Ухвала суду № 36469848, 11.11.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" листопада 2013 р. м. Київ К/800/25759/13

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Пилипчук Н.Г.

Цвіркуна Ю.І.

за участю секретаря Корженкової І.О.

представників: позивача Лучко О.М.

відповідача Киричек О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Спеціалізованої Державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 11.07.2012 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11.04.2013

у справі №0870/5792/12

за позовом Публічного акціонерного товариства «Запорізький абразивний комбінат»

до Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішення , -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 11.07.2012, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11.04.2013, позов задоволено повністю. Скасовано податкове повідомлення-рішення №0000170025 від 07.06.2012 в частині заниження суми податку на прибуток та нарахування штрафних санкцій у розмірі 172881,00 грн. винесене СДПІ по роботі з ВПП у м.Запоріжжі ДПС. Скасовано податкове повідомлення-рішення №0000220025 від 07.06.2012 в частині завищення суми бюджетного відшкодування у розмірі 108786,00 грн. та штрафних санкцій на суму 2102,00 грн. винесене СДПІ по роботі з ВПП у м.Запоріжжі ДПС. Скасовано податкове повідомлення-рішення №0000230025 від 07.06.2012 в частині завищення суми від?ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 119346,00 грн. винесене СДПІ по роботі з ВПП у м.Запоріжжі ДПС.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового про відмову в позові в повному обсязі, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Відповідачем проведена планова виїзна документальна перевірка з питань дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 по 31.12.2011, за результатами якої складено акт № 126/25-1/00222226 від 23.05.2012.

На підставі акта перевірки відповідачем 07.06.2012 прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0000170025, яким за порушення п.1.32 ст.1, п.5.1 ст.5, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та пп.14.1.27, 14.1.36 п.14.1 ст.14, пп.138.1.1 п.138.1, п.138.2, п.138.3 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України визначено зобов?язання з податку на прибуток в розмірі 2800920,00 грн., у т.ч. основного платежу 2750058,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 50862,00 грн.;

- № 0000220025, яким за порушення пп.7.2.1, пп.7.2.3, пп.7.2.6 п.7.2, пп.7.4.1, пп.7.4.4, пп.7.4.5 п.7.4, пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п.193.1 ст.193, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.3 ст.200, п.201.4, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 371539,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 42627,50 грн.;

- №0000230025, яким за порушення пп.7.2.1, пп.7.2.3, пп.7.2.6 п.7.2, пп.7.3.6 п.7.3, пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4, пп.7.7.1 абз. «а», пп.7.7.2 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п.193.1 ст.193, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.3, п. «а» п. 200.4. ст.200, п.201.4, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України зменшено розмір від?ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 442778,00 грн.

Прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення оспорюються позивачем в частині донарахування податкових зобов?язань з податку на прибуток в розмірі 143578,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 29302,55 грн., завищення суми від?ємного значення податку на додану вартість в сумі 119346 грн., завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 108786 грн. та штрафних санкцій в сумі 2102 грн.

Підставою для визначення позивачу податкових зобов?язань з податку на прибуток та податку на додану вартість в цій частині стали висновки акта перевірки що взаємовідносини позивача з постачальниками ТОВ «НВП «Віон-Фінанс», «Укртехснаб», ПП «Реал Трейд», ПП «МЕРИДІАН», «ПП «Металургспецремонт», ТОВ «ТД «Владар-Харків», ТОВ «Енерговосток», ТОВ «Тонмет Груп», ТОВ «НЕПП», ТОВ «Абсолют АМ», ТОВ «Варта -СК», ТОВ «Дисконтоптторг», ТОВ «Майбуд», ПП «НПКО «ТАТА» мають ознаки сумнівності, а вчинені з ними правочини є нікчемними у зв?язку з відсутністю товарно-транспортних накладних або подорожніх листів на перевезення товарів, отриманих від вищезазначених постачальників.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, на які посилається відповідач у касаційній скарзі, та вважає, що судами повно встановлені обставини у справі, яким надана правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні відносини.

Відповідно до пп.14.1.27 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником). До складу витрат підприємства включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Не належать до складу витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та нарахування податку (пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Кодексу).

Згідно пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до п.198.1, п.198.3 ст.198 цього Кодексу, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу). Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п.201.10 ст.201 цього Кодексу, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, для підтвердження наявності підстав для включення витрат на оплату виконаних робіт до складу валових витрат підприємства, а також для підтвердження включення сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за виконані роботи до складу податкового кредиту, необхідні первинні документи (платіжні доручення, податкові накладні, акти виконаних робіт тощо), оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

Аналогічні положення містили і Закони України «Про оподаткування прибутку підприємств» та «Про податок на додану вартість».

Суди першої та апеляційної інстанції, встановивши, що надходження товару від контрагентів до позивача та його подальше використання в господарській діяльності документально підтверджено, а саме: договорами поставки, видатковим та податковими накладними, платіжними дорученнями про перерахування коштів за поставлений товар, ордерами на оприбуткування товарів, актами виконаних робіт та виробничими звітами про використання товарно-матеріальних цінностей у господарській діяльності підприємства, та відповідачем не спростовано, дійшли вірного висновку про відсутність підстав для зменшення позивачу валових витрат та податкового кредиту за зазначеними господарськими операціями.

При цьому судом правильно відхилено доводи відповідача про нікчемність укладених договорів, оскільки наявність умислу та обставини щодо виконання угод, стосовно дійсності яких виник спір, сходять до предмету доказування в судовому процесі, зокрема, до таких доказів належить обвинувальний вирок, який набрав законної сили, що підтверджував би факт ухилення від сплати податків конкретними посадовими особами суб'єктів господарської діяльності за наслідками виконання оспорюваних угод. Однак, доказів постановлення вироків, які б містили в собі встановлені судом об'єктивні дані про нікчемність оспорюваних угод відповідачем не надано.

Крім того, чинним законодавством не передбачено обов'язок платника податку контролювати дотримання закону його контрагентами та виконання ними своїх обов'язків, у тому числі сплату податкових зобов'язань, а також відповідати за будь-які інші порушення ними приписів чинного законодавства, а надто стосовно осіб з якими безпосередньо у платника були відсутні взаємовідносини.

Судами попередніх інстанцій досліджувались обставини добросовісності позивача, при вчиненні згаданих господарських операцій з вище переліченими контрагентами, на час укладення правочинів позивач мав офіційну інформацію щодо своїх контрагентів з метою зменшення ризиків негативних наслідків вчинення господарських операцій. Доказів виключення вищезазначених юридичних осіб з Єдиного державного реєстру на час виконання оспорюваних угод відповідачем не надано.

Не можуть бути підставою для інших висновків і доводи відповідача, що спірні операції не мали реального товарного характеру, оскільки вони засновані на припущеннях, що суперечить ст.159 КАС України.

В акті перевірки встановлено придбання позивачем у товарів у ТОВ «НВП «Віон-Фінанс», «Укртехснаб», ПП «Реал Трейд», ПП «МЕРИДІАН», «ПП «Металургспецремонт», ТОВ «ТД «Владар-Харків», ТОВ «Енерговосток», ТОВ «Тонмет Груп», ТОВ «НЕПП», ТОВ «Абсолют АМ», ТОВ «Варта -СК», ТОВ «Дисконтоптторг», ТОВ «Майбуд», ПП «НПКО «ТАТА», при цьому товарно-транспортні накладні та подорожні листи є основними документами на перевезення вантажів, тобто є обов'язковими для перевізників, однак не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій, бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене, судова колегія не знаходить підстав для скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції з мотивів, наведених в касаційній скарзі.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів залишити без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 11.07.2012 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11.04.2013 - без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді Н.Г.Пилипчук

Ю.І.Цвіркун