Ухвала суду № 36469971, 25.11.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" листопада 2013 р. м. Київ К/800/29193/13

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Муравйова О.В.

Пилипчук Н.Г.

за участю секретаря Корженкової І.О.

представників: позивача Нижник О.М.

відповідача Вороніної В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Луганську Міжрегіонального головного управління Міндоходів (правонаступник Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби)

на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 09.04.2013 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 07.05.2013

у справі №812/562/13-а

за позовом Публічного акціонерного товариства «Стахановський завод феросплавів»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 09.04.2013, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 07.05.2013, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м.Луганську ДПС від 03.01.2013 №0000088615.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового про відмову в позові, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань достовірності нарахування позивачем суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника за липень 2008 року, яка виникла за рахунок від?ємного значення податку на додану вартість, що декларувалось у період з 01.06.2008 по 30.06.2008, за результатами якої складено акт №130/15-0/00186513 від 14.12.2012.

За висновками акта перевірки позивачем допущено порушення абз. «а» пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» в результаті чого встановлено завищення заявленої суми бюджетного відшкодування за липень 2008 року в розмірі 32392787,00 грн.

Підставою для таких висновків стало встановлення у періоді, що перевірявся, взаємовідносин позивача з ТОВ «Компанія Ресурс», яке згідно з базою даних ДПС України визнано банкрутом, свідоцтво платника податку анульовано 25.06.2012. Згідно довідок ДПІ у Жовтневому районі м.Дніпропетровська від 02.12.2008 №5984/23-612/31076200 та від 04.11.2010 №63756/7/23-610 проведення зустрічної звірки ТОВ «Компанія Ресурс» не можливе у зв?язку з вилученням всіх оригіналів документів. Крім того, ТОВ «Компанія Ресурс» є посередником у ланцюзі постачання руди марганцевої, у 2008 році мало взаємовідносини з ПП «Весна», у відношенні директора якого порушена кримінальна справа за ознаками злочинів передбачених ч.3 ст.212, ч.1 ст.336 КК України за фактом ухилення від сплати податків, шляхом підробки фінансово-господарських документів, та 20.06.2012 Перечинським районним судом Закарпатської області винесено обвинувальний вирок.

На підставі акта перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення №0000088615 від 03.01.2013, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за липень 2008 року на суму 32392787,00 грн.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, на які посилається відповідач у касаційній скарзі, та вважає, що судами повно встановлені обставини у справі, яким надана правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні відносини.

На момент виникнення спірних правовідносин порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків були врегульовані Законом України «Про податок на додану вартість».

За умови реального здійснення платником податку господарської операції з придбання товару, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів такого платника (покупця), у межах господарської діяльності, за відсутністю з боку такого платника порушення вимог п. 7.2, п. 7.4, п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» при формуванні податкового кредиту, обчисленні від'ємного значення та заявленні податку до бюджетного відшкодування, останній має право на таке відшкодування.

Судами попередніх інстанцій не встановлено жодного фактичного порушення вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло позивача права на отримання бюджетного відшкодування.

Натомість судами встановлено, що у червні 2008 року між позивачем та ТОВ «Компанія Ресурс» було укладено договір поставки №60 від 25.06.2008, яким передбачено здійснення останнім на адресу покупця марганецьмісткої продукції виробництва ВАТ «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» та ВАТ «Орджонікідзевський гірничо-збагачувальний комбінат», а покупець в свою чергу зобов?язувався прийняти та оплатити продукцію на умовах попередньої оплати.

Вказані господарські операції мали реальний характер та в повній мірі відображені в бухгалтерському та податковому обліку як позивача так і ТОВ «Компанія Ресурс». Первинні документи щодо проведення вищезазначених господарських операцій позивача були перевірені Стаханівською ОДПІ, порушень чинного законодавства не встановлено, що підтверджується довідкою №1080/23-00186513 від 17.10.2008.

Крім того, правомірність заявлення позивачем сум податку на додану вартість до бюджетного відшкодування по періодам: грудень 2007 року, квітень 2008 року, липень 2008 року, серпень 2008 року, вересень 2008 року, січень 2009 року, квітень 2009 року, травень 2009 року, червень 2009 року, липень 2009 року, серпень 2009 року, жовтень 2009 року, листопад 2009 року, грудень 2009 року та січень 2010 року підтверджена судовими рішеннями, що набрали законної сили, Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 24.06.2011, яка залишеною в силі ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 25.08.2011 та ухвалою Вищого адміністративного суду від 25.02.2012 податкове повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м.Луганську від 21.03.2011 №0001018013/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 168176668,00 грн. за період 2007-2010 роки скасовано.

Відповідач, заперечуючи право позивача на бюджетне відшкодування обґрунтовував свої доводи тим, що документально зустрічними звірками не підтверджено взаємовідносини позивача з ТОВ «Компанія Ресурс», яке згідно з базою даних ДПС України визнано банкрутом, свідоцтво платника податку анульовано 25.06.2012.

Однак, як правильно зазначено судами попередніх інстанцій, Закон не ставить право на формування податкового кредиту та бюджетного відшкодування залежно від факту отримання документального підтвердження зустрічними перевірками сплати податку на додану вартість постачальниками товару у ланцюгу постачання. Допущені одним з постачальників товару у ланцюгу постачання порушення податкового законодавства тягнуть негативні наслідки саме для нього і не впливають на право покупця на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість та відшкодування такого податку.

На час вчинення господарських операцій контрагент позивача був належним чином зареєстрованим у податкових органах та був платником податку на додану вартість, що відповідачем не заперечується.

Згідно частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що суди першої та апеляційної інстанції, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили справу у відповідності з нормами матеріального права та постановили обґрунтоване рішення, що повно відображає обставини, які мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх скасування, з мотивів викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Луганську Міжрегіонального головного управління Міндоходів залишити без задоволення, а постанову Луганського окружного адміністративного суду від 09.04.2013 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 07.05.2013 - без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді О.В.Муравйов

Н.Г.Пилипчук