Постанова № 36469789, 26.12.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2013 року Справа № 904/2893/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіДобролюбової Т.В. суддівГоголь Т.Г., Швеця В.О. (доповідач)розглянувши касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "БНК-Україна" на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.09.13у справі№ 904/2893/13 Господарського суду Дніпропетровської області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "БНК-Україна" доТовариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничої комерційної фірми "Техметалосервіс" пророзірвання договору, зобов'язання укласти додаткову угоду та повернення 1 606 609,55 грн.та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничої комерційної фірми "Техметалосервіс"доТовариства з обмеженою відповідальністю "БНК-Україна"про стягнення 1 209 018,18 грн.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 12.12.13 розгляд касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "БНК-Україна" було відкладено на 19.12.13 на 12 год. 30 хв.

У судовому засіданні 19.12.13 у справі було оголошено перерву до 26.12.13.

за участю представників сторін від:

позивача: Абітова Ф.М. (дов. від 20.08.13),

відповідача: Куліков Г.І. (дов. від 11.12.13), Сидорова М.С. (дов. від 11.12.13),

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "БНК-Україна" звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничої комерційної фірми "Техметалосервіс" про розірвання договору зберігання нафтопродуктів № 07/03/12 від 07.03.12; зобов'язання відповідача укласти з позивачем додаткову угоду № 3 від 15.10.12 до договору зберігання нафтопродуктів № 07/03/12 від 07.03.12 шляхом її підписання; зобов'язання відповідача повернути позивачу товари-нафтопродукти, які перебувають на відповідальному зберіганні у відповідача на загальну суму 1 606 609,55 грн. Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за спірним договором в частині повернення нафтопродуктів за вимогою позивача. При цьому позивач посилався на приписи статей 526, 530, 652 936, 946, 949 Цивільного кодексу України, статті 188 Господарського кодексу України.

Водночас до суду першої інстанції із зустрічним позовом звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробничої комерційної фірми "Техметалосервіс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "БНК-Україна" про стягнення 1 209 018,18 грн. заборгованості за надані послуги зі зберігання нафтопродуктів відповідно до умов договору в редакції додаткової угоди № 3 від 10.09.12. Зустрічний позов обґрунтований порушенням ТОВ "БНК-Україна" умов договору щодо припинення заповнення нафтопродуктами зарезервованих за ним резервуарів до відмітки 75 % загального об'єму резервуару, з огляду на що у останнього виникла заборгованість за послуги зберігання у період з жовтня 2012 року до квітня 2013 року. При цьому позивач за зустрічним позовом посилався на приписи статті 945 Цивільного кодексу України.

Рішенням Господарського Дніпропетровської області від 10.07.13, ухваленим колегією суддів у складі: Рудь І.А. - головуючий, Суховаров А.В., Юзіков С.Г., первісний позов задоволено в частині розірвання договору зберігання нафтопродуктів та зобов'язання Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробничу комерційну фірму "Техметалосервіс" повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "БНК-Україна нафтопродукти на загальну суму 1 606 609,55 грн. У решті первісного позову відмовлено. У задоволенні зустрічного позову відмовлено. Частково задовольняючи вимоги за первісним позовом місцевий суд виходив з доведеності обставин щодо порушення відповідачем умов договору в частині обов'язку повернення товару зі зберігання у встановлений договором строк. Вмотивовуючи відмову у зустрічному позові суд виходив з того, що додаткова угода № 3 від 10.09.12, яка визначена підставою позову, не узгоджена сторонами, а тому не може покладати на відповідача за зустрічним позовом обов'язку з її виконання. При цьому суд керувався приписами статей 639, 640, 651, 936, 938, 949, 953 Цивільного кодексу України, статей 180, 193 Господарського кодексу України.

Дніпропетровський апеляційний господарський суд, колегією суддів у складі: Євстигнеєв О.С. - головуючий, Лотоцька Л.О. Бахмат Р.М., постановою від 12.09.13 перевірене рішення місцевого господарського суду скасував, прийняв нове рішення, яким у первісному позові відмовив, а зустрічний позов задовольнив. Постанова апеляційного суду вмотивована недоведеністю істотних порушень умов договору зі сторони відповідача, а відтак і відсутністю підстав для задоволення первісного позову. Водночас, задовольняючи зустрічний позов, апеляційний суд виходив з обставин дотримання відповідачем порядку внесення змін до договору щодо умов зберігання товару, визначених додатковою угодою № 3 від 10.09.12. При цьому апеляційний господарський суд керувався приписами статей 638, 651, 936, 938, 949, 953 Цивільного кодексу України, статей 174, 179, 180 Господарського кодексу України.

Не погоджуючись з прийнятою у справі постановою апеляційного суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "БНК-Україна" звернулося з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, у якій, з урахуванням додаткових пояснень, просить її скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі. В обґрунтування доводів касаційної скарги скаржник вказує на неврахування умов договору, якими не передбачено право зберігача на утримання таких нафтопродуктів як "мертві залишки". Також скаржник вказує на помилковий висновок апеляційного суду щодо наявності зобов'язань позивача за додатковою угодою № 3 від 10.09.12, оскільки погодження умов та укладення якої позивачем не здійснювалось. При цьому посилається на порушення апеляційним судом приписів статей 628, 629, 651, 945, 953 Цивільного кодексу України, статей 179, 188, 206 Господарського кодексу України.

Відзиву на касаційну скаргу до Вищого господарського суду України не надходило.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Швеця В.О., пояснення представників сторін, переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Судами попередніх інстанцій установлено та підтверджується матеріалами справи, що 07.03.12 між Товариством з обмеженою відповідальністю "БНК-Україна" (поклажодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю науково-виробничою комерційною фірмою "Техметалосервіс" (зберігач) укладений договір зберігання нафтопродуктів № 07/03/12, відповідно до умов якого зберігач зобов'язується за плату надавати поклажодавцю послуги з приймання, зливу, відвантаження та зберігання нафтопродуктів протягом строку дії даного договору (пункт 1.1. договору). Відповідно до пункту 10.1. договору, він набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін й скріплення печатками сторін та діє до 31.12.12, а в частині розрахунків між сторонами та повернення товару поклажодавцю - до повного виконання зобов'язань. Додатковою угодою № 2 від 15.06.12 сторони продовжити строк дії договору до 31.12.13. Відповідно до пункту 2.1. договору у редакції додаткової угоди № 1 від 13.03.12 товар, що передається на зберігання, не переходить у власність зберігача та повинен бути повернутий за першою вимогою поклажодавця протягом 5 діб з моменту отримання зберігачем вимоги про повернення. Відповідно до пункту 8.7. договору у редакції додаткової угоди № 1 від 13.03.12 у випадку припинення (розірвання) даного договору з будь-яких підстав, передбачених даним договором та/або діючим законодавством України, зберігач повинен повернути поклажодавцю нафтопродукти, що знаходяться на зберіганні на момент такого припинення (розірвання) у повному обсязі, включаючи "мертві залишки". Витрати по відвантаженню "мертвих залишків" з резервуарів покладаються на зберігача. Як убачається з матеріалів справи, предметом первісного позову є вимоги ТОВ "БНК-Україна" до ТОВ НВКФ "Техметалосервіс" про розірвання договору зберігання, зобов'язання укласти додаткову угоду № 3 від 15.10.12 до договору зберігання, шляхом її підписання та зобов'язання повернути товари-нафтопродукти на загальну суму 1 606 609,55 грн. Предметом зустрічного позову є вимога ТОВ НВКФ "Техметалосервіс" до ТОВ "БНК-Україна" про стягнення 1 209 018,18 грн. заборгованості за надані у період з жовтня 2012 року до квітня 2013 року послуги зі зберігання нафтопродуктів відповідно до умов договору у редакції додаткової угоди № 3 від 10.09.12. Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, за приписами якої одною з підстав виникнення цивільних прав і обов'язків є договір. Взаємовідносини сторін за договором зберігання регулюються главою 66 Цивільного кодексу України, також, на них поширюються норми глави 63 "Послуги. Загальні положення" цього ж Кодексу. Відповідно до статті 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона, зберігач, зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною, поклажодавцем, і повернути її поклажодавцеві у схоронності. Згідно зі статтею 937 Цивільного кодексу України договір зберігання укладається у письмовій формі у випадках, встановлених статтею 208 цього Кодексу. Письмова форма договору вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчене розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем. За приписами статті 938 Цивільного кодексу України зберігач зобов'язаний зберігати річ упродовж строку, встановленого у договорі зберігання. Приписами статті 949 Цивільного кодексу України визначено обов'язок зберігача повернути річ. Зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості. Статтею 953 названого Кодексу унормовано, що зберігач зобов'язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився. Дослідивши усі обставини справи та надавши оцінку наявним у справі доказам, суд першої інстанції установив, що на виконання умов договору позивач передав, а відповідач прийняв на зберігання нафтопродукти, саме: паливо дизельне автомобільне ЕН 590 сорт F, вид 1 у загальній кількості 2977,922 т., паливо дизельне автомобільне ЕН 590 сорт С, вид 1 у кількості 974,065 т., бензин автомобільний екологічно покращений АІ-92-10 у кількості 534,136 т. Господарським судом першої інстанції також установлено, з підтвердженням матеріалами справи, що станом на 01.11.12 на відповідальному зберіганні ТОВ НВКФ "Техметалосервіс" перебувають нафтопродукти, що належать ТОВ "БНК-Україна" у загальній кількості 184,904 т., вартість яких становить 1 606 609,55 грн. Судом також установлено, що позивач листами від 20.08.12, від 31.08.12 та від 11.09.12 звертався до відповідача з вимогою щодо повернення переданих на зберігання нафтопродуктів, проте ці вимоги залишені останнім без задоволення. Листом № 1240 від 15.10.12 позивач повідомив відповідача про дострокове розірвання договору та направив на адресу відповідача для підписання відповідну додаткову угоду № 3 від 15.10.12. Відповідно до приписів статей 525, 526, 629 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Виходячи з того, що обов'язок зберігача повернути річ зі зберігання за першою вимогою передбачений нормами наведеного законодавства та з огляду на установлений судом першої інстанції факт направлення такої вимоги і неповернення позивачеві спірного майна, висновок суду про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині зобов'язання відповідача за первісним позовом повернути нафтопродукти на загальну суму 1 606 609,55 грн. визнається правомірним. Разом з тим, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору. За приписами статті 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. У розумінні приписів наведеної норми істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Враховуючи установлений судом першої інстанції факт істотного порушення відповідачем зобов'язань за договором зберігання нафтопродуктів № 07/03/12 від 07.03.12, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для розірвання цього договору. З огляду на обставини розірвання вказаного договору зберігання у судовому порядку, також визнається правомірною відмова суду у задоволенні вимоги за первісним позовом щодо зобов'язання відповідача укласти додаткову угоду № 3 від 15.10.12 до договору. Відмовляючи у зустрічному позові зі стягнення плати за послуги зберігання, підставою нарахування якої визначена додаткова угода № 3 від 10.09.12 до договору зберігання, місцевий суд виходив з того, що вказана додаткова угода не узгоджена сторонами та не підписана ТОВ "БНК-Україна". За змістом приписів статей 180, 181 Господарського кодексу України договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо його усіх істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Зазначені норми також кореспондується з приписами статті 638 Цивільного кодексу України. Висновок апеляційного суду щодо набуття чинності додатковою угодою № 3 від 10.09.12 з огляду на відсутність у позивача заперечень на неї, а відтак і наявність у останнього обов'язку з її виконання, визнається помилковим. Так, посилаючись на положення спірного договору, якими врегульований порядок зміни умов зберігання товару у випадку виникнення такої необхідності, апеляційним судом не враховано, що позивачем вимога щодо повернення усіх переданих на зберігання нафтопродуктів була заявлена до відповідача ще 20.08.12, з огляду на що після виникнення у відповідача обов'язку з їх повернення підстави для зміни відповідачем умов зберігання нафтопродуктів не настали. Відповідно до статті 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування рішення місцевого господарського суду є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Утім, суд апеляційної інстанції наведеного не врахував, що призвело до помилкового скасування законного рішення у справі, тому постанова апеляційного суду підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення у справі. Відтак, доводи, викладені в касаційній скарзі, знайшли своє підтвердження. Витрати у сплаті судового збору за розгляд касаційної скарги покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробничої комерційної фірми "Техметалосервіс".

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БНК-Україна" задовольнити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.09.13 у справі № 904/2893/13 Господарського суду Дніпропетровської області скасувати.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.07.13 залишити в силі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничої комерційної фірми "Техметалосервіс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БНК-Україна" 28 959,17 грн. судового збору за розгляд касаційної скарги.

Видачу наказу доручити Господарському суду Дніпропетровської області.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "БНК-Україна" з Державного бюджету України 802,90 грн. судового збору, зайво сплаченого згідно з платіжним дорученням № 2090 від 30.09.13.

Головуючий суддя: Т. Добролюбова

Судді: Т. Гоголь

В. Швець