Ухвала суду № 36470096, 05.12.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 грудня 2013 року м. Київ К/9991/38654/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Сакської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим

на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 04.11.2010 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 06.04.2011

у справі № 2а-12784/10/1270

за позовом Комунального підприємства с. Геройське

до Сакської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці

Крим

про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство с. Геройське звернулось до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з позовом до Сакської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 04.11.2010 позов задоволено.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 06.04.2011 постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 04.11.2010 залишено без змін.

Не погоджуючись з зазначеним рішеннями суду першої та апеляційної інстанції, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку. В скарзі просить скасувати оскаржувані рішення, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем 21.05.2010 проведено невиїзну документальну перевірку позивача з питань своєчасності сплати погоджених сум податку на додану вартість за квітень 2009 року; за результатами проведеної перевірки складено акт № 847/15-02/30688897 від 21.05.2010.

Перевіркою встановлено порушення позивачем .п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", що виявилось у несвоєчасній сплаті узгоджених податкових зобов'язань з податку на додану вартість за квітень 2009 року: по терміну сплати 01.06.2009 року по декларації № 12146 від 20.05.2009 року нараховані в картці особового рахунку узгоджені податкові зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 2315,00 грн., які фактично сплачені: платіжним дорученням № 38 від 23.03.2010 року в сумі 449,14 грн. з порушенням терміну сплати на 295 днів; платіжним дорученням № 45 від 30.03.2010 року в сумі 212,76 грн. з порушенням терміну сплати на 302 дні; платіжним дорученням № 54 від 23.04.2010 року в сумі 1653,10 грн. з порушенням терміну сплати на 326 днів.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем сплачено податкове зобов'язання з податку на додану вартість за квітень 2009 вчасно, що підтверджується платіжним дорученням № 61 від 27.05.2010 року на суму 2315,00 грн. за призначенням платежу: "податок на додану вартість за квітень 2009 року" з відміткою Відділення № 617 АКІБ "УкрСиббанку" від 27.05.2009 року про проведення операції.

Приймаючи оспорювань рішення податковий орган виходив з того, що сплачені позивачем кошти відповідно до платіжного доручення № 61 від 27.05.2010 року, були перераховані в рахунок погашення в порядку календарної черговості в рахунок погашення попередньої заборгованості позивача, що є правомірним відповідно до Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Пунктом 7.7 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» №2181 визначено принцип рівності бюджетних інтересів. З цією метою встановлено, що податковий борг погашається платниками податків попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Підпунктом 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» передбачено, що джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про Національний банк України" від 20.05.1999 року №679-ХІV Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 року №22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції 25.03.2004 року за №377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.5 зазначеної Інструкції реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу.

Суди попередніх інстанцій вірно встановили, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику.

Крім того, судами попередніх інстанцій зазначено, що Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбаченого п. 7.7. ст. 7 Закону, податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Сакської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 04.11.2010 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 06.04.2011 у справі № 2а-12784/10/1270 слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 2201, 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Сакської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим відхилити.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 04.11.2010 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 06.04.2011 у справі № 2а-12784/10/1270 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді С.Е. Острович О.І. Степашко