Постанова № 36466906, 16.12.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 грудня 2013 р. Справа №805/14881/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Христофорова А.Б.

при секретарі - Сапєгіній А.Г.,

за участю

позивача,- не з'явився,

представника відповідача,- Кисельової С.С.,

представника третьої особи,- не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи ОСОБА_2 до Прокуратури Донецької області за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області про зобов'язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, фізична особа ОСОБА_2, звернувся до суду з позовом до Прокуратури Донецької області за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області про зобов'язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди.

Позивач в обґрунтування позовних вимог вказав, що 16.05.2013 року ним через канцелярію Слідчого ізолятора м. Донецька було подано заяву до Прокуратури Донецької області про надання інформації у вигляді реєстраційних номерів клопотань поданих його захисником адвокатом ОСОБА_4 у період часу з 26.05.2012 року по 31.05.2012 року через канцелярію Прокуратури Донецької області.

За наслідками розгляду зазначеного звернення, 01.06.2013 року від Прокуратури Донецької області він отримав відповідь на своє звернення, проте запитуваної інформації вона не містила.

З метою отримання запитуваної інформації він неодноразово звертався до відповідача, проте, отримував відповіді, які не містили запитуваної інформації.

Враховуючи зазначене, просить зобов'язати відповідача надати йому реєстраційні номери клопотань, поданих адвокатом ОСОБА_4 у період з 26.05.2012 року по 31.05.2012 року зареєстровані в канцелярії Прокуратури Донецької області.

Крім того, вважає, що бездіяльність відповідача вплинула на його психологічний стан, та призвела до моральних страждань, у зв'язку із чим просить стягнути моральну шкоду спричинену відповідачем на суму 10000 гривень.

Просить задовольнити позовні вимоги.

Позивач у судове засідання не з'явився, про дату час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, заяв про відкладення розгляду справи не надавав.

З огляду на те, що в матеріалах справи міститься достатньо доказів, що стосуються спірних правовідносин, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності позивача на підставі доказів наявних в матеріалах справи.

Представник відповідача у судовому засіданні заявлені позовні вимоги не визнала, заперечувала, надала суду пояснення аналогічні викладеним у письмових запереченнях від 13.12.2013 року №05/1-3009, наполягала на правомірності дій відповідача.

Згідно наданих суду письмових заперечень вказала, що за даними Книги обліку заяв та скарг громадян, прийнятих на особистому прийомі Прокуратури Донецької області за період часу з 12.05.2012 року по 17.09.2012, захисником ОСОБА_4 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2 28.05.2012 року надане клопотання щодо зміни міри запобіжного заходу. Вказане клопотання зареєстроване у книзі обліку заяв та скарг громадян, прийнятих на особистому прийомі прокуратури Донецької області за вхідним номером № 1800. Таким чином, захисник ОСОБА_4, здавши особисто 28.05.2012 року клопотання в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2, мав дані стосовно реєстраційного номеру поданого ним клопотання та дати, оскільки вони або повідомляються особі або проставляються на другому екземплярі.

Посилаючись на приписи Постанови пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року N 4, вважає, що позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди не підлягають задоволенню, оскільки позивачем не надано до суду жодного обґрунтованого доказу на підтвердження заявленої ним моральної шкоди, обґрунтування її розміру.

З огляду на вищенаведене, вважає доводи адміністративного позову в цій частині безпідставними. Просила відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник третьої особи у судове засідання не з'явився, про дату час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав до суду заяву, згідно до якої просив розглянути справу без його участі.

З огляду на те, що в матеріалах справи міститься достатньо доказів, що стосуються спірних правовідносин, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника третьої особи на підставі доказів наявних в матеріалах справи.

Представник третьої особи надав до суду письмові заперечення № 15-11/1461-13800 від 29.11.2013 року. За змістом наданих заперечень, в обґрунтування незгоди із позовом відповідач зазначив, що оскільки третя особа буд-яких протиправних дій у відношенні позивача не здійснювало, зобов'язань перед позивачем не має, тому не повинно нести відповідальність за неправомірні дії інших осіб. Таким чином, вважає, що оскільки підстави для стягнення з нього моральної шкоди відсутні, позовні вимоги у цій частині не підлягають задоволенню.

Просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

У травні 2013 року позивачем на адресу Прокуратури Донецької області направлено заяву, згідно якої він просив, зокрема надати йому реєстраційний (вхідний) номер двох клопотань його захисника, адвоката ОСОБА_4 поданих у травні 2013 року на ім'я заступника прокурора Донецької області Бабакова В.А. та старшого прокурора відділу прокуратури Донецької області Сазонова Б.С. про зміну запобіжного заходу (Далі,- клопотання) (а.с.9).

За наслідками розгляду вказаного звернення 01.06.2013 року на адресу Слідчого ізолятора для оголошення ОСОБА_2 надійшла відповідь Прокуратури Донецької області від 29.05.2013 року № 21/1-40030-12 (а.с.10).

Судом встановлено, що вказана відповідь не містить запитуваної інформації що стосується реєстраційних (вхідних) номерів клопотань адвоката ОСОБА_4

У червні 2013 року позивачем на адресу Прокуратури Донецької області направлено заяву, згідно якої він повторно просив надати йому реєстраційні (вхідні) номери клопотань (а.с.11).

На звернення позивача щодо надання інформації про результати розгляду клопотань поданих захисником ОСОБА_4 під час досудового слідства, 16.07.2013 року на адресу Слідчого ізолятора для оголошення ОСОБА_2 надійшла відповідь Прокуратури Донецької області № 21/1-40030-12 від 15.07.2013 року (а.с.13).

Згідно вказаної відповіді зазначено, що всі клопотання заявлені ним та захисником ОСОБА_4 знаходяться в матеріалах кримінальної справи № 80-12-03-0159.

Вказана відповідь також не містить запитуваної інформації що стосується реєстраційних (вхідних) номерів клопотань.

У липні 2013 року позивач звернувся до Генеральної прокуратури України із заявою у якій просив, зокрема проконтролювати надання йому реєстраційних (вхідних) номерів клопотань адвоката ОСОБА_4 поданих адвокатом ОСОБА_4 до Прокуратури Донецької області у період з 25.05.2013 року по 31.05.2013 року (а.с.12).

За наслідками розгляду зазначеного звернення, від Прокуратури Донецької області на адресу Слідчого ізолятора для оголошення ОСОБА_2 02.08.2013 року надійшла відповідь № 21/1-40030-12 від 25.07.2013 року (а.с.51).

Вказана відповідь також не містить інформації що стосується реєстраційних (вхідних) номерів клопотань.

У вересні 2013 року позивач також звертався до Прокуратури Донецької області із інформаційним запитом у якому просив, зокрема надати йому реєстраційні (вхідні) номери клопотань адвоката ОСОБА_4 поданих до Прокуратури Донецької області у період з 25.05.2013 року по 31.05.2013 року (а.с.18-20).

Крім того за наслідками звернення позивача до Секретаріату Верховної ради України з прав людини від Прокуратури Донецької області на адресу Слідчого ізолятора для оголошення ОСОБА_2 04.10.2013 року надійшла відповідь № 21/1-40030-12 від 30.09.2013 року (а.с.58).

Згідно вказаної відповіді зазначено, що кримінальна справа за обвинуваченням ОСОБА_2 та інших перебуває в провадженні Калінінського районного суду м. Донецька. Всі клопотання заявлені ОСОБА_2 та захисником ОСОБА_4 приєднані до матеріалів кримінальної справи № 80-12-03-0159. Протиправних дій з боку працівників прокуратури Донецької області не встановлено.

Разом з тим, суд звертає увагу на ту обставину, що вказана відповідь також не містить інформації що стосується реєстраційних (вхідних) номерів клопотань адвоката ОСОБА_4

Також в матеріалах справи міститься відповідь Прокуратури Донецької області на адресу Слідчого ізолятора для оголошення ОСОБА_2 № 21/1-40030-12 від 11.11.2013 року.

Згідно вказаної відповіді зазначено, що кримінальна справа за обвинуваченням ОСОБА_2 та інших перебуває в провадженні Калінінського районного суду м. Донецька. Всі клопотання заявлені ОСОБА_2 та захисником ОСОБА_4 приєднані до матеріалів кримінальної справи № 80-12-03-0159. Порушень вимог КПК України під час судового слідства з боку працівників прокуратури Донецької області не встановлено. Підстави для внесення звернення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відсутні.

Вказана відповідь також не містить інформації що стосується реєстраційних (вхідних) номерів клопотань адвоката ОСОБА_4

У судовому засіданні представником відповідача не спростовано обставин ненадання позивачу запитуваної інформації що стосується реєстраційних (вхідних) номерів клопотань поданих адвокатом ОСОБА_4

Згідно ст. 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації»,- публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Згідно ч.1 ст. 3 Закону України «Про доступ до публічної інформації»,- право на доступ до публічної інформації гарантується, зокрема обов'язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом;

визначенням розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє;

максимальним спрощенням процедури подання запиту та отримання інформації.

Згідно ст.4 Закону України «Про доступ до публічної інформації»,- доступ до публічної інформації відповідно до цього Закону здійснюється на принципах:

прозорості та відкритості діяльності суб'єктів владних повноважень;

вільного отримання та поширення інформації, крім обмежень, встановлених законом;

рівноправності, незалежно від ознак раси, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак.

Згідно ст. 5 цього Закону,- доступ до інформації забезпечується, зокрема шляхом надання інформації за запитами на інформацію.

Згідно ст.6 цього Закону,- інформацією з обмеженим доступом є: конфіденційна інформація; таємна інформація; службова інформація.

Представником відповідача у судовому засіданні не наведено обставин за яких інформація запитувана позивачем відноситься до інформації з обмеженим доступом у розумінні Закону України «Про доступ до публічної інформації».

Отже, оскільки відповідач, у розумінні ст. 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації»,- є розпорядником запитуваної інформації, він, відповідно до п.6 ст. 14 цього Закону, зобов'язаний надавати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об'єктивність наданої інформації.

Згідно ч.1-2 ст. 23 Закону України «Про доступ до публічної інформації», - рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду. Запитувач має право оскаржити, зокрема надання недостовірної або неповної інформації.

Таким чином, з урахуванням встановлених обставин та вищезазначених норм права, суд приходить до висновку, що запити позивача до Прокуратури Донецької області, в частині надання інформації про реєстраційні номери клопотань, які подані адвокатом ОСОБА_4 у період з 26.05.2012 року по 31.05.2012 року та зареєстровані в канцелярії Прокуратури Донецької області, за своїм змістом є інформаційними запитами у розумінні Закону України «Про доступ до публічної інформації».

Синтез ст.1 Закону України «Про доступ до публічної інформації», дає можливість зробити висновок про те, що під обов'язками суб'єктів владних повноважень, передбачених чинним законодавством , необхідно розуміти також обов'язки цих суб'єктів не тільки під час дотримання передбачених процесуальним законодавством норм (КПК України), а й інші обов'язки, в тому числі під час виконання владних управлінських функцій.

Оскільки у даному випадку позивач не просить ознайомитись із матеріалами кримінальної справи, або надати копії процесуальних документів, не оскаржує окремих процесуальних актів, дій чи бездіяльності органів дізнання, попереднього слідства і прокуратури, відповідно спірні правовідносини не регулюються спеціальним Законом -Кримінально-процесуальним кодексом України.

Посилання відповідача на ту обставину, що позивач та його захисник мають право ознайомитись із матеріалами кримінальної справи, суд вважає необґрунтованим адже воно суперечить ч. 2 ст. 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації».

Таким чином враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині зобов'язання Прокуратури Донецької області надати позивачу реєстраційні номери клопотань, поданих адвокатом ОСОБА_4 у період з 26.05.2012 року по 31.05.2012 року зареєстровані в канцелярії Прокуратури Донецької області.

Що стосується позовних вимог в частині стягнення з відповідача моральної шкоди, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до ч.1 ст.1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Частиною 2 цієї статті встановлено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.

Статтею 1173 Цивільного кодексу України визначено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Згідно зі статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Пунктом 2 даної статті визначено, що моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

У постанові Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.03.1995 із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного суду №5 від 25.05.2001 та від 27.02.2009 під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації. Під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв'язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Обґрунтовуючи підстави для стягнення моральної шкоди, позивач у своїй позовній заяви вказав на те, що бездіяльність відповідача призвела до моральних страждань.

Разом з тим, суд звертає увагу на ту обставину, що позивачем не доведено нанесення йому моральної шкоди з урахуванням причинного зв'язку між бездіяльністю та наслідками, а також не доведено обґрунтування розрахунку зазначеної шкоди, внаслідок чого у цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про відмову у задоволені позовних вимог у цій частині.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що викладені в позовній заяві вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Водночас пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 року № 845 встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

З урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, оскільки судом задоволено позовні вимоги позивача, а відповідачем у справі є суб`єкт владних повноважень, звільнений від сплати судових витрат, судові витрати, у тому числі судовий збір та витрати на проведення судової експертизи, підлягають стягненню із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунку суб'єкта владних повноважень - відповідача, як зазначено Вищим адміністративним судом України у листі від 21.11.2011 року №2135/11/13-11 "Щодо стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ".

Відповідно до ст.94 КАСУ-, суд присуджує з Державного бюджету України на користь позивача документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору відповідно до задоволених вимог на суму 34,41 гривень.

Враховуючи викладене, керуючись керуючись ст.ст. 2, 9, 24, 71, 94, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги ОСОБА_2 до Прокуратури Донецької області за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області про зобов'язання вчинити певні дії, відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.

Зобов'язати Прокуратуру Донецької області надати ОСОБА_2 реєстраційні номери клопотань, поданих адвокатом ОСОБА_4 у період з 26.05.2012 року по 31.05.2012 року зареєстровані в канцелярії Прокуратури Донецької області.

У задоволенні іншої частини позовних вимог, - відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 витрати по сплаті судового збору у розмірі 34,41 гривень (тридцять чотири) гривень 41 коп. шляхом безспірного списання із рахунку Прокуратури Донецької області.

Постанова ухвалена у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 16 грудня 2013 року.

Повний текст постанови складений 21 грудня 2013 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Христофоров А.Б.