Постанова № 36471757, 25.07.2013, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 липня 2013 року Справа № 1170/2а-818/12

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Черниш О.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Знам'янської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (надалі - ФОП ОСОБА_1.) звернувся до суду з позовом до Знам'янської об'єднаної державної податкової інспекції (надалі - Знам'янська ОДПІ) про скасування податкового повідомлення-рішення №0001481700 від 23.02.12.

Позов мотивовано тим, що вказане податкове повідомлення-рішення прийняте за наслідками документальної позапланової невиїзної перевірки позивача щодо дотримання вимог податкового законодавства в частині правомірності нарахування податкового кредиту з ПДВ та правомірності декларування валових витрат з податку на доходи по взаємовідносинах з ПП "Фрост-Ентоні" за період з 01.05.10 по 31.05.10, оформленої актом №39/2/1710/НОМЕР_1 від 08.02.12. Підставою для прийняття вказаного рішення стали висновки акту перевірки про неправомірне формування позивачем податкового кредиту з ПДВ по взаємовідносинах з ПП "Фрост-Ентоні" за травень 2010 року, з огляду на те, що угоди, укладені між ним та позивачем, є нікчемними. Посилаючись на незаконність проведення перевірки, оскільки перевірений період його діяльності та спірні взаємовідносини з ПП "Фрост-Ентоні" вже були перевірені відповідачем під час планової виїзної документальної перевірки дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.09 по 30.09.10, за наслідками якої складено акт №11/2/1710/НОМЕР_1 від 26.01.11 та винесені податкові повідомлення-рішення №0000191700 від 08.02.11 про сплату податку на додану вартість та №0000181700 від 08.02.11 про сплату податку з доходів фізичних осіб, вказуючи на відсутність судових рішень про визнання недійсними правочинів, про нікчемність яких вказано в акті перевірки, позивач стверджує про безпідставність спірного податкового повідомлення-рішення і просить суд визнати його недійсним та скасувати.

У судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, та надані у справу матеріали і документи.

Ухвалою суду від 11.06.12 замінено відповідача у справі - Знам'янську об'єднану державну податкову інспекцію - її правонаступником - Знам'янською об'єднаною державною податковою інспекцією Кіровоградської області Державної податкової служби.

Представник відповідача у судовому засіданні та у письмових запереченнях позовні вимоги не визнав, стверджуючи про правомірність висновків акту перевірки та спірного податкового повідомлення-рішення. Крім цього, пояснив, що фактичною підставою для донарахування позивачу податкового зобов'язання з ПДВ у сумі 10 068, 45 грн. стали висновки перевірки про завищення позивачем податкового кредиту з ПДВ у травні 2010 року на суму 10 068, 45 грн., внаслідок безпідставного включення податкової накладної №29 від 27.05.10 за господарською операцією з придбання товарів у ПП "Фрост-Ентоні", яка фактично з ним не здійснювалася. Підтвердив, що податковим органом проводилися планова перевірка діяльності позивача за травень 2010 року, у ході якої перевірялися зокрема взаємовідносини позивача з ПП "Фрост-Ентоні", але за іншими господарськими операціями, зокрема, щодо придбання транспортних послуг за податковою накладною №31 від 31.05.10, яка за наслідками перевірки визнана нікчемною. Правомірність висновків цієї перевірки та донарахування позивачеві податкового зобов'язання з ПДВ податковим повідомленням-рішенням №0000191700 від 08.02.11 підтверджені постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 25.01.12 у справі №1170/2а-2891/11. Щодо штрафу у сумі 7551,34 грн., застосованого спірним податковим повідомленням-рішенням №0001481700 від 23.02.12, пояснив, що він накладений на підставі ч.3 п.123.1 ст.123 ПК України у розмірі 75% від суми нарахованого податкового зобов'язання, у зв'язку з неодноразовим (втретє і більше протягом 1095 днів) вчиненням позивачем податкового правопорушення - заниженням податкового зобов'язання з ПДВ. З цих підстав просив суд у позові відмовити.

У судове засідання 25.07.13 представники сторін не прибули. Позивач та його представник подали заяву про подальший розгляд справи без їх участі. Представник відповідача причини неприбуття до суду не повідомив.

Відповідно до частини 6 статті 128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Розглянувши справу у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами, суд встановив такі обставини та дійшов до таких висновків.

ОСОБА_1 з 13.04.93 зареєстрований як фізична особа-підприємець виконавчим комітетом Знам'янської міської ради Кіровоградської області, перебуває на обліку платників податків в Знам'янській ОДПІ, є платником податку на додану вартість. (а.с. 9)

Посадовою особою Знам'янської ОДПІ 06-08.02.12 на підставі наказу №38 від 30.01.12 (а.с. 55) проведено документальну позапланову невиїзну перевірку СПД- фізичної особи ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині правомірності нарахування податкового кредиту з податку на додану вартість та правомірності декларування валових витрат з податку на доходи по взаємовідносинах з ПП "Фрост Ентоні" за період з 01.05.10 по 31.05.10, результати якої оформлено актом №39/2/1710/НОМЕР_1 від 08.02.12 (а.с. 11-16).

Висновками акту перевірки встановлено порушення позивачем:

1) п.3 ст.5, ст.7 Господарського кодексу України, п.2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", пп.7.4.1, пп.7.4.5 п. 7.4 ст.7, пп. 3.1.1 п.3.1 ст.3, п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість";

2) ч.1 ст.203, ст.215, п.1 ст.216, ст.228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених СПД ОСОБА_1, як наслідок не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже мають ознаки нікчемності та є нікчемними по ланцюгу до "вигодонабувача" на суму 10113,60 грн.:

- СПД ОСОБА_1 безпідставно сформовано податковий кредит з ПДВ згідно з податковими накладними, виписаними ПП "Фрост Ентоні" у травні 2010 року на суму 10068,45 грн.;

- СПД ОСОБА_1 безпідставно сформовано податкові зобов'язання за травень 2010 року в сумі 10113,60 грн.

На підставі цього акту Знам'янською ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення форми "Р" №0001481700 від 23.02.12, яким позивачу згідно з пп.54.3.2 п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України та відповідно до ч.3 п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України, за порушення пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7, пп.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.4.1 ст.4 Закону України "Про податок на додану вартість" збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ за основним платежем на суму 10068,45 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 7551,34 грн., усього - 17619,79 грн. (а.с. 18 зв.).

Перевіряючи правомірність цього рішення, суд виходив з того, що предметом спору є висновки податкового органу про безпідставність формування позивачем податкового кредиту з ПДВ по взаємовідносинам з ПП "Фрост Ентоні". Порушення податкового законодавства, допущені позивачем, кваліфіковані відповідачем за пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" і полягали в тому, що ним у травні 2010 року завищено податковий кредит з ПДВ внаслідок віднесення до його складу сум за господарською операцією з ПП "Фрост Ентоні", яка фактично не здійснювалася.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", чинного на момент виникнення спірних правовідносин, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.4.4 пункту 7.4 Закону України "Про податок на додану вартість" якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Аналіз вказаних норм свідчить, що право платника податку на додану вартість на податковий кредит виникає на підставі сукупності юридичних фактів, а саме, придбання платником податку товарів (робіт, послуг) з нарахуванням сум податку в ціні придбання, що підлягає сплаті іншому платнику цього податку - постачальнику товарів (робіт, послуг); характеристика товарів (робіт, послуг) з метою оподаткування як таких, що призначені для використання в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності покупця - платника податку; підтвердження суми податку податковою накладною, митною декларацією чи іншими документами, визнаними подібними до зазначених Законом України "Про податок на додану вартість".

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту є, зокрема, фактична наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг). Адже наслідки у податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції. При цьому презумується, що такі господарські операції здійснюється з врахуванням комерційного інтересу, розумного співвідношення розміру понесених витрат та очікуваної вигоди.

Витрати по сплаті податку на додану вартість для цілей включення до складу податкового кредиту та визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до статті 51 Цивільного кодексу України до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, воднораз під господарською операцією слід розуміти дію або подію, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За змістом статті 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України", одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Суд зауважує, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податків. При цьому господарські операції мають бути відображені в податковому обліку відповідно до їх реального змісту. Відповідні документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Отже, на підтвердження даних податкового обліку можуть прийматися лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Під час судового розгляду справи позивач та його представник посилалися на те, що дані податкового обліку ФОП ОСОБА_1, у яких відображені взаємовідносини з ПП "Фрост Ентоні" і які не визнаються відповідачем, підтверджені належними первинними документами, які у ході перевірки відповідачем до уваги взяті не були.

Натомість, представник відповідача, посилаючись на висновки акту перевірки, наполягав на відсутності фактичних господарських відносин між позивачем та ПП "Фрост Ентоні" та недостовірності первинних документів, наданих позивачем до перевірки.

Досліджуючи у ході судового розгляду справи обставини здійснення господарських операцій позивача, на підставі яких ним були сформовані дані податкового обліку, поставлені під сумнів відповідачем, суд встановив, що вони стосуються поставки товарів та опосередковані договором купівлі-продажу №01/05 від 20.05.10. (а.с. 77). За умовами цього договору ПП "Фрост Ентоні" (продавець) зобов'язується передати у власність, а ФОП ОСОБА_1 (покупець) прийняти та оплатити товар - кукурудзяну січку.

ПП "Фрост Ентоні" виписано позивачу податкову накладну №29 від 27.05.10 та видаткову накладну №33 від 27.05.10 про поставку кукурудзяної січки вагою 54,180 тон на загальну суму 60410,70 грн., в т.ч. ПДВ - 10068,45 грн. (а.с. 48).

Сума ПДВ у розмірі 10068,45 грн. за податковою накладною №29 від 27.05.10 включено позивачем до складу податкового кредиту податкової декларації з податку на додану вартість за травень 2010 року. (а.с.87-91).

Як установлено судом, позивачем договір купівлі-продажу №01/05 від 20.05.10 на запит податкового органу до перевірки не надавався. Посилання на цей договір, як умову поставки (продажу), відсутнє у податковій накладній №29 від 27.05.10 та видатковій накладній №33 від 27.05.10. Крім того, у податковій накладній №29 від 27.05.10 відсутній запис у графі 2 - дата відвантаження (поставки (оплати) товарів, як дата виникнення податкового зобов'язання у продавця.

Аналізуючи характер відносин сторін, передбачених договором, суд дійшов до висновку, що вказаний договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Частиною 1 статті 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Аналогічне визначення міститься у частині 1 статті 265 Господарського кодексу України.

Позивач, доводячи виконання ним зобов'язань по договору в частині оплати поставленого товару, надав суду копії квитанцій до прибуткових касових ордерів ПП "Фрост Ентоні", відповідно до яких останнім прийнято від ПП ОСОБА_1 щодня 3, 4, 5, 6, 7, 8 травня 2010 року суми у розмірі 10 000 грн., 11 травня 2010 року - 410, 70 грн. (а.с. 48 зв.). Суд зазначає, що готівкові розрахунки суперечать умовам п. 5.1 договору №01/05 від 20.05.10, яким передбачено, що покупець здійснює оплату за товар шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок. Воднораз, на вимогу суду позивачем не надано журнал реєстрації прибуткових і видаткових касових документів та касову книгу за формою, установленою Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 15.12.04 №637, які велися за видатковими операціями щодо видачі готівки з каси ФОП ОСОБА_1 для розрахунків з ПП "Фрост Ентоні".

Згідно з частиною 2 статті 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Позивачем не надано доказів одержання від постачальника ПП "Фрост Ентоні" товаросупровідних документів на підтвердження якості відвантаженого товару - кукурудзяної січки, яка є продуктом переробки зерна та відповідно до вимог частини 1 статті 21 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" має відповідати державним стандартам та іншим нормативним документам.

Статтею 663 ЦК України передбачено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.

Розділом 4 договору купівлі-продажу №01/05 від 20.05.10 передбачені строки та умови поставки товару, згідно з якими товар поставляється на умовах ЕХW, пункт отримання - Біла Церква с. Гори, поставка товару продавцем підтверджується товарною і податковою накладними, виписаними проти довіреності покупця. Товар приймається по заліковій вазі, згідно зі складською квитанцією.

У ході розгляду справи позивачем не надано доказів видачі ним, як покупцем, уповноваженій особі довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей від ПП "Фрост Ентоні" та доказів наявності складської квитанції на придбану кукурудзяну січку, складання яких передбачено умовами договору купівлі-продажу №01/05 від 20.05.10. Зокрема, позивачем не надано суду журнал реєстрації довіреностей, передбачений Інструкцією про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 16.05.96 №99, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 12.06.96 за №293/1318, у якому б була зареєстрована довіреність ХСВ №27/05 від 27.05.10, реквізити якої вказані у видатковій накладній ПП "Фрост Ентоні" №33 від 27.05.10.

Відповідно до офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати "Інкотермс" в редакції 2000 року, видання МТП №560, які введені в дію з 01.01.00, термін ЕХW "франко-завод" означає, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов'язання щодо поставки, в момент, коли він надав товар у розпорядження покупця на площах свого підприємства чи в іншому названому місці (наприклад, на заводі, фабриці, складі і т. ін.), без здійснення митного очищення товару для експорту та завантаження його на будь-який приймаючий транспортний засіб. Цей термін покладає мінімальні обов'язки на продавця, а покупець несе всі витрати і ризики у зв'язку з перевезенням товару з площ продавця до місця призначення. Продавець зобов'язаний надати товар у розпорядження покупця в названому місці поставки, без завантаження на будь-який приймаючий транспортний засіб, в узгоджений день чи в межах погодженого періоду або, якщо такого часу не обумовлено, у строк, звичайний для поставки аналогічних товарів. Якщо сторони не узгодили конкретної точки в межах названого місця поставки, і наявні декілька придатних для цього точок, продавець може вибрати таку точку в межах місця поставки, яка найбільш відповідає його цілям.

У судовому засіданні позивач не зміг пояснити суду, яким чином ним здійснювалося приймання товару від постачальника за кількістю та якістю, у якому місці відбулася передача-приймання товару від ПП "Фрост Ентоні", ким здійснювалося навантаження товару на приймаючий транспортний засіб.

Воднораз позивач пояснив, що придбана 27.05.10 у ПП "Фрост Ентоні" кукурудзяна січка вагою 54,180 га вже 27.05.10 була поставлена ним на адресу ППФ "Ерлікон Агро" на виконання укладеного з ним договору купівлі - продажу №25/05 від 25.05.10, про що свідчать податкова накладна №38 від 27.05.10, видаткова накладна №28/05 від 28.05.10 (а.с. 47, 47 зв., 85 зв.) При цьому до перевезення кукурудзяної січки, придбаної у ПП "Фрост Ентоні" та поставленої ППФ "Ерлікон Агро", позивач залучив в якості перевізника ПП "Фрост Ентоні", на підставі укладеного з ним договору №01/05/10 від 01.05.10 про надання транспортних послуг (а.с. 44 зв. - 45). На підтвердження цього позивач надав суду також копії товарно-транспортних накладних від 28.05.10 (а.с. 153, 153 зв.), акта здачі-прийняття робіт (надання послуг) №30/04 на суму 110679, 45 грн., податкової накладної №31 від 31.05.10 на суму ПДВ 18 446, 47 грн. (а.с. 44)

Зміст наданих суду копій ТТН свідчить, що ПП "Фрост Ентоні" (автопідприємство) за замовленням ФОП ОСОБА_1 28.05.10 здійснено перевезення двох партій кукурудзяної січки вагою 28,180 т та 26 т від вантажовідправника ФОП ОСОБА_1 до вантажоодержувача ППФ "Ерлікон Агро". Пунктом навантаження вказано м. Чернігів, пунктом розвантаження - Рава Руська.

У судовому засіданні позивач не зміг пояснити суду обставини переміщення товару з м. Біла Церква с. Гори (як названого місця поставки, обумовленого договором №01/05 від 20.05.10) до міста Чернігова, зазначеного у товарно-транспортних накладних місцем навантаження товару при його перевезенні від позивача до наступного покупця - вантажоодержувача.

Щодо транспортних засобів, номерні знаки, яких значаться у цих ТТН, судом з інформації УДАІ УМВС України в Кіровоградській області, наданої на запит суду, встановлено, що вантажний автомобіль з д.н.з. НОМЕР_2 зареєстрований на праві власності за ОСОБА_3 (тимчасове право користування зареєстровано за ОСОБА_4), вантажний автомобіль з д.н.з. АА2634СР зареєстрований на праві власності за ТОВ "Унікретид Лізинг". (а.с. 161)

Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.97 №363, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 20.02.98 за №128/2568, затверджено Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні (надалі - Правила), які визначають права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - Перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - Замовників.

Пунктами 10.1, 10.8 Правил передбачено, що Перевізники приймають вантажі для перевезення на підставі укладених Договорів із Замовниками згідно з заявками або за разовий договір. У товарно-транспортній накладній зазначається прізвище, ім'я, по батькові представника Замовника та документ, згідно з яким він уповноважений супроводжувати вантаж.

Згідно з пунктом 11.1 Правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (ветеринарні, санітарні та якісні - сертифікати, свідоцтва, довідки, паспорти тощо), що визначається правилами перевезень зазначених вантажів.

Розділом 1 Правил визначено, що товарно-транспортна накладна - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Відповідно до пунктів 11.4, 11.5, 11.6, 11.7, 11.9 Правил оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом). Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику. Час прибуття (вибуття) автомобіля для завантаження і розвантаження Замовник зобов'язаний зазначати відповідно до пунктів 8.25 і 8.26 цих Правил.

Згідно з пунктами 13.1, 13.2 Правил перевізник здає вантажі у пункті призначення вантажоодержувачу згідно з товарно-транспортною накладною. Здача вантажів вантажоодержувачу у пункті призначення по масі і кількості місць провадиться у порядку і способом, за якими вантажі були прийняті від вантажовідправника (зважуванням на вагах, обмірюванням, підрахунком місць та ін.).

Дослідженням змісту наданих суду копій товарно-транспортних накладних від 28.05.10 вбачається, вони не містять таких обов'язкових реквізитів, як номер накладної, номер подорожнього листа, підписи посадової особи автопідприємства (ПП "Фрост Ентоні") та відбитки його печатки, підписи водіїв-експедиторів тощо.

Крім того, як вбачається з постанови Кіровоградського окружного адміністративного суду від 25.01.12 у справі №1170/2а-2891/11 за позовом ФОП ОСОБА_1 до Знам'янської ОДПІ про визнання недійсними та скасування рішень, яка набрала законної сили, судом у вказаній справі досліджувалися та перевірялися обставини переміщення товарів та достовірність первинних документів, на які позивач посилається у даній справі, доводячи реальність операцій з придбання товару у ПП "Фрост Ентоні", зокрема документи про його перевезення - договір №01/05/10 від 01.05.10 про надання транспортних послуг, товарно-транспортні накладні від 28.05.10, акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №30/04 на суму 110 679, 45 грн., податкова накладна №31 від 31.05.10. Досліджуючи обставини, які мають значення для вирішення цієї справи, суд на підставі показань допитаної в якості свідка бухгалтера позивача ОСОБА_5 встановив, що товарно-транспортні накладні, надані позивачем до суду під час розгляду справи, були виготовлені цією особою особисто в суботу - неділю перед 23.01.11 - днем проведення перевірки діяльності ФОП ОСОБА_1 податковою інспекцією, що суперечить вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". (а.с. 104 - 107).

Частиною 1 статті 72 КАС України передбачено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

За таких обставин, враховуючи недоліки складання товарно-транспортних накладних, відсутність цих документів на час здійснення спірних господарських операцій, суд вважає ці документи штучно створеними і не приймає їх в якості належних доказів на підтвердження фактичного переміщення товарів.

Щодо наданої позивачем копії листа ПП "Ерлікон-Агро" про отримання від ФОП ОСОБА_1 кукурудзяної січки (а.с. 164), вказаний документ не підтверджує факт походження цього товару саме від ПП "Фрост Ентоні", а тому також не є належним доказом стосовно предмету доказування у даній справі.

Отже, у судовому засіданні не знайшов підтвердження факт реальності вчинення операцій з поставки ПП "Фрост Ентоні" товарів позивачеві за договором купівлі-продажу №01/05 від 20.05.10, зокрема, з огляду на відсутність належних та достовірних доказів щодо походження цього товару, його транспортування (перевезення), прийняття за кількістю та якістю, виконання вантажно-розвантажувальних робіт, зберігання зерна тощо.

Досліджуючи приєднані до справи копії договору купівлі-продажу №01/05 від 20.05.10 та складених на його виконання видаткової та податкової накладних, суд встановив, що у них уповноваженою особою від імені ПП "Фрост Ентоні" зазначений директор ОСОБА_6 Між тим, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_6 був допитаний в якості свідка у кримінальній справі №61-0356 щодо причетності його до діяльності ПП "Фрост Ентоні" та дав показання, що організацією господарської діяльності на вказаному підприємстві не займався, фінансову звітність ніколи не підписував та не складав, за реєстрацію підприємства на своє ім'я від невідомих йому осіб отримав фінансову винагороду. (а.с. 116 - 125).

Також судом установлено, що ПП "Фрост Ентоні" не мало технічних та технологічних можливостей для поставки та придбання товарів, оскільки у нього був відсутній персонал, основні фонди, матеріально-технічні ресурси, економічно необхідні для виконання вказаних господарських операцій. Такі обставини доведені результатами перевірки цього контрагента, оформленої актом ДПІ у Печерському районі м. Києва від 07.04.11 №365/23-9/36757756 "Про результати документальної невиїзної перевірки ПП "Фрост Ентоні" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.10 по 31.01.11", який використаний відповідачем під час перевірки позивача. (а.с. 52 - 64).

Таким чином, з огляду на те, що наявні в матеріалах справи документи, які за твердженням позивача та його представника підтверджують здійснення спірної господарської операції позивача з ПП "Фрост Ентоні", містять недостовірну інформацію, мають дефекти в оформленні, а також враховуючи відсутність документів, ведення яких передбачено законодавством, та документів, які б могли достовірно засвідчити фактичне отримання товарів позивачем саме від ПП "Фрост Ентоні", суд прийшов до висновку про непідтвердження господарської операції позивача з цим контрагентом. Отже, враховуючи недоведеність фактичного постачання ПП "Фрост Ентоні" позивачу товару, суд погоджується з висновками відповідача про безпідставність формування податкового кредиту з ПДВ за цією операцією у сумі 10068,45 грн., незважаючи на наявність у позивача податкової накладної.

Сплата позивачем коштів ПП "Фрост Ентоні" за товар, що фактично цим суб'єктом не поставлявся, не була вчинена з метою отримання доходу, тому такі дії не пов'язані з веденням господарської діяльності. Як встановлено у судовому засіданні, позивач та його контрагент ставили за мету не виконання договору, а складання документів, які б дали правові підстави позивачеві отримати податкову вигоду шляхом зменшення податкових зобов'язань.

Відсутність фактичного здійснення господарської операції свідчить, що відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку. З огляду на це, наявність податкової та видаткової накладних, які формально відповідають вимогам до їх оформлення, у спірних правовідносинах не є підставою для віднесення нарахованих сум ПДВ до складу податкового кредиту, оскільки під час судового розгляду справи доведено, що відомості у таких документах щодо господарської операції не відповідають дійсності.

Як вказав Верховний Суд України у постанові від 08.09.09 №09/143, висновки якої є в силу 244-2 КАС України є обов'язковими для всіх судів України, надання податковому органу належним чином усіх оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом. Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності через відсутність управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів.

За правовою позицією Верховного Суду України, висловленою у постанові від 07.02.12 №21-425во10, наявність у позивача податкових накладних, виданих контрагентом, за умови встановлення судом факту нездійснення самої господарської операції, не є підставою для віднесення зазначених у цих накладних сум до податкового кредиту.

При цьому суд зазначає, що установлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідні господарські операції, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків, зважаючи на встановлену відсутність реального вчинення цих господарських операцій та відсутність зв'язку між такими операціями та господарською діяльністю платника податків.

Наслідки порушення податкового законодавства, зокрема у податковому обліку, повинні застосовуватися незалежно від того, чи визнані відповідні цивільні чи господарські зобов'язання недійсними, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності.

Отже, відсутність судових рішень про визнання недійсним (нікчемним) укладеного правочину, на чому наполягав позивач, не може розглядатися як перешкода для коригування (зменшення) позивачу податкового кредиту, з огляду на встановлені порушення податкового законодавства, що призвели до виникнення грошових зобов'язань з податку на додану вартість.

Відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів за змістом пункту 44.1 ст.44 ПК України не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку - учасників відповідної операції.

Доводи представника позивача, що на час здійснення спірної господарської операції ПП "Фрост Ентоні" було включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мало свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, є непереконливими, оскільки ці обставини не спростовують висновків акту перевірки та встановлені у судовому засіданні обставини щодо недійсності взаємовідносин позивача з цим контрагентом.

Відтак, суд прийшов до висновку, що порушення позивачем приписів податкового законодавства під час декларування взаємовідносин з його контрагентом ПП "Фрост Ентоні" знайшло своє належне підтвердження в ході судового розгляду справи.

Відповідно до частини 1 статті 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1, 2 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем у ході судового розгляду доведено правомірність висновків податкового органу про порушення позивачем пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", які призвели до завищення податкового кредиту з ПДВ за травень 2010 року на суму 10068,45 грн.

Позивачем такі висновки не спростовані, а правомірність формування податкового кредиту з ПДВ по взаємовідносинах з ПП "Фрост Ентоні" належними доказами не підтверджена.

Доводи позивача щодо порушення процедури призначення та проведення позапланової документальної перевірки не мають правового значення для вирішення даного спору, оскільки це не звільняє платника податків від обов'язку сплатити визначені органом державної податкової служби за результатами перевірки грошові зобов'язання.

Відповідно до пп.54.3.2 п.54.3 ст.54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Судом установлено, що за наслідками планової виїзної документальної перевірки дотримання вимог податкового законодавства ФОП ОСОБА_1 за період з 01.10.09 по 30.09.10, оформленої актом №11/2/1710/НОМЕР_1 від 24.01.11, встановлено порушення позивачем пп.7.4.1, 7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" - завищення податкового кредиту з ПДВ на 96 696, 59 грн., у т.ч. за травень 2010 року - 18 446, 57 грн. (по рядку 10.1 декларації з ПДВ) внаслідок безпідставного віднесення до його складу суми ПДВ за податковою накладною ПП "Фрост Ентоні" №31 від 31.05.10. Ці порушення призвели до заниження суми ПДВ, яка підлягає сплаті до бюджету, на 89857, 59 грн., у тому числі за травень 2011 року - 18446, 57 грн. (рядок 27 декларації з ПДВ) та стали підставою для донарахування позивачу грошового зобов'язання з ПДВ податковим повідомленням-рішенням №0000191700 від 08.02.11. (а.с. 94 - 102, 103) Правомірність цього податкового повідомлення-рішення підтверджена судовими рішеннями в адміністративній справі №1170/2а-2891/11, яка перебувала у провадженні Кіровоградського окружного адміністративного суду (а.с. 104 - 107, 176 - 177), та з огляду на положення статті 255 КАС України не може оспорюватися сторонами у даній справі. Таким чином, враховуючи коригування показників податкової декларації з ПДВ позивача за травень 2010 року за результатами перевірки, оформленої актом №11/2/1710/НОМЕР_1 від 24.01.11, висновок відповідача в акті перевірки №39/2/1710/НОМЕР_1 від 08.02.12 про те, що завищення податкового кредиту з ПДВ за травень 2010 року на суму 10068,45 грн. внаслідок безпідставного віднесення до його складу суми ПДВ за податковою накладною ПП "Фрост Ентоні" №29 від 27.05.10, призвело до заниження податкового зобов'язання по сплаті ПДВ до бюджету на цю ж суму є правильним, а донарахування позивачу грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 10068,45 грн. за основним платежем у спірному податковому повідомленні - рішенні №0001481700 від 23.02.12 здійснено правомірно.

Щодо доводів позивача, що період травня 2010 року вже був перевірений податковим органом, суд зазначає, що чинне законодавство не містить обмежень щодо періоду проведення перевірки платника податків органами державної податкової служби і видів перевірок за наявності підстав, передбачених Податковим кодексом України, і не забороняє перевіряти податковий період, який раніше був предметом перевірки. Воднораз, визначення суми грошових зобов'язань платника податків за результатами перевірки може бути здійснено контролюючим органом з урахуванням граничних строків, передбачених статтею 102 ПК України.

З огляду на це, податковий орган, приймаючи податкове повідомлення-рішення №0001481700 від 23.02.12, правомірно визначив позивачу грошове зобов'язання з ПДВ у розмірі 10068,45 грн. за основним платежем.

При вирішенні питання щодо правомірності застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у спірному податковому повідомленні - рішенні, суд встановив, що вони застосовані на підставі ч.3 п.123.1 ст.123 ПК України у розмірі 75% від суми нарахованого податкового зобов'язання. (а.с. 19)

Суд зазначає, що Законом України від 07.07.11 №3609-VI, який набрав чинності 06.08.11, скасовано підвищений розмір штрафу у 75%, а пункт 123.1 статті 123 ПК України викладено у новій редакції.

Відповідно до вказаної норми, у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, це тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. (частина 1 пункту 123.1 статті 123 ПК України).

При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. (частина 2 пункту 123.1 статті 123 ПК України).

Як роз'яснено в Узагальнюючій податковій консультації з питань забезпечення єдиного підходу до застосування штрафних санкцій, затвердженій наказом ДПС України від 22.11.12 №1046, при застосуванні частини другої пункту 123.1 статті 123 Кодексу слід врахувати положення статті 58 Конституції України, згідно із якою Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Отже повторність застосовується лише до тих відносин, що мали місце під час дії цієї норми. Таким чином, повторним порушенням для цілей розуміння цієї статті є нарахування податкових зобов'язань за порушення податкового законодавства, які мали місце з 1 січня 2011 року. Нарахування податкових зобов'язань при проведенні перевірок після 01.01.2011 за порушення, здійснені до 1 січня 2011 року, не враховуються при визначенні повторності правопорушення.

З огляду на це, суд прийшов до висновку, що застосування до позивача підвищеної відповідальності за заниження податкового зобов'язання зі сплати ПДВ до бюджету за травень 2010 року суперечить статті 58 Конституції України, оскільки ці діяння, які стали підставою для нарахувань, вчинені платником податків до 01.01.11 - дня набрання чинності ПК України, а тому не є такими, що вчинені повторно, у розумінні частини п.123.1 ст.123 ПК України.

Отже, у даних спірних правовідносинах застосуванню підлягає норма ч.1 п.123.1 ст.123 ПК України, яка передбачає накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання.

Відтак, штрафна (фінансова) санкція у зв'язку з визначенням податкового зобов'язання з ПДВ у податковому повідомленні - рішенні №0001481700 від 23.02.12 на суму 10068,45 грн. має становити 2517, 11 грн. (10068,45 грн. х 25%). Решта штрафу у розмірі 5034, 23 грн. (7551,34 грн. - 2517, 11 грн.) застосована зайво. Тому податкове повідомлення-рішення №0001481700 від 23.02.12 у цій частині підлягає скасуванню.

Згідно з ч.1, п.1 ч.2 ст.162 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема, про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.

За таких обставин суд дійшов до висновку, що податкове повідомлення-рішення Знам'янської ОДПІ №0001481700 від 23.02.12, яким ФОП ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на 17619,79 грн., яких 10068,45 грн. - основний платіж, 7551,34 грн. - штрафні (фінансові) санкції, підлягає скасуванню в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 5 034, 23 грн. У решті позовних вимог, а саме щодо скасування спірного податкового повідомлення-рішення в частині збільшення грошового зобов'язання з ПДВ за основним платежем у розмірі 10068,45 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 2517, 11 грн. позивачеві слід відмовити за безпідставністю.

Згідно з частинами 1, 3 статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Вбачається, що подання даного адміністративного позову майнового характеру позивачем сплачено судовий збір у сумі 176, 20 грн. (а.с. 3, 25) Зважаючи на часткове задоволення позовних вимог, суд вважає за необхідне присудити позивачеві здійснені ним судові витрати з Державного бюджету України, пропорційно до задоволених позовних вимог, у розмірі 50, 34 грн. ((5 034, 23 грн. х 176, 20 грн.): 17619,79 грн.)

Керуючись ст.ст. 11, 71, 86, 94, 158 - 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Знам'янської об'єднаної державної податкової інспекції №0001481700 від 23.02.12 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 5034, 23 грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Присудити фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 50, 34 грн.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня отримання її копії апеляційної скарги, з одночасним надісланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду О.А. Черниш