Постанова № 36467092, 14.11.2013, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 817/1626/13-а

14 листопада 2013 року 16год. 20хв. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Махаринця Д. Є. за участю секретаря судового засідання Мельничук О.А. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Данилюк І.Г.

відповідача: представник Красовський А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариство з обмеженою відповідальністю "Вирівський кар"єр"

до Сарненська міжрайонна державна податкова інспекція Рівненської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень , -ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Вирівський кар»єр» (далі - ТОВ «Вирівський кар'єр, позивач) звернулось до Рівненського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Сарненської МДПІ Рівненської області ДПС (правонаступник - Сарненська ОДПІ ГУ Міндоходів у Рівненській області) в якому просить визнати протиправними та скасувати повідомлення-рішення, винесені Сарненською ОДПІ:

№0001151500 від 25.04.2013 року, яким позивачеві зменшено суму від»ємного значення з ПДВ в розмірі 158 576 грн.

№0001141500 від 25.04.2013р. про зменшення позивачеві суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та застосування штрафних санкцій у загальному розмірі 211 096 гривень.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем безпідставно зменшено суму від'ємного значення з ПДВ та зменшено суму бюджетного відшкодування.

Зокрема, на переконання позивача, посилання податкового органу про необхідність надання додаткових документів (спеціальних дозволів, актів про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об»єктів), які підтверджують право ТОВ «Сервік» виконувати роботи по по ремонту та обслуговуванню колій не ґрунтуються на законодавстві, оскільки згадане товариство не здійснювало робіт по будівництву та реконструкції залізничних колій.

Також, позивач вважає, неправомірним висновок податкового органу про те, що послуги з організації перевезень, надані ТОВ «Юніверсал Карго Транс» та ТОВ «АМ групп» не підкріплені належними документами і формами. Стверджує, що відповідачем безпідставно розширено коло документів, якими повинні підтверджуватись господарські операції, посилаючись при цьому на ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 04.02.2013 року, яким залишена в силі постанова Рівненського окружного адміністративного суду від 30.11.2012 року у справі №2а/1770/4151/2012 про задоволення позову відносно визнання нечинними податкових повідомлень-рішень.

За таких обставин, як стверджує позивач, висновки акта позапланової перевірки від №35/15/00290239 від 30.01.2013 р. щодо порушень, зазначених в ньому ґрунтується виключно на припущеннях працівників податкового органу.

На підставі викладеного, позивач просив суд оскаржувані податкові повідомлення-рішення визнати протиправними та скасувати.

Відповідач проти позову заперечив, про що надав суду відповідне письмове заперечення.

В обґрунтування своїх заперечень вказав на те, що на його думку позивачем допущено порушення п.187.8 ст.187, пп.198.2, 198.3 ст.198, пп.200.4, пп200.5, пп.200.14 ст.200 Податкового кодексу України в частині завищення суми бюджетного відшкодування та від'ємного значення з ПДВ за відповідні, вказані в акті перевірки періоди.

Заслухавши пояснення представників сторін, встановивши фактичні обставини справи, перевіривши їх доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх у сукупності, відповідно до вимог закону, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити.

Як встановлено судом з досліджених у справі доказів, ТОВ «Вирівський кар»єр» зареєстроване 30.07.2009 року як юридична особа в Сарненській районній державній адміністрації , свідоцтво про державну реєстрацію 30.07.2009р.

Позивач взятий на податковий облік в органах державної податкової служби 31.07.2009 за № 1761, (код суб'єкта господарювання за ЄДРПОУ: 00290239), зареєстрований платником ПДВ відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 06.08.2009р. за №100238720.Індивідуальний податковий номер 002902317149.

На підставі направлення від 14.01.2013р. №6/15 та 7/15 виданого Сарненською МДПІ начальником відділу оподаткування юридичних осіб Ковальчук Г.М.та головним державним податковим ревізором-інспектором цього ж відділу Басистою І.В. проведена позапланова виїзна перевірка з питань правомірності нарахування ТОВ «Вирівський кар»єр» бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок за жовтень та листопад 2012 року.

За наслідком проведеної перевірки Сарненською МДПІ складено акт від30.01.2013р. № 35/15/00290239.

Перевіркою встановлено, що в порушення вимог п.187.8 ст.187, пп.198.2, 198.3 ст.198, пп.200.4, пп200.5, пп.200.14 ст.200 Податкового кодексу України ТОВ «Вирівський кар»єр» :

- завищено суму бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за жовтень 2012 року на 83782,00 грн, за листопад 2012 року на 159579,00 грн.

- завищено від»ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного (податкового) періоду (рядок19) декларації за жовтень 2012 року в сумі 159 579 грн, за листопад 2012 року в сумі 158 576 грн.

Рішенням ДПС у Рівненській області від 18.04.2013 року було частково задоволено скаргу платника податків, в результаті чого Сарненською МДПІ було прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення №0001151500 від 25.04.2013 року, яким позивачеві зменшено суму від»ємного значення з ПДВ в розмірі 158 576 грн.та №0001141500 від 25.04.2013р. про зменшення позивачеві суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та застосування штрафних санкцій у загальному розмірі 211 096 гривень.

З досліджених судом доказів, пояснень сторін суд встановив що висновки податкового органу про наявність порушень податкового законодавства є вірними, грунтуються на фактичних обставинах та відповідають нормам податкового законодавства, відтак, підстави для скасування оспорюваних податкових повідомлень рішень не вбачається

При цьому суд виходив з наступного.

. Позивачем включено До складу податкового кредиту суми ПДВ по ремонту та поточному обслуговуванню залізничної колії по ТОВ "Сервік" .

Згідно договору будівельного підряду №01/12 від 01.03.2012 року підрядник зобов'язується прийняти на поточне обслуговування під'їздну залізничну колію (загальна розгорнута довжина 9514,35 м.п. та 8 стрілочних переводів), власником якої являється ТОВ «Вирівський кар'єр», місцезнаходження - с. Гранітне, Сарненського району, Рівненської області ст. примикання - Клесів, Львівської залізниці, а Замовник зобов'язується оплачувати їх в порядку та на умовах, визначених Договором. Згідно п.1.2 Договору Підрядник підтримує у робочому стані колійне господарство Замовника з метою безперебійного подачі та відправки вагонів, для чого щомісячно здійснює профілактичні заходи на колії. Пунктом 1.3 Договору встановлено, що стан залізничної колії щомісячно перевіряється комісією, до складу якої входять уповноважені обома сторонами особи. Пунктом 1.4 встановлено, що підрядник разом із відповідними службами ст. Клесів проводить обов'язковий квартальний огляд Об'єкта у відповідності до загальних Положень роботи залізничної станції. Відповідно до п.1.7 Договору не пізніше 2 (двох) днів після складення Акту перевірки Об'єкту відповідними службами ст. Клесів, Підрядник приступає до усунення виявлених цими службами недоліків. Згідно п.2.1 Договору від 01.03.2012 року розрахункова місячна вартість поточного обслуговування Об'єкта складає 28296 грн. 24 коп., у т.ч. ПДВ в сумі 4821 грн. 04 коп. У цю вартість входить вартість матеріалів верхньої будови колії, які потребують поповнення або зміни, у розмірі 10% виробничої вартості. Пунктом 3.1 Договору встановлено, що «Підрядник» зобов'язаний за свій рахунок здійснювати доставку робочих на Об'єкт та забезпечувати їх житлом на період виконання робіт. До договору міститься розрахунок до калькуляції місячної вартості по поточному утриманню залізничної колії і стрілочних переводів по ст. Клесів. Як доказ виконання Договору Позивачем надано суду картки рахунку «6312» - ТОВ «Вирівський кар'єр», акт № 7 приймання виконаних робіт по поточному обслуговуванню залізничної колії за вересень 2012 року, картку рахунку: 644 ТОВ «Вирівський кар'єр», податкову накладну від 01.10.2012 року № 24, акт № 8 приймання виконаних робіт по поточному обслуговуванню залізничної колії за жовтень 2012 року, податкову накладну від 02.11.2012 року № 28. Судом встановлено наступне.15 червня 2001 року регіональним відділенням фонду Державного майна у Рівненській області № 207 прийнято наказ «Про передачу нерухомого майна у власність ВАТ «Вирівський кар'єр». Згідно вказаного наказу встановлено перелік майна, що передається: зокрема, залізнодорожній міст на ПК 58+70, залізно дорожні шляхи 2767м, залізнодорожні шляхи ст. Клесів 6700 м. Довідкою Позивача № 2828 від 25.10.2013 року підтверджується фізичний знос об'єкту, що був предметом Договору від 01.03.2012 року. Актами № 143 від 28 лютого 2007 року «приймання здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об'єктів, від 14 вересня 2007 року, від 30 квітня 2007 року, від 28 вересня 2007 року, від 30 вересня 2008 року, від 30 вересня 2008 року підтверджується капітальний ремонт колій на суму 5 410 317,22 грн.

Форми первинних документів для обліку основних засобів і вказівки щодо їх заповнення затвердженні наказом Міністерства статистики України від 29.12.1995р. №352. Для аналітичного обліку основних засобів застосовується картка форми № 03-6 „Інвентарна картка обліку основних засобів", в яку заносяться всі дані про інвентарний об'єкт основних засобів. Картка відкривається на кожний об'єкт основних засобів на підставі „ Акта приймання - передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів" форми № 03-1, технічної та іншої документації. Підставою для відміток у картці про вибуття об'єктів при передачі їх іншому підрозділу колійного господарства та на сторону, а також при внутрішньому переміщенні є „Акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів" (форма № 03-1); при списанні об'єкта основних засобів внаслідок морального старіння або зносу - „Акт на списання основних засобів" (форма № ОЗ- 3). В розділ картки „Коротка індивідуальна характеристика об'єкта" технічний відділ заносить основні якісні та кількісні показники, найбільш важливі для даного об'єкта.

Безоплатно отримані основні засоби відображаються за дебетом рахунку 10 „Основні засоби" і кредитом субрахунку 424 „Безоплатно одержані необоротні активи" по залишковій вартості. Безоплатна передача об'єктів основних засобів в бухгалтерському обліку відображається за дебетом субрахунку 131 „Знос основних засобів" - на суму зносу, і дебетом субрахунку 976 „Списання необоротних активів" - на суму залишкової вартості в кореспонденції з кредитом рахунку 10 „Основні засоби". На залізничному транспорті згідно з листом Міністерства фінансів України від 29.12.2000 р. № 053-29194 передача об'єктів необоротних активів одним підрозділом підприємства - юридичної особи іншому підрозділу цього підприємства, які виділені на окремий баланс, відображається за кредитом рахунку 10 „Основні засоби" (на суму первісної вартості) у кореспонденції з дебетом рахунку 13 „Знос необоротних активів" (на суму зносу) і дебетом субрахунку 6834 „Розрахунки дирекцій залізничних перевезень і галузевих служб з підвідомчими підрозділами" (на суму залишкової вартості).

Проведення ремонтно - колійних робіт регламентується галузевим „Положенням про проведення планово-запобіжних ремонтно-колійних робіт на залізницях України", затвердженим наказом Укрзалізниці від 10.08.2004 року №630-ЦЗ. Проведенню ремонту передує складання спеціалістами (працівниками техвідділу, майстрами та іншими) дефектної відомості.

Відповідно до Плану рахунків витрати, пов'язані з ремонтом об'єктів колійного господарства, в залежності від їх функціонального призначення та місця використання враховуються на відповідних субрахунках рахунку 23 „Виробництво", які використовуються в колійному господарстві.

Аналітичний облік витрат на ремонт кожного об'єкта основних засобів, ведеться за елементами та статтями витрат, передбаченими Номенклатурою витрат.

Вилучені під час ремонту зношені запасні частини не зменшують вартості ремонту об'єкта, а є активами і можуть принести певну економічну вигоду при їх подальшому використанні або можуть бути віднесені як металобрухт чи паливо до складу запасів.

В бухгалтерському обліку оприбуткування старопридатних матеріальних цінностей, знятих при виконанні ремонту об'єктів основних засобів, здійснюється за ціною можливого використання або реалізації з одночасним визнанням доходу, тобто за дебетом відповідних субрахунків рахунку 20 „Виробничі запаси" та кредитом субрахунку 7461 „Інші доходи від звичайної діяльності".

Виробничі витрати з оплати праці робітників, зайнятих ремонтом, визначаються виходячи з обсягів робіт, технологічного процесу ремонту та фактично відпрацьованого часу на ремонті конкретного об'єкта на підставі табелю робочого часу та обсягів виконаних відрядних робіт.

Відповідно до п. 10 Методичних рекомендацій по застосуванню на залізничному транспорті ПБО 16 „Витрати", затверджених наказом Укрзалізниці від 24.03.2000р. № 109-Ц до собівартості реалізованих робіт, послуг з ремонту включаються:

- виробнича собівартість робіт, послуг, яка була реалізована протягом звітного періоду;

- нерозподілені постійні загальновиробничі витрати та наднормативні виробничі витрати.

Приймання об'єкта після завершення ремонту оформляється „Актом приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об'єктів" (форма №ОЗ-2), який надається до бухгалтерії підрозділу. Акт підписується робітником цеху, уповноваженим на приймання основних засобів з ремонту, та уповноваженим робітником цеху, у якому виконувався ремонт, головним бухгалтером та затверджується керівником підрозділу або особами, на це уповноваженими. Якщо ремонт виконує інший підрозділ залізниці або стороннє підприємство, акт складається у двох екземплярах та підписується представниками обох сторін.

Наказом Укрзалізниці від 24.04.2001р. №235-Ц затверджені форму актів ПУ-48 „Акт здачі кілометра для виконання робіт і приймання виконаних робіт" і ПУ-48а „Акт приймання робіт".

Акт форми ПУ-48 складається на кожний окремий кілометр колії при оформленні здачі його в один з таких видів ремонтних робіт: капітальний, капітальний з використанням старопридатних матеріалів верхньої будови колії, середній, комплексно-оздоровчий ремонт, суцільна заміна рейок. При одночасному виконанні на об'єкті одного з видів ремонту та суцільної заміни рейок може складатися один акт форми ПУ-48.

В акті відображаються такі дані:

а) на момент здачі кілометра в ремонт: детальні обсяги ремонтних робіт по елементах верхньої та нижньої будови колії, що підлягають виконанню; планова вартість ремонту кілометра;

б) на момент приймання кілометра після виконання ремонтних робіт: фактично виконані обсяги ремонтних робіт; фактична вартість ремонту кілометра; кількість матеріалів верхньої будови колії, укладених при ремонті кілометра; характеристика баласту після ремонту кілометра.

Приймання виконаних робіт проводиться комісією в складі представника служби колії залізниці, начальника організації, що виконувала роботи, начальника дистанції колії, шляхового майстра, бригадира колії в межах його відділення, відповідно до „Правил приймання відремонтованої колії" (ЦП/0019) і „Положення про проведення планово-запобіжних ремонтно-колійних робіт на залізницях України" (ЦП/0059).

В порушення вищевказаних норм, Позивачем не надано суду первинних бухгалтерських документів, які є спеціальними по відношенню до загальних, у сфері здійснення ремонтів залізничних колій, зокрема: акти форми ПУ-48. Надані суду акти за вересень 2012 року та за жовтень 2012 року на є належними первинними бухгалтерськими документами, які свідчать про фактичне здійснення (проведення) робіт, оскільки складені в порушення п.1.4, 1.6, 2.1, та 3.1 Договору від 01.03.2012 року.

Крім того, відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України у цьому розділі об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Відповідно до вимог пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У відповідності до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року від 16.07.1999 року № 996-XIV (з наступними змінами та доповненнями) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, будь-які документи (у тому числі, договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з ПДВ навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Суд також бере до уваги, що відносини, пов'язані з діяльністю транспорту, у тому числі залізничного, регулюються Законом України "Про транспорт", Цивільним та Господарським кодексами України, іншими актами законодавства України. Основні правові, економічні та організаційні засади діяльності залізничного транспорту загального користування визначено Законом України "Про залізничний транспорт". Відповідно до частини другої статті 9 Цивільного кодексу України законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання. Статтею 307 Господарського кодексу України, яка кореспондує зі статтею 908 ЦК України, передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Статтею 21 Закону України "Про залізничний транспорт" визначено, що відносини підприємств залізничного транспорту з власниками залізничних під'їзних колій, порядок і умови експлуатації цих колій, обігу рухомого складу, що не належить до залізничного транспорту загального користування, визначаються Статутом залізниць України та укладеними на його основі договорами. Власники залізничних під'їзних колій, споруди та устаткування, вантажно-розвантажувальних комплексів, які не належать до залізничного транспорту загального користування за своїми пропускними і вантажопереробними можливостями, повинні забезпечувати необхідні обсяги перевезень, навантаження і розвантаження транспортних засобів, їх зберігання та ефективне використання. Власники залізничних під'їзних колій здійснюють їх утримання на рівні, що забезпечує безпеку виконання робіт, ефективне використання рухомого складу, збереження вагонного парку та вантажу, який перевозиться. Розвиток існуючих і будівництво нових станцій залізниць у зв'язку з будівництвом або реконструкцією під'їзних колій проводяться власниками цих колій за свій рахунок. Відповідно до п.64 розділу 4 Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Статуту залізниць України" від 06.04.1998 № 457 до залізничних під'їзних колій належать колії, що з'єднані із загальною мережею залізниць безперервною рейковою колією і які належать підприємствам, підприємцям, організаціям та установам незалежно від форм власності, а також громадянам - суб'єктам підприємницької діяльності (далі - підприємство).

Пунктом 65 розділу 4 Постанови передбачено, що будівництво і реконструкція залізничних під'їзних колій, а також пристроїв, призначених для навантаження, вивантаження і очищення вагонів, здійснюється за проектами, погодженими з Укрзалізницею або за її дорученням з начальником залізниці. Відповідно до пункту 1 статті 1 Правил обслуговування залізничних під'їзних колій (статті 12, 64 - 77 Статуту) затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 (із змінами та доповненнями) до залізничних під'їзних колій належать колії, що з'єднані із загальною мережею залізниць безперервною рейковою колією і належать підприємствам, підприємцям, організаціям, установам, незалежно від форм власності, а також громадянам - суб'єктам підприємницької діяльності (далі - підприємство). Під'їзні колії з усіма спорудами і пристроями, локомотиви і вагони повинні утримуватися в повній справності згідно з чинними Правилами технічної експлуатації (ПТЕ) залізниць України, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 16.01.95 № 27, і ПТЕ підприємств.

Правилами технічної експлуатації залізниць України, затверджені Наказом Міністерства транспорту України від 20.12.1996р. № 411 (п.3 ст.2) встановлено, що заново побудовані та реконструйовані лінії, споруди, пристрої та будівлі повинні бути прийняті в постійну експлуатацію приймальними комісіями відповідно до Правил приймання в експлуатацію закінченого будівництва об'єктів залізничного транспорту та метрополітенів. Заново побудовані та реконструйовані споруди і пристрої вводяться в дію тільки після затвердження технічної документації, яка встановлює порядок їх роботи та забезпечує охорону праці й безпеку руку (технічно-розпорядчі акти, інструкції для роботи), і після перевірки знання вказаної документації працівниками, які обслуговують ці споруди та пристрої. Відповідно до "Положення про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів залізничного транспорту і метрополітенів" затверджений Наказом Міністерства транспорту України від 21.10.1999р. № 507 закінчені будівництвом (реконструкцією, розширенням, капітальним ремонтом, технічним переозброєнням) відповідно до затвердженого проекту і підготовлені до експлуатації залізничні лінії, другі колії, ділянки залізниць переведені на електричну тягу, метрополітени, вузли й станції, мости й тунелі, лінії зв'язку, облаштування автоматики й телемеханіки, автоматизовані системи управління і обчислювальні центри, заводи залізничного транспорту, службово-технічні, інші будови й спорудження виробничого призначення (далі - об'єкти) як на новопобудованих залізничних лініях, так і на діючих мережах залізниць, метрополітенах, територіальних об'єднаннях промислового залізничного транспорту й інших підприємствах, які входять до складу Укрзалізниці, підлягають уведенню в експлуатацію в порядку, який встановлений цим Положенням.

Таким чином, нормативними актами України визначено, що ремонтні роботи під'їзної залізничної колії підлягають уведенню в експлуатацію в порядку, який встановлений "Положенням про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів залізничного транспорту і метрополітенів" від 21.10.1999р. № 507. Вищезазначеним порядком передбачена обов'язковість оформлення робіт з ремонту колії відповідними первинними документами визначеної форми. Проте до перевірки не представлено затвердженого проекту та актів оформлених відповідно до вимог Положення про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів залізничного транспорту і метрополітенів від 21.10.1999р. № 507. Крім того, відповідно до п.112 Переліку робіт підвищеної небезпеки, затверджений Наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 26.01.2005р. № 15 роботи, що безпосередньо виконуються при обслуговуванні залізничного транспорту, електротранспорту, рухомого складу є роботами підвищеної небезпеки і потребують спеціальних дозволів.

Проте до перевірки не представлено спеціальних дозволів, які надають право ТОВ "Сервік" виконувати роботи по ремонту та обслуговуванню колій.

Підставою для формування податкового обліку платника податків є фактично здійснені господарської операції, підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають її реальність.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" вста новлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійс нення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення.

Підпунктом 27 пункту 1 статті 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Підприємством до перевірки не представлено всіх необхідних первинних документів: спеціальних дозволів які надають право ТОВ "Сервік" виконувати роботи по ремонту та обслуговуванню колій, затвердженого проекту та актів оформлених відповідно до вимог Положення про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів залізничного транспорту і метрополітенів від 21.10.1999р. № 507, отже дані послуги не підтверджені первинними документами, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку, тому підприємством не доведено зв'язок вищевказаних витрат з власною господарською діяльністю.

Також, як зазначено в акті перевірки від 30.01.2013 згідно баз даних податкового органу ТОВ Сервік» не має земельних ділянок, власних основних фондів 1 групи, складських або будь яких інших приміщень які можуть бути використані в господарській діяльності підприємства

Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 N 742/11/13-11 з метою однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України Вищий адміністративний суд України звертає увагу на необхідність з'ясовування, зокрема, такої обставини як можливість певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності. Суд Вищої інстанції зазначає, що установленим обставинам належить давати оцінку з урахуванням усіх доказів у справі в їх сукупності. Зокрема, відсутність ліцензії чи іншого дозвільного документа не є безумовним доказом неправомірності вчиненої господарської операції. Однак ця обставина може вказувати на те, що відповідна особа не мала можливості та належної кваліфікації на здійснення певних дій, а отже, і на їх можливу відсутність.

Аналізуючи досліджені судом докази в їх сукупності, пояснення сторін, та надаючи їм правову оцінку суд приходить до висновку, що в порушення вимог п.198.3 ст.198 Податкового Кодексу України Позивач при визначенні податкового кредиту безпідставно включено суми ПДВ по операціях з ТОВ "Сервік" (код ЄДРПОУ 2040089), які не підтверджені необхідними первинними документами, не повязані з господарською діяльністю Позивача та які не могли бути надані контрагентом позивача виходячи із відсутності можливості здійснення ТОВ "Сервік" такого виду робіт в силу відстності матеріально - технічної бази та відповідного дозволу.

Така позиція узгоджується з судової практикою Верховного Суду України, зокрема згідно постанови Верховного суду України від 08.09.2009 у справі № 21-737во09 про необґрунтованість податкової вигоди може свідчити відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів...

Відповідно до частини 1 статті 244-2 КАС України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Частиною 2 ст. 161 КАС України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Таким чином, оцінюючи правомірність позовних вимог, суд керується правовою позицію Верховного Суду України, висловленою при розгляді справи, предметом спору у якій були подібні правовідносини та правових підстав для задоволення заявлених вимог позивача не вбачає.

До складу податкового кредиту Позивачем віднесено суми ПДВ по послугах з організації перевезень у власних (орендованих) вагонах по ТОВ "Юніверсал Карго Транс".

Відповідно до умов договору №329/9312225 від 15.02.2012р. про організацію перевезень вантажів, заключеного Позивачем з ТОВ "Юніверсал карго транс", Експедитор (ТОВ "Юніверсал карго транс") на підставі заявок Клієнта (Позивач), за його рахунок та за винагороду (плату) організовує перевезення вантажів в залізничному рухомому складі й пов'язані з цим послуги шляхом укладання договорів з підприємствами, уповноваженими здійснювати перевезення або організацію перевезень вантажів, підприємствами - власниками залізничного рухомого складу, іншими юридичними особами. Відповідно до підпункту 2 пункту 4 статті 2 договору Експедитор зобов'язаний організовувати відповідно до наданих Клієнтом Заявок на перевезення вантажів Клієнта залізничним транспортом та надавати інші послуги, що пов'язані з перевезенням вантажів, шляхом укладання договорів з підприємствами, вповноваженими здійснювати перевезення або організацію перевезень вантажів, підприємствами - власниками (балансоутримувачами) залізничного рухомого складу, іншими юридичними особами. Крім того, умовами договору (п2.4.6) Експедитор зобов'язаний надавати Клієнту рахунки, податкові накладні за надані послуги та Звіти Експедитора про виконання доручень Клієнта.

Підставою для формування податкового обліку платника податків є фактично здійснені господарські операції, підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають її реальність. Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" вста новлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійс нення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Такі первин ні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено доку мент; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і пра вильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу іден тифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Статтею 1 вищевказаного Закону дано визначення: "первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення". Тобто, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства, встановленого Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Транспортно-експедиторська діяльність в Україні регулюються нормами Цивільного кодексу України (глава 65), Господарського кодексу (глава 32), Митним кодексом, законами України "Про транспортно-екс педиторську діяльність", "Про транспорт", "Про зовнішньоекономічну діяльність", "Про транзит вантажів" та іншими нормативними актами, які регулюють даний вид діяльності. Згідно ст. 929 ЦКУ, 316 ГКУ та ст.9 Закону України "Про транспортно-екс педиторську діяльність" встановлено, що за договором транспортного екс педирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Відповідно до вимог міжнародних перевезень, доручення експедитору на виконання певних операцій повинно оформлятися спеціальними документами (відвантажувальне доручення, транспортне доручення або транспортна інструкція та інші). Відвантажувальне доручення - документ, який залежно від умов поставки виписується вантажовідправником або вантажоотримувачем звичайно на бланку транспортно-експедиційної фірми І містить перелік операцій, які доручаються експедитору, та докладні інструкції щодо їх виконання. До відвантажувального доручення звичайно додаються копії товарних рахунків, імпортних ліцензій або валютного дозволу. Експедиторські інструкції - документ, що видається експедитору і містить інструкції відносно заходів, які він має вжити для експедирування зазначених у ньому товарів.

Експедиторське свідоцтво про отримання вантажу (FІАТА) - необоротний документ, що видається експедитором з метою підтвердження того, що він узяв на себе відповідальність за конкретну партію вантажу за наявності безвідкличних інструкцій відправити її отримувачу, зазначеному у документі, або зберігати її отримувачу, зазначеному у документі, або зберігати її у його розпорядженні. Повідомлення про відправку - документ, котрий видається вантажовідправником або його агентом перевізнику, оператору змішаних перевезень, владі терміналу або іншому отримувачу і містить інформацію про експортні вантажі, подані до відправлення, та який містить необхідні розписки та заяви про відповідальність.

Позивач не надав суду жодного з вище перелічених документів як доказ фактичного виконання Договору №329/9312225 від 15.02.2012р. або як додатків до актів виконаних робіт.

Транспортно-експедиторська діяльність в Україні, як вказано вище, здійснюється, за правилами, визначеними нормами Цивільного кодексу України (глава 65), Господарського кодексу (глава 32), Митним кодексом, законами України "Про транспортно-екс педиторську діяльність", "Про транспорт", "Про зовнішньоекономічну діяльність", "Про транзит вантажів", інструкцією Мінтрансу "Про порядок надання, використання та захисту кодів експедиторських організацій" та іншими нормативними актами, які регулюють даний вид діяльності та є, відповідно до даних нормативних актів, послугою, що "безпосередньо пов'язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування". Договором транспортного експедирування (ст.929 ЦКУ) може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.

Відповідно до ст.9 ЗУ "Про транспортно-експедиторську діяльність", підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб'єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади.

Факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення. Тобто, перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні.

Згідно з Інструкцією про порядок надання, використання та захисту кодів експедиторських організацій, затвердженої наказом Міністерства транспорту України № 229 від 23.04.2001, експедиторська організація повинна мати спеціальний код для перевезення вантажів залізницями України. Єдиний цифровий код експедитора, згідно з п.3.1 Інструкції, використовується для проведення централізованих розрахунків (включаючи складання рахунків) за перевезення вантажів, для інформаційного забезпечення, а також для ведення оперативного обліку щодо даних експедитора на базі електронного обміну даними між підрозділами залізниць. Крім того, в статті 8 Закону України "Про залізничний транспорт" вказано: "Господарська діяльність щодо надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів залізничним транспортом провадиться на підставі ліцензії, яка видається в порядку, встановленому законодавством".

Відповідно до наказу Державного комітету з питань регуляторної політики та підприємництва, Міністерства транспорту України від 08.06.2001р. №85/363 затверджено ліцензійні умови провадження господарської діяльності щодо надання послуг з перевезення пасажирів, вантажів залізничним транспортом, а відповідно до п.10 правил "Про затвердження Технічного регламенту надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів залізничним транспортом", затвердженого постановою КМУ № 193 від 01.03.2010р., "виконавець повинен мати сертифікат на надання послуги з установленим рівнем безпеки виданий згідно з правилами оцінки відповідності надання послуг центральним органом виконавчої влади в галузі транспорту". Відповідно до п.1.2 розділу 1 Правил оформлення перевізних документів (ст. 6, 23, 24 Статуту залізниць), затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 р. № 644 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 24 листопада 2000 р. за № 863/5084. Накладна (залізнодорожня) є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором застави вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна разом з дорожньою відомістю супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу. Квитанція про приймання вантажу до перевезення видається відправнику. Крім того п.2.1 розділу 2 вищезгаданих правил передбачено зазначення вантажовідправником номерів вагонів, типу цистерн, найменування вантажу.

Враховуючи вищевикладене, обов'язковим документом для підтвердження здійснення залізничних перевезень вантажу та для підтвердження провізної плати та інших платежів за перевезення є залізнодорожня накладна, яка містить всю необхідну інформацію для встановлення зв'язку здійснених перевезень з господарською діяльністю підприємства.

В перевізних документах наданих до перевірки (накладних на перевезення вантажів залізничним транспортом) платником залізничного тарифу зазначено ДП "Український транспортний логістичний центр". Дане підприємство має Єдиний цифровий код експедитора і відповідно до п.1.1 Інструкції №229, має право здійснювати перевезення вантажів залізницями України.

В наданих до перевірки первинних документах, щодо надання послуг з перевезення вантажів відсутня будь - яка інформація про ТОВ "Юніверсал карго транс", як учасника перевізного процесу.

Крім того, за змістом ч.2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які повинні мати обов'язкові реквізити та фіксувати факти здійснення господарської операції.

Представлені в судовому засіданні документи не можуть бути визнані первинними документами, у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", оскільки не містять основних реквізитів необхідних для первинних документів, а саме: неможливо встановити хто проводив дані роботи, не дає змогу ідентифікувати посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення та осіб, які брали участь у здійсненні даних господарських операціях.

Позивачем також не доведено зв»язку між наданими ТОВ "Юніверсал карго транс" послугами та власною господарською діяльністю.

В порушення вимог п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України Позивачем при визначенні податкового кредиту за перевірені періоди безпідставно включено суми ПДВ по операціях з ТОВ "Юніверсал Карго Транс", які не підтверджені необхідними первинними документами та не повязані з господарською діяльністю Позивача.

До складу податкового кредиту Позивачем віднесено суми ПДВ по ТОВ "АМ Груп". Згідно договора №05/08-11 від 01.08.2011р. про надання послуг із організації подачі рухомого складу виконавець (ТОВ «АМ групп»), на підставі окремих щомісячних заявок змовника (ТОВ «Вирівський кар'єр»), надаватиме послуги із забезпечення потреб замовника у придатному для завантаження рухомому залізничному складі, шляхом організації його фізичної подачі, а також Послуги з організації контролю за цільовим використанням поданого у відповідному місяці рухомого складу. Згідно п. 1.4 Договору Виконавець зобов'язаний надавати Послуги, в тому числі шляхом представництва інтересів Замовника перед транспортними та експедиційними організаціями, в зв'язку з чим Замовник зобов'язаний надати Виконавцеві та його представникам відповідні повноваження, шляхом видачі належним чином оформлених довіреностей, чи інших документі. Відповідно до умов договору п.2.1 з метою замовлення Послуг Замовник зобов'язаний надати Виконавцеві відповідну заявку. Пунктом 2 статті 2 Договору визначено, що письмова заявка подається Замовником Виконавцеві у двох екземплярах, один з яких повертається Замовникові Виконавцем з відміткою про отримання. Відповідно до умов Договору п. 2.6. Послуги вважаються належним чином наданими Виконавцем на замовлення Замовника, якщо Сторони підписали Акт наданих Послуг - надалі Акт. Згідно п.3.1. Договору вартість послуг , які були фактично надані у відповідному місяці фіксується Сторонами в Акті.

В ході судових засідань позивачем не надані документи, що підтверджують замовлення та отримання послуг від ТОВ «АМ групп», а саме: письмові заявки та факт надання довіреностей, а також акт наданих Посуг чи інших первинних документі, які дають право представництва інтересів ТОВ «Вирівський кар'єр», як це передбачено умовами договору.

П.2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999р. №996 та "Порядком складання декларації про прибуток", затвердженим наказом ДПА України від 08.07.1997р. №214 передбачено, що податкова звітність грунтується на даних бухгалтерського обліку і дані, приведені в податковій декларації повинні підтверджуватися первинними документами обліку та відповідати податковому обліку.

Таким чином, при складанні податкової звітності з метою правильного відображення господарської операції повинні враховуватись відповідні документи первинного обліку, а саме по зазначених операціях придбання результатів робіт (послуг) повинні бути в наявності договори на їх виконання, акти виконаних робіт та результати виконаних робіт.

Позивачем також не було представлено результатів наданих послуг, тому відсутні підстави вважати їх пов»язаними з господарською діяльністю підприємства.

Відповідно до пункту 8 ст.2 Постанови Кабінету Міністрів України від 06.04.1998, № 457 "Про затвердження Статуту залізниць України" (із змінами та доповненнями) перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти залізницями провадиться у вагонах парку залізниць або орендованих у залізниць, а також у власних вагонах, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб'єктам підприємницької діяльності, в тому числі розташованим за межами України.

Пунктом 1 статті 1 Правил оформлення перевізних документів, затверджені Наказом Міністерства інфраструктури України від 08.06.2011, № 138 встановлено, що на кожне відправлення вантажу, порожніх власних, орендованих вагонів та контейнерів відправник надає станції відправлення перевізний документ (накладну) за формою, наведеною у додатку 1 до цих Правил. У разі пред'явлення до перевезення вантажу груповою відправкою або маршрутом відправник додає до накладної відомість вагонів (додаток 2 до цих Правил) або відомість вагонів і контейнерів, що перевозяться маршрутом (групою) за накладною (додаток 4 до Правил перевезення вантажів в універсальних контейнерах, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20.08.2001 № 542, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 10.09.2001 за N 798/5989).

Пунктом 6 Статуту залізниць України визначено, що накладна є основним перевізним документом встановленої форми, оформленим відповідно до Статуту і Правил перевезень і наданим залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою договору на перевезення вантажу, який укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.

Перевезення товару залізницею оформляється комплектом перевізних документів, затвердженим наказом Міністерства транспорту України від 19.11.1998 № 460, до якого належать: накладна, дорожня відомість, корінець дорожньої відомості та квитанція про приймання вантажу (п. 1.1 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 (далі - Правила № 644)) та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2000 р. за N 863/5084. Накладна разом з дорожньою відомістю супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу. Відправнику видається квитанція про приймання вантажу (п. 1.2 Правил № 644).

Пунктом 119 Статуту залізниць України встановлено, що за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами.

Розрахунки за перевезення вантажів, користування вагонами, додаткові послуги та штрафи здійснюються відповідно до Статуту залізниць України, СМГС, Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Мінтрансу від 25.02.99р. № 113 та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України від 15.03.99р. за № 165/3458 (із змінами) та Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених наказом Мінтрансу України від 21.11.2000р. №644 та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 24.11.2000р. за № 864/5085.

Відповідно до Правил користування вагонами і контейнерами, затверджені Наказом Мінтранс від 25.02.1999р. №113 (із змінами та доповненнями) облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за Відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46 .

Позивачем не представлено відомості плати за користування вагонами, форма якої встановлена Правилами користування вагонами і контейнерами, затвердженими Наказом Мінтранс від 25.02.1999р. № 113 (із змінами та доповненнями), що унеможливлює встановлення зв'язку з власною господарською діяльністю підприємства витрат на оплату послуг із забезпечення потреб ТОВ «Вирівський кар'єр» у придатному для завантаження рухомому залізничному складі, отриманих від ТОВ «АМ групп».

В порушення вимог п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України Позивачем при визначенні податкового кредиту за перевірені періоди безпідставно включено суми ПДВ по операціях з ТОВ «АМ групп», які не підтверджені необхідними первинними документами та не пов'язані з господарською діяльністю Позивача.

Стаття 198 Податкового кодексу України забороняє віднесення до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Тобто, у податковому обліку понесені витрати мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення та понесення витрат. У разі, коли такі документи є недостовірними, тобто не відображають реальних подій (господарської операції), валові витрати можуть вважатися не підтвердженими.

Досліджені судом документи, які надані позивачем у підтвердження господарських операцій з придбання послуг не містять інформації, яка відображає реальні послуги (їх зміст згідно із договорами, обсяг тощо). Наведена у них інформація унеможливлює встановлення змісту та обсягу фактично виконаних послуг, які передбачені договором. Документи, що підтверджують придбання таких послуг з метою використання у власній господарській діяльності у позивача відсутні.

Відповідно до вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в первинних документах та укладених платником податку договорах

Право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування надають лише ті документи які складені на виконання реально вчинених господарських операцій, які відповідають господарській меті платника податків.

Наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до закону необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для відшкодування податку на додану вартість, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

Вирішуючи спір щодо правомірності включення до складу податкового кредиту сум ПДВ по операціям з ТОВ «АМ груп» Та ТОВ «Юніверсал карго транс» з досліджених доказів та пояснень сторін суд робить висновок, що укладення позивачем договорів про надання послуг з поставки вагонів через посередників ТОВ «АМ груп» Та ТОВ «Юніверсал карго транс», за фактичної наявності прямих контактів з виробниками такої послуги - Державним Підприємством «Український логістичний центр» який у досліджених судом залізничних накладних зазначений як платник за організацію послуг з залізничних перевезень, свідчить про відсутність ділової мети у діях платника податку - ТОВ «Вирівський кар'єр».

Таким чином, ТОВ «Вирівських карєр порушено вимоги пункту 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України № 2775-VІ від 02.12.2010року із змінами і доповненнями завищено податковий кредит та витрати на вартість послуг, які не пов'язані з господарською діяльністю платника податків та які належним чином не підтверджені документально.

Відповідна позиція неодноразово викладалась Вищим Адміністративним судом України при розгляді аналогічних податкових спорів. Зокрема, в справі № 37399\09\2070Вищий адміністративний суд,підтримуючи зазначену позицію органів ДПС у своїй в ухвалі від 15.10.2012 р за позовом ТзОВ «Гермес-пдюс до до ДПІ в Жовтневому районі м.Харкова про скасування податкових повідомлень-рішень про скасування податкових повідомлень рішень, додатково зазначає що досліджені судом документи, які надані позивачем у підтвердження господарських операцій з придбання маркетингових послуг не містять інформації, яка відображає реальні послуги (їх зміст згідно із договорами, обсяг тощо). Наведена у них інформація унеможливлює встановлення змісту маркетингових послуг, які передбачені договором. Документи, що підтверджують придбання таких послуг з метою використання у власній господарській діяльності у позивача відсутні.Наявність законодавчо визначених обставин для формування податкового кредиту є обов'язковою, але, не є безумовною підставою для визнання правомірності такого формування за умови, якщо податковий орган доведе, що відомості у документах, зокрема податковій накладній, на підставі яких вони сформовані, не відповідають дійсності, в тому числі, коли господарські операції з придбання товару (робіт, послуг) не мали реального характеру.

До складу податкового кредиту листопада 2012року включена податкова накладна №1922від 23.10.2012р. на суму 2530,00 грн., в т.ч. ПДВ 421,67грн..В даній накладній продавцем зазначено ТОВ „Комп'ютерна академія „Шаг", та вид цивільно-правового договору , відповідно, Договір про надання послуг від 23.10.2012 р., номер договору відсутній. Судом встановлено, що на письмовий запит Сарненської МДПІ №662/15 від 22.01.2013 р. про надання завірених копій документів, що свідчать про господарські відносини Позивача з ТОВ „Комп"ютерна академія „Шаг" даного виду документа не надано, а надано договір який не відповідає договору, що вказаний в податковій накладній яка включена до податкового кредиту.

Позивач не заперечує того, що в податковій накладній невірно зазначено дату договору(23.10.2012р. замість 23.11.2012р). Посилання ж позивача на те, що згідно пп.201.1 ст.201 Податкового кодексу України обов"язковим реквізитом податкової накладної є лише вид цивільного договору судом до уваги не береться, оскільки у даному випаду неможливо ідентифікувати цивільно-правову операцію, оскільки вказаного у податковій накладній договору не існує. За таких обставин суд погоджується з висновками податкового органу щодо порушення податкового законодавства при включенні до сум ПДВ послуг не підтверджених документально.

Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи викладене вище, суд вважає, що податковий орган під час прийняття податкового повідомлень-рішень року діяв на підставі, в межах повноважень та в спосіб визначений чинним законодавством, а відтак підстави для його скасування у суду відсутні.

Статтею 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем доведено перед судом правомірність прийняття оспорюваних податкових повідомлень-рішень

З досліджених в судовому засіданні доказів суд приходить до висновку про відсутність реальності господарських операцій позивача з контрагентами та правильність висновків та рішень відповідача.

За таких обставин, позовні вимоги ТОВ "Вирівський карєр" є необґрунтованими, безпідставними і такими, що не підлягають до задоволення.

Відповідно до вимог ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, понесені позивачем судові витрати не відшкодовуються.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позивачу Товариство з обмеженою відповідальністю "Вирівський кар"єр" в задоволенні позову про скасування податкових повідомлень рішень Сарненської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби від 25.04.2013 р. № 0001151500 та № 0001141500 відмовити повністю.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Махаринець Д. Є.