Постанова № 36469788, 25.12.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 грудня 2013 року Справа № 5021/1949/12 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Мирошниченка С.В.,суддів:Алєєвої І.В., Прокопанич Г.К.;розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "АКБ "Індустріалбанк" в особі Регіонального відділення "АКБ "Індустріалбанк" у місті Сумина постановуХарківського апеляційного господарського суду від 29.05.2013 р.у справі№ 5021/1949/12 господарського суду Сумської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "АКБ "Індустріалбанк" в особі Регіонального відділення "АКБ "Індустріалбанк" у місті СумидоПублічного акціонерного товариства "Сумихімпром"про визнання дійсними та такими, що підлягають виконанню договорів

За участю представників:позивача:Миронова Л.О.; Букрєєв М.Ю.;відповідача:Карук О.О.;ВСТАНОВИВ:

Позивач - ПАТ "АКБ "Індустріалбанк" в особі Регіонального відділення "АКБ "Індустріалбанк" звернувся до господарського суду Сумської області з позовом до відповідача - ПАТ "Сумихімпром", в якому, з урахуванням уточнень, просив суд визнати дійсними та такими, що підлягають виконанню укладені між сторонами договори, а саме: договір кредитної лінії № 2305/1100/4/08 від 17.07.2008 р.; договір застави нерухомого майна (іпотеки) № 2305Z4/1100/4/09 від 14.07.2009 р.; договір застави нерухомого майна (іпотеки) № 2305Z6/1100/4/09 від 14.07.2009 р.; договір застави рухомого майна (обладнання) № 2305Z7/1100/4/09 від 14.07.2009 р.; договір застави рухомого майна (обладнання) № 2305Z5/1100/4/09 від 14.07.2009 р.; договір застави рухомого майна (товарів) № 2305Z8/1100/4/09 від 10.08.2009 р.

Рішенням господарського суду Сумської області від 21.02.2013 р. (суддя Миропольський С.О.) у справі №5021/1949/12 позов задоволено частково. Визнано такими, що підлягають виконанню укладені між ПАТ АКБ "Індустріалбанк" та ПАТ "Сумихімпром" договори, а саме: договір кредитної лінії № 2305/1100/4/08 від 17.07.2008 р; договір застави нерухомого майна (іпотеки) №2305Z4/1100/4/09 від 14.07.2009 р.; договір застави нерухомого майна (іпотеки) №2305Z6/1100/4/09 від 14.07.2009 р.; договір застави рухомого майна (обладнання) №2305Z7/1100/4/09 від 14.07.2009 р.; договір застави рухомого майна (обладнання) №2305Z5/1100/4/09 від 14.07.2009 р.; договір застави рухомого майна (товарів) №2305Z8/1100/4/09 від 10.08.2009 р. В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 29.05.2013 р. (судді: Здоровко Л.М., Плахов О.В., Шутенко І.А.) рішення місцевого господарського суду скасовано та прийнято нове рішення, яким в задоволені позову відмовлено.

Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду, Публічне акціонерне товариство "АКБ "Індустріалбанк" в особі Регіонального відділення "АКБ "Індустріалбанк" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати та залишити в силі рішення місцевого господарського суду.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм господарськими судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та відповідачем укладено договір кредитної лінії № 2305/1100/4/08 від 17.07.2008 р., згідно з умовами якого позивач надав відповідачу кредит у формі безвідкличної кредитної лінії (надалі за текстом - кредит) з лімітом заборгованості за кредитом (ліміт кредиту) в сумі, яка не може перевищувати 40000000,00 грн. (сорок мільйонів гривень 00 коп.), у порядку, передбаченому п. 1.2. цього Договору, па цілі поповнення обігових коштів, виплата заробітної плати та прирівняних до неї платежів, строком з 17 липня 2008 р. по 13 липня 2009 р. включно зі сплатою за користування кредитними коштами, за умови комплексного обслуговування, з розрахунку 20,5 грн. (двадцять цілих п'ять десятих) процентів річних.

Як зазначає позивач, та не заперечує відповідач, на виконання умов даного договору позивач виконав свої зобов'язання за договором кредитної лінії № 2305/1100/4/08 від 17.07.2008 р. в повному обсязі, надавши відповідачу кредит в сумі 53000000 грн.

Матеріали справи також свідчать про те, що з метою забезпечення виконання зобов'язань за договором кредитної лінії № 2305/1100/4/08 від 17.07.2008 р. сторонами укладено:

- договір застави нерухомого майна (іпотеки) №2305Z4/1100/4/09 від 14.07.2009 р. зі змінами та доповненнями;

- договір застави нерухомого майна (іпотеки) №2305Z6/1100/4/09 від 14.07.2009 р. зі змінами та доповненнями;

- договір застави рухомого майна (обладнання) №2305Z7/1100/4/09 від 14.07.2009 р. зі змінами та доповненнями;

- договір застави рухомого майна (обладнання) №2305Z5/1100/4/09 від 14.07.2009 р. зі змінами та доповненнями;

- договір застави рухомого майна (товарів) №2305Z8/1100/4/09 від 10.08.2009 р. зі змінами та доповненнями.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 24.10.2011 р. порушено провадження у справі № 5021/2509/2011 про банкрутство відповідача.

02.11.2012 р. керуючий санацією прийняв рішення відмовитися від виконання Договору кредитної лінії № 2305/1100/4/08 від 17.07.2008 р., договору застави нерухомого майна (іпотеки) №230524/1100/4/09 від 14.07.2009 р.; договору застави нерухомого майна (іпотеки) № 230526/1100/4/09 від 14.07.2009 р.; договору застави рухомого майна (обладнання) №230527/1100/4/09 від 14.07.2009 р.; договору застави рухомого майна (обладнання) № 230525/1100/4/09 від 14.07.2009 р.; договору застави рухомого майна (товарів) Матеріали справи також свідчать про те, що листом № 15-8788 від 02.11.2012 р. керуючий санацією підприємства відповідач повідомив позивача про односторонню відмову від спірних договорів на підставі ч. 10 ст. 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", як таких, що завдають збитків позивачу та створюють умови які перешкоджають відновленню платоспроможності відповідача.

На підставі цього, позивач звернувся до господарського суду з вимогами визнати дійсними та такими, що підлягають виконанню укладені між сторонами договори.

Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання такими, що підлягають виконанню договори, місцевий господарський суд зазначив, що вказані договори не перешкоджають визначеним Законом заходам відновлення платоспроможності: кредитування, реструктуризації підприємства, боргів і капіталу та (або) зміні організаційно-правової та виробничої структури боржника. Крім того, цілями санації є задоволення в повному обсязі або частково вимог кредиторів.

Щодо вимог про визнання дійсними договорів, то суд зазначив, що відповідні договори не є нікчемними, недійсними судом не визнавались, відповідачем не оскаржувались, то і визнання їх дійсними не потребується.

Скасовуючи рішення місцевого господарського суду та відмовляючи в задоволені позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що заявлений позивачем позов є скаргою на дії керуючого санацією підприємства відповідача, який повідомив позивача про відмову від виконання спірних договорів, тоді як скарги на дії керуючого санацією згідно з вимогами Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" повинні розглядатися в межах справи про банкрутство відповідача, яка знаходиться в провадженні господарського суду Сумської області. Також апеляційний суд вказав, що виконання ним умов спірних договорів в процедурі санації призведе до понесення ним збитків та фактично створює перешкоди відновленню платоспроможності підприємства відповідача. Зазначене, на думку відповідача, свідчить про правомірність дій керуючого санацією щодо відмови від виконання спірних договорів.

Вищий господарський суд України не погоджується з висновком апеляційного господарського суду та вважає, що рішення суду першої інстанції скасовано неправомірно, з огляду на наступне.

Відповідно до частини 10 статті 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" керуючий санацією в трьохмісячний строк з дня прийняття рішення про санацію має право відмовитися від виконання договорів боржника, укладених до порушення провадження у справі про банкрутство, не виконаних повністю або частково, якщо: виконання договору завдає збитків боржнику; договір є довгостроковим (понад один рік) або розрахованим на одержання позитивних результатів для боржника в довгостроковій перспективі, крім випадків випуску продукції з технологічним циклом, більшим за строки санації боржника; виконання договору створює умови, що перешкоджають відновленню платоспроможності боржника.

Згідно статті 214 ЦК України особи, які вчинили дво - або багатосторонній правочин, мають право за взаємною згодою сторін, а також у випадках, передбачених законом, відмовитися від нього, навіть і в тому разі, якщо його умови повністю ними виконані.

З таких обставин, одностороння відмова від договору (повна або часткова) допускається, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 3 статті 651 ЦК України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Отже, відмову від виконання договору слід розглядати як підставу для розірвання договору відповідно до частини 3 статті 651 ЦК України, а не припинення самого договору.

Частиною 2 статті 653 ЦК України передбачено, що у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

Враховуючи вищевикладені норми, внаслідок односторонньої відмови від договору, припиняється зобов'язання за цим договором, а сам договір, на підставі якого виникло таке зобов'язання, вважається розірваним в односторонньому порядку.

Частина 10 статті 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачає саме розірвання укладених до порушення провадження у справі про банкрутство договорів, які не виконані повністю або частково.

Статтею 599 ЦК України передбачено припинення зобов'язання його виконанням. Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відтак в контексті зазначених норм відмова Відповідача від виконання умов кредитного договору має супроводжуватись поверненням отриманого та використаного кредиту та сплатою відсотків за користування ним.

Стаття 17 Закону України " Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не дає підстав керуючому санацією, шляхом подання відмови від кредитного договору, для звільнення від основного зобов'язання. Тобто, при відмові керуючого санацією від кредитного договору зобов'язання з повернення суми кредиту та сплати процентів є діючими до моменту їх виконання, а кредитний договір таким, що підлягає виконанню позичальником.

Таким чином, місцевий господарський суд вірно зазначив, що відмова керуючого від кредитного договору та договорів застави (іпотеки) як підстава для розірвання договорів в односторонньому порядку може мати місце лише після повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитними коштами до моменту такого повернення.

При цьому, згідно норм ст. 593 ЦК України, ст. 17 ЗУ «Про іпотеку», ст. 28 ЗУ «Про заставу» право застави діє до моменту виконання зобов'язання, забезпеченого заставою. Тобто, до моменту повернення кредиту та сплати відсотків за кредитним договором договори застави/іпотеки не можуть бути припинені, є чинними та такими, що підлягають виконанню.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, Відповідач за кредитним договором отримав від Позивача кредит, а відмова керуючого санацією ПАТ «Сумихімпром» від кредитного договору та договорів застави/іпотеки не супроводжувалась поверненням суми кредиту та сплатою відсотків за кредитним договором.

Отже, місцевий господарський суд вірно застосував до відносин сторін норми матеріального права та дійшов правильного висновку, що договір кредитної лінії № 2305/1100/4/08 від 17.07.2008 р., договір застави нерухомого майна (іпотеки) № 2305Z4/1100/4/09 від 14.07.2009 р.; договір застави нерухомого майна (іпотеки) № 2305Z6/1100/4/09 від 14.07.2009 р.; договір застави рухомого майна (обладнання) №2305Z7/1100/4/09 від 14.07.2009 р.; договір застави рухомого майна (обладнання) № 2305Z5/1100/4/09 від 14.07.2009 р.; договір застави рухомого майна (товарів) № 2305Z8/1100/4/09 від 10.08.2009 року не припинилися і існує зобов'язання відповідача повернути позивачу отриману суму кредиту та сплатити відсотки за користування кредитом.

Крім того, Відповідачем не доведено факту надання йому збитків, факту перешкоджання відновленню платоспроможності відповідача виконанням договору кредитної лінії № 2305/1100/4/08 від 17.07.2008 р. та відповідними договорами забезпечення зобов'язань.

З урахуванням наведеного, касаційна інстанція вважає, що суд апеляційної інстанції порушив норми матеріального та процесуального права, помилково скасував рішення суду першої інстанції, у зв'язку з чим постанова Харківського апеляційного господарського суду підлягає скасуванню, а рішення господарського суду Сумської області - залишенню в силі.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119,11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "АКБ "Індустріалбанк" в особі Регіонального відділення "АКБ "Індустріалбанк" у місті Суми задовольнити.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 29.05.2013 р. скасувати.

Рішення господарського суду Сумської області від 21.02.2013 р. у справі № 5021/1949/12 залишити в силі.

Головуючий суддя С.В. Мирошниченко

Судді: І.В. Алєєва

Г.К. Прокопанич