Ухвала суду № 36469973, 12.12.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 грудня 2013 року м. Київ К/9991/3351/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

суддівОстровича С.Е., Степашка О.І. Федорова М. О.секретаря судового засідання Волошина В. М.,

представник позивача Гурин А. Б.

представник відповідача Денисенко Ю. О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2011 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська аграрно-хімічна компанія" до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська аграрно-хімічна компанія" (далі - ТОВ "Українська аграрно-хімічна компанія") звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва (далі - ДПІ у Голосіївському районі м. Києва) в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 квітня 2011 року у задоволенні позову ТОВ "Українська аграрно-хімічна компанія" відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2011 року апеляційну скаргу ТОВ "Українська аграрно-хімічна компанія" задоволено. Скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 квітня 2011 року та прийнято нову постанову, якою позовні вимоги ТОВ "Українська аграрно-хімічна компанія" задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду апеляційної інстанції ДПІ у Голосіївському районі м. Києва подала касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2011 року та залишити в силі Київського апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2011 року.

ТОВ "Українська аграрно-хімічна компанія" подало до суду письмові заперечення на касаційну скаргу ДПІ у Голосіївському районі м. Києва.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що спірне податкове повідомлення-рішення є правомірним та таким, що прийняте, у межах повноважень, у порядку визначеному Законом та відповідно до вимог чинного законодавства України, а тому відсутні підстави для задоволення даного адміністративного позову, однак суд апеляційної інстанції при розгляді справи встановив правомірне формування позивачем податкового кредиту по спірному договору.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

ДПА у м. Києві була проведена невиїзна документальна перевірка ТОВ "Українська аграрно-хімічна компанія" з питання правильності нарахування та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ "Руден Компані" за період з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року. За результатами перевірки складено акт від 25.11.2010 року №72/35-30/31109157.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пп. 7.4.1, п. 7.4.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме заниження податку на додану вартість на суму 3771286, 88 грн. за період з квітня по червень 2009 року.

На підставі акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0001392306/0 від 06.12.2010 року на суму 5656930,32 грн., з яких 3771286,88 грн. основний платіж та 18856643,44 грн. штрафні санкції.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ "Українська аграрно-хімічна компанія" з ТОВ "Руден Компані" було укладено договір №68-У від 28.09.2008 року по наданню послуги по проведенню комплексного аналізу ринків Дніпропетровської, Луганської та Донецької області та загальних характеристик вказаних регіонів з метою входження позивача на ринки зазначених областей. У зв'язку з виконанням договору № 68-У від 28.09.2008 року у перевіряємий період позивачем було отримано податкові накладні, акти приймання-передачі наданих послуг. На підставі зазначених податкових накладних позивачем сформовано податковий кредит.

Пунктом 1.3 ст. 1 Закон України "Про податок на додану вартість" передбачено, що платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Відповідно до пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закон України "Про податок на додану вартість" право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ст. 9 цього Закону.

Згідно п. 9.3 ст. 9 Закон України "Про податок на додану вартість" визначено, що особи, які підпадають під визначення п. 2.3 ст. 2 цього Закону, зобов'язані зареєструватися як платник податку у податковому органі за їх місцезнаходженням (місцем проживання).

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) актом приймання робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

У відповідності до п. 6.2. Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України 30.05.1997 року №165 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 року за №233/2037, податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість.

Згідно з абзацом 1 п. 5 цього Порядку податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Згідно з п.п 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закон України "Про податок на додану вартість", датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Податкова накладна, відповідно до п.п 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закон України "Про податок на додану вартість", складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Судами попередніх інстанцій зазначено зазначено, що суб'єкт господарювання може розраховувати на податковий кредит, якщо в нього є в наявності податкові накладні та вони виписані особами, які у встановленому порядку зареєстровані як платники податку.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що постановою слідчого СВ ПМ ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 10.05.2011 року кримінальну справу №51-2710 закрито в частині відносно директора ТОВ "Українська аграрно-хімічна компанія" щодо суми податку 3771286,88 грн. по операціям з ТОВ «Руден Компані» за відсутністю ознак складу злочину. Тобто, не відображення контрагентом позивача у своїй податковій звітності операції з позивачем не може свідчити про необґрунтованість позовних вимог, оскільки відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону «Про податок на додану вартість» платник податку це особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Згідно п. 10.2 ст. 10 Закону України «Про податок на додану вартість»платники податку, визначені у пп. "а", "в", "г", "д" п. 10.1 ст. 10 цього Закону, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Невиконання контрагентами покупця своїх обов'язків по сплаті податку на додану вартість до бюджету тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб. Зазначена обставина не може бути підставою для позбавлення позивача права на включення цих сум до податкового кредиту, якщо при цьому він має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Судом апеляційної інстанції також встановлено, що відповідачем у березні-квітні 2009 року було проведено планову виїзну перевірку позивача за спірний період. Під час даної перевірки інспекторам надавались оригінали всіх первинних бухгалтерських документів, що підтверджують правомірність включення сум ПДВ до податкового кредиту, всі виявлені даною перевіркою порушення було визнано позивачем та сплачено нараховані штрафні санкції.

Суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що позивач правильно сформував податковий кредит на підставі належним чином оформлених первинних документів.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що позовні вимоги ТОВ "Українська аграрно-хімічна компанія" підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення суду апеляційної інстанції постановлене з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2011 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та у порядку, визначеному статтями 236 - 239-2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович О. І. Степашко М. О. Федоров