Постанова № 36469840, 22.10.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" жовтня 2013 р. м. Київ К-32283/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Карася О.В. (головуючого), Голубєвої Г.К., Рибченка А.О.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Регіонального управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України в Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 29.04.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.09.2010 у справі № 2а-336/10/1670

за позовом Регіонального управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України в Полтавській області

до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Злагода"

про стягнення фінансових санкцій, -

В С Т А Н О В И В:

У січні 2010 року Департамент контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України в Полтавській області звернувся до суду з позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Злагода" про стягнення на користь бюджету заборгованості у розмірі 1 700,00 грн.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 29.04.2010, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.09.2010 у справі № 2а-336/10/1670, у задоволенні позовних вимог державного податкового органу відмовлено з підстав звернення останнього до суду з позовом про стягнення заборгованості до бюджету поза межами, встановлених ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України.

Не погодившись із судовими рішеннями першої та апеляційної інстанцій, позивач до Вищого адміністративного суду України подав касаційну скаргу.

У касаційній скарзі державний податковий орган, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить судові рішення першої та апеляційної інстанцій скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, позивач послався на те, що до набрання рішенням суду у справі № 2а-45336/09/1670 щодо законності нарахування фінансових санкцій позивачу законної сили заявлена сума у позові до стягнення була неузгоджена, а тому підстав для звернення до суду про стягнення сум фінансових санкцій до розгляду судом справи № 2а-45336/09/1670 по суті і прийняття відповідного рішення у позивача не було.

У поданих запереченнях на скаргу відповідач, повністю підтримавши судові рішення першої та апеляційної інстанції, просить у задоволенні скарги відмовити через її необґрунтованість.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги та заперечення, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що передумовою виникнення іншої бюджетної заборгованості, про стягнення якої заявлено позов, було рішення від 07.11.2006 № 160116 про застосування до відповідача фінансових санкцій у розмірі 1 700,00 грн. за порушення положень ст. 153 Закону України "Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного та плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", яке полягало у реалізації тютюнових виробів особам, що не досягли 18 років.

Зазначене рішення від 07.11.2006 № 160116 про застосування до платника фінансових санкцій у сумі 1 700,00 грн. було оскаржене господарюючим суб'єктом в судовому порядку.

Справа про визнання нечинним рішення про застосування фінансових санкцій від 07.11.2006 № 160116 неодноразово розглядалась різними судовими інстанціями.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 20.10.2009 у задоволенні позову відмовлено, а визначення податковим органом господарюючому суб'єкту фінансових санкцій у вигляді штрафу згідно рішення від 07.11.2006 № 160116 визнано правомірним.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.03.2010 постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 20.10.2009 залишено без змін.

Згідно абзацу 8 ст. 17 Закону України від 19.12.1995 № 481/95-ВР "Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного та плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі порушення вимог ст. 153 цього Закону у розмірі 1 700,00 грн.

Пунктом 10 Порядку застосування фінансових санкцій, передбачених ст. 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.06.2003 № 790, передбачено строки виконання рішення про застосування фінансових санкцій - протягом 30 днів, та наслідки невиконання суб'єктом підприємницької діяльності рішення про застосування фінансових санкцій протягом 30 днів після його отримання - сума санкцій стягується на підставі рішення суду.

Право органу Державної податкової служби щодо звернення до суду з позовною заявою про стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій, якщо протягом зазначеного терміну суб'єкт господарювання не сплатив суму штрафу до бюджету та не оскаржив рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, передбачено також п. 11 ст. 10, п. 11 ч. 1 ст. 11 Закону України від 04.12.1990 № 509-XII "Про державну податкову службу в Україні" та п. 2 ст. 50, п. 4 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України.

Також слід зазначити, що фінансові санкції у вигляді штрафів, які відповідно до ст. 17 Закону України від 19.12.1995 № 481/95-ВР "Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного та плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) застосовуються за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами підпадають під визначення адміністративно-господарських санкцій.

З огляду на це такі санкції органами державної податкової служби можуть застосуватись до суб'єктів господарювання протягом строків, визначених ст. 250 Господарського кодексу України, тобто протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше ніж через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом. При цьому адміністративно-господарська санкція вважається застосованою до суб'єкта господарювання з моменту прийняття рішення про застосування фінансових санкцій.

Відповідно до ч. 2 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлений річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення прав, свобод чи інтересів.

Системний аналіз змісту зазначених норм дає підстави зробити висновок, що ухвалення рішення про застосування фінансових санкцій повинно відбутися протягом строків, установлених ст. 250 Господарського кодексу України. У свою чергу, стягнення санкцій, нарахованих відповідно до прийнятого рішення, здійснюється з урахуванням строків звернення до адміністративного суду, встановлених ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України.

Водночас, відповідно до ч. 3 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

При цьому слід зазначити, що підставою для відмови у задоволенні позову про стягнення санкцій є також незаконність рішень про застосування таких санкцій.

Як встановлено судами, рішення, яким до позивача податковим органом було застосовано фінансові санкції у розмірі 1 700,00 грн., судовим рішенням першої інстанції у справі № 2а-45336/09/1670, яке набрало законної сили 19.03.2010 за наслідками перегляду у суді апеляційної інстанції, було визнано правомірним.

Таким чином, про законність ухваленого рішення, яким Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю "Злагода" державним податковим органом було застосовано фінансові санкції, які заявлені до стягнення у цій справі, стало відомо позивачу у березні 2010 року - з моменту набрання рішення суду законної сили.

Отже, звернувшись до суду з позовом по стягнення несплачених відповідачем у добровільному порядку фінансових санкцій у січені 2010 року, контролюючий орган не пропустив строки, встановлені ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України.

Наведене дозволяє суду касаційної інстанції спростувати висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо відмови у позові.

Відповідно до ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що судами попередніх інстанцій повно і правильно встановлені обставини справи, але порушено норми матеріального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень, а тому вбачаються підстави для їх скасування та ухвалення нового рішення.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Регіонального управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України в Полтавській області задовольнити.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 29.04.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.09.2010 у справі № 2а-336/10/1670 скасувати.

Позовні вимоги Регіонального управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України в Полтавській області задовольнити.

Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Злагода" (код ЄДРПОУ 03769706) фінансову санкцію у розмірі 1 700,00 грн. (одна тисяча сімсот гривень 00 копійок) до Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.В. Карась

Судді Г.К. Голубєва

А.О. Рибченко