Ухвала суду № 36469901, 25.11.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" листопада 2013 р. м. Київ К/9991/28050/12

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Муравйова О.В.

Пилипчук Н.Г.

за участю секретаря Корженкової І.О.

представників: позивача Жукова Ю.А.

відповідача Вороніної В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Одесі Міжрегіонального головного управління Міндоходів (правонаступник Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Одесі Державної податкової служби)

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 24.05.2011 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 05.04.2012

у справі №2а-9550/10/1570

за позовом Спільного підприємства «Вітмарк-Україна» в формі Товариства з обмеженою відповідальністю

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Одесі Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 24.05.2011, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 05.04.2012, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м.Одесі №0001021620/1 від 29.09.2010.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового про відмову в позові, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст.55 КАС України у справі проведено заміну сторони відповідача Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Одесі Державної податкової служби на правонаступника Спеціалізовану державну податкову інспекцію з обслуговування великих платників у м.Одесі Міжрегіонального головного управління Міндоходів.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Відповідачем проведено документальну невиїзну перевірку правомірності формування позивачем податкового кредиту по податковій декларації з податку на додану вартість за квітень 2010 року, за результатами якої складено акт №420/16-2/22480087/76 від 07.07.2010.

За висновками акта перевірки позивачем допущено порушення пп.7.2.1, 7.2.3, 7.2.8 п.7.2, пп.7.4.1 п.7.4 ст.7, п.10.1 ст.10 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість у квітні 2010 року на загальну суму 3158808,33 грн., з огляду на те, що за повідомленням ДПІ у Біляєвському районі від 05.07.2010 контрагентом позивача ПП «Агро Плюс» не задекларованого податкові зобов?язання по взаємовідносинам з СП «Вітмарк-Україна» ТОВ, податкова декларація з податку на додану вартість за квітень 2010 року до податкового органу не подавалась.

На підставі акта перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення №0001021620/0 від 20.07.2010, яким визначено суму податкового зобов?язання по податку на додану вартість у загальному розмірі 4106450,83 грн., у т.ч. основного платежу 3158808,33 грн. та штрафних (фінансових) санкцій 947642,50 грн.

За результатами адміністративного оскарження скарга платника залишена без задоволення, прийнято оспорюване податкове повідомлення-рішення №0001021620/1 від 29.09.2010.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, на які посилається відповідач у касаційній скарзі, та вважає, що судами повно встановлені обставини у справі, яким надана правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні відносини.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку і оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Пп.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що право на нарахування податку і складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку на додану вартість в порядку, передбаченому ст.9 цього Закону.

Згідно пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.

Суд першої інстанції, з доводами якого погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги виходив з того, що між СП «Вітмарк-Україна» ТОВ (покупець) та ПП «Агро Полюс» (продавець) укладено договір №28/04-1 від 28.04.2010 купівлі-продажу масла соняшникового нерафінованого, першого сорту, українського походження, врожаю 2009 року.

За наслідком виконання зазначених господарських операцій позивачем задекларовано податковий кредит по податку на додану вартість у квітні 2010 року у сумі315808,33 грн. на підставі податкових накладних, виданих ПП «Агро Полюс» з дотриманням приписів пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

При цьому реальність господарських операцій підтверджується наявними у позивача первинними документами, зокрема, податковими та видатковими накладними, актом приймання товару по якості та кількості від 28.04.2010. Оплата проведена позивачем у повному обсязі, шляхом безготівкових розрахунків, що підтверджується банківськими виписками РВ АТ «ОТП Банк» від 27.05.210, 02.06.2010, 21.07.2010. Придбані товари використані позивачем у власній господарській діяльності.

На час укладення та виконання договору контрагент позивача - ТОВ «Агро Полюс» був зареєстрований в ЄДРПОУ, був юридичною особою, наділеною цивільною правоздатністю і дієздатністю, перебував на обліку як платники податків, у тому числі був платником податку на додану вартість, у зв'язку з чим віднесення позивачем до складу податкового кредиту податку на додану вартість на підставі виданих податкових накладних здійснено у відповідності з вимогами ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Стосовно недекларування ТОВ «Агро Полюс» податкових зобов'язань з податку на додану вартість, то зазначені доводи відповідача правильно відхилено судами попередніх інстанцій, оскільки зазначене спростовується поданою 16.07.2010 до податкового органу податковою декларацією ТОВ «Агро Полюс»» за квітень 2010 року. Крім того, за загальним правилом несплата податку на додану вартість продавцем сама по собі не є підставою для зменшення податкового кредиту або відмови у відшкодуванні зазначеного податку покупцю, який відніс до податкового кредиту суму податку на додану вартість, сплачену продавцю разом із ціною товару (послуги).

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит та відповідно бюджетного відшкодування сум податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Доводи касаційної скарги правильності висновків судів попередніх інстанцій не спростовують. Висновки відповідача, що спірні операції не мали реального товарного характеру засновані на припущеннях, що суперечить ст.159 КАС України. Безтоварність зазначених господарських операцій під час перевірки не встановлена не була та це не було підставою для донарахування позивачу податкових зобов?язань.

Щодо доводів відповідача, що обов?язковою підставою для включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту є сплата цих сум до Державного бюджету України, то Закон України «Про податок на додану вартість» не встановлює обов'язку покупця сплачувати податок на додану вартість ще й до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару. Відповідно до положень вказаного Закону сума податку на додану вартість, що включена до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товару, і саме продавець товару несе обов'язок зі сплати цього податку до бюджету.

З огляду на викладене, судова колегія доходить висновку, що рішення суду першої та апеляційної інстанції постановлене з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, підстав для їх скасування з мотивів викладених в касаційній скарзі немає.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Одесі Міжрегіонального головного управління Міндоходів залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 24.05.2011 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 05.04.2012 - без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді О.В.Муравйов

Н.Г.Пилипчук