку (позивача у справі) доказів оплати вартості товарів та відображення їх у бухгалтерському обліку.

Перерахування позивачем коштів на рахунки ТОВ "Атонс" та ТОВ "Алікон" за товари, що фактично цими суб'єктами не поставлялися, не було вчинено з метою отримання доходу, тому такі дії не пов'язані з веденням господарської діяльності.

Відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів за змістом пункту 44.1 ст.44 ПК України не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку - учасників відповідної операції.

При цьому суд зазначає, що установлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочинів, що опосередковують відповідні господарські операції, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків, зважаючи на встановлену відсутність реального вчинення цих господарських операцій та відсутність зв'язку між такими операціями та господарською діяльністю платника податків.

Наслідки порушення податкового законодавства, зокрема у податковому обліку, повинні застосовуватися незалежно від того, чи визнані відповідні цивільні чи господарські зобов'язання недійсними, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності.

Отже, відсутність судових рішень про визнання недійсними (нікчемними) укладених правочинів, на чому наполягав представник позивача, не може розглядатися як перешкода для коригування (зменшення) податкового кредиту з ПДВ позивачу, з огляду на встановлені порушення податкового законодавства.

У ході судового розгляду справи позивачем суду надано експертний висновок економічного дослідження, виконаний 15.07.13 ТОВ "Аудиторська фірма "Еверест" на запит позивача, згідно з яким висновки акту перевірки Кіровоградської ОДПІ Кіровоградської області ДПС №77/22-4/37168396 від 29.04.13 визнані такими, що нормативно та документально не підтверджені, а також установлено, що ПП "Бобринець-Агро-К" сформувало податковий кредит з ПДВ по господарським взаєморозрахункам з ТОВ "Атонс" та ТОВ "Алікон" у відповідності з вимогами законодавства. (а.с. 187 - 218, т.1)

Суд не приймає цей документ у якості належного та допустимого доказу, оскільки він не відповідає вимогам до висновку експерта, установленим статтями 81, 82 КАС України. Крім того, надання правової оцінки праву позивача на формування податкового кредиту, спростування позиції податкового органу на предмет нікчемності правочинів та безтоварності господарських операцій, про що зазначено у цьому експертному висновку, не відноситься до сфери спеціальних знань у сфері економіки, а є компетенцією суду, який вирішує спір щодо відповідності задекларованих наслідків господарської операції позивача у податковому обліку фактичним обставинам.

За наслідками розгляду справи суд прийшов до висновку, що порушення позивачем приписів податкового законодавства під час декларування спірних взаємовідносин з ТОВ "Атонс" та ТОВ "Алікон" знайшло своє належне підтвердження.

Відповідачем у ході судового розгляду доведено правомірність висновків податкового органу про порушення позивачем п.198.3, п. 198.6, п.198.2 ст.198 ПК України, які призвели до заниження значення рядка 14 податкової декларації з податку на додану вартість (скороченої) за грудень 2011 року на 263 500 грн., завищення значення рядка 15 податкової декларації з податку на додану вартість (скороченої) за березень 2012 року на 77 грн. Позивачем такі висновки не спростовані, а правомірність формування податкового кредиту з ПДВ по взаємовідносинах з ТОВ "Атонс" та ТОВ "Алікон" належними доказами не підтверджена.

Воднораз, як установлено судом, позивач займається господарською діяльністю у сфері сільського господарства, з 01.09.11 зареєстрований суб'єктом спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість, про що йому видано відповідні свідоцтва. (а.с. 140, 147, т.2).

Згідно пунктом 209.1 статті 209 ПК України резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 209.6 цієї статті (далі - сільськогосподарське підприємство), може обрати спеціальний режим оподаткування.

Відповідно до пункту 209.2 статті 209 ПК України згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей. Зазначені суми податку на додану вартість акумулюються сільськогосподарськими підприємствами на спеціальних рахунках, відкритих в установах банків у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 209.3 ст.209 ПК України передбачено, що якщо сума податку на додану вартість, сплачена (нарахована) сільськогосподарським підприємством постачальнику на вартість виробничих факторів, перевищує суму податку, нараховану за операціями з постачання сільськогосподарських товарів/послуг, то різниця між такими сумами не підлягає бюджетному відшкодуванню та зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.01.11 №11 затверджено Порядок акумулювання сільськогосподарськими підприємствами сум податку на додану вартість на спеціальних рахунках, відкритих у банках та/або органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Цей Порядок визначає механізм акумулювання сум податку на додану вартість на спеціальних рахунках, відкритих у банках та/або органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, що не підлягають сплаті до бюджету і нараховуються сільськогосподарськими підприємствами - суб'єктами спеціального режиму оподаткування діяльності у сфері сільського та лісового господарства і рибальства (далі - сільськогосподарські підприємства) на вартість поставлених ними сільськогосподарських товарів (послуг).

Сільськогосподарське підприємство у разі обрання спеціального режиму оподаткування відкриває протягом одного звітного (податкового) періоду спеціальний рахунок (поточний рахунок із спеціальним режимом використання) відповідно до законодавства за умови подання засвідченої органом державної податкової служби копії свідоцтва про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування.

На підставі даних бухгалтерського та податкового обліку сільськогосподарське підприємство веде реєстри виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді, складає податкову декларацію і в строки, встановлені статтею 203 Кодексу, подає її разом з копіями записів у зазначених реєстрах за відповідний період в електронному вигляді до органу державної податкової служби. Сума податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) сільськогосподарським підприємством відповідно до податкової декларації за операціями з постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих основних фондах, а також на давальницьких умовах (крім підакцизних товарів, за винятком виноматеріалів за кодами згідно з УКТЗЕД 2204 29 і 2204 30, які поставляються підприємствами первинного виноробства), тобто різниця між сумою податкового зобов'язання за звітний (податковий) період та сумою податкового кредиту за такий період перераховується сільськогосподарським підприємством з поточного рахунка на спеціальний рахунок у строки, встановлені статтею 203 Кодексу для перерахування суми податку на додану вартість до державного бюджету. Сільськогосподарське підприємство подає за місцем своєї реєстрації не пізніше останнього календарного дня місяця, що настає за звітним (податковим) періодом, органові державної податкової служби копії платіжних доручень про фактично зараховані на спеціальний рахунок суми податку на додану вартість за кожний звітний (податковий) період.

Сума податку на додану вартість, що акумулюється на спеціальному рахунку, не підлягає вилученню до державного бюджету і використовується сільськогосподарським підприємством відповідно до пункту 209.2 статті 209 Кодексу, а починаючи з 1 січня 2018 р. перераховується на поточний рахунок сільськогосподарського підприємства. У разі нецільового використання суми податку на додану вартість сільськогосподарське підприємство несе відповідальність відповідно до законодавства.

Пунктом 209.13 статті 209 ПК України передбачено, що сільськогосподарське підприємство - суб'єкт спеціального режиму оподаткування подає податкову декларацію у строки та в порядку, що встановлені для інших платників податку. Форма податкової декларації, яка подається сільськогосподарським підприємством - суб'єктом спеціального режиму оподаткування, затверджується відповідно до пункту 201.15 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 5 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 25.01.11 №41, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 16.02.11 за №197/18935 (який був чинним на час виникнення спірних правовідносин), пунктом 5 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25.11.11 №1492, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.12.11 за №1490/20228 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), платники податку, які згідно зі статтею 209 розділу V Кодексу застосовують спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства, подають податкову декларацію з податку на додану вартість (скорочену), яка є невід'ємною частиною звітності за відповідний звітний період. До такої податкової декларації включаються лише ті операції, що стосуються спеціального режиму, установленого указаною статтею.

Відповідно до розділу VI (Особливості заповнення декларації (скороченої)) Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 25.01.11 №41, у розділі II "Податковий кредит" декларації (скороченої) відповідно до підпункту 209.15.1 пункту 209.15 статті 209 розділу V Кодексу відображаються: а) товари/послуги, які придбаваються сільськогосподарським підприємством для використання у виробництві сільськогосподарської продукції, а також необоротні активи, які придбаваються (споруджуються) з метою використання у виробництві сільськогосподарської продукції; б) послуги, супутні постачанню сільськогосподарського товару, який вирощується, відгодовується, виловлюється або збирається (заготовлюється) безпосередньо платником податку.

Розділ III декларації (скороченої) "Розрахунки за звітний період" заповнюється з урахуванням особливостей податкового обліку сільськогосподарських підприємств, визначених статтею 209 розділу V Кодексу:

- у разі якщо різниця між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з податку на додану вартість поточного звітного (податкового) періоду (рядок 7 - рядок 13) має позитивне значення, така сума відображається у рядку 14 декларації (скороченої) та спрямовується на спеціальний рахунок сільськогосподарського підприємства;

- у разі якщо різниця між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з податку на додану вартість поточного звітного (податкового) періоду (рядок 7 - рядок 13) має від'ємне значення, така сума відображається у рядку 15 декларації (скороченої).

Порядком заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 25.11.11 №1492 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), передбачено, що Розділ III декларації (скороченої) "Розрахунки за звітний період" заповнюється з урахуванням особливостей податкового обліку сільськогосподарських підприємств, визначених статтею 209 розділу V Кодексу:

- у разі якщо різниця між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з податку на додану вартість поточного звітного (податкового) періоду (рядок 7 - рядок 13) має позитивне значення, така сума відображається у рядку 14 декларації (скороченої);

- у разі якщо різниця між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з податку на додану вартість поточного звітного (податкового) періоду (рядок 7 - рядок 13) має від'ємне значення, така сума відображається у рядку 15 та зараховуватиметься до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду;

- перевищення суми податкового кредиту над сумою податкового зобов'язання попереднього звітного періоду, яке зараховується до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, відображається у рядку 16;

- у рядку 17 відображається сума податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню, залишається у розпорядженні сільськогосподарського підприємства та спрямовується на спеціальний рахунок такого підприємства;

- у рядку 18 відображається перевищення суми податкового кредиту над сумою податкового зобов'язання звітного періоду, яке зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. Значення цього рядка переноситься платником до рядка 16 декларації (скороченої) наступного звітного (податкового) періоду.

Наведене свідчить, що форми податкових декларацій з ПДВ (скороченої) за грудень 2011 року та березень 2012 року не передбачали ні розрахунків платника податку - суб'єкта спеціального режиму оподаткування - з бюджетом, ні бюджетного відшкодування такому платнику від'ємного значення податку на додану вартість, а податкове зобов'язання, яке виникало за цими деклараціями, не підпадає під визначення податкового (грошового) зобов'язання платника податку перед бюджетом.

Судом установлено, що ДПС у Кіровоградській області проведено аналіз звітності ПП "Бобринець-Агро-К" щодо правомірності застосування спеціального режиму оподаткування за період з 2011 року по 2012 рік, за результатами якого складено довідку №5/16-00/37168396 від 28.03.13. Відповідно до висновків цієї довідки проведеним аналізом установлено ймовірні порушення п.209.11 ст.209 ПК України, в результаті чого на ПП "Бобринець-Агро-К" не поширюється спеціальний режим оподаткування з 01.09.11, а ПП "Бобринець-Агро-К" подано недостовірну інформацію до Кіровоградської ОДПІ щодо розрахунку питомої ваги вартості сільськогосподарських товарів /послуг до вартості всіх товарів/послуг з метою отримання податкової пільги. (а.с. 63 - 87, т.2)

Відповідно до пункту 209.6 статті 209 ПК України сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих основних фондах, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів/послуг становить не менш як 75 відсотків вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно.

Згідно з пунктом 209.11 статті 209 ПК України якщо суб'єкт спеціального режиму оподаткування поставляє протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно несільськогосподарські товари/послуги, питома вага яких перевищує 25 відсотків вартості всіх поставлених товарів/послуг, то:

а) на таке підприємство не поширюється спеціальний режим оподаткування, встановлений цією статтею. Таке підприємство зобов'язане визначити податкове зобов'язання з цього податку за підсумками звітного податкового періоду, в якому було допущено таке перевищення, і сплатити податок до бюджету в загальному порядку;

б) контролюючий орган виключає таке підприємство з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування та може повторно включити його до такого реєстру після закінчення наступних 12 послідовних звітних податкових періодів за наявності підстав, визначених цією статтею;

в) таке підприємство вважається платником зазначеного податку на загальних підставах з першого числа місяця, в якому було допущено таке перевищення.

Підпунктом 6.4.5 пункту 6.4 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.11.11 №1394, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.11.11 за №1369/20107, передбачено, що якщо за результатами документальної або камеральної перевірки податковий орган встановить, що підприємство не відповідало критеріям, встановленим пунктом 209.6 статті 209 розділу V Кодексу (підпункт 6.1.1 пункту 6.1 цього розділу), на момент подання заяви про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування, яка стала підставою для видачі Спеціального свідоцтва, то податковий орган приймає рішення про виключення сільськогосподарського підприємства з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування за формою №6-РРС. На підставі такого рішення податковий орган виключає таке підприємство з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування, проводить анулювання Спеціального свідоцтва та реєстрацію сільськогосподарського підприємства як платника ПДВ на загальних умовах із формуванням нового Свідоцтва за процедурами перереєстрації.

У цьому випадку дата реєстрації платником ПДВ не змінюється, датою виключення сільськогосподарського підприємства з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування є дата підписання рішення, датою, з якої сільськогосподарське підприємство вважається платником податку на загальних підставах, є дата реєстрації сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування, датою анулювання Спеціального свідоцтва та датою початку дії нового Свідоцтва є дата внесення до Реєстру запису про перереєстрацію.

Доказів виключення позивача з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування, анулювання виданого йому свідоцтва про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування та реєстрації позивача як платника податку на додану вартість на загальних умовах, відповідачем суду не надано та не доведено належними доказами, що на позивача з 01.09.11 не поширюється спеціальний режим оподаткування, а він вважається таким, що сплачує податок на додану вартість за загальними правилами. Акт перевірки позивача №77/22-4/37168396 від 29.04.13 такої інформації не містить.

За визначеннями, наведеними у пп.14.1.39, 14.1.156 ст.14.1 ст.14 ПК України, податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк); грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Пунктом 58.1 статті 58 ПК України передбачено, що у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Оскільки у ході перевірки позивача не було установлено заниження ним податкових зобов'язань з ПДВ перед бюджетом на 263500 грн., суд дійшов до висновку про помилковість складення за результатами перевірки податкового повідомлення - рішення форми "Р" №0000882240 від 22.05.13 про збільшення позивачу на підставі пп. 54.3.2 п.54.3 ст.54 ПК України грошового зобов'язання з ПДВ у сумі 263 500 грн. за основним платежем та застосування штрафної (фінансової) санкції на підставі п.123.1 ст.123 ПК України у сумі 65 875 грн.

Суд також не погоджується з посиланням у спірному податковому повідомленні-рішенні та у розрахунку відповідача (а.с. 84, т.1) на пункт 123.2 статті 123 ПК України, як на підставу визначення суми грошового зобов'язання з ПДВ за основним платежем у розмірі 263 500 грн.

Відповідно до п.123.2 ст.123 ПК України використання платником податків (посадовими особами платника податків) сум, що не сплачені до бюджету внаслідок отримання (застосування) податкової пільги, не за призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання згідно із законом з питань відповідного податку, збору (обов'язкового платежу) додатково до штрафів, передбачених п.123.1 ст.123 цієї статті, тягне за собою стягнення до бюджету суми податків, зборів (обов'язкових платежів), що підлягали нарахуванню без застосування податкової пільги.

Тобто штрафна санкція, передбачена п.123.2 ст.123 ПК України, застосовується за використання платником податків сум, що не сплачені до бюджету внаслідок отримання податкової пільги, не за призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання, зокрема, останні не направлені: на відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів (визначення останніх наведено у підпункті 209.15.1), на інші виробничі цілі (при наявності залишку), додатково до санкцій, передбачених у пункті 123.1 статті 123 Кодексу. Між тим, таких обставин у ході перевірки відповідачем не установлено.

Окрім того, оскільки за результатами перевірки не встановлено завищення від'ємного значення суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 статті 200 ПК України, яка регламентує порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), тому винесення податкового повідомлення-рішення форми "В4" №0000892240 від 22.05.13 про зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість на 77 грн. не ґрунтується на вимогах закону.

Відповідно до частин 1, 2 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень. шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень належить перевіряти, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, із якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як роз'яснив Пленум Вищого адміністративного суду України у пункті 1 постанови №2 від 06.03.08 "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ", з огляду на зазначену норму під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, повинні перевіряти їх відповідність усім зазначеним вимогам.

Відповідно до частини 1, 2 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судом установлено, що спірні податкові повідомлення - рішення прийняті відповідачем не на підставі та не у спосіб, що передбачені законом, без урахування усіх обставин, що мали значення для їх прийняття. Відповідачем правомірність спірних податкових повідомлень-рішень суду не доведена, тому позов про їх скасування підлягає задоволенню.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема, про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Зі змісту даної норми вбачається, що встановлені способи захисту порушеного права носять обмежений характер і не можуть бути застосовані при виникненні будь-якого спору у сфері публічних правовідносин. Так, вимога про визнання нечинним акта може стосуватися лише нормативно-правового акта, а про визнання протиправним - правового акту індивідуальної дії.

Таким чином, враховуючи, що предметом оскарження у даному спорі є рішення суб'єкта владних повноважень, які є правовими актами індивідуальної дії, наслідком задоволення позовних вимог за правилами Кодексу адміністративного судочинства України може бути лише визнання таких актів протиправними та їх скасування.

Згідно з частиною 1 статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). З огляду на задоволення позову, суд вважає за необхідне присудити позивачеві з Державного бюджету України здійснені ним судові витрати у сумі 2 294 грн. (а.с. 2).

Керуючись ст.ст. 11, 71, 86, 94, 158 - 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов приватного підприємства "Бобринець-Агро-К" задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби №0000882240 від 22.05.13.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби №0000892240 від 22.05.13.

Присудити приватному підприємству "Бобринець-Агро-К" з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 2 294 грн.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня отримання її копії апеляційної скарги, з одночасним надісланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду О.А. Черниш